<<< назад | зміст | вперед >>>

Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону)

Розділ 3. Формування політики рекреаційного освоєння регіону

3.2.Пріоритетні напрямки рекреації в регіоні

Основна мета розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні полягає в створенні конкурентоспроможної на світовому ринку сфери рекреаційних послуг, спрямованої на максимальне задоволення рекреаційних потреб населення України, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території і її соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги.

Програма дій по досягненню цієї мети повинна бути синхронізована з темпами становлення ринкових механізмів і пов'язана з політикою структурних реформ в економіці. Розвиток матеріально-технічної бази рекреації залежатиме від багатьох чинників, а саме:

- рекреаційної активності населення;
- збільшення доходів населення і коливання цін на послуги;
- темпів проведення економічних реформ;
- стабільності грошової валюти і її конвертованості;
- насичення ринку товарами вітчизняного виробництва;
- лібералізації зовнішньоекономічної діяльності тощо.

У зв'язку з цим прогнозувати процеси в рекреаційній сфері на віддалену перспективу надзвичайно важко. На основі світового досвіду та економічного стану у України у нинішніх умовах в основу рекреаційної політики треба покласти такі пріоритети:

- забезпечення "внутрішньої конвертованості" рекреаційних послуг шляхом підвищення їх якості і розширення асортименту, поліпшення сервісних умов обслуговування;
- обмеження нового будівництва рекреаційних об'єктів, реконструкція і модернізація діючих;
- концентрація коштів і ресурсів на об'єкти інфраструктури;
- створення рекреаційних зон в приміських територіях для короткотривалого відпочинку населення великих міст;
- організація виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для задоволення потреб відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;
- активне залучення приватного сектора (особливо в гірській місцевості) до туристського бізнесу. Це дозволить значно зняти напругу в пікові періоди щодо розміщення відпочиваючих і їх харчування;
- пошук оптимальних форм залучення іноземного споживача через створення відповідного сервісу обслуговування і надання рекреаційних послуг, що користуються попитом на міжнародному ринку (наприклад, ліцензійне мисливство);
- створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу;
- вивчення структури і напрямків туристичних потоків та їх прогнозування;
- вивчення міжнародного ринку рекреаційних послуг, ділової активності і конкретних пропозицій іноземних інвесторів;
- активне формування висококваліфікованого кадрового потенціалу в сфері рекреаційного бізнесу;
- підготовка менеджерів, обслуговуючого персоналу, в тому числі за кордоном;
- налагодження потужної реклами, випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу.

Реалізація вищенаведених пріоритетів створить необхідні умови для подальшого цілеспрямованого розвитку рекреаційної індустрії, стабілізує економічне становище рекреаційних об'єктів.

Відзначимо, що ступінь рекреаційного освоєння окремих зон і центрів має лімітуватись показниками рекреаційної місткості території, що базується на нормах антропогенного навантаження на ландшафт. Для цього необхідно виділити:

- існуючі рекреаційні центри потенційного розвитку;
- рекреаційні центри обмеженого розвитку;
- резервні зони рекреаційного освоєння.

Слід зазначити, що зміни, які проводяться нині в Україні, вимагають ефективнішого використання інноваційного чинника у розв'язанні багатьох проблем сучасного соціально-економічного розвитку країни. Ключовою серед них є охорона здоров'я людей, збільшення тривалості їх активного періоду життя.

До основних шляхів розв'язання цієї проблеми варто, безумовно, віднести докорінне поліпшення організації та управління процесами охорони здоров'я, зокрема розвитку рекреаційної індустрії. Особлива роль тут належить розвитку оздоровчих та лікувально-профілактичних закладів, впровадженню нових науково-містких технологій рекреації, лікування, реабілітації, сервісу, екологічним і санітарно - епідеміологічним дослідженням, професійному навчанню персоналу та підвищенню ефективності управління рекреаційною індустрією в регіоні.

Наведена градація територій зумовлює тактику і стратегію її освоєння. Районами першочергового освоєння слід вважати існуючі рекреаційні центри з певним розвитком інфраструктури, де потенційно можливе до науково обґрунтованих норм збільшення місткості рекреаційних об'єктів.

Території з високим лікувально-оздоровчим, пізнавально-естетичним і туристичним потенціалом, які і на даний час не освоєні, становлять резервний рекреаційний фонд регіону. В перспективі з урахуванням реальних змін у розвитку існуючих центрів, наявності матеріально-фінансових ресурсів, кон'юнктури ринку на відповідні послуги деякі території можуть відводитись під рекреаційне освоєння

<<< назад | зміст | вперед >>>