<<< назад | зміст | вперед >>>

Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону)

Розділ 2. Розвиток рекреаційної галузі та туризму в Карпатському регіоні

2.2. Характеристика освоєння рекреації в Карпатському регіоні

Розкриваючи дану проблему, насамперед відзначимо, що коли порівнювати 1980 роки що до кількості санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, то їх в останні роки збільшилось в 1,4 рази, баз відпочинку - майже в 3 рази, туристичних баз більше як у 2 рази. Одночасно в 1,8 рази зменшилась кількість санаторіїв-профілакторіїв. Табори відпочинку функціонували раніше як літні піонерські табори і знаходилися на бюджеті різних установ. Тому значне зменшення їх кількості є цілком закономірним і тому цей фактор і спричинив зменшення середнього показника місткості одного рекреаційного об'єкта з 155 місць у 1980 роках до 130 місць у 1997 р.

Необхідно також відзначити, що розміщені в регіоні рекреаційні об'єкти підпорядковані різним міністерствам, відомствам, організаціям, що ускладнює процес управління рекреаційною сферою як єдиною галуззю.

Більшість установ санаторно-курортного профілю належить профспілкам, координацію яких здійснюють Трускавецьке, Прикарпатське і Закарпатське територіальні управління.

Відпочинкові об'єкти, як правило, знаходяться на балансі різних відомчих підприємств, установ і організацій.

Процес роздержавлення і приватизації вплинув також на акціонування рекреаційних об'єктів, передачі їх в оренду трудовим колективам. Цьому може бути приклад Трускавецького санаторію "Дніпро-Бескид", який перейшов у власність трудового колективу. Це дало відчутні результати в процесі обслуговування , розвиваються зв'язки із іншими країнами на основі лікування і відпочинку.

Однак це швидше окремі винятки, ніж планова тенденція яка б мала розвиток у всьому Карпатському регіоні.

Для вироблення і здійснення сучасної політики розвитку туризму, відпочинку та обміну цією діяльністю з іншими країнами в областях регіону створені територіальні органи Державного комітету України з туризму, а також генеральні агентства. Крім того, як один з видів підприємництва створена значна мережа приватних фірм, які надають часткові послуги в туризмі, в основному організація автобусів та придбання білетів для поїздок в окремі країни.

Протягом 1992 - 1995 р. спостерігався своєрідний спалах на ринку туристичних послуг завдяки створенню великої кількості підприємницьких структур, основна діяльність яких зводилась до відправки туристичних груп за кордон.

Класичний варіант туристичного ринку передбачає оптимальну структуру потоків: наприклад, на трьох іноземних туристів, що в'їжджають в країну, має припадати один вітчизняний, що виїжджає. При такій структурі туризм є економічно вигідним. У нас ще, в основному завдяки новим формуванням, така структура була спотворена до крайнощів: у нас приймали одного іноземного туриста, а більше як 10 своїх відправляли за кордон. Внутрішній туризм, орієнтований на вітчизняного споживача, фактично випав з поля зору туристичних структур.

Необхідно відзначити, що з 1994 р. тимчасовий спалах активності на регіональному туристичному ринку починає згасати: на ньому залишились найбільш сильні фірми. Більшість фірм не витримали конкуренції, але основна причина спаду туризму в країни низька платоспроможність населення внаслідок економічної кризи, яка діє на протязі останніх років перехідного періоду ринкової економіки.

Говорячи в загальному про регіональний ринок рекреаційних послуг, слід відзначити, що він знаходиться на початковій стадії формування на шляху до цивілізованих стандартів. Тому ключовим питанням сьогодні є не збільшення кількості об'єктів - хоча це теж важливо, а налагодження конкурентоспроможного ринку послуг з використанням існуючої рекреаційної бази, яка теж вимагає постійного вдосконалення.

Важливим зрушенням у цьому напрямку с підготовка фахівців до цієї діяльності для всього Карпатського регіону, що її здійснюється Дрогобицький педагогічний університет, випереджаючи час на декілька років наперед, знаючи, що потреба в спеціалістах менеджерах - маркетологах на ринку послуг буде надзвичайно зростати як всередині країни, так і в міжнародній сфері послуг.

Відносно матеріальної бази, яка створена в регіоні, слід наголосити, що вона вже сьогодні не задовольняє існуючий попиту на рекреаційні послуги, в структурі якого в останні роки відбуваються зміни, зокрема ростуть потреби у зимовому, в т.ч. гірськолижному відпочинку.

Необхідно створити зимові бази відпочинку в районі Борислава, Старого Самбора, Підбужа, Кропивника, Підгородцях. Це місця де добре транспортне сполучення і гори мають належні схили для різних лижних трас.

За прогнозами фахівців попит на зимовий туризм очікується в обсязі понад 4 млн. чоловік на рік, лише для потреб відпочинку і туризму. Разом з потребами в санаторно-курортному лікуванні на базі мінеральних вод попит на рекреаційні послуги в регіоні складає не менше як 6 млн. чоловік. Сумарна місткість рекреаційних об'єктів регіону у 8 - 10 разів менша, ніж в аналогічних регіонах за рубежем. Не відповідають міжнародним стандартам умови сервісу в рекреаційних закладах, відсталою є система інфраструктурного забезпечення.

Орієнтовну оцінку потенційних можливостей Карпат можна отримати також шляхом співставленім з близькими за природними особливостями зарубіжними регіонами-аналогами, які інтенсивно використовуються в рекреаційних цілях. Наприклад, Альпійський регіон площею 180 тис.км2; де рекреаційна завантаженість оцінюється як гранична, щорічно приймає 40 млн. відпочиваючих і понад 60 млн. туристів, які здійснюють в Альпи одноденні поїздки. В розпал сезону тут щоденно перебуває 10 млн. туристів і 2 мли. екскурсантів вихідного дня.

Карпатський регіон, граничні для цього показники перспективної рекреаційної місткості становлять:

- одноразова кількість - 2,2 млн. чол.;
- річна кількість -8 млн. чол. туристів і відпочиваючих;
- екскурсантів і туристів вихідного дня - близько 12 млн. чол.

На даний час, враховуючи непідготовленість території до підвищення рекреаційних навантажень, відсутність спеціалізованої інфраструктури і низьку екологічну культуру населення, фактична рекреаційна місткість Карпатського регіону не повинна перевищувати 50% від перспективної. Досягнуті показники обслуговування рекреантів нижчі від можливих у 3 - 4 рази. Таким чином, резерви освоєння рекреаційного потенціалу Карпат цілком достатні для забезпечення перспективного розвитку рекреаційного комплексу в екологічно допустимих межах.

Рекреаційну індустрію в Карпатському регіоні треба розглядати і як важливий фактор піднесення соціально-економічного рівня гірських районів. Специфіка гір значно ускладнює їх промислове і сільськогосподарське освоєння, яке до того ж є еколого небезпечним.

Слабкий розвиток основних на даний час сфер зайнятості населення спричинив низький матеріальний рівень життя. Грошові доходи мешканців гірських районів в регіоні нижчі порівняно з доходами жителів рівнинної частини у 3 рази. В горах удвічі нижчі показники розвитку соціальної інфраструктури. Пі фактори викликають депопуляцію гірських районів, відплив найбільш працездатного в інтелектуальному і фізичному відношенні населення, що призводить до глибокого економічного занепаду.

Така ситуація в порівняльному аспекті, не торкаючись глибинних причин загальнополітичного і економічного характеру, викликана двома причинами, а саме:

- відсутністю державної допомоги через засоби фінансово-економічного регулювання у вирівнюванні умов господарювання на гірських та рівнинних територіях;
- ігнорування специфіки природно-ресурсного потенціалу гірських районів, уніфікованим підходом до господарського освоєння регіону в цілому, який поставив поза економічними інтересами найбільш ефективні для гірських територій та найбільш суспільно доцільні напрямки використання ресурсного потенціалу Карпат.

Світовий досвід показує, що гірські райони можуть конкурувати з рівними в економічному відношенні насамперед завдяки розвитку індустрії відпочинку. Інші галузі при цьому відіграють роль необхідних доповнюючих, дозволяють розширити сферу прикладання праці, використати поряд з рекреаційними інші види природних ресурсів - лісові й окремі мінерально-сировинні, переробні тощо.

Оцінка рівня рекреаційного освоєння регіону буде неповною, якщо не розглядати екологічний аспект питання. Аксіомою є те, що рекреація і екологічно небезпечне середовище несумісні. У цьому плані важливо оцінити:

- стан довкілля в рекреаційних зонах і вплив на нього антропогенних чинників;
- стан довкілля в рекреаційних зонах і вплив на нього безпосередньо рекреаційних об'єктів;
- стан довкілля з точки зору дотримання норм рекреаційного навантаження на ландшафти в межах їх оптимальної рекреаційної місткості.

Екологічна ситуація в рекреаційних зонах Карпатського регіону досить неоднозначна, вона реально диференційована за характером напруженості і залежна в значній мірі від розташування екологічно небезпечних промислових об'єктів.

Варто відзначити, що розробки родовищ сірки в Яворові і Новому Роздолі знаходяться в безпосередній близькості курортів "Немирів", "Шкло", "Розділ", межі Стебницького калійного родовища впритул прилягають до курорту "Трускавець", а Прикарпатський нафтогазоносний район охоплює всі курорти і курортні місцевості передгірної і низько гірської зон Карпат.

У відповідності з цим промислові зони включають в себе рекреаційні місцевості, які можна розділити за такими ознаками:

- Львівська - Брюховичі і курортні приміські території;
- Яворівська - Немирів, Шкло та курорти місцевості Розточчя;
- Дрогобицько-Бориславська - Трускавець, Східниця;
- Стрийсько - Дашавська - Моршин.

Таким чином, за винятком гірських рекреаційних територій, курорти і курортні місцевості рівнинної та передгірної зони знаходяться в екологічно небезпечних умовах.

На деяких курортах (Немирів, Трускавець) спостерігаються вищі від допустимого рівня показники забрудненості повітря. Курорти "Трускавець", "Моршин", "Великий Любінь", "Поляна" знаходяться під впливом автотранспортного забруднення, так як в цих місцевостях пролягає значна кількість автошляхів.

Певні екологічні порушення в районах курортів зумовлені меліоративними роботами, в основному осушними. Найхарактерніші приклади - Моршин, Великий Любінь. Внаслідок осушувальних робіт спостерігається зниження рівня ґрунтових вод.

При несприятливих обставинах може бути завдана шкода родовищам мінеральних вод. Насторожує і те, що в районах деяких курортів, зокрема Трускавця, показники забруднення ґрунтів важкими металами перевищують допустимі норми.

Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і рекреаційних зон зокрема вносить необмежене вирубування лісів. Внаслідок масового вирубування лісів, схилів спостерігається активізація зсувних процесів, збільшення кількості паводків на гірських ріках, зміна мікроклімату. Такі наслідки мали на Закарпатті під час наводнення і значних зсувів ґрунтів.

Таким чином, екологічна ситуація в рекреаційних місцевостях Карпатського регіону відбиває загальне напружене становище, що склалося на всій території. Окрема особливо жорстка екологічна політика в місцях існуючого і перспективного рекреаційного освоєння не проводиться.

Отже, для виправлення такого становища треба в першу чергу задіяти чинники економічної відповідальності за порушення екологічних вимог господарювання. Тут можна навести приклад Стебницького калійного комбінату, водосховище якого не було належним чином обладнане захисними дамбами і під час паводків вилило шкідливі розсоли тисячі кубометрів води на широкі простори, нанісши шкоду багатьом річкам, у тому числі р.Дністер.

Іншим прикладом може бути Миколаївський цементний завод, який своїми відходами-викидами в повітря наносить надзвичайно велику шкоду навколишньому середовищу.

Слід відзначити, що дещо в екологічний дискомфорт рекреаційних зон вносять безпосередньо рекреаційні об'єкти, значна частина яких не обладнана очисними спорудами, часто порушуються санітарні норми складування господарсько-побутових відходів.

Потенційну загрозу природному середовищу може нанести надмірна ескалація (завантаження) рекреаційних об'єктів в окремих зонах, що може викликати деградацію ландшафтів внаслідок перевищення норми граничних навантажень. Незважаючи на значний резерв між існуючим навантаженням і нормативними показниками рекреаційної місткості ландшафтів, сумарна місткість окремих рекреаційних центрів, зокрема Трускавця і Славська, вже сьогодні близька до оптимальної. Тому необхідною умовою подальшої розбудови рекреаційних зон є суворе дотримання норм оптимального рекреаційного навантаження на природні екосистеми.

Таким чином, підсумовуючи викладено, можна стверджувати, що при нарощуванні масштабів рекреаційного освоєння регіону слід акцентувати увагу на необхідності комплексного підходу до формування перспективної політики розвитку рекреаційної індустрії, всесторонього обґрунтування пріоритетів, темпів і підходів їх реалізації.

Для прикладу Трускавецький загальнооздоровчий комплекс в кінці 80-х років мав високий розвиток у будівництві великої кількості лікувальних корпусів. В нинішніх умовах кількість лікувальних осіб не складає і половини можливостей всіх пансіонатів, що підтверджує про необхідність зваженої політики освоєння рекреаційних зон відпочинку, туризму та лікування.

Порівняння із світовим досвідом розвитку туризму та рекреаційних територій і одержання доходів від цієї діяльності н показано в наступному параграфі, де зроблений аналіз діяльності цієї галузі в багатьох країнах Європи та інших континентах світу.

<<< назад | зміст | вперед >>>