<<< назад | зміст | вперед >>>

Матвєєв С.О., Лясота Л.І. Економічна соціологія

Тема 2. Основні віхи в розвитку економіко-соціологічної думки

2.5.Макс Вебер

Широкої популярності набула фундаментальна праця Макса Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму". У ній дана глибоко аргументована відповідь на питання, чому капіталізм зародився в Європі, чому він не міг з'явитися і досягти сучасного рівня розвитку за межами "старого континенту".

Відправним пунктом дослідження Вебера є теза про те, що господарська діяльність, яка зовні схожа на капіталістичну, спостерігалася тією чи іншою мірою в різні історичні епохи. Жадібність і нестримна гонитва за наживою, всупереч досить поширеній думці, не є особливостями західного капіталізму. Саме по собі прагнення до одержання максимально високого прибутку, вважає Вебер, узагалі має мало спільного з капіталізмом. Подібне прагнення, відзначає він, "неважко знайти в офіціантів, лікарів, кучерів, артистів, кокоток, корумпованих чиновників, у солдатів, у розбійників, відвідувачів ігорних будинків, у жебраків... можна сказати, знайти його у всіх епохах, у всіх країнах планети, де для цього існували або існують об'єктивні можливості. Безмежна жага наживи ні найменшою мірою не рівнозначна капіталізмові, і ще менше вона тотожна його духу".

Особливості західного капіталізму Вебер знаходить, головним чином, в особливих формах господарського раціоналізму. Найбільший інтерес у нього викликають такі питання:

1. Чому за всю історію людства саме на Заході, а не в Азії, де зародилися більш стародавні й різноманітні цивілізації, саме на європейському континенті змогла з'явитися специфічна господарська раціональність, що набула універсально-історичних масштабів?

2. Чому саме в Європі Нового часу виникли раціональна наука й техніка, раціональний промисловий капіталізм, раціональна бюрократична структура держави?

3. Чому саме Захід дав поштовх розвитку таких характерних ознак раціональності:

- орієнтоване на прибуток виробниче підприємство;

- раціонально-капіталістична організація вільної праці, створена, виходячи з розуміння її ефективності;

- поділ сімейного бюджету та фінансів підприємства;

- раціональний бухгалтерський облік;

- використання наукових знань для вдосконалювання виробництва;

- встановлення формального права;

- сучасне державне управління з раціональною організацією чиновницького апарату;

- капіталістична етика господарювання, що вимагає ведення раціонального способу життя.

Щоб одержати відповіді на ці питання, Вебер насамперед намагається виявити умови, за яких міг виникнути сучасний західний тип раціонального промислового капіталізму. Він висуває гіпотезу: лише розвиток "протестантської етики" створив соціальні та психологічні передумови, що виявилися особливо необхідними для виникнення західного типу капіталізму. Вебер висловив припущення про існування взаємозв'язку між релігій-ною етикою протестантизму і тими життєвими настановами, що сприяли появі "духу" капіталізму та забезпечили його розвиток з погляду особистісних мотивацій.

Намагаючись перевірити істинність своєї гіпотези, Вебер досліджує зв'язок конфесійної належності суб'єктів господарювання з величиною їхніх доходів. За його спостереженнями, у складі німецького населення протестанти серед власників капіталу, підприємців, висококваліфікованого технічного й торговельного персоналу далеко перевищують за кількістю католиків. Так, на землі Баден у 1900 році, за даними податкової служби, на кожні 1000 жителів протестантського віросповідання припадало 954 900 марок капіталу, а на 1000 католиків - усього лише 589 800 марок. Спираючись на результати аналогічних досліджень історичного минулого, Вебер сформулював своє припущення. Ці порівняння свідчать про наявний причинний зв'язок, "тому отримане особливе духовне виховання, релігійна атмосфера рідного дому визначили спрямованість усього виховання, вибір професії та подальшу професійну долю".

Виходячи з результатів такого спостереження, Вебер визначає напрямок свого дослідження. Він ставить запитання, чому саме протестанти виявили особливу схильність до господарського раціоналізму. Для з'ясування цього вчений насамперед звернувся до вирішення проблеми: у чому полягає зв'язок між раціональними основами повсякденної практичної життєдіяльності, з одного боку, і протестантською етикою - з іншого. І він розпочав дослідження питання: у чому полягає суть раціонального елементу протестантської етики, що відрізняє її від віровчення капіталізму?

Якщо звернутися до основ католицького віровчення Середньовіччя, то привертає увагу відсутність у ньому насамперед професійної та господарської етики. Прикладом може бути людина, що цілий день проводить не в праці, а в молитві, як пише Вебер, - "у всесвітній аскезі". Щодо прагнення до цього ідеалу в мирському житті, у повсякденній праці, католицька церква займає позицію нейтралітету. На зовсім інших підставах побудована етика протестантизму. їй властиві два елементи, відсутні в католицизмі: а) методичність життєвого укладу; б) професійна етика або професійний обов'язок. Обидва вони відіграли величезну роль у розвитку західного раціоналізму. Професійний обов'язок і систематичність життєвого укладу складають основу нової соціальної етики, що виражає дух капіталізму.

М. Вебер досліджує джерела і логіку розвитку раціоналізму. Католицька церква, пише він, особливо підкреслює присутність у людини свободи волі1.

Людина сама вільна вибирати, творити їй добро чи зло. Християнин без Божого волевиявлення не може досягти після закінчення земного життя вічного блаженства, але своїм доброчесним життям він може врятувати свою безсмертну душу, яка продовжить свій життєвий шлях на Небесах. І навіть якщо він упаде в гріх, він знайде порятунок, покаявшись у гріхах і звернувшись до Таїнств Церкви, тому що Господь готовий простити його. Догмат протестантизму кальвіністського зразка відкидає таку можливість. Відповідно до кальвінізму, поведінка людини в її земному житті не впливає на те, що станеться з людською душею в потойбічному світі. Відмітною рисою кальвінізму є догма про милості обраності, або вчення про зумовленість. Відповідно до цього вчення, Господь споконвічно й остаточно визначає шлях земного і неземного життя людини, і людина неспроможна своїми вчинками змінити волю Всевишнього. Господь дарує свою милість обраним, і лише вони знайдуть Царство небесне. Іншим, незважаючи на їхні заслуги в земному житті, шлях на Небеса навіки закритий.

З цієї причини перед кожним протестантом від самого початку його життєвого шляху з усією гостротою постає питання: чи потрапив я в коло обраних? Жорстока невідомість, або як її називає Вебер, "патетична нелюдськість" цього віровчення породжує почуття нечуваної самотності. Кожний залишається наодинці зі своїм страхом, що йому буде відмовлено в милості потрапити в коло обраних. Звідси виникає бажання скоріше довідатися, чи існує шанс на порятунок власної душі.

Кальвінізм іде назустріч цьому бажанню. Він вводить застереження, що існують ознаки обраності людини. Найважливішою вказівкою на їх наявність можна вважати професійні успіхи людини. Саме беззастережна відданість справі, професійній праці дозволить розкрити Божественну таємницю про твою обраність. Тільки ця праця, її успіхи допоможуть людині розвіяти власні сумніви щодо її майбутньої долі.

Лютер був першим, хто порушив тему "богоугодності" професії. Але у вченні Лютера ще відсутні елементи раціоналізму, що стали необхідною складовою частиною "духу капіталізму". Професія в Лютера - це осередок Божественного світового порядку, який відшукує і в який вбудовує себе людина в земному житті. Кальвінізм, на відміну від лютеранства, набагато більшого значення надає раціональній і "активізуючій" стороні нової професійної етики. Для реформаторської церкви головним стало не виконання професійного обов'язку саме по собі, а особистий, індивідуальний успіх; максимально високі трудові досягнення стають змістом і основою людського життя. Повсякденною вимогою стає сувора аскеза. "З чернечої келії вона переміщалася в професійне життя і здобувала панування над мирською моральністю"2. Стиль життя протестантів визначається беззавітною відданістю професії, безустанною професійною працею. Моральному осуду піддавалися ледарство, небажання працею примножити вже нажите. Протестантська етика - цілий каталог обов'язкових норм повсякденного життя: хто не працює, той не їсть; праця - охоронець від спокус "нечестивого" життя; спати більше шести годин на добу - неприпустима витрата часу; марне проводження часу -це один із найбільш тяжких гріхів.

Вебер наголошує на ще одній важливій особливості протестантизму, що мала значний вплив на розвиток "капіталістичного духу". Протестантизм став першою світовою релігією, що виступила проти схвалення бідності й прославляння відсутності інтересу до матеріальних благ. Закликам католицизму до покірності та смиренності, до готовності непохитно і безмовно переносити на життєвому шляху випробування бідністю, хворобами, оскільки всі ці випробування послані Всевищнім, кальвінізм протиставив інше трактування євангельських заповідей - обов'язок прагнути до поліпшення обставин, що склалися, знову ж таки ціною самовідданої праці.

У міру того, як виконання професійного обов'язку і поширення методичного устрою життя ставало не тільки долею окремих ізольованих індивідів, а перетворювалося на загальний релігійний світогляд, носієм якого став численний прошарок населення, виникає процес, названий Вебером "секуляризація"3 протестантизму, або "зняття чар" релігії. Вебер поділяє процес раціоналізації на ряд висхідних ступенів:

а) раціоналізація релігії;

б) з неї випливає раціоналізація уявлень про земний світ (погляд на навколишній світ як на земний, а не на потойбічний світ);

в) із цього знову випливає раціоналізація поглядів на соціальну й трудову етику;

г) з неї в кінцевому підсумку випливає раціоналізація економічної поведінки (раціональні начала в організації підприємницької діяльності та ін.).

Процес раціоналізації мав великі наслідки. Трудова старанність, що доходить до одержимості, з часом приводила до прискореного нагромадження багатства. Але багатство не суперечило аскетичному життєвому ладу протестантів, тому що надбане багатство не тільки не звільняє від аскези, але, навпаки, є новим стимулом до трудової діяльності. Надбане багатство - це лише ознака можливої належності протестанта до кола обраних. Тим самим у протестантській етиці з'являється друга відмітна властивість, без якої сучасний західний капіталізм не зміг би досягти висот свого розвитку. Це пристрасть до заощадження, що відкриває можливість до широкомасштабного нагромадження капіталу. Це приводить до появи типової фігури невибагливого скромного підприємця, у якого немає інших помислів, крім примноження свого багатства заради того, щоб результати його трудових зусиль були помічені Всевишнім і нагороджені зарахуванням до кола обраних.

Поряд із трудовою мораллю і культом ощадливості, у протестантській етиці з'явилася ще одна норма, дуже важлива для господарського розвитку. Це чесність, прямота і крайня конкретність в особистому й діловому житті. Одна з найважливіших причин збільшення багатства реформаторської церкви саме й полягала в тому, що підприємці та державні інститути охоче вели з нею господарські справи. Настільки ж добру репутацію набули підприємці-пуритани. їхня господарська поведінка нічого спільного не мала зі звичками представників "авантюрного капіталізму". Вебер визначив "ідеально-типові" риси нового підприємця, що з'явився в часи Реформації: це людина високих моральних якостей, наділена довірою клієнтів, партнерів і власних найманих робітників, що допомагають йому подолати всі перешкоди для досягнення власного успіху. На боці пуританського підприємництва опинилася робітнича верства, що вела аскетичний спосіб життя і вважала сумлінну працю справою Богоугодною, головною метою свого земного буття. Ця обставина стала вирішальною в розвитку західного капіталізму.

Відзначаючи важливість протестантської етики в генезисі капіталістичних відносин, Вебер, однак, зазначав, що справжнє поширення духу капіталізму і господарської раціональності відбулося лише тоді, коли нове ставлення до професійної діяльності і до практичного сприйняття аскетичного способу життя втратило зв'язки зі своїми релігійними коренями. Але й після цього вже сформоване протягом сторіч почуття професійного обов'язку, дисципліна і трудова етика визначали спосіб життя мільйонів людей. Капіталістична фабрика закріпила навички трудової дисципліни, а релігійні основи "нового укладу" життя почали слабшати ще до кінця XVIII століття. "Капіталізм, - пише Вебер, - не має потреби більше в подібній опорі відтоді, як він покоїться на механічній основі"4. Сучасний капіталізм уже більше не спирається на мораль протестантизму. Він сам успішно виховує суб'єктів господарської діяльності, генерує й розвиває економічний раціоналізм.

Однак для Вебера розвиток раціоналістичних начал в економічній, динаміці індустріальних країн - лише одна зі сторін багатогранного соціального розвитку. Він називає її раціональністю Заходу, її особливістю в цій частині світу є її всепроникний характер: раціональністю пронизані наука, правова система, держава і бюрократична організація службовців. Такий всепроникний раціоналізм Вебер вважає стрижнем успішного розвитку сучасного капіталізму.

Присвятивши головну працю дослідженню генезису капіталізму і виділяючи особливу роль протестантської етики в його історії, Вебер багаторазово наголошував на тому, що в його книзі мова зовсім не йде про прямий причинно-наслідковий зв'язок між першим і другим. Він спеціально застерігав від прямолінійно-спрощеного підходу, на кшталт судження, "начебто капіталізм як економічна система - це продукт Реформації. Потрібно було лише встановити, - відзначав Вебер, - чи дійсно і якою мірою релігійний вплив позначився на якісній і кількісній стороні процесу поширення в усьому світі того самого "духу", та які конкретні сторони культури, що ґрунтуються на капіталістичній базі, виникли під цим впливом".



1 Догмат про свободу волі - один з основних у християнському віровченні, прийнятий Церквою ще до її поділу на православ'я та католицизм.

2Вебер М. Избранные произведения. - М: Прогресс, 1990. - С 206.

3 Від латинського seculum (світ), тобто перехід зі сфери релігійного життя у сферу буденного, світського, або мирського, життя.

4 Вебер М. Избранные произведения. - С. 206,

<<< назад | зміст | вперед >>>