Мальцева Л.В.
Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - 2010. - №16. - С.43-46.

Проблеми викладання дисципліни «Історія туризму» (спеціальність «Туризм»)

Історія туризму - це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники його появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів й до сьогодні [1, с. 9]. Навчальна дисципліна, яка надає такі знання - «Історія туризму» - займає важливе місце у системі підготовки фахівців сфери туризму та відноситься до циклу професійно орієнтованих. Основне завдання цієї дисципліни полягає у формуванні системи базових знань з ретроспекції світового туризму. На сьогодні серед існуючих підручників, які висвічують ці питання, нема єдиного підходу не тільки у доборі навчального матеріалу, але й єдиного підходу щодо періодизації розвитку подорожей та туризму. Таке становище не сприяє якісній підготовці фахівців. Знання ж з історії подорожей та культурно-історичних традицій гостинності дозволять ефективніше працювати у туристському бізнесі при наданні послуг споживачам різних соціальних груп і культур. Виходячи з цього, дисципліна «Історія туризму» має значне теоретичне й практичне значення особливо для тих, хто безпосередньо працює у сфері туристичних послуг та залучає людей у світ подорожей. У цьому ми бачимо проблему щодо викладання даної дисципліни на спеціальності «Туризм».

Теоретичні засади з питань історії розвитку туризму розглядалися в роботах зарубіжних (В. О. Квартальнова, Г. Ф. Шаповала, М. В. Соколової, Г. С. Усискіна, Л. П. Воронкової та інших) та вітчизняних (В. К. Федорченка, Т. А. Дьорової, Л. М. Устименко, І. Ю. Афанасьєва та інших) учених. Опосередковано ці аспекти розглядали Дж. Уокер, М. П. Магідович, В. І. Курилова, М. Б. Біржаков, М. П. Мальська, В. В. Худо, Х. Й. Роглєв та ін.

Отже, на сьогодні немає єдиного підходу щодо періодизації історії розвитку туризму, також немає й підручника, рекомендованого МОН України для підготовки фахівців сфери туризму. Виходячи з цього, питання, які освічуються у даній статі є досить актуальними.

Мета статті полягає у висвітленні напрацювань у науковій літературі щодо розвитку подорожей та виникнення туризму. Відповідно до мети були визначені й завдання: розглянути сучасні зарубіжні та вітчизняні підручники (посібники), у яких висвітлюються питання становлення туризму як соціального явища; визначити прийнятну періодизацію цього процесу.

Історію подорожей і туризму слід розглядати разом з розвитком певного типу культури, який відбиває характерні культурні риси різних епох, у тому числі й відповідні типи людини, яка подорожує. При цьому важливо прослідкувати, як впливали розвиток культури й науки на подорожі та як змінювалися мотиви, характер та види подорожей.

Людству, протягом його багатовікової історії, було властивим прагнення до подорожей з метою розвитку торгівлі та пошуку нових ринків збуту, вивчення оточуючого середовища, засвоєння невідомих земель, зручних для проживання та різних видів діяльності тощо. У багатьох людей з'являється потреба побачити нові країни, познайомитися з життям та звичаями народів, які їх заселяють. Це послужило причиною виникнення особливої форми подорожі - туризму. Таким чином, подорож та туризм - це два нерозривних поняття які характеризують образ життєдіяльності людини. Щодо поняття «подорож», то воно характеризує різноманітні переміщення людей у просторі та часі. Подорож, у залежності від цілей, може приймати форму переселень народів, міграцій, воєнних походів, наукових експедицій та ін.

Поняття «туризм» з'явилося значно пізніше і у літературний ужиток увійшло приблизно у 1800 р. Саме тоді англієць Пейдж на сторінках своєї книги написав, що мандрівника називають «туристом». Словник французької мови, виданий приблизно у той же час, включає визначення туриста як людини, яка подорожує з цікавості або з метою «убити час». Загальновизнаним автором слова «турист» є Стендаль, який у 1838 р. видав «Спогади туриста». Як вважають дослідники, термін «туризм» походить від латинського tornus, що означає рух по колу. З другої половини ХІХ ст. цей термін увійшов до мови багатьох народів світу.

Встановити час виникнення понять «туризм» та «турист», як бачимо, можна достатньо точно. Набагато важче з’ясувати коли саме відбулося становлення туризму як специфічної діяльності людей та галузі господарства. У науковій літературі й до сьогодні немає загальної думки про це. Певна частина науковців вважають часом зародження туризму ХVIIІ ст., інші - середину ХІХ ст., а деякі стверджують, що він виник ще у стародавні часи. Тому у сучасній науковій літературі з туризму можна знайти і різні підходи до періодизації історії туризму.

Так, В. Б. Сапрунова пропонує періодизацію історії європейського туризму в основу якої покладені техніко-економічні та соціальні зміни в суспільстві, а також цільові функції туризму на різних етапах його розвитку [2]. За цими критеріями усю історію розвитку туризму автор поділяє на чотири етапи:

- передісторія туризму (етап до початку ХІХ ст.);
- розвиток елітарного туризму (ХІХ ст.), який супроводжувався зародженням спеціалізованих підприємств з виробництва туристських та готельних послуг;
- розвиток соціального туризму (перша половина ХХ ст.);
- розвиток масового туризму (з кінця Другої світової війни й до сьогодні), у якому відбувається формування туристської індустрії як міжгалузевого комплексу з виробництва товарів та послуг для туризму.

Відомий туризмознавець В.О. Квартальнов історію розвитку туризму в Росії поділяє на п'ять періодів:

- перший - просвітницький (до 1890 р.);
- другий - підприємницький (пов’язаний з розвитком капіталізму), під час якого активно створюються туристські фірми і контори;
- третій - організаційно-централізований (з 20 до 60-х років ХХ ст.), для нього характерними є формування радянського туризму і поява державних та суспільних організацій;
- четвертий - адміністративно-централізований (з 1960 до 1990 рр.);
- п’ятий - перехідний, який збігається з початком процесів перебудови та реформування економіки в країні [3].

Американський учений Дж. Уокер усю історію розвитку туризму поділяє на періоди, пов’язані з розвитком транспортних засобів, які використовувались під час подорожей. Так, він виділяє п'ять періодів: передіндустріальний, коли у подорожах використовувались украй примітивні транспортні засоби, а наступні чотири періоди пов’язані з винаходом нових транспортних засобів. Дж. Уокер дає їм відповідні назви - вік залізних доріг, вік автомобілів, вік реактивних авіалайнерів, вік круїзів на морських лайнерах [4].

Вітчизняні дослідники проблеми розвитку туризму Л.М. Устименко та І.Ю. Афанасьєв виділяють чотири історичні етапи:

- перший - початковий (з найдавніших часів до 1841 р.) для якого характерні подорожі в більшості стихійні та вимушені;
- другий - становлення організованого туризму (з 1841 до 1914 рр.), який характеризується появою туристських організацій, туристських центрів та курортів;
- третій - формування індустрії туризму (з 1914 до 1945 рр.), туризм виходить на державний та міжнародний рівні;
- четвертий - розвиток масового туризму та глобалізація туристської індустрії (з 1945 р. до наших днів) [1].

Періодизацію, в основу якої була покладена історична типологія культур, запропонувала М.В. Соколова. Відповідно до цієї типології вся історія розвитку туризму поділяється на чотири етапи:

- подорожі у Давнині;
- подорожі у Середньовіччі;
- подорожі у Новий час та зародження туризму;
- туризм Новітнього часу [5].

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що викладання навчального матеріалу з дисципліни «Історії туризму» за певними періодами розвитку суспільства та культури надасть змогу розкрити логіку становлення туризму як суспільного явища. Це дозволить найбільш повно висвітлити передумови виникнення та історію розвитку туризму починаючи з самих простих переміщень древніх людей і заселення материків до сучасних спеціалізованих турів. Ця послідовність викладу навчального матеріалу повинна доповнюватися історичними аспектами розвитку вітчизняного туризму та сфери гостинності в умовах різних суспільно-економічних відносин.

Перспективу подальших розробок ми бачимо у розробці авторської методики викладання навчального матеріалу з дисципліни «Історія туризму».

Література

1. Устименко Л. М. Афанасьєв І. Ю. Історія туризму: Навчальний посібник / Л.М. Устименко, І.Ю. Афанасьєв. - К.: Альтерпрес, 2005. - 320 с.
2. Сапрунова В. Б. Туризм: эволюция, структура, маркетинг / В. Б. Сапрунова. - М.: Ось-89, 1997. - 160 с.
3. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник / В.А. Квартальнов. - М.: ФиС, 2003. - 320 с.
4. Уокер Дж. Введение в гостеприимство: Учебник / Дж. Уокер. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 447 с.
5. Соколова М. В. История туризма: Учеб. пособие / М.В. Соколова. - М.: Мастерство, 2002. - 352 с.

Мальцева Л.В. Проблеми викладання дисципліни «Історія туризму» (спеціальність «Туризм»).

У статті аналізується «Історія туризму» як навчальна дисципліна. Також розглянуті підходи щодо періодизації історії розвитку світового та вітчизняного туризму.

Ключові слова: туризм, подорож, історія розвитку туризму, періодизація.

Мальцева Л.В. Проблемы преподавания дисциплины «История туризма» (специальность «Туризм»).

В статье анализируется «История туризма» как учебная дисциплина. Также рассмотрены подходы к периодизации истории развития мирового и отечественного туризма.

Ключевые слова: туризм, путешествие, история развития туризма, периодизация.

Мaltseva L.V. The Discipline Problem of Teaching The History of Tourism (the speciality is Tourism).

In the article is analyze The Tourism History as a subject matter. Also there are considered approaches to a periodization of history of development of world and domestic tourism.

Key words: tourism, travel, history of development of tourism, periodization.