<<< тому | зміст | вперед >>>

Макаренко С.М., Саак А.Є. Історія туризму

ТЕМА 1. Історія туризму як навчальна дисципліна

§ 5. Характеристика етапів в історії розвитку туризму

Туризм як масове соціальне явище почав формуватися лише після Другої світової війни, хоча коріння туризму йдуть у глибоке минуле. В історії розвитку туризму розрізняють чотири етапи.

Перший етап - від давнини до початку XIX століття.
Другий етап - від початку XIX століття до початку XX століття.
Третій етап - від початку XX століття до Другої світової війни.
Четвертий етап - після Другої світової війни до наших днів.

В основу цієї періодизації покладено техніко-економічні та соціальні передумови, а також цільові функції туризму на різних етапах розвитку.

Перший етап розвитку туризму називають передісторією туризму. Початок цього етапу відноситься до античного періоду (Стародавня Греція та Рим), коли основними мотивами подорожей були торгівля, паломництво, лікування, освіту. В цей період зародилися й спортивні поїздки. Наприклад, учасники і глядачі Олімпійських ігор добиралися до місця змагань з найбільш віддалених куточків Греції.

Пізніше, у Середні століття, стимулом до подорожей стає релігійний чинник - поклоніння святинь християнства і мусульманства. Епоха Відродження послаблює релігійні мотиви і посилює індивідуальний характер подорожей.

В епоху Просвітництва подорожі носили освітню спрямованість. Наприклад, молоді дворяни відправлялися в своєрідний «гран-тур» по Європі для того, щоб отримати престижну освіту, що дає право займатися політичною або громадською діяльністю. У Великобританії такий маршрут починався в Лондоні, потім студенти відправлялися в Париж, після чого продовжували свою освіту в Генуї, Мілані, Флоренції та Римі, зворотний шлях пролягав через Швейцарію, Німеччину та Нідерланди.

До середини XIX століття подорожі мали ряд відмінних рис: по-перше, засоби пересування були примітивними; по-друге, подорож була не самоціллю, а необхідною умовою і засобом досягнення якоїсь іншої мети (наприклад, торгівля, лікування, освіту тощо). Розвиток мануфактурного виробництва і промислові перевороти XVIII - XIX століть у провідних європейських країнах внесли зміни в економічне життя суспільства. В результаті розвитку продуктивних сил суспільства відбувається розмежування робочого часу і вільного часу працівника. Це створювало передумови для другого етапу розвитку туризму.

Другий етап розвитку туризму називають елітарним туризмом. Саме на цьому етапі починають створюватися перші спеціалізовані підприємства по виробництву туристських послуг. Важливу роль на цьому етапі розвитку туризму відіграли революційні зміни у транспорті. Зміни-12

лися засоби доставки і пересування. У 1807 р. винахідником був Фултоном сконструйований і побудований перший пароплав. Перший паровоз був створений Стефенсоном у 1814 р. Вдосконалювалися засоби доставки поштових відправлень, розширювалися мережі доріг. Все це зумовило набагато більшу надійність та швидкість пересування. При цьому витрати на подорож знижувалися за рахунок більш економічних засобів пересування.

У середині XIX століття виникають перші пароплавні компанії, які здійснювали доставку переселенців зі Старого Світу до берегів Північної і Південної Америки.

Науково-технічний прогрес і соціальна боротьба трудящих за свої права, а також зростаючий добробут суспільства створили можливість для подорожей більшості простих людей. Підвищення якості та надійності транспортних перевезень поряд з їхнім здешевленням обумовили істотне збільшення потоків які подорожують. Виникли перші підприємства, що спеціалізувалися на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. На зміну скромним пансіонам приходять перші готелі.

У 1801 році В Німеччині (р. Баден-Баден) відкрився готель «Бадише-Хоф». У 1812 році в Швейцарії вступає в дію готель «Риги - Клестерлі», у 1832 році побудована готель у місті Фаульхорн. У місті Інтерлакені (Швейцарія) в 1859 році побудовано «Гранд-готель Швайцерхоф». У Німеччині на межі XVIII - XIX ст.ст. виникають перші курорти мінеральних вод - в Хайлігендамі, Нордернеї і Травемюнде.

У цей період становлення туризму будувалися в першу чергу розкішні готелі, що обслуговували представників аристократичних кіл. Але у другій половині XIX ст. індустрія відпочинку розширює сферу виробництва. До підприємствам готельного господарства додаються перші бюро подорожей, задачу яких входила організація туристичних поїздок та реалізація їх споживачеві.

Прикладом першого пекідж-тури (комплекс туристських послуг, який продається за єдиною ціною) може служити груповий тур на відпочинок, організований в 1841 році Томасом Куком р. Комплекс послуг включав в себе двадцятимильну поїздку залізницею, чай, булочки та духовий оркестр. Вся поїздка коштувала кожному пасажиру всього один шилінг. Природно, що Т. Кук переслідував не комерційні, а, скоріше, соціальні цілі. Він прагнув подібною акцією привернути увагу до можливостей доцільного використання робочого часу.

Після цього протягом 20 років в Англії виникли безліч нових бюро подорожей. Починаючи з 1862 р. з'являються перші каталоги туристських поїздок, що відобразило розширення туристського попиту. У Німеччині перше бюро подорожей було засноване в 1863 році в р. Бреслау. Воно мало тісні контакти з пароплавними компаніями і на початку XX століття активно рекламувало і продавало морські круїзні розважальні поїздки. Тим не менш, в кінці XIX - початку XX ст. далекі туристські поїздки могли собі дозволити небагато.

Третій етап ознаменував собою початок становлення соціального туризму. Перша світова війна, економічна депресія 30-х років та Друга світова війна надали негативний вплив на розвиток туризму. Разом з тим, саме в цей період з'являються елементи масового туризму, який досяг свого розквіту в повоєнні десятиліття.

Наприклад, у Швейцарії виникає фірма «Отельплан», яка в даний час є одним з найбільших виробників турпослуг в цій країні. В основі утворення фірми в 1935 р. лежали ідеї її творця Р. Дуттвайлера про те, що втягнення «маленької людини» в туризм зробило б неоціненну допомогу готельного господарства. Масові дешеві турпоїздки стають основним продуктом фірми. Вже в першому фінансовому році фірма реалізувала більше 50 тисяч туристських путівок.

Четвертий етап називається етапом масового туризму. Саме в цей період туризм набуває масовий характер. З предмета розкоші він стає потребою для більшості населення індустріально розвинених країн. Формується індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

В західноєвропейських країнах у цей період активно створюються туристські фірми, готелі, підприємства для атракціонів і розваг. Європейський туризм 50-х років був орієнтований переважно на американських туристів і був джерелом доларових надходжень. У 60-ті роки і до середини 70-х спостерігається швидке зростання як виїзного, так і в'їзного туризму, а також збільшення числа туристичних підприємств і обсяг їх виробництва.

Найважливішим показником завершення процесу формування масового туризму є інтенсивність туризму в тій чи іншій країні. Інтенсивність туризму показує, яка частина населення країни щорічно здійснює хоча б одну туристську поїздку і розраховується як процентне відношення до всього населення країни або до тієї його частини, яка старше 14 років. Коли інтенсивність туризму перевищує 50%, то можна говорити про сформованість масовому туризмі.

Після Другої світової війни в попиті і пропозиції на ринку туризму відбулися корінні зміни, які дають підставу говорити про те, що масовий конвеєрний туризм трансформувався в масовий диференційований туризм. І в першому, і в другому випадку мова йде про масовому туризмі, в якому беруть участь не тільки еліта, але й середній клас, а починаючи з 80-х років, - і населення з низьким рівнем доходів.

Конвеєрний туризм передбачає відносний примітивізм і однорідність потреб та мотивацій туристів і, відповідно, знеособлений конвеєрний характер вироблених послуг.

Диференційований туризм відрізняють різноманітність потреб і мотивацій туристів, множинність вузькоспеціалізованих сегментів в туристському попиті, різноманітність пропонованих послуг і яскраво виражена спеціалізація туристського пропозиції. Для диференційованого туризму характерний широкий асортимент послуг. Турфірма, як правило, пропонує певну кількість видів турпродукту, кожен з яких має безліч варіантів вибору. Перехід від конвеєрного до диференційованого туризму відбувався одночасно з переходом від ринку виробників до ринку споживачів.

Визначальним мотивом поведінки споживача туристських послуг в цей період був рекреаційний аспект туризму. Відпочинок розглядався як засіб відновлення фізичних сил з метою продовження праці. Розширення обсягів попиту на туристичному ринку супроводжувалося активним ростом підприємств туризму. Туристські послуги стандартизуються і пропонуються у вигляді комбінованих «пекідж-турів».

На рубежі 60 - 70 рр. формується суспільство споживання матеріальних благ, тобто споживання заради споживання. Ринок виробників змінюється ринком споживачів. Ускладнюється мотивація туристського попиту. Поряд з рекреаційним туризмом все більшого значення набувають освітній, комунікативний і інвестиційний аспекти туризму.

Внаслідок розширення обсягів туристського попиту і пропозиції в туристську галузь надходить капітал з інших галузей народного господарства. Особливу активність виявляють транспортні підприємства і торгові фірми. Таким чином, з другої половини 70-х років XX ст. можна говорити про розквіт конвеєрного туризму, який в даний час поступово трансформується в диференційований туризм.

<<< тому | зміст | вперед >>>