<<< тому | зміст | вперед >>>

Лойко О.Т. Туризм і готельне господарство

Глава 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТУРИЗМУ

4.6. Комерційний і соціальний туризм

Спочатку вся туристська діяльність носила комерційний характер і здійснювалася з метою отримання прибутку. У сфері туризму, як і в будь-якому іншому секторі економіки, прибуток є головним джерелом коштів для розвитку і розширення виробництва, а також виплати дивідендів акціонерам. Вона виступає одним із найважливіших результативних показників роботи туристського підприємства, на який орієнтується потенційний інвестор при оцінці можливостей компанії. Прагнучи максимізувати свій дохід, туристичні фірми шукають оптимальне співвідношення між величиною витрат і ціну туристичного продукту. Пропоновані ними товари і послуги розраховані в основному на осіб з високим і середнім рівнем достатку, готових повністю оплачувати туристські витрати із сімейних бюджетів.

На противагу комерційним туризму виникло поняття соціального туризму. З законодавчим закріпленням права на оплачувану відпустку у 30-ті роки здавалося, що проблема відпочинку трудящих вирішена остаточно. Але в дійсності туристські послуги залишалися недоступними для значної частини населення. Коло споживачів особливо звужувався в періоди економічних спадів, супроводжуваних зростанням числа безробітних і падінням реальних доходів. Виникла гостра необхідність у соціальному туризмі як гарантованому мінімумі в сфері відпочинку, ідея якого була схвалена на національному та міжнародному рівнях.

Концепція соціального туризму покоїться на трьох основних принципах: забезпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення в сферу туризму людей з низьким рівнем доходів, субсидування малозабезпечених туризму і активної участі урядових, муніципальних, громадських і комерційних структур в його розвитку.

Соціальний туризм - туризм низькодохідних верств населення. Це мета, до якої суспільство повинне прагнути в інтересах менш забезпечених громадян при використання ними права на відпочинок, як зазначалося в Манільської декларації з світового туризму.

Система соціального туризму охоплює багато категорії осіб з низькими доходами. Спочатку вона створювалася і була орієнтована на некваліфікованих робітників, зайнятих ручною працею. Тому досі соціальний туризм нерідко ототожнюється з туризмом робітників. Але поступово соціальна база розширювалася, і в даний час його послугами користуються особи, які належать до різних суспільних верств і вікових груп. Так, у Франції тільки за 1990 р. членами однієї асоціації соціального туризму стали 100 тис. сімей, які перебувають на 19% з робітників, 24% - із службовців, 31% - середнього начальницького складу та 12% - вищого керівного складу. Всі вони потребують фінансової підтримки при організації своєї відпустки.

Матеріальна допомога надається в різній формі, переважно у вигляді відпускних чеків, що гарантують відпочинок у сфері соціального туризму. У Франції така система соціального захисту малозабезпечених була введена кілька років тому і успішно розвивається. Трудящі вносять грошові кошти в касу за місцем роботи. На вкладену суму підприємство щомісяця нараховує преміальні розмірі 25 % і після закінчення встановленого терміну (від чотирьох до дванадцяти місяців) видає відпускні чеки. Власник чека може вибрати і сплатити з його допомогою послуги туристських підприємств, що входять в Національне агентство відпускних чеків (НАОЧ). Сьогодні їх налічується 60 тис. Це готелі, приватні будинки, кемпінги, сільські будинки, асоціації з туризму, транспортні компанії, музеї, театри. Протягом 1992 р. вони забезпечили відпочинок 4 млн осіб з сімей, мають низький дохід. За рік оборот НАОЧ зріс на 30% і склав 1,011 млрд фр.

Поряд з відпускними чеками незаможні громадяни на Заході користуються й іншими пільгами на відпочинку. Так, американські готелі компанії "Свиссотель", розташовані в Бостоні, Атланті, Нью-Йорку і Чикаго, запропонували літнім людям пільгові ціни на розміщення. Розмір знижки безпосередньо залежить від віку клієнта. Для 65-річних гостей номер буде коштувати дешевше на 65%, для 75-річних - на 75%. Довгожителі старше ста років обслуговуються безкоштовно. Мінімальний термін проживання становить три дні, необхідні для того, щоб адміністрація готелі могла отримати підтвердження про вік клієнта.

Система соціального туризму вигідна не тільки споживачеві, але і туристським підприємствам. З введенням відпускних чеків вони розширюють свій ринок збуту і отримують додаткові гарантії оплати наданих послуг. Щодо них проводиться відповідна фінансова, пільгова податкова і кредитна політика держави.

Особлива роль у розвитку соціального туризму належить дотаціям з спеціальних фондів пенсійних кас, профспілок, засобів заводських комітетів, місцевих спільностей, а також централізованих джерел. Дотаційний характер відпочинку малозабезпечених підтверджується вітчизняним досвідом організації профспілкового туризму, який довгі роки існував у колишньому СРСР і може служити класичним прикладом соціального туризму. Туристські підприємства отримували допомогу на покриття витрат на зарплату, енергоносії і поповнення продовольчих фондів з прибутку, що формується централізовано у вищестоящих органах управління профспілковим туризмом.

Активну участь професійних спілок, різних громадських асоціацій, муніципальних і державних структур відпочинку низькодохідних груп населення дозволило перетворити соціальний туризм в помітне явище суспільного життя, порівняну за масштабами з комерційним туризмом.

<<< тому | зміст | вперед >>>