Кравченко Н.О. Рекреаційне господарство Полісся: сучасний стан та перспективи розвитку

Структура рекреаційної діяльності

Структурні одиниці рекреаційної діяльності	Зміст структурних одиниць рекреаційної діяльності
Різновид рекреаційної діяльності	Рекреаційна споживча діяльність	Рекреаційна господарська діяльність	Рекреаційна управлінська діяльність
Суб’єкт діяльності	Рекреанти	Рекреатори	Управлінці
Об’єкт діяльності	Фізичні, психічні, духовні якості та особливості рекреантів; природні, природно-технічні, соціально-економічні рекреаційні ресурси.	Фізичні, психічні, духовні якості та особливості рекреантів; природні, природно-технічні, соціально-економічні рекреаційні ресурси.	Відносини та зв’язки, що виникають між суб’єктами та об’єктами рекреаційної діяльності
Мета діяльності	Задоволення потреби у відтворенні та розвитку фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил, витрачених в процесі діяльності	Отримання економічної вигоди від своєї діяльності; відтворення, реабілітація, розвиток фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил людини, витрачених в процесі виробництва.	Регуляція і координація рекреаційної діяльності
Засоби діяльності	Рекреаційні ресурси та послуги	Рекреаційні ресурси, матеріально-технічна база рекреаційного господарства	Нормативно-правова база рекреації
Дії	Споживання рекреаційних послуг, відпочинок	Надання рекреаційних послуг	Регуляція, координація
Результат	Задоволення потреби у відпочинку; відтворення, реабілітація, розвиток власних фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил.	Прибуток від своєї діяльності.	Сталий розвиток галузі.

Примітка. Складено автором.

З цієї точки зору заслуговує на увагу підхід В.Павлова та Л.Черчик, які об'єднують рекреаційну діяльність, як діяльність з надання рекреаційних послуг та реалізації рекреаційних потреб, так і діяльність самих рекреантів в єдиний рекреаційний процес, під яким розуміють процес відтворення, реабілітації, відпочинку, оздоровлення, розвитку рекреантів [37, с.6].

Цей підхід вдало ілюструє двобічність самого процесу, розділяє суб'єктів діяльності, уточнює, про діяльність якого з них йде мова. Сумніви викликає лише вибір термінології, так як всі три терміни: "рекреаційна діяльність", "реалізація рекреаційних потреб" і "рекреаційний процес", - вирвані з контексту вказаної праці, можуть успішно вживатись як синоніми.

Згідно аналізу таблиці 1.1 можна зробити висновок щодо сутності рекреаційної діяльності, під яким надалі розумітиметься процес складної взаємодії між її суб'єктами та об'єктами, що виникає з приводу рекреаційного відтворення населення¹. В рамках поняття "рекреаційна діяльність" об'єднуються 3 інші: "рекреаційна споживча діяльність", "рекреаційна господарська діяльність" та "рекреаційна управлінська діяльність", - що вживаються на позначення активності, відповідно, рекреантів, рекреаторів та органів управління рекреаційною діяльністю. При відносній спільності об'єкту, мети та результатів вищезазначених суб'єктів рекреаційної діяльності, структура кожного з її різновидів має істотні відмінності.

Так, суб'єктом рекреаційної споживчої діяльності є рекреанти, метою діяльності яких є відпочинок, в ході якого відбувається відтворення та розвиток їх особистих фізичних, психічних та духовних якостей. Рекреанти досягають даної мети в процесі реалізації різноманітних циклів рекреаційної діяльності [21, с. 7-20], використовуючи при цьому різноманітні рекреаційні ресурси безпосередньо або за допомогою суб'єктів рекреаційної господарської діяльності. Суб'єктом рекреаційної господарської діяльності є рекреатори (табл. 1.1), об'єктом - рекреаційні ресурси та відпочиваючі, пріоритетною метою - отримання економічної вигоди від своєї діяльності, засобом - види рекреаційних послуг, які охоплюють різноманітні цикли рекреаційних занять, діями - заходи з їх реалізації, результатом - отриманий прибуток.

Особливої уваги заслуговує розгляд структури рекреаційної управлінської діяльності. Її суб'єктами є представники керівних органів різних ієрархічних рівнів, що здійснюють загальне або спеціальне управління рекреаційною діяльністю. Відносини між реалізаторами та споживачами рекреаційних послуг, а також взаємозв'язки між рекреаційним господарством та іншими галузями економіки, суспільством і природою, що виникають в процесі рекреаційної діяльності, потребують взаємоузгодження, координації та регуляції, що і є наряду із забезпеченням умов ефективного рекреаційного відтворення основною метою суб'єктів рекреаційної управлінської діяльності. Остання реалізується за допомогою нормативно-правової бази рекреації. Результатом рекреаційної управлінської діяльності є забезпечення сталого розвитку галузі, що є кроком до забезпечення сталого розвитку суспільства в цілому.

Рекреаційна діяльність - збірне поняття, вона об'єднує кілька споріднених видів занять: санаторно-курортну, туристичну, культурно-розважальну та фізкультурно-оздоровчу діяльності. Така класифікація видів рекреаційної діяльності є найбільш загальноприйнятою і її, за деякими відхиленнями, приймає більшість вчених, хоча вона не позбавлена певних недоліків. Так як основною законодавчо визнаною характеристикою туристичної діяльності є "тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування" [43, с.15], то ця діяльність має охопити санаторно-курортну та частину культурно-розважальної і фізкультурно-оздоровчої діяльності, у той же час відпочиваючі санаторно-курортної зони можуть з однаковим успіхом займатись, скажімо, культурно-розважальною і фізкультурно-оздоровчою діяльністю. Таким чином, межі між цими видами рекреаційної діяльності є досить умовними. Питання про розмежування рекреаційної і туристичної діяльності в контексті дозвілля досі залишається відкритим у вітчизняних і зарубіжних наукових колах. Останнім часом з'явилась стійка тенденція щодо відмежування туристичної від інших видів рекреаційної діяльності з огляду на її зростаюче значення. Самим вдалим, на нашу думку, є підхід до співвідношення рекреаційної та туристичної діяльності в контексті дозвілля С. Холла [73, с.6], який враховує особливості різних циклів занять, що входять до їх складу (додаток А).

Таким чином, різниця між туристичною та іншими видами рекреаційної діяльності лише у суб'єктах рекреаційної господарської діяльності та управління, а також характері та видах споживаних послуг: рекреаційна діяльність, пов'язана із переміщенням за межі населеного пункту постійного проживання на термін більший, ніж 24 години, класифікується як туризм, а усі види туризму, окрім ділового, можуть бути визначені як види рекреаційної діяльності. Таким чином, рекреація і туризм - два суспільних явища, які перетинаються, але не повністю охоплюють одне інше. Такий погляд на співвідношення рекреації і туризму має суто теоретичне значення, а на практиці вони майже не розмежовуються.

Рекреаційна діяльність протікає, у тому числі, і в рамках рекреаційного господарства. А.Гідбут розуміє його як "сукупність установ санаторно-лікувальних, відпочинку, туризму і обслуговуючих підприємств, призначених для задоволення рекреаційних потреб населення шляхом використання рекреаційних ресурсів конкретної території" [12, с.11]. Як складову господарського комплексу країни, в межах якої реалізується основний процес планування, управління, обслуговування рекреантів, розглядає рекреаційне господарство О.Бейдик [2, с.56], при цьому наголошуючи на комплексності, складності та динамічності галузі. Основними характеристиками рекреаційного господарства вчений вважає єдність управління і планування, спільність економічного призначення праці та технологічних процесів. Вказані характеристики є притаманними будь-якому господарству (галузі) в складі народногосподарського комплексу, але не рекреаційному. На сучасному етапі розвитку рекреаційне господарство не характеризується єдністю управління [17, с.8], хоча слід відмітити, що вже помітні зрушення в цьому напрямку. Не можна також говорити про спільність технологічних процесів, так як види діяльності, що утворюють єдину рекреаційну діяльність, відрізняються великою різнорідністю. Тому найбільш сприйнятним в наших умовах вважаємо наступне визначення: рекреаційне господарство - сукупність підприємств, установ, організацій, що виконують соціально-економічні функції, пов'язані з рекреаційним відтворенням населення, незалежно від місця розташування відповідних господарських одиниць, їх відомчої підпорядкованості, а також використовують для цього природний, історико-культурний, соціальний та економічний потенціал певних територій.

Вказані установи, підприємства і організації освоюють рекреаційні ресурси, створюють однорідні за своїм призначенням товари та послуги.

Визначити місце рекреаційної галузі у системі господарського комплексу надзвичайно складно. Це пов'язано з тим, що в зв'язку із структурними трансформаціями на Україні в даний період немає раціонально організованого і структуризованого господарського комплексу, не створено чіткої концепції його структурної перебудови [38, с.228]. Таким чином, маємо парадокс: з одного боку рекреацію, а особливо її туристичну галузь проголошено пріоритетною галуззю розвитку, а з іншого - вона чітко не систематизована в сучасній галузевій класифікації народногосподарського комплексу [45, с.109, 38, с.162, с.220]. Проте, Державною Програмою розвитку туризму в Україні на 2002-2010 рр. передбачається внесення змін до класифікації видів економічної діяльності щодо визнання туризму окремим видом економічної діяльності [16, с.163-175].

За сучасною класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) види господарської активності, здатні повно і всебічно задовольнити потреби рекреантів, відносяться до наступних секцій [22]: H - готелі і ресторани, I - транспорт, L - державне управління, N - охорона здоров'я і соціальна допомога, O - колективні, громадські та особисті послуги, K - операції з нерухомістю, - і налічують 19 груп. Це без врахування додаткових галузей і виробництв, які приймають участь в нормальному функціонуванні вищевказаних сфер: освіти, сільського господарства і харчової промисловості, фінансової діяльності, страхування і т. ін.

Таким чином, зрозуміло, що рекреаційна господарська діяльність - складний процес, який охоплює галузі матеріального і нематеріального виробництва, виконує специфічні суспільні функції, які безпосередньо спрямовані на задоволення матеріальних і духовних потреб людини, тобто є складовою соціальної сфери і активно взаємодіє з іншими його компонентами. Згідно погляду Е. Горбунова на соціальну сферу як структуру, в межах якої об'єднуються великі міжгалузеві комплекси: продовольчий, виробництва товарів широкого вжитку, соціально-побутові та соціально-культурні галузі [54, с. 13], - можна констатувати, що всі вони є учасниками рекреаційної господарської діяльності. Тоді як продовольчий комплекс приймає опосередковану участь у процесі рекреаційної господарської діяльності, в комплекс виробництва товарів широкого вжитку входять підприємства по виробництву товарів рекреаційного призначення; в соціально-побутовий - об'єкти житлово-комунального господарства (готелі та інші засоби розміщення рекреантів), транспорту, що спеціалізуються на перевезеннях туристів та обслуговуванні рекреаційних підприємств; в соціально-культурний комплекс - заклади охорони здоров'я, фізкультури та спорту, культури та мистецтва, що виконують рекреаційні функції, та інші заклади і установи, за допомогою прямої або опосередкованої участі яких здійснюється повноцінне рекреаційне обслуговування населення.

Тому невипадково ряд авторів відмічає, що стосовно рекреаційної діяльності в літературі частіше зустрічаються такі означення, як "комплекс", "система", "індустрія", які вживаються як дуже близькі за змістом до поняття "господарство" [5, с.19; 7, с.45]. Щодо поняття "індустрія", то воно дійсно може вважатися таким відносно рекреаційного господарства [5, с.20], чого не можна сказати про означення "система", а тим більше "комплекс".

Порівняймо визначення "рекреаційна система" та "рекреаційний комплекс" з вищеозначеним терміном "рекреаційне господарство".

Рекреаційна система - складна, динамічна, ієрархічно підпорядкована і взаємопов'язана сукупність компонентів, формування та еволюція яких спрямована на задоволення потреб людини і суспільства у відновленні психофізичної енергії та спілкування з культурним надбанням людства [53, с.9]; або рекреаційна система - складна багатокомпонентна система, центральною підсистемою якої є група відпочиваючих, а цільовою функцією - найповніше задоволення рекреаційних потреб, формується на поєднанні 3-х підсистем: природи, суспільства, національного господарства [27, с.256]. Тобто, стосовно рекреаційного господарства термін "система" може вживатися в якості родового поняття.

Рекреаційний комплекс може розглядатись як особлива форма територіальної організації, що формується в процесі взаємопов'язаного розвитку рекреаційної та інших видів господарської діяльності на компактній території, яка має специфічні соціально-економічні та природні характеристики; територіальна система кількох видів господарської діяльності, організаційно і функціонально спрямована на отримання максимального рекреаційного ефекту [2, с.47]. У цьому випадку поняття "туристичний комплекс" як особлива форма територіальної організації є синонімом терміну "кластер"² , широко вживаним у зарубіжних та вітчизняних наукових колах.

Рекреаційний комплекс в широкому розумінні - складова загального ТВК, сполучення рекреаційних закладів і супутніх підприємств інфраструктури, об'єднаних тісними виробничими й економічними зв'язками, спільним використанням географічного положення, природних і соціально-економічних ресурсів, напрямом вирішення правових, екологічних проблем тощо [2, с.47]. Але на сучасному етапі розвитку України не зовсім коректно говорити про повноцінне функціонування єдиного загальнодержавного рекреаційного комплексу, бо одиниці, які входять в склад рекреаційного господарства, іноді не пов'язані ні економічно, ні юридично, оскільки належать до різних сфер, галузей та мають різну відомчу підпорядкованість. О.Топчієв розглядає рекреаційний комплекс як один із секторів господарства [7, с.46].

Таким чином, рекреаційне господарство є лише компонентом рекреаційної системи. Посилена ознаками територіальності і організаційно-управлінської єдності вона набуває вищого ступеня внутрішнього взаємозв'язку - стає комплексом. Отже, у вертикальній систематиці поняття "рекреаційна система" та "рекреаційний комплекс" займають вищі ієрархічні рівні, ніж "рекреаційне господарство". Але рекреаційне господарство не є замкненою системою. Розвиваючись на певній території, воно неминуче взаємодіятиме з іншими системами, набуватиме нових зв'язків і перетвориться на комплекс. З поняттям "рекреаційний комплекс" тісно пов'язане поняття "територіальна організація рекреаційного господарства", яка може розглядатись, з одного боку, як комплекс соціально-економічних і організаційних заходів, спрямованих на підвищення економічної, соціальної, екологічної ефективності рекреаційного господарства на певній території з метою забезпечення оптимальності його функціонування в системі "економіка - природа - соціум"; з іншого - як відкрита система взаємопов'язаних та взаємообумовлених компонентних, територіальних та управлінських елементів рекреаційного господарства різних рангів.

Рекреаційне господарство як система має три головні аспекти: компонентний, територіальний та організаційний. Найбільші труднощі викликає визначення компонентної структури, оскільки рекреаційне господарство характеризується комплексністю та динамічністю.

Так можна виділити наступні різновиди його компонентної структури.

1. За виконуваною функцією:

- лікувально-профілактичні (санаторії, санаторії-профілакторії і т.д.);
- оздоровчі (літні оздоровчі табори, спортивно-оздоровчі табори, пансіонати, будинки відпочинку, фітнес-центри, фізкультурно-оздоровчі центри тощо);
- реалізаційні (бюро подорожей, турагентства, фірми-туроператори, екскурсійні бюро);
- розважальні (музеї, видовищні заклади, казино, аквапарки, зоопарки, ботанічні сади, гідропарки, парки культури та відпочинку і т.д.);
- заклади розміщення (готелі, мотелі, кемпінги, таймшеринги, пансіонати, мебльовані кімнати, туристичні гуртожитки тощо);
- заклади харчування (ресторани, кафе, бістро, паби і т.д.);
- перевезення (транспорт для перевезення на великі відстані: літаки, пароплави, легкові автомобілі, автобуси, потяги, гужовий транспорт і т.д.; прогулянковий та розважальний: гелікоптери, водні ракети, скутери, планери, гужовий транспорт і ще багато інших).

2. За участю у наданні рекреаційних послуг:

- первинні - що безпосередньо обслуговують рекреантів;
- вторинні - що забезпечують нормальне функціонування первинних підприємств.

3. За характером послуг:

- підприємства, що забезпечують загальні потреби рекреантів (заклади розміщення, харчування);
- підприємства, що надають специфічні рекреаційні послуги (лікування, оздоровлення, екскурсії тощо).

Територіальна систематика рекреаційного господарства представлена наступною системою ієрархічних одиниць, що разом утворюють територіальну структуру [23, с.17; 3, с.47]:

- рекреаційний пункт як місце локалізації одиничного рекреаційного об'єкту;
- рекреаційний центр як територіальне зосередження декількох рекреаційних об'єктів, які прив'язані до певного населеного пункту і користуються його інфраструктурою та трудовими ресурсами;
- рекреаційний вузол, що являє собою об'єднання різного характеру рекреаційних пунктів та центрів;
- рекреаційний господарський комплекс як складне територіально-господарське утворення, що об'єднує декілька туристичних центрів, які мають спільний характер організації рекреаційної діяльності та єдину систему рекреаційного, побутового та господарського забезпечення, здатну комплексно і повно задовольнити потреби населення у відпочинку;
- рекреаційний район як просторова система високого ієрархічного рівня, яка характеризується спільністю природних, соціально-економічних умов розвитку рекреаційної діяльності. Серед його основних ознак наступні: наявність рекреаційного каркасу території, спеціалізація рекреаційного господарства, використання спільного типу рекреаційних ресурсів, наявність управлінсько-організаційних структур, які координують рекреаційну діяльність.
- рекреаційний регіон - велика територіальна рекреаційна система, що об'єднує в своїх межах декілька рекреаційних районів. Характеризується територіальним поєднанням різнорідних рекреаційних ресурсів та достатнім транспортним зв'язком з регіонами концентрації населення.
- рекреаційна зона - масштабна рекреаційна система, що об'єднує в своїх межах декілька однотипних рекреаційних регіонів.

Структурування рекреаційного господарства за управлінською ознакою викликає чимало труднощів. Поряд з іншими причинами це викликано відсутністю єдиного рекреаційного законодавства [6, с.26]. Між тим, за твердженнями дослідників, офіційне визнання Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами рекреації галуззю національної економіки і розбудова її на основі єдиної несуперечливої законодавчої бази стало стимулятором її швидкого розвитку і забезпечило процвітання даної галузі у цих країнах [6, с.20]. На сучасному етапі розвитку рекреаційного господарства його управлінську структуру можна представити наступним чином:

1. Міжнародні структури: Всесвітня туристична організація, Рада по туризму країн-учасниць СНД та інші.
2. Державні структури:
- загальнодержавного рівня: загальні: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство екології та природних ресурсів України та інші міністерства і відомства, що здійснюють загальний економічний та соціальний контроль; спеціальні: Міністерство охорони здоров'я України (санаторно-курортна справа), Міністерство культури та туризму, Національна рада по туризму, Держкомжитлгосп (готельне господарство), Держкомітет з фізкультури і спорту (фізкультурно-оздоровча діяльність, спортивний туризм);
- регіонального рівня: Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Міністерство курортів і туризму АР Крим, обласні та районні держадміністрації та їх відповідні підрозділи;
- місцевого рівня: органи місцевого самоврядування;
3. Громадські організації;
4. Адміністрації окремого рекреаційного підприємства.

Розгляд вищевказаних аспектів рекреаційного господарства (компонентного, територіального та управлінського), а також аналіз їх в контексті інших галузей господарського комплексу, природокористування, системи розселення дасть змогу раціонально визначити оптимальні варіанти положення його (господарства) в просторі, спеціалізацію та перспективи розвитку.

---

¹Примітка. Рекреаційне відтворення населення – відновлення і розвиток фізичних, психічних, духовних та інтелектуальних сил населення, що відбувається у формі рекреації як однієї з форм дозвілля за допомогою використання різноманітних рекреаційних ресурсів природного та антропогенного походження.
² Примітка. Кластер – географічна група взаємозалежних компаній та асоційованих інститутів у певній галузі, які пов’язані спільними цілями і доповнюють один одного [125, с.160].

<<< назад | зміст | вперед >>>