Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

<<< тому | зміст | вперед >>>

Калиничева Г.І. Економічна історія

Тема 2. Економічний розвиток в епоху феодалізму

4. Особливості формування феодалізму у Візантії, країнах Сходу-Китаї, Індії

У VIII-IX ст. феодальні відносини розвивалися також у Східній Римській імперії (Візантії) і в країнах, що потрапили під владу арабського халіфату.

Процес феодалізму у Візантії йшов більш уповільненими темпами, ніж у Західній Європі. Лише в IX-X ст. у Візантії створилися основні елементи феодальних відносин при збереженні форм централізованої римської держави. Значне розвиток торгівлі і промисловості, тісний зв'язок візантійської знаті з економікою міст уповільнювали темпи феодалізму.

Істотний вплив на хід розвитку феодального суспільства у Візантії мала слов'янська колонізація Балканського півострова та Малої Азії (VII-VIII ст.), призвела до вирішальних соціальних зрушень в країні.

В результаті розселення у Візантії слов'ян, які принесли з собою міцну громаду, візантійське суспільство VIII ст. стало нагадувати за своїм складом не римське, а швидше франкське суспільство VI ст. (переважали вільні общинники). Переворот в аграрних відносинах назріло у Візантії наприкінці першої чверті VIII ст. (так зване іконоборство - секуляризація монастирських земель і створення на цій базі військово-феодального землеробства). Цей процес відбувався дуже повільно специфічною формою (при збереженні потужного централізованого держави) і завершився лише в ХІ ст. створенням основних класів феодального суспільства.

Арабські завоювання VII-VIII ст. призвели до створення величезної імперії, до складу якої входили всі області Північної Африки з Єгиптом, Передньої і Середньої Азії, Іспанії і навіть частина Індії. VIII-IX ст. - час інтенсивної феодалізації арабського халіфату, яка призвела до розпаду на ряд феодальних східних держав (X ст.).

Формування феодальних відносин на Сході мала свої особливості. В країнах Стародавнього Сходу (Індія, Китай, Єгипет) затвердження феодалізму порівняно полегшувалося тим обставиною, що протягом тисячоліть тут існувала експлуатація всього общинного селянства східною деспотією. Стійкість східної громади відбилася і на феодальному ладі в цих країнах. Тут і при феодалізмі державною формою експлуатації залишилася східна деспотія. Земля була власністю царів, а феодальна рента виступала у вигляді державного податку.

У кочових народів Сходу (перси, араби, тюрки, монголи) рабство не відігравало навіть такий обмеженою ролі, як в країнах Стародавнього Сходу. Розвиток передумов переходу до феодалізму пов'язано у цих народів з розкладанням первіснообщинного ладу. Найбільш вивчені явища розвитку феодальних відносин у кочових народів Сходу пов'язані з їх військовими завоюваннями (арабські, тюркські). При це кочівники-завойовники осідали серед інших народів, де вже феодалізація більш або менш просунулася вперед і рівень продуктивних сил був значно вище, ніж у них самих. Це дуже прискорило процес становлення феодальних відносин у кочових народів. У країнах Середнього і Близького Сходу, Китаї та Індії важливу роль відігравало централізоване держава, яка виступала верховним власником землі. Непорушність державного характеру земельної власності на землю на Сході пояснюється не особливістю політичного ієрархічного ладу, як у Європі, а специфікою розвитку продуктивних сил: іригаційне землеробство, продовжуючи залишатися там основою всієї економіки, вимагало максимальної централізації управління зрошувальними системами.

Внаслідок меншого, ніж у Греції і Римі, застосування праці рабів у виробництві у цих країнах зберігалася протягом всієї рабовласницької епохи маса вільних індивідуальних виробників - селян і ремісників. Перетворення їх у феодально залежний клас кріпаків громада протидіяла. Залежне становище селянства виявлялося головним чином у несенні ряду феодальних повинностей, причому ці повинності накладалися на громаду в цілому, а не на окремих осіб. Тому перехід до феодального строю в країнах Сходу був досить тривалим і поступовим.

Зміна рабовласницького ладу феодальним відбувався еволюційним шляхом. В цих країнах не було таких різких потрясінь, як, наприклад, завоювання Риму варварськими племенами, що стоять на стадії родового ладу. Зрозуміло, східні народності також піддавалися завоювань менш розвиненими племенами, але в зрештою переможці, як правило, асимілювалися з більш розвиненим і культурним населенням Сходу.

<<< тому | зміст | вперед >>>






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.