Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

<<< тому | зміст | вперед >>>

Калиничева Г.І. Економічна історія

Тема 2. Економічний розвиток в епоху феодалізму

1. Генезис феодалізму в Західній Європі. Економічний розвиток Франкської держави

1.1. Генезис феодалізму в Західній Європі

Період феодалізму - це велика і важлива віха в історії людського суспільства. Перехід до феодалізму стався не відразу. Минуло кілька століть, перш ніж новий, феодальний спосіб виробництва довів свою перевагу перед старим рабовласницьким виробництвом. У Західній Європі феодалізм виник на грунті розпаду римського рабовласницького суспільства, з одного боку, і розкладання родового ладу у племен завойовників - з іншого; він склався в результаті взаємодії (синтезу) цих двох процесів.
Феодальне суспільство у своєму розвитку пройшло три основні етапи, відповідно до якими історія середньовіччя поділяється на такі періоди:

1. Раннє середньовіччя (V-X ст.) - епоха встановлення феодального способу виробництва, тобто створення феодального землеволодіння і поступового закріплення феодалами вільного общинного виробництва. Характерними рисами цього періоду є низький рівень розвитку виробничих сил, повна панування натурального господарства, слабкий розвиток суспільного поділу праці і, як наслідок, відсутність міст.
2. Розвиненою феодалізму (XI-XV ст.) - характеризується загальним зростанням продуктивних сил, який привів до відокремлення ремесла від землеробства. Наслідком цього стало утворення феодальних міст, розвиток внутрішнього ринку, значне загострення класової боротьби, що викликали посилення феодальних держав.
3. Пізніше середньовіччя (кінець XV-середина XVII ст.) - епоха розкладання феодального суспільства, в надрах якого починає складатися новий капіталістичний спосіб виробництва. Феодальні виробничі відносини характеризуються приватною феодальною власністю на землю та експлуатацією феодалами залежних від них селян. Мета феодального виробництва - отримати прибавочний продукт у формі феодальної ренти шляхом експлуатації селянства.

Основні особливості феодальних виробничих відносин:

1. Панування натурального господарства. Товарні відносини були дуже слабкими і стали грати більш або менш помітну роль в період розквіту і розкладання феодалізму.
2. Безпосередній виробник (селянин) був наділений землею і мав у своєму розпорядженні деякі знаряддя праці. Завдяки цьому досягалася відома зацікавленість селянина в результатах своєї праці і вдосконаленні знарядь і засобів сільськогосподарського виробництва.
3. Для феодального ладу характерні та чи інша ступінь і форма позаекономічного примусу.
4. Низьке, рутинний стан техніки.

Феодали і залежні від них селяни були основними класами феодального суспільства. Ремісники, купці та все міське населення були також в тій чи іншою мірою залежні від феодалів.

Економічне панування феодалів ґрунтувалося на їх фактичної власності на землю, хоча ця земля давалася їм за військову службу і номінально належала державі в особі короля чи іншого верховного правителя. Велика земельна власність феодалів створювалася в період раннього феодалізму шляхом не тільки пожалувань короля своїм васалам, але і шляхом прямих захоплень земель селян. По мірі посилення феодального ладу окремі феодали ставали іноді економічно могутнішою своїх королів. Умовний характер земельної власності сходив таким чином нанівець.

Перебували на землі селяни перетворювалися в кріпаків або залежних в тій або іншій формі і зобов'язані були платити своєму господареві отработочную (панщину), натуральну (оброк) або грошову ренту.

Феодальні виробничі відносини створювали відносно більший, ніж рабовласницькі, простір розвитку продуктивних сил, бо кріпак селянин, що мав своє господарство, віддавав феодалові лише частину свого продукту праці і, отже, був зацікавлений у розширенні виробництва та поліпшенні знарядь праці. Тому вже в ранній період розвитку феодального суспільства після деякого регресу, пов'язаного з смугою руйнівних варварських воєн, продуктивні сили, стали розвиватися інтенсивніше, ніж у рабовласницькому суспільстві в період його найбільшого розквіту. Набагато ширше, ніж у період Римської імперії, став застосовуватися важкий плуг, були вдосконалені водяний млин, прес для вичавлювання виноградного соку, ширше стала використовуватися тяглова сила робочої худоби.

Феодальний лад виник в різних країнах різними шляхами. В країнах Південної Європи і Франції він був прямим результатом синтезу і розкладання колоната родового ладу завойовників варварів. В Німеччині, Англії, слов'янських державах він виник в ході розкладання первіснообщинного ладу: ці країни не пройшли стадії рабовласницького суспільства, бо в період формування у них класів і держави рабство вже історично себе вичерпало.

<<< тому | зміст | вперед >>>






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.