Голянич Л.М.
Науковий вісник УжНУ. – 2009. – Серія "Економіка". - Випуск 28. - С.19-21.

Ціннісний зміст сучасного туризму

Об’єктом дослідження статті є туризм, як інноваційний простір обміну ціннісно-смисловими продуктами соціуму. Розкривається зміст поняття "турист" та його роль як суб’єкта ціннісної парадигми сучасного туризму, де він одночасно виступає "приймачем світової культури" та "відтворювачем культури" певного соціуму. Дається уявлення про репрезентаційний процес розвитку акмеологічних проекцій буття людини спрямованих на успіх в ціннісно-орієнтованій перспективі. У статті доводиться, що своєрідна модель успішного засвоєння смислів, як система атракторів одночасно мотивує діяльність людини на досягнення відповідних ціннісно-привабливих атрибутів в туризмі та призводить до бажаних в певній соціальній структурі форм поведінки.

Ключові слова: туризм як інноваційний простір, цінності.

ВСТУП

Туризм – динамічне утворення, що формується та видозмінюється відносно ціннісно-орієнтаційних потреб як суспільства загалом так і окремої особистості в цілому. Виникнення нових цінностей і визнання їх мотивами, що спонукають до вчинкових дій, створюють той життєвий шлях, наявність якого і робить людину активним суб’єктом туризму. У дослідженні Т.М.Титаренко це положення розвинуте до дефініції: “Життєвий світ є результатом саморуху, саморозвитку особистості, розгортання особистих цінностей і смислів та структурування відносно до них зовнішньої дійсності” [8].

Туризм як явище багатогранне вміщає в собі різні сфери діяльності людини матеріального і духовного характеру. Проте метою даної статті є огляд туризму саме як ціннісного компонента життєдіяльності соціуму в цілому та суб’єкта його діяльності, зокрема. Найважливішим вихідним мотивом даної акмеологічної позиції служить гіпотеза М. Бахтіна: "проблема співвідношення між цінностями, які декларовані та виступають реальною стимулюючою силою; оскільки різна загальнозначима цінність стає дійсно значимою тільки в індивідуальному контексті".

Окреслена проблема на сьогодні залишається недостатньо розробленою і науково прогнозованою в туризмології, що й зумовлює її актуальність. Практично відсутні обґрунтовані концепції, які б уможливлювали конструктивний, реалістичний підхід до розв’язання проблеми.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Трансформаційні та еволюційні зміни поглядів на світ "ростуть" та генерують відповідно до цінностей людства. Устрій життя та загострення моментів проявлення акмеологічного нігілізму самоакумулюють питання успішної реалізації своїх потенцій як загалом, так і в туристичній професійній діяльності.

В критичних стадіях розвитку суспільства "туризм" як наука концентрується не так на вирішеннях проблем як на їх формуванні, не так на питаннях природи туризмотворчих факторів як на питаннях людини; не так на диспозиційних установках макросвіту як мікросвіту; не так на проблемах задоволення матеріальних благ як на етиці та соціумно-психологічних проблемах. Звідси міф успішної людини, як такої, що зосереджена на успішних матеріальних досягненнях вже давно не задовольняє суспільство. Навіть попри загальну спрямованість туризму як вектору економічної сфери вже чіткіше виступає значення інтегральної функції туризму завданням якої якраз і є відтворення, збереження, породження, репрезентація й реалізація смислу як суспільно-індивідуальних цінностей. "Аксіологічна функція туризму в цьому ряді виступає як мета функція, оскільки саме вона дозволяє вияснити його місце в ряді цінностей" [2].

Що ж буде значити для кожного окремого індивідууму це поняття?

В ціннісно-орієнтованій перспективі можна репрезентувати розвиток акмеологічних проекцій буття Homo viator ("людини мандруючої") (Г. Марсель), спрямованих на успішний обмін цінностями. Цей процес можна зобразити наступним чином:

Рис. 1. Розвиток акмеологічних проекцій буття

Роз’яснення даного процесу буде носити наступний характер. Вісь абсцис ОY (YО) характеризує цінності, які за своєю природою мають безмежний характер. У низхідній тенденції (YО) – це той шар цінностей, що зумовлені культурно-історичним розвитком людини загалом та особистості як певного елементу етнічного соціуму. Ця вісь буде містити в собі потреби й мотиви як першоджерело зародження цінностей.

Оскільки ці цінності становлять фундамент культурного надбання, то вони й виступають своєрідним регулятором поведінки членів даного суспільства (але при цьому не ототожнюються з нормами). З розвитком суспільства і його структуруванням, поглиблення духовності людини ускладнювалось і ціннісне світосприйняття, охоплюючи все нові потреби.

У дослідженнях Д. Леонтьєва знаходимо "соціальні цінності…безумовно первинні стосовно індивідуально-психологічних ціннісних утворень" [3].

Здійснюючи подальший "рух вгору" історично-зумовлені смисли переростають в особистісні, заряджаючись при цьому ще більшим мотиваційним спрямуванням. Завдяки процесам інтеріоризації, як механізму соціалізації, відбувається фіксування в культурі соціальних норм і програм. Найбільшого розвитку ці вчення дістали завдяки школі Л.С. Виготського. Проте варто відмітити, що в даному випадку поняття соціалізації не обмежується поясненням через входження особистості в соціум. Процес інтеріоризації/екстеріоризації розглядається як канал обміну цінностями, смислами системи "людина-соціум".

Вісь індивідуальних цінностей за своїм існуванням є не менш складною і багатогранною вміщаючи в собі елементи недосяжності та зберігаючи при цьому духовне піднесення. А. Павліченко відмічає, що"цінності є тим елементом структури особистості, котрий характеризує змістовну сторону і її спрямування" [6].

Вісь ординат проектує вроджену тенденцію до цілісного і тому не може сприйматись константною, зафіксованою і незмінною. По обидва боки в "крайніх точках" зберігається поняття над-цінності (над-смислу), цим самим підтверджуючи давньофілософські вчення єдності та гармонії. Цінність, як продукт, виростає з культурно-історичних надбань, доростає до певного роду духовності та приєднується до людських вчень. Утворене коло репрезентує розвиток всього найвищого, що є в людському існуванні за своєю суттю. Сам "процес" туризму передбачає обмін цінностями не тільки в межах однієї культури, а й синергію цих цінностей на рівні крос-культурних історичних утворень: "народи і цивілізації досягли такого ступеня периферійного контакту, чи економічної взаємозалежності, чи психічної спільності, що далі вони можуть зростати лише взаємопроникаючи одне в одного" [1].

"Кожен смисл сам по собі є унікальним, бо за ним стоїть неповторність кожної конкретної життєвої ситуації. Але разом з тим є потреба віднайти й такі смисли, які були б відповідні до якихось типових повторюваних ситуацій, а зрештою й таких, які відповідали б загальній ситуації присутності людини у світі. Такі узагальнені смисли (незалежно від ступеня їх узагальненості) й є ніщо інше як цінності" [5].

Культурне взаємопроникнення та формування єдиних загальнолюдських цінностей не уніфіковує при цьому культурні норми та зразки нівелюючи етнічність, національність, а навпаки створює унікальне світосприйняття через вироблення загальнолюдської культури – як відтворення найкращих форм, зразків цінностей, що створювались багатьма поколіннями різного народу. Вони сприймаються не механічно, а засвоюються відповідно до особливостей світогляду в процесі туризму.

Вісь ОХ презентує відносно-обмежену діяльність людини:

- по часу (за тривалістю людського життя);
- по раціонально-логічному чиннику, як елементу свідомості, а звідси здатності людини до духовного розвитку.

Тотожно до осі ординат вісь абсцис здатна міняти свою полюсність, утворюючи різні за своїми значеннями інноваційні простори туризму (співвідношення: "Я-приймач світової культури" до історичних цінностей – науковий, культурний, туризм та навпаки). "Духовно й культурно збагачені після подорожі, туристи переносять міжкультурний, міжцивілізаційний комунікативний процес у власний соціокультурний простір, реінтерпретуючи сприйняті під час подорожі запозичені, а також експліковані завдяки міжкультурному діалогу власні колективно-позасвідомі соціокультурні моделі" [4]. Завдяки туристській діяльності для кожної культури стають можливими: універсальність, креативність та інтегрованість в глобальний соціокультурний простір.

Обидві осі представляють собою швидше багатовимірне поняття ніж окремі унітарні, біполярні осі виміру і не претендують на константність, а мають розглядатись як один з варіантів руху, процесу розвитку як ціннісного змісту туризму так і окремого суб’єкту туризму.

"…Інтенсивна взаємодія і комунікація представників різних соціумів прискорює взаємодію систем цінностей індивідів та соціальних груп, вдосконалює мову їхньої взаємодії та взаєморозуміння, виробляє спільний знаменник у їхніх життєвих орієнтаціях, мотиваціях та цінностях, сприяє можливості більшої координації їхніх дій у різних сферах суспільного життя - економічній, політичній, екологічній, культурній" [4].

ВИСНОВКИ

Своєрідний процес створення інноваційного простору туризму, як система атракторів одночасно мотивує діяльність людини на досягнення відповідних ціннісно-привабливих атрибутів життєдіяльності та призводить до бажаних в даній соціальній структурі форм поведінки. Тому в даній структурі ціннісний зміст туризму завдяки своїй багатогранності індивідуального "приміряння" узгоджений з характером (цінності-норми) та сутнісним змістом діяльності особистості (цінності-потреби) залишає за собою широку варіативність розвитку подій.

Досягнення певної соціальної позиції в структурі соціуму, а через неї доступ до "цінних ресурсів", відбувається саме завдяки ціннісно-орієнтаційному призначенні туризму, що реалізує дві основні функції:

- Функцію ідентифікації, яка в більшій мірі має значення для окремо взятого індивіду;
- Функцію легітимації соціального порядку, значимого з точки зору соціального цілого.

Характеристика індивідуально-ціннісного аспекту туризму у поєднанні з соціально-культурним та глобальним площинами пояснює найголовніші складові процесу культурної синергетичної взаємодії соціумів та світу в цілому.

Шлях порозуміння, вироблення спільних гуманістичних ціннісних орієнтацій, в умовах світових криз розвитку є єдиним пріоритетним шляхом для подальшого успішного існування людства

Л. Печчеї зауважує, що головна проблема людства полягає у тому, "як жити, не гублячи самого себе, як жити, щоб зберегти минуле (традиції і культуру), як жити, щоб не вступати у конфлікт з іншими спільнотами людей" [7]. Туризм як ціннісний феномен людства – покликаний вирішувати цю проблему.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Библер B.C. На гранях логики и культуры. Книга избранных очерков. Русское феноменологическое общество. - М., 1997.
2. Зорин И.В. Аксиологическое пространство как предметная область педагогики туризма // Теория и практика физической культуры. - №8. – 2000.
3. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии. – 1996. - №4. – С.15-26.
4. Любивий Я.В. Туристська діяльність як чинник глобальної синергії культур // Філософія туризму. http://infotour.in.ua/books_ukr/filotur18.htm.
5. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – к.: Абрис, 1995. – 336с.
6. Павліченко А. Фахове становлення студента-психолога в контексті системної дії ціннісних орієнтацій (контури дослідницького проекту) // психологія і суспільство. Український теоретико-методологічний часопис №2 (24): - Інститут експериментальних систем освіти. – 2006. – С.123-133.
7. Печчеи Л. Человеческие качества. – М., 1990.
8. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: структурно-генетичний підхід: Автореф. дис. докт. психол. наук: 10.00.01 КДУ ім.Т.Шевченка. - К., 1994. – 48с.