Аналіз термінологічного апарату національних стандартів України по засобах розміщення туристів

Порівняльна класифікація засобів розміщення туристів за ДСТУ 4268:2003 та ДСТУ 4527:2006

Категорії	Розряди	Групи	За ДСТУ 4268:2003	За ДСТУ 4527:2006
1. Колективні засоби розміщування	1.1. Готелі та аналогічні засоби розміщування	1.1.1. Готелі	Готелі, готелі квар-тирного типу, мотелі, дорожні готелі, клуби з проживанням, готелі у пристосованих транспортних засобах	Агроготель, акватель, апарт-готель, ботель, готельно-офісний центр, клуб-готель, конгрес-готель, курортний готель, мотель, готель-люкс, готель-резиденція, палац-готель, санаторій, флотель, хостел
		1.1.2. Аналогічні готелям засоби розміщування	Пансіонати, будинки відпочинку, туристичні бази	База відпочинку, будинок відпочинку, гостьовий будинок, пансіонат, профілакторій, туристична база, туристичний комплекс
	1.2. Спеціалізовані засоби розміщування	1.2.1. Оздоровчі засоби розміщування	Санаторії, будинки реабілітації, оздоровчі ферми
		1.2.2. Табори праці та відпочинку	Сільськогосподарські, археологічні та еко-логічні табори праці, табори відпочинку, табори пластунів, гірські притулки, хижки	Дитячий табір, табір праці і відпочинку, гірський притулок
		1.2.3. Громадські транспортні засоби	Поїзда, судна, яхти	Круїзне судно, туристичний потяг
		1.2.4. Конгрес-центри	Конгрес-центр	Конгрес-центр
	1.3. Інші колективні засоби розміщування	1.3.1. Помешкання, призначені для відпочинку	Комплекси будинків або бунгало
		1.3.2. Майданчики для кемпінгу	Майданчики для наметів, автопричепів, будинків на колесах
		1.3.3. Стоянки морського та річкового транспорту	Гавані для суден, порти для транзитних суден
		1.3.4. Інші колективні засоби розміщування	Гуртожитки для молоді, тур. гурто-житки, будинки від-починку для людей похилого віку, будинки відпочинку та готелі для робітників, студентські та шкільні гуртожитки	Гуртожиток, кемпінг
2. Індивідуальні засоби розміщування	2.1. Орендовані засоби розміщування	2.1.1. Кімнати, орендовані в сімейних будинках	Кімнати	Гостьова кімната
		2.1.2. Житло, орендоване у приватних осіб або через агентства	Квартири, вілли, будинки, котеджі	Гостьова квартира, бунгало, котедж, сільський будинок, фермерський будинок
	2.2. Інші типи індивідуальних засобів розміщування	2.2.1. Неосновне власне житло
		2.2.2. Житло, що надають безоплатно родичам та знайомим		Дача
		2.2.3. Інші індивідуальні засоби розміщування туристів	Намети, судна на неофіційних стоянках	Караван, збірно-розбірний караван, караван-будиночок, намет, намет-причіп

Так, найбільшою групою колективних засобів розміщення є готелі та аналогічні їм заклади, які за ДСТУ 4268:2003 повинні мати наступні властивості:

- складатися з номерів, кількість яких перевищує певний мінімум;
- мати єдине керівництво;
- надавати готельні послуги (зокрема обслуговування в номерах, щоденне заправляння ліжок та прибирання кімнат і санвузлів);
- бути згрупованими в класи і категорії відповідно до переліку надаваних послуг та наявного устаткування$
- не входити до категорії спеціалізованих закладів [5, с.3].

Основна відмінність між готелями та аналогічними їм засобами розміщення полягає в асортименті послуг, тобто останні можуть мати вузьку номенклатуру послуг, однак включно з щоденними обов’язковими заходами.

Варто зазначити, що до 2004 року усі колективні засоби розміщення України мали змогу функціонувати тільки за наявності ліцензії на провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму та екскурсійного обслуговування. У даний час для власників готелів й аналогічних їм закладів не існує обмеження щодо організації ними готельної діяльності, однак вони повинні бути зареєстровані в якості юридичних осіб (підприємств будь-якої організаційно-правової форми та форми власності) [8]. Проте, в нашій країні існують випадки розподілу окремих засобів розміщення на частини між різними власниками, які є приватними підприємцями, однак звітності щодо провадження готельної діяльності за формою № 1-готель не надають, тому контролювати обсяги їх послуг з точки зору розвитку індустрії гостинності не представляється можливим.

Спеціалізовані засоби розміщення також пропонують місця для ночівлі, але ця послуга не є для них головною. Дані заклади характеризуються виконанням таких функцій, як лікувальна, оздоровча, спортивна, транспортна тощо. Спеціалізовані засоби розміщення можуть бути безприбутковими, підлягати єдиному керівництву, надавати мінімум готельних послуг (крім щоденного заправляння ліжок), не обов’язково мати звичайний номерний фонд, замість якого можуть пропонувати одиниці житлового типу або колективні спальні приміщення (палати, купе, каюти тощо).

Інші колективні засоби розміщення, за ДСТУ 4268:2003, «можуть бути безприбутковими, мають єдине керівництво, надають мінімум послуг (крім щоденного заправляння ліжок), не обов’язково складаються з номерів, а можуть мати окремі одиниці житлового типу, майданчики для кемпінгу або колективні спальні приміщення [5, с.3]. Таким чином, у даних закладах обслуговування зведено до мінімуму, приміщення готується тільки для кожного нового відпочиваючого, а послуги поточного прибирання ліжка та приміщення клієнтові не надаються.

Згідно з даними таблиці 1, у методологічному плані існують певні розбіжності між визначеннями термінів у обох національних стандартах України з класифікації засобів розміщення туристів. Так, деякі заклади з ДСТУ 4268:2003 не знайшли відбиття чи конкретизації у наступному стандарті. З іншого боку, дефініції окремих колективних закладів розміщення, які містяться у національному стандарті ДСТУ 4527:2006, не дозволяють повною мірою віднести їх до конкретної групи за відсутністю на неї посилань. Що стосується типології засобів розміщення, то, на наш погляд, варто привести у відповідність терміни, які застосовуються у ДСТУ 4268:2003 та ДСТУ 4527:2006, наступним чином:

- упорядкувати окремі види готелів за певними ознаками, наприклад: бізнес-готелі, до складу яких можна віднести «конгрес-готель» та «готельно-офісний центр», готелі підвищеної комфортності («клуб-готель», «апарт-готель», «готель-люкс», «готель-резиденція», «палац-готель»), готелі за місцем розташування («курортний готель», «мотель», «агроготель», «акватель») з метою проведення подальшого дослідження щодо доцільності подібної деталізації та використання цих термінів з практичної точки зору;
- об’єднати поняття «конгрес-готель» (група «готелі») та «конгрес-центр» (спеціалізований заклад розміщення), залишивши саме перший варіант;
- враховувати «ботелі», «флотелі» та «санаторії» (група «готелі» за ДСТУ 4527:2006) у складі спеціалізованих, а «хостели» – серед інших колективних засобів розміщення (згідно з рекомендаціями UNWTO);
- увести у нормативно-правові документи поняття «малий готель», який у практиці ведення вітчизняного готельного бізнесу отримав значне розповсюдження;
- залишити в якості окремих видів аналогічних готелям закладів, які представлені в ДСТУ 4527:2006, тільки «будинок відпочинку», «гостьовий будинок», «туристичний комплекс» та «пансіонат», а «туристичну базу», «базу відпочинку» і «профілакторій» перемістити до складу спеціалізованих засобів розміщення;
- зробити розподіл спеціалізованих засобів розміщення на окремі підгрупи залежно від притаманої їм специфічної функції: наприклад, до лікувальних закладів варто віднести санаторії і профілакторії, до оздоровчих – бази відпочинку, табори праці і відпочинку (сільськогосподарські, археологічні, екологічні тощо), дитячі та студентські оздоровчі табори; до транспортних – круїзні судна та туристичні потяги; до спортивних – ботелі, флотелі, гірські притулки, туристичні бази;
- ураховувати в сукупності «інших колективних засобів розміщення», представлених в обох національних стандартах, лише гуртожитки, хостели та кемпінги. Внаслідок того, що, згідно з «Порядком надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)», до послуг розміщення не відноситься «розміщення юридичною особою своїх працівників у засобі розміщення, що йому належить», а також «розміщення осіб, які навчаються у навчальному закладі, у засобі розміщення, що належить цьому закладу» [7], такі заклади, як «студентські, шкільні гуртожитки», а також «готелі для робітників» і «будинки відпочинку для робітників підприємств» у зв’язку з вітсутністю конкретизації їх статусу не варто відносити до підприємств готельної індустрії;
- розподілити індивідуальні засоби розміщення за такими підгрупами, як неосновне власне житло (дача), орендовані кімнати в сімейних будинках (гостьова кімната), житло, орендоване у приватних осіб або агентств (гостьова квартира, бунгало, будинок, котедж). На наш погляд, такі терміни, як «караван», «збірно-розбірний караван», «караван-будиночок», «намет», «намет-причіп» досить складно враховувати в якості засобів розміщення, тому що їх власники не піддаються статистичним спостереженням щодо ємкості готельної бази. Якщо окремі з цих «індивідуальних засобів розміщення» здаються туристові в оренду як туристичне спорядження, то у даному випадку виникають інші господарські відносини, що стосуються надання послуг з прокату інвентарю та обладнання для туристичної подорожі;
- виключити зі складу індивідуальних засобів розміщення ті, «які не зовсім відповідають вимогам до індивідуальних засобів розміщування та складаються з наметів на неорганізованих майданчиках і суден на неофіційних стоянках» [5, с.4]. На наш погляд, визначення даних закладів носить досить суперечливий характер, тому не може враховуватися стандартизованим терміном взагалі.

За підсумками дослідження національних стандартів України по засобах розміщення нами пропонується власна класифікація цих закладів з урахуванням рекомендацій, наведених вище (рисунок 1).

Рис. 1. Класифікація засобів розміщення туристів, яка пропонується за результатами дослідження національних стандартів України

На підставі проведеного аналізу нами встановлено, що у методологічному плані є багато протиріч між двома чинними національними стандартами України (ДСТУ 4268:2003 та ДСТУ 4527:2006) щодо розподілу колективних та індивідуальних засобів розміщення на групи і підгрупи, а також між визначеннями окремих термінів, застосованих у даних стандартах, що заважає виявленню справжньої ємкості сфери гостинності України. Запропонована класифікація засобів розміщення туристів дозволить усунути указані протиріччя.

Література

1. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти): підручник / О.О. Любіцева. – К.: Альтерпрес, 2005. – 436 с.
2. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємства: навчальний посібник / П.Р. Пуцентейло. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.
3. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії: навчальний посібник / Н.В. Чорненька. – К.: Атіка, 2006. – 264 с.
4. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: навчальний посібник / За ред. проф. І.М. Школи. – Чернівці: Книги – XXI, 2007. – 596 с.
5. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги: ДСТУ 4268:2003. – [Чинний від 2004-07-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2004. – 14 с. – (Національний стандарт України).
6. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення: ДСТУ 4527:2006. – [Чинний від 2006-10-01]. – К.: Держспоживстандарт України, 2006. – 28 с. – (Національний стандарт України).
7. Про порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання): Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – №11.
8. Про туризм: Закон України від 15 вересня 1995 р. // Урядовий кур’єр. – 1995. – 16 листопада.