Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы
Теория туризма
Философия туризма
Рекреация и курортология
Виды туризма
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспорт в туризме
Право и формальности в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
Информационные технологии в туризме
Агро- и экотуризм
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Крым, Черное и Азовское море
Туризм в России
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, страноведение и география туризма
Музееведение
Замки и крепости
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Экскурсионное дело
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Філософія туризму

Частина друга

Необхідність туризмології (Серж Перро, Жан Мішель Оернер)

Реальність та полеміка

У лютому 2000 року відбувся міжнародний форум під егідою AM ФОРТ [1], присвячений сучасній туристичній науці, так званій туризмології.

Учасниками форуму, а це близько 150 представників з різних країн світу, обговорювались теоретичні моделі туризмології, зокрема модель Ф. Франжіаллі, Генерального секретаря ВТО [2], за образним висловом якого специфіка туризму-предмета цієї науки -полягає в тому, що він являє собою водночас "економічного гіганта і політичного карлика".

На форумі йшлося не тільки про різні підходи до теоретичних досліджень туризму, а й водночас про те, щоб теорія туризму сприяла розвиткові туристичної індустрії. Зокрема, в результаті дискусій стала очевидною потреба в прийнятті статуту вищих туристичних об'єднань, що заплановано зробити на майбутньому форумі Асоціації у лютому 2002 року.

Аналіз становлення і розвитку галузі

Сучасна туристська індустрія (національна і міжнародна) задалеко не повними даними, адже при цьому, як правило, не враховується внутрішній туризм, вже сконцентрувала близько 10% прибутків світової економіки.

За 1995-2020 pp. персонал міжнародного туризму має зрости втричі, кількість туристів становитиме понад 1 млрд осіб, при цьому прибуток від туризму збільшиться у 5 разів.

Слід особливо зазначити вплив міжнародного туризму на національні економіки: значна частка туристського експорту належить тропічним "золотим островам"; пріоритетне місце тут посідають країни "третього світу", прибуток яких вищий, ніж у багатих розвинутих країн, наприклад, таких як Іспанія.

"Мегатенденції туризму", які відтепер відстежуються і регулюються ВТО, включають у себе подорож "без бар'єрів", туризм з комфортом і з пригодами, врахування привабливості місця подорожі, екологічні фактори і сенсибілізацію щодо соціальних проблем. Ці напрямки і аспекти багато в чому визначають основу розвитку туристської індустрії. Але що потрібно розуміти під "туристською індустрією"? Як коректно розуміти цей термін, який найчастіше використовують професіонали туристськоїдіяльності?

Туризм, безперечно, має риси наявної індустрії, адже він вимагає великих капіталовкладень і кваліфікованого персоналу.

В індустрії туризму задіяна велика кількість службовців. Крім постійних, серед них є ще тимчасові та сезонні працівники, тому що використання праці постійного службовця потребувало б інвестицій від 20000 до 150000 євро щороку. Необхідно також відзначити вплив на розвиток туризму повітряних транспортних компаній. Вони, як правило, мають своїх постійних туристів, іноді контролюють чартерні рейси і володіють найточнішою інформацією щодо туристських потоків.

Навіть побіжний аналіз світового готельного господарства показує, що близько 30 повітряних рейсів, що належать 7 країнам, складають три чверті світових повітряних маршрутів, а близько З млн готельних номерів приносять прибуток в декілька сот млрд доларів. Наприклад, французька група ACCOR придбала свій перший готель в 1967 році, і згідно з офіційними даними вже має 6 млрд євро прибутку. А що говорити про великі нетуристичні підприємства, що заволоділи чартерними рейсами? Наприклад, англійськими пивоварними заводами Bass була організована американська система Holiday Inn. Завдяки саме чартерним рейсам німецький промисловець Прессаг став першим європейським перевізником. Реконверсії і динамізм туристських підприємств зумовлюють не лише теперішній стан туристської індустрії, а й її нові тенденції: подорож із поставкою, маршрути на дальні відстані, концентрація, делокалізація, довіра до ринку.

Слід зазначити, що туристична індустрія більше не є простим "виробом" і що відтепер розвиток великих холдингових груп у цій сфері обумовлює інший підхід до розуміння туризму. Цілком очевидна економічна значимість туризму у контексті світової економіки. Туристичні маршрути на далеку відстань становитимуть 80% витрат і світових туристичних прибутків, сконцентрованих у 12 державах. "Залежний туризм" розвиватиметься в межах концепції "залежної комерції", що характеризується обмінами в межах багатонаціональних фірм. Таке господарювання нагадує принцип модернізації світової економіки і свідчить про тріумф американського економічного лібералізму, поширеного в Європі та Японії.

Роль "туризмознавства" як власне інформаційної рефлексії сфери туризму, осмислення розвитку туристичної індустрії не викликає сумніву. Для готельного комплексу, наприклад, застосовується три рівня резервації, і в цих випадках збір та опрацювання інформації більш ефективні. На найвищому рівні майже всі види транспорту, особливо повітряні, зосереджені в 15 Global Distribution Systems (GDS), що монополізували ринок. При цьому тільки 4 GDS пов'язані з найбільшими повітряними компаніями й орієнтуються на туристичний ринок; США і Європа мають з цього левову частку. Все це не має нічого спільного з розвитком "чистої економіки".

Іншою стороною феномена туризму, який уособлений різними галузями діяльності, є наявність обумовленості задіяних туристів, організація дозвілля громадян усього світу, керування вільним часом людей. Усе це має служити Людині, розквіту її розумових здібностей і культури в цілому. Як сказав М. Бідо: "Незабаром можна буде сказати, що туризм співзвучний гуманізму. Він зміг би організувати найбільшу людську пригоду XXI століття". Для характеристики зазначених явищ було б недостатньо спиратися тільки на арсенал соціальних і гуманітарних наук. Існує необхідність для фундаментальних досліджень у сфері туризмології, власної теорії туризму як специфічного виду суспільної та індивідуальної діяльності.

Взаємозв'язок туризму з іншими соціо-гуманітарними науками

Туристична індустрія не була б провідною сферою діяльності в світовій економіці, якби вона не охоплювала найрізноманітнішої галузі. Вона втягує у свою орбіту всі заклади, пов'язані з обслуговуванням мандрівників: ресторани, кафе, торгівлю напоями, велику частину транспорту, туристичне обладнання. Туристична галузь акумулює всі недоліки і перспективи цієї форми суспільної культури: пейзажі, проблеми навколишнього середовища, острови і станції, кліматичні умови. З першого погляду очевидно, що туристична індустрія дала поштовх майже всім гуманітарним і соціальним наукам. І вони тільки виграють від цього. Дослідження в галузі туризму за останні три десятиліття вражаючі. Але не можна не звернути увагу на те, що окремі дослідники туристської діяльності подають факти у спотвореному вигляді.

Туризмологія завжди пов'язана з безліччю проблем. Це і не дивно. Як зазначає Ж. Башляр, "у науковому житті проблеми не існують самі по собі. Це - проблеми, які пробуджує сучасний науковий світогляд". Деякі вчені вважають, що теоретичне навчання нічого не варте порівняно з практикою, і на цій підставі заперечують необхідність теорії туризму, що, за нашим переконанням, гальмує підготовку кваліфікованих кадрів. Але річ не лише в проблемності і багатокомплексності туризму, що ускладнює з'ясування його специфіки як наукової дисципліни.

Існує ще одна проблема, що заслуговує постійної уваги фахівців галузі. Тривалий час в Європі і в деяких країнах, що розвиваються, навчальні заклади задовольняються тим, що видають дипломи техніка (2 роки навчання) або дипломи типу "інженер" (вища освіта). Іншими словами, на базі існуючої освітньої практики організувати підготовку на високому професійному рівні кадрів для туризму дуже важко. Слід також враховувати автономію приватного сектора навчання. Але проблема підготовки кваліфікованого персоналу для сфери туризму залишається.

Туристичне навчання, безумовно, потребує керівників, економістів, юристів, географів, соціологів, лінгвістів і ін. Але однаковою мірою потрібні і спеціалісти готельного господарства, туризмо-логи, знавці структури туристичних підприємств. Ця спеціалізація вимагає наукових фахівців. Але у Франції, наприклад, жодне університетське відділення не приділяє достатньої уваги тим, хто займається туристичними дослідженнями; їхня кар'єра буде безперспективна, вони не будуть значними в своєму оточенні. Зусилля, спрямовані на поліпшення ситуації у справі підготовки фахівців туризму, часто безутішні. Деякі вчені відмовляються визнати перевагу професійного навчання, пристосованого до потреб індустрії. Але крок за кроком в європейських навчальних закладах створюються умови для формування наукових кадрів туристської індустрії, для підготовки професорів туризму, що розвивають і пропагують туризмознавство з великим ризиком для себе. Туристична наука або туризмологія, якії називають, є молодою, але дуже важливою і багатообіцяючою галуззю.

Концепція туристичної науки

Туристичну науку розглядають переважно з двох сторін: з'ясовуючи особливості цього дисциплінарного поля та оцінюючи перспективи економічної діяльності туризму. При цьому кількість представників дисциплін, розташованих у межах туристичної науки, не здатні зрозуміти і визначити її специфіку. Найбільш підготовленими до розуміння сутності туризмології є представники географічної науки. Протягом сторіч сама географія потерпала від її невизнання з приводу занадто великої розмаїтості географічної проблематики. Але, як зазначає П. Бодом, навіть "простий культурний багаж" є енциклопедичне утворення, "штучний синтез дисциплін", такий же складний у своїй різноманітності, як геологія і соціологія. Так само, як географія знайшла єдність у території, туризмологія повинна знайти свою єдність у "подорожі".

Туристична наука має вивчити все, що пов'язано з "подорожжю": її концепцію, місце, розвиток. На це, зокрема, звертає увагу ВТО, визначаючи поняття "турист" і "обрані подорожі".

Таким чином, "подорож" можна розглядати в комплексі відповідних понять і послуг: ціна, відстань, місце і тривалість. С. Ориже Клюзо говорить про подорож, її атрибути, виходячи з інтересів людини. Представники компанії по дослідженню в галузі туризму GDR-CNRS, втім, вважають, щотермін "подорож" можна замінити більш значним, більш сучасним терміном, наприклад, "рухливість" (mobilite').

Туристична наука має розвинутися в самостійну науку, головним питанням буде людина-турист або, точніше, людина дозвілля.Це означає, що туризмологія вивчатиме людину, яка спроможна самостійно організувати своє дозвілля. Враховуючи складність теорії туристичної індустрії, її взаємозалежність з іншими науками, туризмологія повинна розглядати людину в аспекті її взаємовідносин: туристи з турагентами, а останні - віч-на-віч з клієнтурою.

Важливо і те, що туризмологія активно запозичує знання з географії, економіки, соціології, антропології, тим самим збагачує себе.

Безперечно, полеміка з проблеми статусу туризмознавства, її структури, функцій etc. збагачує сучасні туристичні дослідження. Необхідність туристичної науки, або туризмології стає дедалі очевиднішим.

У час, коли в усьому світі великого значення надається технологіям і коли поняття "трансферт" постає складовою проблемою прикладної науки, туристична індустрія змогла б функціювати ефективніше за умов організації університетського навчання фахівців туризму. І Лякост справедливо зазначає важливість туристичної науки для професіоналів. Підготовка кваліфікованих кадрів розширює перспективи на світовому ринку туризму.

Туристична індустрія більше, ніж будь-яка інша економічна сфера діяльності, заслуговує пильної уваги. Вона відстоює свої права на адекватну вищу освіту. При цьому вона змогла б пишатися своєю системою освіти, що з'єднала практичні дослідження та теорію сучасної модернізації, бо жодна інша економічна сфера діяльності не об'ємна настільки, як туристична індустрія, і не торкається такої величезної кількості людей. За П. Мюре, всі люди - це потенційні туристи і незабаром ввійдуть до об'єднання любителів відпочинку.

Література

1. ANFORHT ou Formation mondiale pour la forrmation hoteliere ettouristique.
2. OMT, Tourisme Horizon 2020, nouvelles previsions, Madrid, 1999.

<<< назад | зміст | вперед >>>




Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.