<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

7. ОСНОВИ ТОПОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТУРИСТА

7.1. Види карт

Карта - це зменшене зображення земної поверхні на площині в певному масштабі, побудоване в картографічній проекції та виконане за допомогою умовних знаків.

Туристичні карти містять легенди - пояснення, які у систематичному порядку представляють усі умовні знаки, що є на цих картах. Умовних знаків не так вже й багато, і тому їх слід вивчити. Здебільшого ці умовні знаки зрозумілі і, як правило, нагадують об'єкти, які вони зображують. Для набуття навичок читати карту (рельєф та умовні знаки) доцільно мати комплект карт околиць місця свого проживання та у вільний час виїхати на природу разом з майбутніми співучасниками походу й тренуватися.

Отже, основна мета туристичної карти - ознайомити туриста з місцевістю та районом майбутньої подорожі.

Взагалі карти поділяються на загальнотопографічні, спеціальні та оглядові.

Загальнотопографічні карти відображують рельєф, гідрографію, частково ґрунтовий та рослинний покрив, дороги, стежки, населені пункти, соціально-економічні об'єкти та інші елементи. Вони поділяються на топографічні (масштабом до 1:100 000) та оглядово-топографічні (від 1:200 000 до 1:1000 000). На топографічних картах, крім легенди, є також опис способів визначення сторін горизонту та орієнтування за картою.

До спеціальних карт належать геологічні, ґрунтові, гідрологічні, політико-адміністративні, економічні, дорожні та інші.

Оглядові карти охоплюють земну кулю, півкулі, значні частини поверхні Землі, материки та держави. Зображення на цих картах дуже узагальнене.

Але, незважаючи на високі космічні та поліграфічні технології, відобразити місцевість на карті у всіх деталях неможливо. Тому на карті виділяють головні об'єкти та інформацію і випускають з уваги другорядні. Такий відбір здійснюється шляхом картографічного узагальнення - генералізації.

Картографічна генералізація - це відбір головного, істотного та його цілеспрямоване узагальнення для зображення на карті тієї чи іншої частини дійсності в її основних, типових рисах і характерних особливостях, відповідно до призначення, тематики і масштабу карти [7].

У поході туристи користуються також і схемами місцевості (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Фраґмент туристичної схеми

Схема виконується на основі топографічної карти шляхом перенесення з неї найбільш важливих елементів рельєфу за допомогою калькування та отримання синьок. Включно до дев'яностих років усі туристичні групи, які здійснювали спортивні походи територією тодішнього Радянського Союзу, користувалися синьками орографічних схем. З часу здобуття Україною незалежності було ліквідовано монополію на видання картографічних матеріалів та послаблено режим утаєння інформації. На сьогодні випущено топографічні карти масштабом 1:100 000 (кілометровки) за районами усієї території України, які детально відображують основні природні та соціально-економічні об'єкти регіонів. Уся територія України розбита більш як на 200 ділянок, і кожна карта показує дві сусідні ділянки. Для зручності вивчення району походу, під'їздів та отримання найбільш повної інформації про район подорожі доцільно придбати карти всіх ділянок реґіону, по території якого планується мандрівка.

На основі топографічних карт сьогодні в Україні випускаються туристичні карти найбільш популярних місць країни. Вони мають додаткову інформацію про туристську інфраструктуру району. Це туристичні карти масштабом 1:50 000: "Туристичні стежки Чорногори", "Центральні Горгани", "Карпати. Яремча - Ворохта", "Карпати. Косівський район" та інші.

У 2003 році видавництво "ЦЕНТР ЄВРОПИ" (Львів) випустило туристичний путівник "Дорогами і стежками Карпат". Автор путівника - Володимир Собашко, який, подорожуючи Карпатами більше десяти років, описав 150 пішохідних маршрутів по Головному водороздільному хребту Українських Карпат. Опис маршрутів супроводжується детальним описом місцевості: долин, річок, хребтів, доріг, стежок, а також вказані місця привалів та ночівлі. До путівника додаються 8 детальних схем місцевості.

У 2006 р. видавництво "ЛІЛЕЯ НВ" (Івано-Франківськ) видало новий довідник-путівник Собашка "Гірськими стежками Карпат. Прикарпаття". Це найдокладніший туристський путівник (298 с, іл.) по українських Карпатах від кордону з Румунією до Торунського перевалу, в якому описано 110 пішохідних маршрутів. Описи маршрутів доповнені трьома топографічними картами (1:100 000), у яких автор вперше згадує і вказує багато нових географічних об'єктів.

Масштаб (мірило) - відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на місцевості. Це ступінь зменшення об'єктів при зображенні їх на площині. Розрізняють масштаб числовий, лінійний та словесний. Ці способи запису масштабу вказуються на нижньому краю карти (рис. 7.2). Числовий масштаб записується у вигляді дробу, чисельник якого - одиниця, а знаменник - число, яке вказує ступінь зменшення лінії на місцевості. Наприклад, масштаб 1:100 000 означає, що лінія, довжиною 1 см, на карті відповідає 100 000 см на місцевості, тобто 1 км. Лінійний масштаб - графічне зображення числового масштабу. Це пряма лінія, розділена на відтинки однакової довжини, які називаються основою масштабу. їм відповідає певна кількість метрів (кілометрів) на місцевості.

Рис. 7.2. Масштаб карти: чисельний, словесний та лінійний

Для вимірювання на карті відстані - кривих та протяжних ліній (нитки маршруту) користуються курвіметром (рис. 7.3). Коліщатко курвіметру прокручується по вимірюваній лінії, повторюючи звивини маршруту, а стрілка циферблата показує кількість сантиметрів, пройдених коліщатком по карті. Знаючи масштаб карти, вираховуємо протяжність шляху на місцевості. Курвіметр має ще одну шкалу, яка вираховує протяжність лінії на карті в дюймах (це на той випадок, коли вам до рук потраплять карти європейських країн, де масштаб визначається в дюймах).

Відстань на карті можна міряти циркулем, "крокуючи" вздовж лінії маршруту (кроком 0,5 або 1 см).

Рис. 7.3. Курвіметр

За відсутності курвіметра і циркуля в похідних умовах шлях на карті можна виміряти ниткою, прикладаючи її до лінії маршруту та повторюючи всі її звивини.

Необхідно пам'ятати, що відміряна на карті відстань завжди буде меншою, ніж на місцевості. По-перше, це залежить від масштабу карти - чим дрібніший масштаб, тим більш узагальненою буде кривизна лінії стежки чи дороги. По-друге, лінія виміру по карті не враховує розчленованості рельєфу. Таким чином, вимірюючи відстань по карті, завжди необхідно давати поправку (табл. 7.1) на місцевість, яку вона відображує.

Таблиця, 7.1

Коефіцієнт поправки