<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

5. СПОРЯДЖЕННЯ В ПІШОМУ ТА ГІРСЬКОМУ ПОХОДІ

5.1. Особисте спорядження

5.1.4. Взуття

Предмет особистого спорядження, який потрібно чи не найретельніше готувати до походу, - це взуття.

Черевики - найбільш поширений тип взуття для пішохідних та гірських походів. Вони мають бути міцними, зручними та перевіреними. Категорично забороняється виходити на маршрут у нових черевиках. Якщо ж старого взуття вже нема і йти в похід необхідно в нових черевиках, то купувати їх потрібно заздалегідь, за один-два місяці до походу. Сьогодні є великий вибір імпортного туристичного взуття. Підошва повинна бути з рифленого профілю (рис. 5.14), який за старою звичкою називаємо "вібрам" (за назвою фірми, яка першою почала випускати підошви такого типу).

Рис. 5.14. Профільована підошва "вібрам"

Профільована ґума на туристських черевиках (рис. 5.15) допомагає чіпатися за нерівності ґрунту і каміння та досить добре тримає на сніжних та фірнових схилах.

Рис. 5.15. Туристичні черевики

Черевики бувають легкі - для звиклих подорожей, та важкі - для гірських сходжень. Верх повинен бути виготовленим з якісної шкіри, рівної за фактурою та без видимих вад. Купляючи нові черевики, необхідно звертати увагу на якість швів та припасування.

Шнурки, зазвичай, замінюють на міцні капронові, кінці яких для зручності шнурування розплавляють над вогнем.

Важливе значення має розмір взуття. Черевики необхідно купувати на один-два розміри більшими від розміру звичайного взуття, яке носиться повсякденно. І, головне, не купувати за розміром, написаними на самому черевику, а тільки ретельно примірявши. Для примірки нового взуття найкраще мати із собою грубі шкарпетки та устілки. Відразу купуйте дві-три пари нових устілок розміру куплених черевиків.

Нові черевики ніколи не бувають ідеально припасованими до вашої стопи (один випадок на сто). Тому треба мати час для підгонки їх. Для цього потрібно намочити нові черевики і потримати їх 40-60 хвилин у гарячій воді (50-55°С). Температуру потрібно контролювати, бо за нагрівання до 40°С шкіра не розтягується, а при 60°С псується. Витягнувши черевики з води, всередину вкладають устілки і взувають на ноги, надягнувши одну-дві пари грубих шерстяних шкарпеток. Походивши кілька годин, взуття знімають. Після таких процедур черевики набудуть форми вашої стопи і у них можна буде сміливо виходити на маршрут, попередньо випробувавши їх у тренувальних походах вихідного дня.

Якщо в місцях з'єднання різних частин взуття під час ходіння на нозі виникають потертості, то ці шви необхідно акуратно розбити круглим (шевським) молотком та розім'яти.

У гірсько-тайгові походи, крім черевиків, доцільно брати мисливські високі ґумові чоботи (бродні). Це дасть змогу більшість тайгових бродів переходити "на сухо". До чобіт потрібно мати мінімум 2 пари онуч та дві пари устілок. Для багатоденних походів по тайзі та горах найкраще підходять грубі повстяні устілки. Добре, коли в поході чоботи та черевики у вас будуть одного розміру - устілки для них будуть спільними. Останніми роками виготовляються досить практичні устілки з пінополіуретану, товщиною 3-4 мм.

Щоб одягати онучі на ноги та взувати їх у чоботи, потрібно мати відповідні навички, і вчитися це робити краще перед походом.

На рис. 5.16 детально показані всі етапи обгортання ноги онучею. Потрібен час та терпіння, щоб навчитися робити це швидко та вправно. Але уміючи це робити, ви будете комфортно себе почувати в тайзі.

Рис. 5.16. Обгортання онуч

Для відпочинку в таборі (при ночівлі чи днюванні) в поході потрібно мати пару легких кросівок. У всякому взутті: в черевиках, ґумових чоботах чи кросівках - стопа має бути вільною, нестисненою. Пам'ятайте, що тісне та вузьке взуття призводить до натирання ніг та мозолів.

У поході взуття потрібно періодично просушувати. Найкраще сушити взуття під сонцем. Для цього добре використати днювання. Адже в ходові дні це зробити нереально. Взуття добре сушиться, якщо його виставити на вітрі. Перед просушкою необхідно витягнути з черевиків устілки, вимити їх та витерти сухою травою або мохом. Сушити мокре взуття біля вогню можна, але робити це потрібно на достатній віддалі, постійно контролюючи його стан. Якщо мокрі черевики поставити близько до вогню (жару), вони скрутяться та стануть жорсткими настільки, що ходити в них стане неможливо. Близько до вогню шкіра швидко нагрівається із зовнішнього боку, залишаючись вологою та холодною зсередини. Всередині шкіра не нагрівається, а значить і не випаровує вологу. Такий стан шкіри і призводить до її деформації.

Сушити взуття слід на віддалі до одного метра і дальше від вогню, використовуючи не жар, а тепле повітря, яке йде від багаття. Для просушки черевики ставлять носками вверх, підпираючи підошви камінням чи поліном, так, щоб тепле повітря потрапляло всередину. Волога з середини черевика буде стікати, прискорюючи процес висихання.

На ніч сухе, як і вологе, взуття треба сховати під тент. Пригадую наш перший похід Центральним Кавказом у 1968 році. Маючи певний досвід категорійних походів по Карпатах, ми, група туристів дрогобицького міського туристського клубу "Бескид", вперше виїхали на Кавказ. Погода була чудова, і перша негода нас застала після проходження перевалу Бечо. Спустившись до зони лісу, ми поставили табір і при невеличкому вогнищі сушили взуття та одяг. Почався дощ і не дав нам досушити свої речі біля вогню. Але з теорії ми вже знали, що досушити взуття можна у спальному мішку. Що я і зробив. Вранці дійсно сухе та ще тепле взуття не надягалося на ногу. Виявилося, що у спальнику я грів чужі черевики, на два розміри менші за мої, а мої всю ніч мокли надворі. Справа у тому, що в ті роки вибору спорядження не було, і вся група в одному спортивному магазині закупила черевики однакового фасону та кольору. Тож у цьому поході я отримав науку на все життя - стеж у поході за своїми особистими речами. І ще, позичивши якусь річ у товариша по походу, - віддай особисто у руки відразу по тому, як покористувався нею. В іншому разі вона загубиться назавжди.

Черевики до походу слід ретельно підготувати. Потрібно візуально обстежити стан рантів, підошви, шкіри та швів. Якщо стан задовільний, черевики необхідно до походу обробити: просочити водовідштовхувальною, ледь нагрітою масою (маззю). Шкіра черевиків повинна бути чистою, просушеною та легко підігрітою теплим повітрям (на сонці, наприклад). Тоді мазь краще вбереться в шкіру.

Поверхня шкіри взуття активно взаємодіє з вологою навколишнього середовища (дощ, роса, броди). Для надійної протидії намоканню шкіри робиться просочення взуття водостійкими сумішами. Рідкими сумішами потрібно змащувати ще вологі черевики. Тоді йде одночасний процес висихання та насичування. Особливо ретельно потрібно обробити шов між верхом та підошвою. Просочення повинно бути багатошаровим і робити його потрібно два-три рази. Наводжу декілька рецептів на вибір:

- 125 г яловичого жиру, 3 чайні ложки бджолиного воску, 10 г жовтого вазеліну; у розплавлену розмішану масу влити столову ложку скипидару.
- 0,5 л бензину підігріти на водяній бані, додати 50 г розтопленого вазеліну, 30 г парафіну, розмішати дерев'яною паличкою і змазати взуття зсередини і зовні, особливо по швах та рантах.
- 200 г звичайного яловичого жиру розтопити на вогні, покласти 100 г ворвані (риб'ячого жиру) і 50 г воску. Ретельно перемішати та дати охолонути. Якщо мазь рідка, розігріти і додати воску.
- 10 г парафіну, 10 г яловичого жиру, 10 г каніфолі, 20 г вазеліну, 20 г олії розігріти і ретельно перемішати. (Наведені рецепти рекомендував академік С. Обручев.)

<<< назад | зміст | вперед >>>