<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

12. ОРГАНІЗАЦІЯ БІВУАКУ

12.2. Облаштування бівуаку та вогнища

Визначившись із місцем розташування бівуаку, керівник дає вказівку зупинитися. Спершу всі рюкзаки складаються в одному місці. З рюкзаків відразу дістають намети, тенти, сокири, пили, відра та пристосування для вогнища. Керівник дає розпорядження членам групи (хто іде на заготівлю дров, а хто займається наметами й тентами тощо). Керівник визначає місце розташування наметів та місце під вогнище для приготування їжі. Чергові, без вказівки керівника, адже вони призначені на цілодобове чергування раніше, приступають до розпалювання вогню та приготування їжі. Згодом визначається місце для забору питної води, місце для умивання та прання білизни, місце туалету. Все це визначається з дотриманням протипожежних та гігієнічних вимог.

За необхідності визначаються з місцем під вогнище для просушування одягу та взуття (рис. 12.6).

Рис. 12.6. Облаштування вогнища для просушування одягу та взуття

Яке краще і безпечніше місце обрати під намети та як їх встановлювати, - ми вже розглянули.

На випадок дощу для наметів у поході потрібно мати тенти. Найпростіший тент - це великий прямокутний кусок поліетиленової плівки. Відтяжки тенту прив'язуються до кутків плівки за допомогою маленьких камінчиків або заздалегідь виготовлених пінопластових кульок діаметром 2-3 см. Це убезпечить плівку від розривів під час натягування відтяжок тенту та під час сильного вітру. Добре мати з собою з десяток прищепок для білизни на кожний намет. Ними плівку прикріплюють до країв даху намету. Тент повинен бути ширшим на 1-1,5 м та довшим на 1,5-2 м від намету. По-перше, такий тент захистить намет від бокового вітру. По-друге, маючи запас простору між краем намету та тенту, там можна скласти спорядження, рюкзак, а в дощ - навіть сухі дрова.

Сьогодні є багато сучасних водозахисних міцних та легких матеріалів, з яких можна виготовити тент. Краї тенту перед походом необхідно декілька разів прошити разом із тасьмою. Тент натягується над наметом так, щоб між наметом та тентом було 10-15 см зазору. В такому разі спекотного дня в наметі буде значно прохолодніше. У комплекті групового спорядження добре мати один тент-навіс (рис. 12.7).

Рис. 12.7. Універсальний тент

На випадок зупинки під час дощу такий тент встановлюється в першу чергу. Кріплять його на репшнурі або на тонкому сталевому тросику, довжиною 10-15 м. Кінці тросика обладнані маленькими карабінами, що дає змогу одразу фіксувати тросик за дерево. Закріплюють тент на 20-30 см вище найвищого учасника групи. Натягуючи тросик, ним обкручують протилежне дерево і фіксують у землю за допомогою металевого кілка. За наявності такого тенту рюкзаки складаються під ним.

Чергові облаштовують місце для вогнища та розпалюють вогонь. Для оперативного розпалювання чергові заздалегідь повинні приготувати розпалку. У суху погоду проблем з розпалюванням вогню немає. Під час дощу над місцем розпалювання багаття встановлюють невеликий кусок пластикату. В таку погоду, коли сухих гілок мало, первинне багаття розпалюють органічним склом, сухим спиртом, згарком свічки, попередньо розтопивши парафін над розпалкою.

Поки один черговий розпалює вогнище, другий з допомогою сокири і пили готує стійки та перекладину для вогнища. Для збереження лісових насаджень у походах необхідно користуватися нескладним, але дуже практичним реманентом. Його потрібно мати як у поході вихідного дня, так і в багатоденному спортивному поході. Передусім це пристосування для приготування їжі. Для обладнання стійок недосвідчені туристи можуть перерубати півдесятка молодих деревин. Бо коли стійки у формі рогачки забивають сокирою, та ще й у твердий ґрунт - то рогачки розколюються. Маючи з собою металеві рогачі, виготовлені з чотириміліметрового електрода (2 шт. + один запасний), за лічені хвилини чергові обладнають стійки і перекладину. Один кінець сухого стовбура, діаметром 6-8 см, загострюють сокирою, а протилежний рівно зрізують пилою. Такий кіл легко забивається у ґрунт - він ніколи не розколеться. Потім у рівні площини легко забиваються рогачі (рис.12.8, а, б). Стійки з сухої деревини забиваються дещо дальше від вогню - щоб не запалювалися від жару багаття. Для підвішування на перекладину відер (котлів) потрібно мати набір гачків різної довжини, а також ланцюжків з гачками на кінцях (рис. 12.8, д). Вони дадуть змогу черговим регулювати інтенсивність кипіння, адже для приготування перших та других страв інтенсивний вогонь потрібен 15-20 хвилин - до того моменту, коли закипить вода. Далі процес приготування страв регулюється відстанню відра від жару.

Рис. 12.8. Реманент для вогнища: а, б - рогачі; в, г, ґ, є - гачки; д - ланцюг

Для безпечної роботи біля вогнища в чергових має бути пара брезентових рукавиць.

Деколи потрібно швидко приготувати їжу або скип'ятити воду. Тоді між деревами (камінням) навішується металевий тросик. До нього підвішується відро або казанок, під яким розпалюється багаття типу "курінь" (рис. 12.9, в). Якщо треба готувати у двох посудинах, то для цього використовують дюралеву трубку, довжиною 40-50 см, через яку пропускають тросик.

Рис. 12.9. Способи облаштування вогнища: а - на двох стояках; б - на опорі з каміння; в - на тросі між двома деревами; г - на тринозі з альпенштоків

В екстремальних умовах їжу можна приготувати у казанку, підвісивши його до триноги, змонтованої з трьох альпенштоків (рис. 12.9, г). Штички альпенштоків встромлюють у ґрунт і зв'язують вгорі ланцюжком (мотузком), довжиною 40-80 см, а другим ланцюжком підвішують до триноги казанок. Коли біля вогнища буде достатньо дров для приготування вечері, відповідальні за дрова облаштовують місце навколо вогнища. У туристському таборі завжди буде комфортніше відпочивати, якщо навколо вогнища зробити сидіння з полін, стовбурів та жердин.

Коли роботи зі встановлення наметів та облаштування вогнища закінчені, вивільнені учасники знову йдуть по дрова - для вечірнього вогнища та для приготування сніданку.

У сходженій групі діє одне із основних правил похідного життя: зробив свою роботу - поможи товаришу. Адже щодня розбивати табір доводиться з одними і тими ж складовими, але в абсолютно різних умовах. Якщо вчора по дрова або воду приходилося йти 200-300 м, то сьогодні вони під руками. Щодня на одні і ті ж види робіт необхідно затратити інший час. Тож якщо це правило стане нормою туристичного життя на маршруті, все буде робитися злагоджено і без зайвих слів. Таку групу можна сміливо назвати сходженою! Така група і в екстремальних умовах буде діяти без паніки.

Усі бівачні роботи з розгортання табору повинні закінчуватися до вечері, а роботи вранці зі згортання табору закінчуються до сніданку.

Чергові прокидаються за 1,5-2 години до сніданку. Дрова для приготування сніданку заготовані звечора, складені недалеко і накриті поліетиленовою плівкою або сховані під тентом. Звечора відкладаються виділені завгоспом продукти, які є теж поруч. Поки чергові готують сніданок, група робить організований підйом, оперативно наводить ранковий туалет та здійснює гімнастичні вправи. До сніданку групі необхідно скласти намети та укласти рюкзаки.

Щоб зняти та скласти намет, необхідно виконати послідовні дії. Спочатку відв'язуємо усі відтяжки та виймаємо кілки, які кладемо разом в одному місці. Піднявши із землі намет, витрушуємо його. Якщо дно підмокло (відсиріло), його необхідно підсушити. Потім один турист береться однією рукою за гребінь біля входу намету, а другою рукою за нижню частину схилу даху. Другий, навпроти, береться однією рукою за гребінь біля задньої стінки намету, а другою рукою за нижню частину схилу даху. Складають їх і беруть в одну руку. Склавши таким чином обидва схили даху, туристи беруться за петлі дна намету і складають їх. Складений намет розкладають на землі. Відтяжки кладуть всередину і туго скручують намет від задньої стінки до входу - так повітря з намету буде вільно виходити і скатка вийде тугою та рівномірною. Кілки від намету зачищають від землі та піску і все разом: намет, стійки та кілки - вкладають у чохол. Носять намет, підв'язавши його до дна рюкзака або під клапаном - як кому зручніше.

Чергові, здебільшого, змінюються після сніданку. Поки після сніданку нові чергові миють відра, заливають вогонь водою та укладають піднятий напередодні дерен, вивільнені від чергування туристи укладають свої рюкзаки. Якщо після приготування сніданку залишились дрова, їх акуратно складають навкруг стовбурів дерев (вертикально) - в такому положенні дрова надовго збережуться сухими. Якщо дрова залишити на землі, то вони швидко зігниють. Залишки від сніданку зоставляють на відкритому місці - їх з'їдять звірі та пташки.

У тайзі деколи туристи ночують у мисливських хижах, лабазах, притулках. Там після себе завжди необхідно залишити запас сухих дров та сірники. У таких хижах може бути запас продуктів (його, здебільшого, підвішують до жердин, охороняючи таким чином від гризунів та вологи). Брати у користування такий запас продуктів забороняється - це закон тайги. Єдиний виняток - загроза життю людини. Тоді, вийшовши до першого населеного пункту, необхідно знайти місцевого мисливця і попередити про такий випадок.

Залишаючи мисливську хижу (притулок), необхідно щільно закрити вхідні двері і підперти міцним дрюком - від "несанкціонованого" візиту ведмедя чи росомахи.

<<< назад | зміст | вперед >>>