<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

1. ВСТУП

1.2. Ранньоісторична фаза туристичного руху

Як уже було сказано, бурхливого розвитку туризм набув у XX столітті, та історія його почалася значно раніше. Люди мандрували з незапам'ятних часів. А спонукали їх до переміщень переважно голод та небезпека. Основними чинниками, що змушували людей подорожувати, а згодом - займатися туризмом, були такі:

- географічний (специфіка розташування реґіонів, країн та потреба зав'язування контактів між ними);
- соціальний (розвиток суспільних відносин та міґраційні процеси);
- економічний (розвиток економіки, торгівлі);
- мотиваційний (свідомі мотиви та потреби, які впливали на вибір мети подорожі);
- політичний (вивчення та освоєння нових територій, розподіл сфер політичних інтересів та впливу).

Подорожі з метою відпочинку та отримання задоволення були поширеними ще в житті давніх єгиптян. Як свідчать давньогрецькі джерела, подорожі здійснювалися для спостереження за перебігом Олімпійських ігор, а також з метою участі у них.

Першим туристом, описи подорожей якого дійшли до наших днів, був давньогрецький історик Геродот, якого називають "батьком історії" (нар. між 490 і 480 - помер приблизно 425 р. до н.е.). Свої численні мандрівки Геродот описав у дев'яти книгах "Історії". Друга книга присвячена Давньому Єгипту, який він відвідав приблизно 459 року до нашої ери. У шостій книзі Геродот занотував свої спостереження під час подорожей на схід, включно до Борисфена (Дніпра), зокрема описав життя та побут скіфів.

Давньогрецький філософ та вчений Аристотель (384-322 до н.е.) у своїх трактатах про естетичне виховання ("Політика") рекомендував пізнавати природу у безпосередньому контакті з нею. Вважається, що Аристотель створив первісний природничий музей. Після перемоги над персами учень Аристотеля Олександр Македонський послав йому 30 талантів¹. На ці гроші Аристотель заснував музей та попросив свого учня надалі присилати з походів цікаві речі, зокрема рослини. Ці предмети і склали основу першого музейного зібрання.

За часів Римської імперії протяжність найпотужнішої шляхової мережі головних та другорядних доріг перевищила 200 тисяч км. Це слугувало торгівельним, адміністративним та військовим цілям. Водночас стало можливим використання потужної мережі доріг для мандрівок, відпочинку та розваг. На шляхах з'являються дороговкази, створюються прообрази туристичних бюро, виготовляються транспортні засоби, пристосовані до тривалих подорожей. Тоді ж уздовж шляхів виникають придорожні гостинні двори, таверни.

Загибель Римської імперії призводить до занепаду цивілізації і, відповідно, до зміни стилю життя. Індивідуальні та групові туристичні поїздки майже не відбуваються.

В епоху Середньовіччя розвивається паломництво. Релігійні переконання спонукають сотні тисяч вірян долати довгий шлях до святинь - Єрусалиму та Мекки.

Епоха Відродження характеризувалася розвитком продуктивних сил, а також зміцненням зв'язків між країнами, що призвело до значного поширення мандрівництва для навчання та пізнання світу.

Французький філософ-просвітитель Жан-Жак Руссо у романі "Еміль" (60-ті pp. XVIII ст.), викладаючи свої погляди щодо виховання, наголошував на необхідності організації подорожей та походів для фізичного вдосконалення молоді. Він обґрунтував важливість пішохідних мандрівок для вирішення завдань оздоровлення, розвинув теорію про значення мандрівок як неодмінної складової частини виховання.

<<< назад | зміст | вперед >>>