<<< назад | зміст | вперед >>>

Ємельянов Б.В. Екскурсознавство

РОЗДІЛ 2. ЕКСКУРСІЙНА МЕТОДИКА

2.2. Технологія підготовки нової екскурсії

Створення нової екскурсії по будь-якій темі - складний процес, що вимагає активного участі цілого колективу працівників. Зміст майбутньої екскурсії, її пізнавальна цінність знаходяться в прямій залежності від знань методистів і екскурсоводів, їх компетентності, ступеня практичного засвоєння ними основ педагогіки і психології, уміння вибрати найбільш ефективні способи і прийоми впливу на аудиторію.

Екскурсія - це результат двох найважливіших процесів: її підготовки й проведення. Вони пов'язані між собою, взаємообумовлені. Неможливо забезпечити високу якість проведення екскурсії при непродуманій підготовці.

У роботі по підготовці нової екскурсії можна виділити два основні напрямки:

- розробка нової теми екскурсії (нової взагалі або нової тільки для даної екскурсійної установи);
- підготовка початківця або вже працюючого екскурсовода до проведення нової для нього, але вже раніше розробленої і проведеної у цій установі екскурсії.

Перший напрямок - процес створення нової для екскурсійної установи екскурсії.

Підготовка нової екскурсії доручається творчій групі. У її склад включається від 3 до 7 чоловік, а в окремих випадках і більше, залежно від складності теми. В більшості своїй це працюючі в установі екскурсоводи. Часто в як консультанти запрошуються фахівці різних галузей - наукові працівники музеїв, викладачі вузів і середніх шкіл і т. д.

Звичайно кожному з учасників творчої групи доручається розробка одного з розділів, однієї з підтем екскурсії або одного або декількох питань підтеми. В цілях контролю за роботою вибирається керівник творчої групи.

Підготовка нової екскурсії проходить три основні ступені:

- Попередня робота - підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети і завдань екскурсії). Одночасно з цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.
- Безпосередня розробка самої екскурсії включає: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з кількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
- Заключна ступінь - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається з двох частин:

- організаційної (знайомство з екскурсійною групою й інструктаж екскурсантів про правила безпеки в дорозі й поводження на маршруті);
- інформаційної (коротке повідомлення про тему, протяжність і тривалість маршруту, часу відправлення й прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, поєднанні показу і оповідання. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певній дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинно займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує мету екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.

Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш важливо, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був виснажливим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку з цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців тощо). Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен враховувати не тільки інтереси, але й цілі споживачів. Якщо екскурсія надається, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у розповіді й показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то слід приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т. п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.

У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася в практиці роботи екскурсійної установи.

Вперше поняття "етапи підготовки екскурсії" було введено в ужиток у 1976 р. Тоді ж було названо п'ятнадцять етапів:

1. Визначення мети і завдань екскурсії.
2. Вибір теми.
3. Відбір літератури і складання бібліографії.
4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі.
5. Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів.
6. Складання маршруту екскурсії.
7. Об'їзд або обхід маршруту.
8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.
9. Комплектування "портфеля екскурсовода".
10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.
11. Визначення техніки ведення екскурсії.
12. Складання методичної розробки.
13. Складання індивідуальних текстів.
14. Прийом (здача) екскурсії.
15. Затвердження екскурсії.

Визначення мети і завдань екскурсії

Робота над будь-якою новою екскурсією починається з чіткого визначення її мети. Це допомагає авторам екскурсії більш організовано вести роботу надалі. Мета екскурсії - це те, заради чого показуються екскурсантам пам'ятники історії і культури та інші об'єкти. Розповідь екскурсовода підпорядкований тієї ж кінцевої мети. Назвемо кілька цілей: виховання патріотизму, любові і поваги до Батьківщини, суспільно-корисної праці, до інших народів; естетичне виховання, а також розширення кругозору, отримання додаткових знань у різних галузях науки та культури і т. д. Завдання екскурсії - досягти цілей шляхом розкриття її теми.

Вибір теми

Вибір теми залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення певної тематики екскурсій. Кожна екскурсія повинна мати свою чітко певну тему.

Тема є стрижнем, який об'єднує всі об'єкти і підтеми екскурсії в єдине ціле. Відбір об'єктів при створенні екскурсії учасники творчої групи ведуть, постійно звіряючи свої матеріали з темою. Однак мало відібрати об'єкт по теми, треба знайти конкретний матеріал, на якому ця тема буде розкрита з найбільшою повнотою і переконливістю. Угруповання тим лежить в основі існуючої класифікації екскурсій.

Відбір літератури і складання бібліографії

У ході розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, опублікованих у газетах і журналах, які розкривають тему. Призначення списку - визначити зразкові межі майбутньої роботи з вивчення літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного і теоретичного матеріалу при підготовці тексту. Перелік літератури розмножується в декількох екземплярах для зручності в роботі групи і тих екскурсоводів, які в майбутньому будуть готуватися до проведення екскурсій по даній темі. У переліку називаються автор, назва, рік видання, а також глави, розділи, сторінки. При великій кількості літературних джерел список може бути розділений на дві частини: "Основна література" і "Додаткова література".

Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу

Крім публікацій у пресі, можуть бути використані інші джерела. Автори екскурсії складають їх перелік, у який входять державні архіви, музеї, хронікально-документальні і науково-популярні кінофільми, де містяться матеріали по темі екскурсії. Як джерело можуть бути використані спогади учасників і очевидців історичних подій. Однак при використанні мемуарних матеріалів щоб уникнути неточностей і тенденційності слід проявляти обережність. Для розповіді повинні бути відібрані тільки достовірні, ретельно перевірені факти і відомості. Значну допомогу в пошуку та систематизації матеріалу екскурсій можуть надати комп'ютерні енциклопедії, в тому числі мультимедійні бази даних на лазерних дисках (СD-RОМ).

Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів

Показ об'єктів, як вже наголошувалося, є частиною, що займає чільне положення в екскурсії. Правильний відбір об'єктів, їх кількість, послідовність показу роблять вплив на якість екскурсії.

В даний час на державному обліку перебуває понад 150 тис. пам'ятників історії, археології та культури, а в музеях країни зберігається близько 40 млн експонатів.

В якості об'єктів можуть бути:

- пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями в житті нашого народу, розвитком суспільства і держави (наприклад, Куликове поле, Бородіно, місця Курської битви та ін);
- будівлі та споруди, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, твори архітектури і містобудування, житлові і громадські будівлі, будівлі промислових підприємств, інженерні споруди (фортеці, мости, вежі), мавзолеї, будівлі культурного призначення та інші споруди;
- природні об'єкти - ліси, гаї, парки, річки, озера, ставки, заповідники і заказники, а також окремі дерева, реліктові рослини та ін;
- експозиції державних і народних музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;
- пам'ятники археології - городища, стародавні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, гірські вироблення, загони, святилища, канали та ін;
- пам'ятники мистецтва - твори образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура, садово-паркове та ін. мистецтво.

Екскурсійні об'єкти класифікуються:

- за змістом - однопланові (твір живопису, ріка, рослина, тварина, будинок) і багатопланові (архітектурний ансамбль, ліс, поле, вулиця, площа міста);
- по функціональному призначенню - основні, які є основою для розкриття підтем, і додаткові, що показуються під час переїздів (переходів) між основними об'єктами в ході логічних переходів у розповіді;
- за ступенем збереження - що повністю збереглися, дійшли до наших днів з значними змінами, що частково збереглися, втрачені.

Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії стоїть завдання - відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші і за зовнішнім виглядом, і по тій інформації, яку вони з собою несуть.

Правильний відбір об'єктів забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу й глибоке розкриття теми. Слід так організувати цю справу, щоб одні і ті самі об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію. По можливості у кожної теми повинні бути "свої" об'єкти. Різноманітність об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень в екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тем.

Якщо неможливо виключити той або інший об'єкт з передбачуваного маршруту через його унікальності (наприклад, "Мідний вершник" у Санкт-Петербурзі, Червона площа в Москві та ін), які показуються в ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий об'єкт повинен бути розкритий особливо. При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми. При показі таких об'єктів і розповіді в залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їхньому повторному огляді, як правило, не знижується.

У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об'єктів. Застосування цієї методики особливо важливе в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома об'єктами, схожими за змістом, можуть вибрати ті з них, які найбільш цікаві для даної теми.

Для оцінки об'єктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати такі критерії:

Пізнавальна цінність - зв'язок об'єкта з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки і культури, художні достоїнства пам'ятника, можливість їх використання в естетичному вихованні учасників екскурсії.

Популярність об'єкта, його популярність серед населення (наприклад, такі об'єкти, як Червона площа, Останкінська телевізійна вежа, пам'ятник "Тисячоліття Росії" в Новгороді, і ін).

Незвичайність (екзотичність) об'єкта. Мається на увазі особливість, неповторність пам'ятки історії та культури, будівлі, споруди (наприклад, суцільнозварний міст імені Е.О. Патона через Дніпро в Києві). Незвичайність об'єкта може бути також пов'язана з якоюсь історичною подією, яка відбулася в даному будинку, на місце встановлення даного пам'ятника, з легендою або історичною подією (наприклад, церква царевича Дмитра в Угличі храм "Спас на Крові" Санкт-Петербурзі на місці загибелі царя Олександра II). Екзотичність може бути природного характеру (наприклад, сталактито-сталагмітові карстові печери в Новому Афоні, в Абхазії).

Виразність об'єкта, тобто зовнішня виразність об'єкта, його взаємодія з фоном, навколишнім середовищем - будівлями, спорудами, природою. Перевага віддається тому об'єкту, який найкращим чином вписується в місцевість, гармоніює з іншими об'єктами, з ландшафтом (наприклад, будівля Московського університету на Ленінських Горах, храм Покрови на Нерлі (р. Володимир), мости в Санкт-Петербурзі).

Збереження об'єкта. Проводиться оцінка стану об'єкта в даний момент, його підготовленості до показу екскурсантам.

Місцезнаходження об'єкта. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстань до пам'ятника, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвозу до об'єкта екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

Тимчасове обмеження показу об'єкта (за часом доби, по днях, місяцях і сезонно) - це коли відвідування й огляд об'єкта неможливі через погану видимості або сезонності.

Екскурсія не повинна бути перевантажена великою кількістю відвідуваних об'єктів, так як це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага й інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії становить 2-4 академ. години, при цьому екскурсанти з інтересом сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

В екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будинки, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована виключно на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Слід уникати одноманітності побудови зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом з пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будинків і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи.

У ході підготовки нової екскурсії більше уваги слід приділити вивченню об'єктів на місці, в їх природній обстановці. Необхідні вихідні дані дає вивчення об'єктів за джерелами - книгам, альбомам, фотографіям. Зустріч з екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводові в майбутньому при роботі з групою вільно орієнтуватися у пам'ятника, кваліфіковано вести його показ.

Відбір об'єктів закінчується складанням картки (паспорта) на кожен з них. Дані картки використовуються як для конкретно розроблюваної теми, так і для майбутніх екскурсій.

У картку об'єктів вносяться такі дані:

1) найменування об'єкта (первісна й сучасне), а також назва, під яким пам'ятник відомий у населення;
2) історична подія, з яким зв'язаний пам'ятник, дата події;
3) місцезнаходження об'єкта, його поштова адреса, на чиїй території пам'ятник розташований (місто, селище, промислове підприємство і т. д.);
4) опис пам'ятника (під'їзд до нього, його автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису);
5) джерело відомостей про пам'ятник (література, де описаний пам'ятник і події, пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друковані роботи і місця зберігання неопублікованих робіт);
6) збереження пам'ятника (стан пам'ятника й території, на якій він перебуває, дата останнього ремонту, реставрації);
7) охорона пам'ятника (на кого покладена);
8) у яких екскурсіях пам'ятник використовується;
9) дата складання картки, прізвище і посада укладача.

До картки прикріплюється фотографія об'єкта, що відтворює його нинішній і колишні види.

У картці на архітектурні, природні, археологічні об'єкти можуть бути включені також інші відомості. Наприклад, у картку на пам'ятник архітектури (будівля) включаються відомості про наявність скульптури, кахлів, стінопису в декоративному оздобленні пам'ятника (зовні, усередині), про тип і конструкцію будівлі, технічному стані його (ступеня збереження). Наявність карток на всі екскурсійні об'єкти, розташовані на території даного краю, прискорює розробку нових екскурсійних тим, дозволяє різноманітити використання пам'яток в екскурсіях на різні теми, робить їх показ більш активним. У багатьох регіонах країни проведена паспортизація і складені склепіння пам'яток. В 70-ті роки Науково-дослідним інститутом культури Міністерства культури РРФСР і управліннями культури були підготовлені склепіння пам'яток історії та культури Росії територіями. Матеріали зводу включають лише одну групу нерухомих пам'яток - меморіальні будинки, садиби, могили, пам'ятні місця, пов'язані з іменами видатних діячів культури і значними подіями в житті території (краю, області, автономної республіки).

Висновки

Вирішальне значення в успіху розробки нової екскурсійної теми мають об'єкти. Саме вони становлять той пізнавальний матеріал, який становить зорову основу в розкритті теми, головний аргумент в доказах екскурсовода.

Необхідно відзначити залежність екскурсійного процесу в цілому, його змісту, методики підношення матеріалу (показу і розповіді) від об'єктів, їх стану, під'їзних шляхів, крапок для спостереження. Саме тому таку важливу роль у даний момент грають зв'язку екскурсійних установ з тими організаціями, які ведуть роботу з виявлення, реставрації та охорони пам'яток історії та культури. Активна участь екскурсійних працівників у діяльності цих організацій створює умови для подальшого розвитку екскурсійної справи в Росії.

Контрольні питання

1. Принципи відбору екскурсійних об'єктів для показу в екскурсії.
2. Показники оцінки об'єктів.
3. Перелік та характеристика основних і додаткових об'єктів.
4. Картки (паспорта) пам'яток, що ввійшли в екскурсію.
5. Вивчення особливостей кожного з пам'ятників історії і культури.
6. Оцінка зовнішнього вигляду пам'ятника - його естетичної виразності, незвичайності, схоронності.
7. Обсяг інформації у зв'язку з пізнавальною цінністю і популярністю об'єкта.
8. Особливості розташування об'єкта.
9. Охорона пам'яток історії та культури.

<<< назад | зміст | вперед >>>