Система оподаткування туристичного бізнесу в Україні

До місцевих податків і зборів відносяться: податок з реклами, комунальний податок, збір за право використання місцевої символіки [8]. Місцеві податки, які є специфічними для різних галузей економіки, що мають відношення до туристичного ринку, відображені у таблиці 4. Таблиця 4 Специфічні місцеві податки

Розміщення	Харчування	Транспорт	Дозвілля	Турфірми
курортний збір	збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі	збір за припаркування автотранспорту	збір за припаркування автотранспорту	збір за припаркування автотранспорту
	податок з продажу імпортних товарів		збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей
			збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподром
			збір за участь у бігах на іподромі

Однією з проблем оподаткування туристичної галузі є її множинність. Наприклад, податок з реклами, де об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, який сплачують всі суб’єкти туристичної діяльності: фірма по організації перевезень, інша фірма по організації екскурсій, а також туристична фірма, яка виробляє вже готовий тур. Всі ці податки включаються у собівартість туру. Тобто турист сплачує у декілька разів більше.

Більшість аргументів на користь оподаткування сектора туризму засновані на тому факті, що продукти туризму споживаються разом з неоціненими природними благами і суспільними товарами. Неоціненні природні блага включають сонце, море і дику природу, у той час як суспільні товари можуть включати послуги на безпеку та охорону здоров'я.

Забезпечення суспільних товарів - одна з головних ролей уряду. Визначення суспільних товарів включає наступне: неподільність, тобто предмети споживання не можуть бути поділеними на одиниці, що можуть бути продані індивідуально; невиключність, тобто ніщо не може бути виключене з загальної користі продукту; проблема безбілетника, де важко знайти користувачів відповідного блага і стягнути визначену плату.

Приклади суспільних товарів включають вуличне освітлення і національну оборону, забезпечення захисту права власності й ефективність роботи приватного сектора економіки. Характерною рисою суспільних товарів є те, що їх важко розвивати і підтримувати через окремого платника, тому що немає ніякого цінового механізму, що керує ринком цих товарів. Ці товари можуть бути надані тільки урядом, який використовує своє право оподаткувати для того, щоб забезпечити ресурси, необхідні для виробництва суспільних товарів.

Внутрішні платники податків, зазвичай, фінансують виробництво таких товарів. Приплив туристів накладає додаткові витрати на уряд, які стосуються поліпшення безпеки і підтримки навколишнього середовища. Як нерезиденти, туристи не фінансують додаткові витрати уряду. Тому туристський податок буде служити для часткового відшкодування витрат уряду. Часто туристи платять за відвідування невеликої кількості пам'яток таких як парки і сафарі. Але стягнути безпосередньо оплату за користування вуличним освітленням чи суспільною безпекою важко. Тому опо даткування іноземних туристів може бути єдиним шляхом стягування плати за використання суспільних товарів, які вони споживають.

Туризм також забезпечує збільшення урядового доходу. За оцінками Світової організації туризму, туристські країни одержують приблизно 10-25 % від загального податкового доходу за рахунок туристичного сектору. У деяких маленьких країнах, що спеціалізуються на туризмі, таких як Багами, більш ніж 50 % урядового доходу отримано від туристичного сектору. Чистий дохід туризму на Мальдивах складає 40 % урядового доходу. У Маврикії приблизно 12-15 % податкового доходу отримано безпосередньо і опосередковано за рахунок сектора туризму [1].

Важливим елементом розвитку та функціонування туризму є збереження навколишнього середовища. У багатьох випадках, ніяких належних стратегій управління природними ресурсами не формується, особливо на початковій стадії розвитку туризму, а це загрожує екологічній безпеці. Регулювання в’їзду туристів і оподатковування є двома найпопулярнішими інструментами, що використовуються, для виправлення проблем.

Податкова ставка повинна забезпечувати витрати уряду на підтримку навколишнього середовища, підтримку високих стандартів охорони здоров’я і харчування, але не повинна бути встановлена настільки високо, щоб перешкоджати споживанню продукту і прибуттю туристів до країни.

Проаналізуємо аргументи щодо недолікв оподаткування туристичної сфери.

По-перше, податки, накладені безпосередньо на туристичний сектор, іноді важко обґрунтувати. Розмір стягнутого податку може бути невеликим, але податок може мати істотний негативний вплив на сектор туризму, з наслідками для всієї економіки. Це трапляється особливо з податками, які накладені безпосередньо на туристів, такими як плата за візи. Високі ставки обов’язкових податків можуть бути перешкодою до відвідування країни. Для країн, де туризм складає головну частину економіки, це може негативно вплинути на рівень зайнятості населення і платіжний баланс та привести до повного скорочення рівня економічної діяльності.

По-друге, втрата доходу. Фінансові ефекти від розвитку туризму будуть відрізнятися у різних країнах, це має три головні причини. Перша, ефекти залежать від політики уряду. Якщо уряд хоче збільшити податкові надходження, то податкові ставки будуть високими. З іншого боку, якщо уряд хоче розвинути туристичний сектор, -податкові ставки можуть бути низькими. Також деякі уряди використовують субсидії для аеропортів та інфраструктури автостоянок, створюють інвестиційні стимули для підприємств. Друга, фінансові ефекти також залежать від того наскільки є важливий туризм для економіки. Очевидно, чим вище внесок туризму в економіку, тим вище будуть податкові надходження від туризму. Третя, число і типи ін'єкцій в інші сектори економіки і витоки економіки, що викликає сектор туризму, також важливі. Як правило, ін'єкції мають тенденцію збільшувати урядовий дохід, а витоки приводять до скорочення доходу.

Далі, відплата. Оподатковування збільшує дохід, але, як і у випадку торгових податків, якщо уряд відчуває, що інший уряд незаконно збільшує податки для його громадян, то це породжує відплату уряду країни. Наприклад, Кенія і Танзанія запровадили візу для британських громадян у відплаті на запровадження плати за візи до Великобританії для їхніх громадян. Відплата завжди є погрозою, має негативні результати для добробуту обох країн.

Висновки. Отже, можна виділити наступні проблеми в оподаткуванні туристичної галузі.

Місце, де були придбані туристичні послуги (наприклад покупка туру), може бути віддалене від місця їх надання. Тому виникає проблема визначення регіону, до якого будуть сплачені податки.

Туристичні послуги надаються у комплексі, включаючи послуги різних секторів економіки (розміщення, транспорт). Виникає проблема множинності оподаткування.

Більш ість розрахунків м іж т уристо м та суб’єктами господарської діяльно сті, які задіяні у туризмі, що безпосередньо надають туристичні послуги, здійснюється через посередників, які утворюють комплексний туристичний продукт, який зумовлює складності у оподаткуванні.

Існуюча система податків і зборів та спрощена система оподаткування не вирішує цих проблем. Перша проблема вирішується на законодавчому рівні. Створення туристичного кластеру, який виробляє готовий туристичний продукт та безпосередньо представляє його туристу допоможе вирішити дві останні проблеми.

Перспективи подальших розробок. Математичне моделювання формування туристичного кластеру та схеми його оподаткування дозволить знайти шляхи удосконалення системи оподаткування в туристичній сфері України.

Список використаних джерел

1. Gooroochurn N., Sinclair T. The Welfare Effects of Tourism Taxation // Christel DeHaan Tourism and Travel Research Institute. - 2003. – February. - P. 1-37 // www.nottingham.ac.uk/ttri
2. П.В. Мельник, Г.Г. Старостенко. Напрями удосконалення оподаткування туристично-рекреаційної діяльності
3. Вітлінський В.В., Скрипник А.В. Аналіз діяльності податкової системи України // Фінанси України. – 2005. - №12. – С. 19-31
4. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування: монографія / Ю.Б Іванов. - Харків: ХДЕУ-Торнадо, 2003, 517с.
5. Вишневский В.П., Веткин А.С. Уход от уплаты налогов: теория и практика: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – 282 с.
6. Econtech Pty Ltd. Analysis of the Taxes and Assistance Impacting the Tourism Industry // National Tourism Alliance. – 2003. – March. - P. 1-26 // www.econtech.com.au
7. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.
8. Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» (від 20 травня 1993 року N 56-93) / zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=56-93
9. Закон України «Про систему оподаткування» (від 25 червня 1991 року №1251-XII) / zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12

Диденко А.В. Система налогообложения туристического бизнеса в Украине.

В статье рассмотрена система налогообложения туристического бизнеса в Украине, выделены основные проблемы налогообложения туризма.

Ключевые слова: система налогообложения, туристический бизнес.

Didenko A.V. System of tourism taxation.

System of tourism taxation in Ukraine, pros and cons of tourism taxation are considered, the basic problems of the taxation are defined.

Keywords: system of the taxation, tourism business.