Мельник П.В., Старостенко Г.Г.

Напрями удосконалення оподаткування туристично-рекреаційної діяльності

Державна податкова система має суттєвий вплив на соціально-економічну ефективність рекреаційно-туристичної діяльності, тому головним завданням держави є усунення відповідних бар'єрів шляхом прийняття Податкового кодексу та проведення виваженої податкової політики з метою підтримки та захисту суб'єктів рекреаційно-туристичної діяльності.

Для удосконалення рекреаційно-туристичної діяльності велике значення має інформація про навколишнє середовище, яке включає демографічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні, природні та економічні фактори. До того ж усі фактори макро- та мікросередовища взаємопов'язані і взаємообумовлені. Всі дані повинні бути зосереджені у відповідних інформаційних центрах, об'єднаних в єдину інформаційну систему.

Важливим напрямком удосконалення планування в рекреаційно-туристичній галузі є перехід до територіального планування. Переважання у плануванні та управлінні територіального принципу найбільше відповідає оптимізації експлуатації рекреаційно-туристичних ресурсів. В основу планування та управління повинна бути покладена територія, насамперед природно-економічний регіон, однорідними умовами використання та відтворення рекреаційно-туристичних ресурсів і розвитку продуктивних сил. Територіальні плани розвитку рекреаційно-туристичної галузі повинні мати визначальний характер і орієнтувати заклади в плануванні виробництва та реалізації рекреаційно-туристичних послуг.

В роботі галузі є проблеми, що стримують її розвиток. Серед них:

- відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та туристичних представництв за кордоном;
- відсутність цивілізованих умов перетину кордону та несприятливий візовий режим для іноземних туристів;
- податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій в інфраструктуру туризму та санаторно-курортний комплекс,
- різновідомча підпорядкованість туризму та санаторно-курортного комплексу,
- недоліки в системі регіонального управління.

Крім того, стримуючим фактором розвитку рекреаційно-турис-тичної галузі і, насамперед, її матеріально-технічної бази є проблеми, пов’язані з податковим законодавством України. Це, перш за все, стосується сплати податку на додану вартість, земельного податку, готельного та курортного зборів. Не відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь. Визначення туризму як пріоритетного напрямку розвитку регіону не підкріплено сприятливими умовами, які б створювалися з боку органів влади.

Чинне законодавство України містить нечіткість щодо визначення готельного господарства, його належності до сфери туристичних послуг та відомчого підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України "Про розвиток готельного господарства". Положення Закону повинні визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на зазначеному ринку.

Для вирішення цих проблем, на нашу думку, необхідно вжити заходів, а саме:

- підтримати пріоритетний розвиток створення місць міжнародного туризму та внести зміни до місцевого податкового законодавства;
- активізувати залучення приватного капіталу для розширення туризму;
- розробити програми та методики вивчення учнями історії і сучасного життя населення України, народних традицій;
- розробити рекомендації із упровадження краєзнавчих матеріалів у навчальний процес і в позакласну роботу, у тому числі за допомогою нових інформаційних технологій;
- підготувати і підвищити кваліфікацію педагогічних кадрів з питань краєзнавства, археології, геології, екології, етнографії, екскурсій, а також керівництва гуртками, клубами, товариствами по даній тематиці;
- видати методичну і довідкову літературу, інші матеріали з питань краєзнавства, природоохоронної діяльності, етнографії і фольклору, екскурсій;
- здійснення експериментальну роботу з удосконалення діяльності шкільних музеїв;
- створити банк інформаційних даних про роботу об'єднань (гуртків, товариств, клубів) з краєзнавчої тематики, народної творчості, історичних і заповідних об'єктів;
- організовувати регіональні, районні, міські, і шкільні народні свята, олімпіади, фестивалі, фольклорні конкурси, творчі виставки учнів;
- здійснювати лекційну і концертно-театральну діяльність; відновити діяльність екскурсійних баз у містах, центрах народного мистецтва, пам'ятних місцях історичних подій, особливих природних зонах, національних і міжнародних парках, пунктах для прийому туристів.

Державна політика в рекреаційно-туристичній галузі повинна бути направлена на:

- сприяння залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів у галузь;
- збільшення обсягів фінансування, інформаційно-рекламних заходів щодо рекреаційно-туристичних можливостей України;
- вдосконалення законодавчої та нормативної бази;
- створення єдиної методологічної бази розрахунків щодо кількісного визначення впливу рекреаційно-туристичної галузі на економіку держави в цілому та окремих регіонів;
- розробку і затвердження програми розвитку рекреаційно-туристичної галузі в Україні до 2010 року;
- збільшення потоку іноземних туристів і України шляхом максимального спрощення процедури оформлення візових документів, прикордонного та митного контролю для іноземних туристів.

Організація рекреаційно-туристичної діяльності потребує раціонального поєднання ролі держави з активною діяльністю місцевих органів влади та підприємницьких структур. Аналіз показує, що ті області і райони, які турбуються про розвиток туризму, про зміцнення його матеріальної бази, оновлення пам'ятників історії, архітектури, культурних споруд, досягають зростання туристичних потоків, мають значну фінансову віддачу. Очевидно, відповідні державні органи повинні як розповсюджувати передовий досвід, так і контролювати його запровадження.

Визнання розвитку рекреаційно-туристичної галузі в Україні як пріоритетної передбачає ряд стимулюючих заходів, передусім у сфері її фінансування. Доцільно було б забезпечити можливість фінансування рекреаційно-турис­тичних об'єктів, які володіють найбільш високим потенціалом, в рахунок пільгових кредитів. В першу чергу це повинні бути об'єкти, які розміщені у таких регіонах України, як Карпати, Поділля, Полісся, Крим, міста Київ, Львів, Чернігів, Запоріжжя, Одеса, Чернівці, Умань, Кам'янець-Подільський, Черкаси, Полтава. Інвестиційні кредити, безумовно, мають надзвичайно важливе значення для цієї галузі.

Крім цього, значну увагу потрібно приділити такому аспекту, як позабюджетні асигнування під державні гарантії. В першу чергу для цього потрібно залучити державні обласні адміністрації, комерційні банки, фінансово-про­мислові групи, спільні підприємства та турпідприємства. Таке співробітництво своєю кінцевою метою повинно мати створення фінансового концерну, а діяльність такого угрупування повинна бути направлена на будівництво саме нових, що відповідають світовим вимогам, об'єктів рекреаційно-туристичної галузі.

Обов'язковою передумовою даних заходів є те, що гарантом тут повинна виступити держава в особі Уряду; або Національного банку України. Державні гарантії подібних проектів по емісійних зобов'язаннях учасників передбачають виключення неприродних "форс-мажорних" обставин.

Важливою умовою при формуванні стійкої бази вітчизняної рекреаційно-туристичної галузі є відпрацювання системи страхування інвестиційних проектів.

Забезпечення високого рівня надійності для стратегічного інвестора можливе лише за наявності чітко налагодженої системи страхування інвестицій та кредитів у рекреаційно-туристичній галузі. В зв'язку з цим необхідно створити консорціум у формі акціонерного товариства з дольовою участю держави. Першочерговим завданням такого формування повинно стати страхування кредитів та інвестицій. Перспективи належного розвитку рекреаційно-туристичної галузі України пов'язані також із тим, наскільки зможуть володіти власними, достатніми коштами заклади рекреаційно-туристичної галузі. Практичний досвід переконує, що формування потужної, власної фінансової бази дозволить значно швидше провести реформування рекреаційно-туристичної галузі України в цілому.

Для задоволення рекреаційно-туристичних потреб населення на місцевому рівні необхідно передбачити:

- створення стаціонарних будинків для довготривалого сімейного відпочинку у районах з найсприятливішими для цього природними умовами;
- розвиток нових напрямків рекреаційно-туристської діяльності "зелений туризм", "ночівля-сніданок", "агротуризм" (сільський туризм), любительські види відпочинку (мисливство, збір ягід, рибальство), що забезпечували б короткочасний відпочинок міських жителів у мальовничих місцевостях; поліпшення організації рекреаційно-туристичної діяльності у заповідних об'єктах ("екологічний туризм"), створення з цією метою Національних та ландшафтних парків;
- подальший розвиток спортивного туризму, передусім спелеотуризму, пішохідного, велосипедного, водного та ін. необхідне налагодження сервісу, облаштування природних об'єктів для туристських цілей;
- розширення пізнавального туризму та екскурсійної діяльності, передусім для жителів інших регіонів України, в місцях релігійного паломництва, що приваблюють іноземних та українських туристів, а також поблизу своєрідних пам'яток природи для цього не обхідне створення готельних комплексів, кемпінгів, об'єктів сервісного обслуговування туристів;
- розширення туристсько-екскурсійних маршрутів, залучення для ознайомлення всіх значних природних та історико-культурних об'єктів;
- розвиток ринкових форм і підприємництва у сфері рекреаційно-туристичної діяльності, створення малих підприємств, які б орієнтувалися на місцевий та зовнішній ринки рекреаційно-туристичних послуг, створення інфраструктури без залучення державних коштів;
- забезпечення комплексного задоволення населення у відпочинку, туризмі та оздоровленні туристськими агентствами державної форми власності;
- розташування комфортабельних установ у найпривабливіших місцях для відпочинку з метою залучення іноземних туристів та рекреантів із інших регіонів України;
- розвиток сентиментального туризму.

Проведення цих заходів дозволить оптимальніше використовувати рекреаційно-туристичний потенціал, сприятиме повнішому задоволенню рекреаційно-туристичних потреб населення в регіонах. Розвиток та оптимізація структури рекреаційно-туристичної системи може стати важливим засобом вирішення соціально-економічних проблем, передусім зменшення безробіття, підвищення рівня життя людей.

Оптимізація оподаткування рекреаційно-туристичної діяльності сприятиме підвищенню дохідної частини бюджетів всіх рівнів: державного, регіональних, місцевих та підприємств-суб'єктів рекреаційно-туристичної діяльності.

Melnyk P.V., Starostenko H.H. The directions of improvement of the taxation of tourist and recreative activity

The article shows that the problems of tax legislation of Ukraine are restraining factor for the development of recreative and tourist activity. Firstly, it concerns VAT, payment for land, hotel and resort fees. There is no well-grounded mechanism of encouragement taxation of advertising, stimulating of investments in tourism. The recognition of tourism as a priority direction of regional development is not supported by the favourable conditions from state bodies.The main task of the state is to abolish the obstacles by the adoption of well-grounded tax policy in order to support the subjects of recreative and tourist activity.