<<< назад | зміст | вперед >>>

Архип Данилюк. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку

Передмова. Живий зв'язок епох

Необхідність збереження культурної спадщини нашого народу спричинює активізацію діяльності сучасних музейних закладів. Зберігаючи національну культуру, саме музеї, попри всю різноманітність пам'яток, покликані підкреслювати національну єдність. Це - важливий елемент утвердження культурної самобутності народу. Основою такої діяльності є науково достовірна експозиція, яка допомагає отримувати найгрунтовніше уявлення про суть предмета.

Традиційні музеї павільйонного типу, експозиції яких створюються за тематично-жанровим принципом, не здатні виконати головного завдання: пробудити активність широкої публіки і допомогти їй усвідомити значення природного та культурного надбання - як місцевого, так і загального, національного. Цю проблему успішно вирішують музеї просто неба - скансени, матеріали яких експонуються в оригінальних пам'ятках, Це сприяє комплексному сприйняттю інформації та посилює емоційно-образний лад показу.

Як відомо, музеї-скансени почали створюватися в Україні з метою вивчення та пропаганди народної культури в усіх її проявах - побутових предметах, архітектурних пам'ятках, історичних місцях* різних сферах Діяльності людини (танцях, святах, музиці та навіть мові).

Окрім завдань консервації, збереження та експонування колекцій, такі музеї відіграють дедалі важливішу роль у нагромадженні інформації, Тут зберігають документацію і надають різноманітні послуги науковим, культурологічним та освітнім установам. Музеї-скансени стали "банками даних", а матеріали, що в них зберігаються, можуть бути використані для проведення серйозних досліджень. Тут можна отримати інформацію про різноманітні техніки і процеси виробництва, багато з яких уже давно втрачено, оскільки про них не існує жодних писемних свідчень. Предмети, зібрані в таких музеях, є не лише складовою матеріальної культури народу - вони допомагають нації усвідомити свою самобутність. Скансени України демонструють народний побут минулого і ставлять за мету сформувати шляхи розвитку сучасного села щодо його екології, духовної та матеріальної культури, форм господарювання тощо. Тобто музей - це дзеркало, яке одночасно відображає минуле і є вікном у майбутнє,

Народні ярмарки, святкування, демонстрація ремесел тощо є для глядача джерелом емоційних переживань, які необхідно використовувати в освітніх і культурних програмах скансенів. Виставки в музеях справляють сильний емоційний вплив на відвідувачів, спонукаючи знову і знову їх відвідувати. Особливу увагу привертають ті з них, які присвячені визначним подіям, наприклад, великим релігійним святам календарного циклу,

З навчальною метою можуть бути використані копії з оригіналів колекцій знарядь праці. З ними варто працювати при проведенні численних семінарів та практикумів за участю народних майстрів.

Характер експозиції скансенів в Україні та розміри їх територій дають можливість популяризувати традиційні народні ремесла шляхом створення відповідних містечок, відкриття окремих майстерень тощо. Утверджуючись в музейних експозиціях, ремесла виходять зі стану ізоляції, стають осередками інформації та поширення знань.

Народне мистецтво і ремесла є частиною культурної спадщини країни. В них відображено спосіб життя народу, матеріальну та духовну культуру якого необхідно зберегти для нащадків. Це - одне з найважливіших завдань музеїв-скансенів.

Усі перелічені завдання й напрями втілює у своїй діяльності найбільший у нашій державі скансен - Музей народної архітектури та побуту НАН України в Києві. Він розташований на околиці Голосіївського лісу поблизу старовинного села Пирогів. У центрі експозиції височіє пагорб з вітряками, які символізують мирну хліборобську Україну. Навколо в садках потонули села-експозиції. Між пагорбами голубіють води Дніпра, по долинах - ставки з вербами, зарості осоки та очерету, поряд - левади з калиною, хмелем. Частину музею розташовано в давніх історичних урочищах "Ярівці", "Соловйове", "Дьогтярка", "Литвинове", "Фіалкове", "Церковщина".

Створенню у музеї шести експозиційних історико-культурних комплексів передувало глибоке вивчення народної культури на місцях. Під час науково-пошукових експедицій архітектори та етнографи виявляли і виявляють пам'ятки матеріальної та духовної культури. Відібраний матеріал обмірюють, маркують, а пізніше встановлюють в експозиції фахівці-реставратори, які створюють наближений до природного образ конкретного регіону. Інтер'єри обладнують хатнім начинням, одягом, посудом, мистецькими творами, знаряддями праці. Відтворюють також характерне середовище, озеленення тощо. Шляхом опитування місцевих жителів науковці вивчають історію поселень, методи господарювання, традиційні ремесла, обряди, повір'я, легенди, пісні, харчування, народну медицину, різні технології виробництва тощо. Опрацьовані матеріали формують науковий архів музею.

Подекуди у музеї демонструють народні промисли і ремесла, традиційні трудові процеси, відзначають народні календарні свята, відтворюють стародавні обряди, проводять етнографічні ярмарки.

Київський скансен є одночасно і республіканським центром відтворення й вивчення народної культури усіх регіонів України, що дає йому право стати Національним заповідником народної культури. Зібрані в ньому пам'ятки народного будівництва синтезують у собі духовний, будівничий, соціальний, побутовий та художній досвід наших предків. Традиційно вони існували в системі природи і були невіддільні від неї. Народне будівництво в Україні здавна розвивалося по осі "Хата-Храм-Всесвіт".

Перебуваючи у системі природи, наші предки постійно вивчали її. У календарній обрядовості українців закладено уявлення про будову Всесвіту та космогонічні знання. Зміст численних обрядодій свідчить про прагнення людини не порушувати законів розвитку природи, не вступати з нею у конфлікт. Кожен предмет у музейній експозиції несе ще й ритуальне навантаження.

Мета усіх культурно-просвітницьких заходів у київському скансені - відтворення традиційних форм народного життя у різних його сферах. і лише науковий, вдумливий підхід до цієї справи унеможливить дешеву бутафорію та позбавить музейні свята суто розважальної функції, яка у світовій практиці більше властива паркам культури.

Основне завдання скансенів - пробудження інтересу населення до головних проблем, які сьогодні постали перед суспільством. Аби виконати свою соціальну роль, музей має так організувати експозицію, щоби люди могли побачити в ній самих себе, знайти відповіді на вічні питання. Музей повинен зацікавити відвідувачів, викликати обмін думками, пробудити інтерес, вразити уяву. Лише за таких умов він може стати закладом, який, використовуючи матеріальні свідчення людини та її оточення, служитиме суспільству і його розвитку.

Людська культура - єдина; в національній культурі знаходить відображення зв'язок людини з конкретним природним середовищем. Вона є свідченням того, що спадщина предків живе в нас і сповнює наше повсякденне життя. Саме музею належить бути живою пам'яттю народу для народу.

М. Ходаківський,
директор Музею народної архітектури
та побуту НАН України, м. Київ

<<< назад | зміст | вперед >>>