Черезова М.В.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.76-84.

Формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму у навчально-виховному процесі коледжу

У статті наведено результати вивчення особливостей підготовки майбутніх фахівців сфери туризму у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. Визначено сутність поняття „культура професійного спілкування екскурсовода”. Визначено педагогічні умови формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в процесі професійного навчання, спрямованого на підсилення комунікативного компонента освітнього процесу коледжу.

Ключові слова: культура професійного спілкування екскурсовода, педагогічні умови формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму, структурно-функціональна модель процесу формування культури професійного спілкування.

Туристична галузь є сьогодні одним з найбільш потужних, високоприбуткових та динамічних напрямків світової економіки. Її успішний розвиток позитивно впливає на такі ключові сфери господарства, як транспорт, зв’язок, торгівля, будівництво, виробництво товарів народного споживання. Вступ України до Всесвітньої туристичної організації, прийняття Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 рр., законодавчі акти, які регламентують та підтримують розвиток туризму в Україні, підтверджують його важливе значення для української економіки, соціокультурної сфери країни.

Розвиток туризму залежить від наявності широкого кола умов: природно-рекреаційних, соціокультурних, історико-архітектурних, сформованої інфраструктури й, особливо, від забезпеченості висококваліфікованими кадрами. У центрі уваги туристичної галузі, спрямованої на задоволення потреб людини у відпочинку, оздоровленні, пізнанні, стабільно високими залишаються вимоги до особистості фахівця туристичної сфери, рівня його професійної підготовленості, мобільності, компетентності.

Професійна туристична освіта відносно недавно ввійшла в проблемне коло педагогічних досліджень. Разом з тим, на сьогодні вже є досить вагомі результати, серед яких правомірно відзначити науковий доробок вітчизняних та російських учених:

- розробка теорії становлення й розвитку системи неперервної професійної туристичної освіти (Т. Борейко, Т. Власова, І. Зорін, В. Квартальнов, Л. Кнодель, П. Олійник, Л. Поважна, М. Скрипник, В. Федорченко та ін.) та концепції професійної освіти й змісту навчання на різних ступенях багаторівневої підготовки фахівців (І. Зорін, В. Кальней, В. Лєдньов, О. Новиков, С. Шишов та ін.);
- дослідження шляхів інтенсифікації навчання студентів у системі професійної туристичної підготовки (В. Васильєв, В. Звонніков);
- обґрунтування системи підготовки кадрів для туризму за основними спеціальностями (Д. Єрмилова, Т. Єфімцева, Л. Курило);
- вивчення професійно значущих якостей фахівців у сфері туризму (Г. Бабій, О. Гараніна).

Формування особистості фахівця туристичної сфери привертає сьогодні увагу багатьох дослідників. Перш за все, розглядаються теоретичні, методичні, психолого-педагогічні аспекти підготовки фахівців сфери туризму (Т. Борейко, П. Олійник, Л. Поважна, В. Федорченко). Предметом досліджень стає моделювання змісту професійної освіти фахівців для сфери туризму (М. Скрипник). Вивчається стан та проблеми підвищення якості професійної освіти спеціалістів для індустрії туризму (Т. Власова), а також системи підготовки кадрів сфери туризму у інших країнах (Л. Кнодель). Виділено такі галузі знань як філософія, психологія, педагогіка туризму.

Система професійної туристичної освіти включає формування:

- спеціальної системи професійно значущих знань, умінь та навичок, яка визначається за окремими професійними угрупуваннями;
- системи загальнопрофесійних знань, умінь та навичок;
- особистісних якостей для роботи в туризмі, професійної культури, культури професійного спілкування;
- фізичний та психоемоційний розвиток, який передбачає готовність до фізичних, психоемоційних, комунікативних навантажень.

У колі професійних угрупувань сфери туризму особливу увагу привертає професійне угрупування „Екскурсознавець”. Професія екскурсовода висуває високі вимоги до особистості фахівця, її моральних та етичних якостей, інтелектуальної культури та культури міжособистісних стосунків, виміром яких є сформована та розвинута культура професійного спілкування.

У той же час аналіз наукової літератури засвідчує, що проблема формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, зокрема щодо професійної підготовки майбутніх екскурсоводів, не була предметом спеціального наукового дослідження.

Актуальність дослідження означеної проблеми зумовлена також протиріччями між: зростаючою потребою туристичної галузі у фахівцях, яким притаманний високий рівень розвитку культури професійного спілкування, і недостатньою розробленістю теоретико-методичних засад її формування в навчально-виховному процесі коледжу; значними потенційними можливостями реалізації практико орієнтованого навчання в коледжі та усталеною традицією сцієнтизму в професійній підготовці фахівців; необхідністю формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховному процесі коледжу та невизначеністю педагогічних умов, що сприяють ефективності досліджуваного процесу.

Тому метою нашого дослідження стали розробка, наукове обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов, що забезпечують ефективність процесу формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховному процесі коледжу. Дана стаття присвячена основним результатам дослідження означеної проблеми, яке провадилося протягом 2003-2010 рр.

Серед основних напрямків впливу туризму на життя суспільства особливе місце посідає його гуманітарна функція. Вона полягає у розвитку особистості, розширенні її світоглядних орієнтирів, творчого потенціалу. Туризм є сферою людської діяльності, а екскурсійні заходи виконують у ній інтелектуально-пізнавальну функцію. При організації різних видів туризму екскурсії є обов’язковою частиною програм, а значить, існує потреба у якісному екскурсійному наповненні туристичних послуг.

Забезпечення екскурсійного продукту вимагає, насамперед, високої якості екскурсійного супроводу, яке здійснюється екскурсоводом. Тому питання професійної підготовки екскурсоводів має набути широкого конкретизованого обговорення серед теоретиків та практиків професійної педагогіки. У той же час, ця професія є недостатньо вивченою у контексті сучасного стану розвитку туризму та сучасних вимог до фахівця-екскурсовода.

Авторитетною серед теоретиків та практиків екскурсійної справи залишається фундаментальна праця Б. Эмельянова. На неї спираються і більш пізні дослідження С. Голубничної, Г. Долженко, Н. Проскуріної, З. Тимченко. Але професія „екскурсовод” досліджується у цих роботах у контексті загальної теорії екскурсознавства.

У останніх дослідженнях О. Житнікової, О. Красюк, О. Казьміної, К. Смирнової, Н. Хуусконен спостерігається тенденція до аналізу екскурсійної діяльності та підготовки екскурсоводів з урахуванням сучасних вимог туристичного ринку.

Так, О. Житнікова та О. Красюк розглядають можливість підвищення ефективності підготовки за професією „екскурсовод” на прикладі експериментальних баз (творчої лабораторії-майстерні та екскурсійного бюро) [1; 2]. При цьому О. Житнікова розробляє проблему професійної підготовки екскурсоводів із знанням англійської мови, що відповідає потребам сучасного забезпечення екскурсійного продукту. О. Казьміна розглядає проблематику змісту, форм, методів підготовки учнів старших профільних класів до майбутньої професійної діяльності у сфері туризму на прикладі туристсько-краєзнавчого об’єднання [3]. К. Смирнова звертається до питання викладання курсу основ екскурсознавства [4]. Н. Хуусконен висвітлює проблему перепідготовки фахівців-екскурсоводів із урахуванням інноваційних методів [5].

Але формування культури професійного спілкування екскурсовода поки що не стало предметом спеціального дослідження. Окремо екскурсійне мовлення досліджувалось лише як професійний педагогічний жанр учителя-словесника у дисертації Т. Налімової [6].

Очевидним є протиріччя, яке полягає у тому, що найвагомішим компонентом професійної діяльності екскурсовода є його професійне спілкування, та недостатньою вивченістю такого спілкування.

Дослідження сутності та структури професійного спілкування екскурсовода дало підстави визначити професійне спілкування екскурсовода як комунікативну усномовну взаємодію екскурсовода з екскурсантом (екскурсійною групою) за темою екскурсії, що здійснюються за допомогою вербальних та невербальних засобів комунікації, з урахуванням особливостей екскурсійної методики з метою інформування, установлення та підтримання контакту, обміну почуттями та емоціями, регулювання поведінки, взаємодії та взаємовпливу один на одного учасників екскурсії.

Культура професійного спілкування екскурсовода є особистісною інтегративною якістю, що забезпечує високий рівень мовленнєвої поведінки в ході проведення екскурсії та дозволяє екскурсоводові взаємодіяти з екскурсантами з метою повідомлення екскурсійної інформації в усній формі, установлювати та підтримувати контакт, регулювати власну поведінку, координувати дії, запобігати конфліктам, обмінюватися почуттями та емоціями.

Рівень сформованість культури професійного спілкування екскурсовода визначається за такими критеріями та показниками:

- когнітивний (психолого-педагогічні знання про сутність спілкування, культуру спілкування, особливості її прояву у сфері екскурсійної діяльності; предметні знання з екскурсознавства, методики проведення екскурсійної роботи; знання з краєзнавства);
- операційно-діяльнісний (комунікативні вміння та навички; культура й техніка мовлення; уміння невербального спілкування);
- особистісний (комунікабельність, емоційна стабільність, толерантність, ерудованість).

Визначення теоретичних засад процесу формування культури професійного спілкування послужило підґрунтям для розробки базової структурно-функціональної моделі формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців туристичної сфери, у якій шляхом декомпозиції виокремлено сукупність взаємоузгоджених субмоделей відповідно до структурних компонентів процесу формування культури професійного спілкування. Це наступні субмоделі: міжособистісна, часова, інструментальна, результативна.

Формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців туристичної сфери виступає як поетапний процес, у якому враховується вихідний рівень сформованості культури спілкування студентів, динаміка та внутрішня логіка розвитку компонентів культури професійного спілкування, що характеризується появою відповідних новоутворень у системі засвоєних студентом коледжу психолого-педагогічних, предметних, професійно орієнтованих знань; сформованих комунікативних умінь та навичок; у розвитку особистісних якостей майбутнього фахівця туристичного профілю, які в сукупності репрезентують рівень розвитку культури професійного спілкування майбутніх екскурсоводів.

До позитивних чинників, що найбільш суттєво впливають на формування компонентів культури професійного спілкування майбутніх фахівців віднесено:

- системність, умотивованість, діалогічність, подієвість, рефлексивність, емотивність процесу навчання та виховання майбутніх екскурсоводів;
- діагностичне цілепокладання;
- поєднання традиційних та інноваційних форм, методів та технологій навчання;
- інтеграція навчальної й виховної роботи коледжу;
- професійне спрямування навчального процесу та виховної позааудиторної роботи;
- фасилітативна й партнерська позиція викладача в навчально-виховному процесі;
- реалізація особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльнісного та середовищного підходів.

На підставі теоретичного узагальнення результатів аналізу науково-методичної літератури з проблеми формування культури спілкування майбутніх екскурсоводів, урахування структурно-функціональних компонентів розробленої базової моделі, даних дослідно-експериментальної роботи визначено такі педагогічні умови формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховному процесі коледжу:

- розробка та цілеспрямоване включення в зміст навчальних дисциплін квазіпрофесійних комунікативно-діяльнісних ситуацій;
- застосування в навчально-виховному процесі коледжу комунікативно-тренінгових занять, ділових ігор, імітаційно-рольового моделювання, розв’язання студентами творчих професійно спрямованих завдань у навчальній та позааудиторній роботі;
- організація проектної діяльності студентів у формі розробки індивідуальних, групових та колективних завдань з конструювання екскурсійних маршрутів;
- включення до плану виховної роботи коледжу заходів, спрямованих на створення освітньо-виховного простору з метою формування суб’єкт-суб’єктних відносин у студентській групі та оволодіння студентами культурою поведінки в міжособистісному та професійному спілкуванні.

Реалізацію виокремлених педагогічних умов можливо здійснити шляхом упровадження програми формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації в три етапи – мотиваційно-змістовний, діяльнісно-практичний, пошуково-творчий.

Мотиваційно-змістовний етап передбачає формування в студентів позитивної мотивації, інтересу та усвідомленого ставлення до процесу оволодіння культурою професійного спілкування як необхідної умови ефективності майбутньої професійної діяльності екскурсовода.

Засвоєння студентами коледжу знань про психологічні аспекти комунікативної діяльності екскурсовода; педагогічні основи спілкування; форми, методи та засоби вербального й невербального спілкування; вимоги щодо культури мови та правил мовленнєвої поведінки; природознавчі, соціокультурні особливості різних регіонів України; знань з екскурсознавства як фундаментальної основи професійної діяльності екскурсовода, зокрема про особливості та види екскурсійних текстів, стає теоретичним підґрунтям формування культури професійного спілкування.

Засвоєння знань відбувається в процесі вивчення студентами курсів „Основи психології спілкування”, „Професійні конфлікти”, „Основи ораторської майстерності”, а також таких фундаментальних навчальних дисциплін, як „Екскурсознавство”, „Краєзнавство”, „Географія туризму”, до змісту яких включалися спеціально розроблені квазіпрофесійні комунікативно-діяльнісні ситуації з метою підсилення їхньої спрямованості щодо майбутньої професійної діяльності екскурсоводів.

На діяльнісно-практичному етапі робота спрямовується на організацію індивідуальної, групової та колективної творчої діяльності студентів з оволодіння практичними вміннями та навичками культури професійного спілкування екскурсовода. З цією метою студенти залучаються до комунікативно-тренінгових занять з використанням відеотренінгу, включаються в ділові ігри на основі імітаційно-рольового моделювання, аналізують та розв’язують професійно орієнтовані задачі комунікативного змісту, розробляють індивідуальні, групові й колективні проектні завдання з конструювання екскурсійних маршрутів. У процесі позааудиторної роботи проводяться тренінги спілкування з метою згуртування студентської групи. Самостійна робота студентів передбачає організацію творчо-пошукової роботи за темою „Моя мала батьківщина”, добір та накопичення інформаційно-ілюстративного матеріалу для складання екскурсійних текстів. На цьому етапі здійснюється також проведення навчальних міських оглядових екскурсій. Виховна робота зі студентами передбачає активне їх залучення до занять у гуртку акторської майстерності, підготовки та проведення циклу поетичних вечорів, до екскурсійної програми.

На пошуково-творчому етапі процес підготовки студентів набуває рис науково-дослідницької діяльності й характеризується зростанням обсягів самостійної роботи студентів, що включає: вивчення та аналіз психолого-педагогічної, екскурсознавчої, природознавчої, мистецької, краєзнавчої літератури з наступною підготовкою та захистом рефератів; проведення дослідження самостійно обраного екскурсійного маршруту чи об’єкта та складання відповідного портфоліо; підготовка й захист індивідуального курсового проекту „Екскурсійний текст” за різним тематичним спрямуванням. Студенти старших курсів залучаються до проведення занять з професійно орієнтованих дисциплін на молодших курсах. Зазначений етап передбачає також підготовку й самостійне проведення студентами екскурсій в умовах реальних професійних ситуацій. Формуванню культури професійного спілкування сприяє включення до плану виховної роботи коледжу та окремих студентських груп професійно орієнтованих виховних заходів, а також заходів загальнокультурного, пізнавально-розвивального характеру, що сприяє створенню в студентській групі виховного простору як середовища для оволодіння культурою поведінки в міжособистісному та професійному спілкуванні.

Особливість реалізації розробленої програми на останньому етапі полягає в тому, що формування культури професійного спілкування передбачає органічне поєднання індивідуального підходу до кожного студента з організацією колективної навчальної та виховної діяльності в умовах студентської групи. Зазначимо, що саме студентську групу ми розглядаємо як суб’єкт професійно орієнтованої комунікативно-діяльнісної підготовки майбутніх екскурсоводів, яка характеризується специфічним комплексом функціональних та особистісних стосунків, у процесі реалізації яких відбувається розвиток і групи в цілому, і кожного її члена.

Розроблена програма спрямовується на створення в студентській групі сприятливого виховного простору, що забезпечує формування такої ознаки студентського колективу, як згуртованість, яка характеризується загальним прагненням щодо досягнення мети, спільною діяльністю, толерантними суб’єкт-суб’єктними стосунками, індивідуальною та груповою рефлексією, емоційно-ціннісною єдністю членів студентського колективу. Виховний простір у студентській групі як спеціально змодельоване середовище характеризується насиченістю педагогічного процесу подіями, що мають значний освітній, виховний, комунікативний потенціал; позитивною емоційною забарвленістю взаємодії й співпраці суб’єктів, рефлексивністю.

У ході дослідно-експериментальної роботи виявлено, що розроблені педагогічні умови уможливлюється інтегрувати в навчально-виховний процес коледжу та забезпечити їх ефективність, якщо:

- розглядати процес формування культури професійного спілкування як цілісну ланку педагогічного процесу;
- наблизити його до реальних життєвих і професійних ситуацій;
- за технологічну основу прийняти різні форми організації навчально-виховного процесу;
- забезпечити стійкий інтерес до оволодіння культурою професійного спілкування;
- включити студентів до суб’єкт-суб’єктних стосунків у виховному просторі студентської групи.

Ефективність розроблених педагогічних умов формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховному процесі коледжу доведено експериментально. Порівняння оцінок сформованості окремих компонентів структури професійного спілкування вказує, що найбільш сформованими виявилися когнітивний та операційно-діяльнісний компоненти. Поточні вимірювання засвідчили розвиток комунікативних здібностей студентів, якісну зміну стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях та розвиток згуртованості студентських груп, у яких було реалізовано програму формування культури професійного спілкування. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців сфери туризму в навчально-виховному процесі коледжу. Перспективними напрямком є теоретичне обґрунтування особливостей професійної діяльності екскурсовода, розробка науково-методичного супроводу підготовки екскурсоводів у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, визначення організаційно-методичних основ створення виробничо-навчального комплексу „Студентська екскурсійна агенція”.

Література

1. Житникова Е.А. Творческая лаборатория-мастерская как средство профессиональной подготовки экскурсоводов со знанием английского языка в туристском вузе: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Е.А. Житникова; Рос. междунар. акад. туризма. – М., 2003. – 28 с.
2. Красюк Е.Р. Профессиональная подготовка студентов туристского вуза в условиях экскурсионного бюро: автореф. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Е.Р. Красюк; Рос. междунар. акад. туризма. – М., 2002. – 46 с.
3. Казьмина Е.Г. Туристско-краеведческое объединение клубного типа как средство профессиональной ориентации учащихся: автореф. дис ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Е.Г. Казьмина; Рос. междунар акад. туризма. – М., 2000. – 27 с.
4. Смирнова Е.В. Содержание и методика преподавания основ экскурсоведения в профильных классах: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Е.В. Смирнова; Рос. междунар. акад. туризма. – М., 2003. – 180 c.
5. Хуусконен Н.М. Содержание и методы повышения квалификации специалистов-экскурсоводов: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Н.М. Хуусконен; Рос. междунар. акад. туризма. – М., 2003. – 174 с.
6. Налимова Т.А. Экскурсионная речь как профессиональный педагогический жанр учителя-словесника: дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / Т.А. Налимова; Новокузнецк. гос. пед. ин-т. – Екатеринбург, 2000. – 243 с.

Черезова М.В. Формирование культуры профессионального общения будущих специалистов сферы туризма в учебно-воспитательном процессе колледжа

В статье представлены результаты изучения особенностей подготовки будущих специалистов сферы туризма в высших учебных заведениях I-II уровней аккредитации. Выявлена суть Понятия ”„культура профессионального общения экскурсовода”. Определены педагогические условия формирования культуры профессионального общения будущих специалистов сферы туризма в процессе профессионального обучения, направленного на усиление коммуникативного компонента образовательного процесса колледжа.

Ключевые слова: культура профессионального общения экскурсовода, педагогические условия формирования культуры профессионального общения будущих специалистов сферы туризма, структурно-функциональная модель процесса формирования культуры профессионального общения.

Cherezova M.V. Forming the professional communication culture of future specialists of tourism in the teaching and educational process of the college

The results of studying the peculiarities of training future tourism specialists in the higher educational establishments of 1, 2 accreditation level have been made. The crux of the notions "guides professional communicative culture" has been designated. The pedagogical conditions of forming the culture of professional communication of future specialists in the tourism sphere in the professional education process, aimed at intensifying communicative component of college educational process have been determined.

Key words: guides` professional communication culture, pedagogical conditions of forming future sphere of tourism specialists professional communication culture, structure-functional model of the process of forming future sphere of tourism specialists professional communication culture.