Розділ 6. Основи методики культурно-дозвіллєвої діяльності
6.4. Організація дозвіллєвої активності людей похилого віку
Безумовно, збільшення тривалості життя в країні деякою мірою відображає
позитивні зміни якісних характеристик сучасного соціуму. Але при цьому старіння
населення - це дуже гостра соціальна проблема, яка впливає на планування і
здійснення соціальної політики держави. Вона ставить перед суспільством гострі
питання економічного, соціально-культурного, психолого-педагогічного, морального
плану.
На жаль, соціально-культурний статус людей похилого віку не завжди відповідає
загальносвітовим нормам і стандартам. Гранично обмежений набір соціальних ролей
і культурних форм активності, які можуть бути доступні їм. Звужені рамки способу
життя, гранично обмежений вибір соціально-санкціонованих можливостей у сферах
життєзабезпечення, комунікації, рекреації. У результаті люди похилого віку
практично позбавлені осмислених стимулів до подолання свого стану.
Роль дозвілля в житті літньої людини індивідуальна і залежить від психофізичних
можливостей, суспільного становища й умов. Проживання літньої людини в
окреслених умовах накладає істотний відбиток на її життєвий тонус, активність,
психологічний настрій, зміну ціннісних настанов, рівень домагань.
Середовище літніх людей і його субкультура - явище досить статичне. Це пов'язано
із загальною утомою від життєвих проблем, значною втратою уміння радіти і
дивуватися, зниженням рівня емоційних реакцій, перевагою байдужності до проблем,
не пов'язаних із власною особистістю, утрудненням у пересуванні через фізичні
недуги, загальним зниженням рухової активності і прогресуванням розумової
інфантильності.
Виходячи з власного практичного досвіду, можна дійти висновку, що ефективність
дозвіллєвої діяльності як цілісної системи соціально-культурної активності
літніх людей багато в чому залежить від таких факторів:
- фінансової і матеріальної бази: розмірів власної пенсії, бюджетного
фінансування (у тому числі на соціально-культурні заходи), спонсорських і
благодійних вкладень (у тому числі гуманітарної допомоги), часткової комерційної
діяльності окремих установ; - моделі організації вільного часу: переваги традиційного блоку дозвіллєвих
заходів і технологій; - кадрового ресурсу: наявності фахівців, які забезпечують реалізацію
соціально-культурних технологій з людьми похилого віку; - морально-психологічного ресурсу: соціальної активності літніх людей, їхнього
інтересу до дозвіллєвих форм і засобів, рівня культурних запитів і потреб; - інформаційно-методичного ресурсу: банку методичної літератури, спеціалізованих
журналів; - соціально-демографічного ресурсу: потенціалу історико-культурної самобутності
регіону, територіального положення, професіоналізму працівників сфери
соціального обслуговування, соціально-психологічної і культурної атмосфери.
Дозвілля має бути орієнтоване, насамперед, на активізацію особистої активності
літньої людини, формування її життєвого тонусу. Людина народжується, живе й
помирає за законами тієї культури, у якій проходить її життя. Саме ціннісні
змісти культури створюють передумови відновлення соціальних зв'язків особистості
і суспільства, розвиваючи механізми ресоціалізації засобами дозвіллєвих
інтересів. На підставі такого підходу можна виділити такі основні функції
дозвілля людей похилого віку:
- збереження зв'язку з широким колом людей. Соціальні контакти похилих людей
природним чином скорочуються.Зайняття різними видами дозвіллєвої діяльності створюють можливість зустрічей із
широким колом людей; - задоволення потреби у визнанні. її випробовують усі покоління, однак для людей
пенсійного віку вона має особливе значення у зв'язку з відходом зі сфери
професійної активності. Завдяки хобі можна придбати репутацію знавця в тій чи
іншій галузі, одержувати премії, призи, радіти визнанню з боку великої кількості
людей; - поліпшення і підтримка психофізичного стану. Кожен вид дозвілля поліпшує ті чи
інші психофізичні задатки, настрій, розслаблює людину, оптимізує її, спричинює
задоволеність життям; - збереження і посилення соціальної активності особистості - своєрідний
генератор творчої активності, духовних потреб і соціального досвіду.
Проведене дослідження переконало нас у позитивному результаті двох модулів
соціально-культурних технологій: базового і варіативного.
Базовий модуль зумовлює необхідність використання традиційних дозвіллєвих форм
діяльності, методів, технологій, послуг, до яких відносяться: проведення
заходів, присвячених державним, місцевим, народним, великим особистим датам і
подіям; художня творчість (музичне, пісенне, танцювальне, фольклорне,
ремісно-прикладне та ін.); робота з книжковим фондом і періодичними виданнями;
екскурсійна діяльність; комунікативна діяльність (бесіди, обговорення, чаювання
тощо); перегляд телевізійних і відеопрограм, прослуховування радіопередач;
відвідування різноманітних культурно-дозвіллєвих установ; концертна діяльність
як самих людей похилого віку, так і запрошених для них виконавців; оздоровчі
заняття і виїзди на природу; лекційно-просвітня тематична діяльність.
У зміст варіативного модуля пропонується включення додаткового блоку заходів і
технологій, що ставлять соціально-культурну діяльність на вищий щабель
організації, а також підсилюють терапевтичний, інтелектуальний, соціальний ефект
проведеної роботи. До них доцільно віднести: роботу в саду, на земельній
ділянці, у присадибному господарстві, домашнє квітництво; колекціонування;
заняття живописом, малюнком; кулінарія; клуби знайомств; робота на комп'ютері;
ігрова діяльність (настільні і рухливі ігри, конкурсні програми); волонтерська
практика; театральні види діяльності; суспільно корисна робота; технічна
творчість; нетрадиційні види оздоровлення (йога, лижі, біг, тренажери); театр
моди (шиття, в'язальна і перукарська справи); заняття ікебаною і флористикою;
догляд за тваринами; різні кафе (літературні, музичні, історичні, туристичні,
інтернет); інші, більш складні, дозвіллєві форми і технології.
Соціально-культурна трансформація способу життя, побуту і дозвілля людей
похилого віку ґрунтується насамперед на розширенні їхніх самостійних зв'язків з
оточенням. Коло інтересів літньої людини не можна уявити без придбання нею
навичок самостійного пошуку і розвитку міжособистісних контактів, її включення в
інформаційний простір (телебачення, радіо, преса, книги), посильної участі в
суспільно корисній праці, організації повсякденного дозвілля і розваг.
Тому соціально-культурні технології не можуть і не повинні бути засобом тільки
"приємного часопроведення", задоволення гедоністичних потреб людей похилого віку
в розвагах. Кожній з технологій слід виконати визначену утилітарну, сугубо
прагматичну функцію. По суті одне з надзадань соціально-культурних технологій
полягає в тому, щоб кожну літню людину включити в повсякденні соціальні
контакти, навчити підтримувати цивілізовані відносини з найближчими сусідами й
іншими людьми в стандартних соціально-культурних ситуаціях щодня і щогодини.
Саме повноцінне дозвілля дозволяє людям похилого віку надовго закріпити навички
збереження приятельських, дружніх відносин зі своїм найближчим оточенням, у
рамках яких особисті негоди уявляються не такими значними, як раніше. Оскільки
призначення соціально-культурних технологій допускає й адаптацію старших
громадян при доборі видів дозвіллєвих занять пріоритетним стає їхня практична
корисність, а розважальний момент вторинний.
Найбільш типовим обмеженням у розробленні програм соціально-культурної
реабілітації людей похилого віку є незатребуваність багатьох апробованих
технологій соціально-культурної дозвіллєвої діяльності. Практично відсутні
технології зв'язків із громадськістю, стимулювання цивільної ініціативи і
добродійності, технології формування суспільної думки в діяльності засобів
масової інформації. Найчастіше фахівці із соціальної роботи не використовують
можливості спеціалізованих вузів і залучення студентської молоді до
волонтерської діяльності в умовах проходження виробничої практики. Фактично в
процесі організації соціально-культурної реабілітації фахівці бачать тільки її
об'єкт, хоча не менш важливим виявляється фактор суспільної рефлексії на
проблему самітності літніх людний у соціумі. У більшості випадків саме від
суспільного резонансу і соціально-педагогічної діяльності центрів залежить
розвиток ідеалів милосердя, толерантності і добродійності в нашому суспільстві.
Однією з найбільш гострих проблем літніх людей у сучасному соціумі є дефіцит
спілкування з родичами, друзями, молодшим поколінням. Одним з інструментів
рішення цієї проблеми може стати повсюдне створення спеціальних центрів - клубів
людей похилого віку на базі діючих установ культури (філармоній, бібліотек,
музеїв, культурно-інформаційних центрів, будинків культури і т.д.). Ці установи,
оснащені устаткуванням, зв'язком з інтернетом, локальними телестанціями. Таким
чином, створюються зовсім нові ресурси для різкого розширення можливостей
старшого покоління користуватися культурними, естетичними й іншими знаннями, а
значить, і самому активізувати культурні потреби, створюючи мотивацію до
діяльності.
Важливе значення для організації дозвіллєвих програм має активізація цивільної
позиції літньої людини. Це може бути її участь у соціально-значимих акціях:
перепису населення, виборах, фестивалях, розробленні різноманітних програм і
проектів, у тому числі міждержавних, за рішенням проблем літнього населення.
Для збагачення практики організації дозвіллєвої діяльності людей похилого віку
доцільно узагальнити форми і методи роботи. Зараз застосовується більше як
тридцять різноманітних видів такої діяльності. Практично в кожній соціальній
установі і клубному формуванні для літніх людей використовують цілий комплекс
культурної діяльності, включаючи і дозвілля. Особливістю організації дозвілля і
творчої діяльності в клубних об'єднаннях є диференційований підхід з обліком
індивідуальних, психологічних і соціальних особливостей кожної людини.
Збереження і підтримка давніх інтересів і хобі - одна з частин політики установ
соціальною обслуговування, тому що багато колишніх захоплень людини можуть мати
продовження, незважаючи на здоров'я, яке погіршилося, або зміну місця
проживання.
Одним зі способів вирішення проблеми дозвілля є кооперація діяльності
різноманітних соціальних установ для людей похилого віку і культурно-дозвіллєвих
установ. Іноді організуються взаємні відвідування клубів, центрів у тому самому
регіоні для проведення дискусій, командних ігор і змагань, свят, спільних
пікніків на природі й інших культурних заходах.
Однією з особливостей культурної активності людей похилого віку є баланс
групової та індивідуальної участі. Хоровий спів, дискусійні клуби, фізичні
вправи, ігри, майстерні за виготовлення предметів народної творчості, освітні
курси - такі заходи не тільки підвищують статус людини в її власних очах,
задовольняють її особисті, культурні потреби, а й підвищують комунікативність,
яка надто важлива для людей похилого віку.
Головне завдання соціально-культурної роботи полягає в тому, щоб об'єднати
індивіди, групу з зовнішніми і внутрішніми джерелами тих ресурсів, які необхідні
для виправлення, поліпшення або збереження певного статусу. Більше розвиває сили
людини та діяльність, яка спрямована не на потребу, а на виробництво
матеріальних і духовних цінностей і віддачу результатів своєї праці іншим.
Організатори соціально-культурних програм повинні розуміти процеси старіння і
мати у своєму розпорядженні великий перелік дозвіллєвих послуг для людей
похилого віку. У соціально-культурній роботі повинні бути задіяні добре
підготовлені і сприйнятливі люди, які одержали спеціальну освіту в рамках
спеціальних програм. Прискорене зростання чисельності старших вікових груп і
пов'язані з цим проблеми поставили керівників і фахівців соціально-культурної
сфери в складну ситуацію, оскільки підготовка соціальних педагогів і соціальних
працівників з організації дозвілля людей похилого віку практично не розгорнута.
Усе збільшуються за масштабами і змістом потреби соціально-культурного
обслуговування громадян старшого віку, що потребує підготовки фахівців, які
володіють геріатричними знаннями, уміннями, навичками.
Соціально-культурні технології мають необмежені можливості застосування, вони
дуже мобільні і сприйнятливі до інновацій. В основу типології цих технологій
можуть бути покладені й інші ознаки. У цьому зв'язку мова не може йти про якусь
універсальну технологію, а треба говорити про безліч технологій, кожна з який
узгодиться зі специфікою конкретної діяльності.
Для визначення оптимальної соціально-культурної технології доцільно
використовувати напрацювання педагогічної науки; зокрема, будуть корисні
критерії виявлення технологічності:
- критерій результативності, спрямований на впровадження найбільш продуктивної
технології, яка забезпечує високу зацікавленість у діяльності літніх і старих
людей, у нормалізації їх психічного і фізичного здоров'я; - критерій оптимальності, що передбачає максимальну ефективність при найменших
фізичних, розумових і тимчасових витратах з боку людей похилого віку; - критерій мотиваційної значимості технології, тобто створення умов, за яких
підвищувалося б бажання діяти, брати участь у проведених заходах, в
організаційних справах; - критерій керованої технології, що допускає здійснення діагностики настрою,
стану здоров'я, схильності літніх до різного роду дозвіллєвої діяльності; - критерій системності технології, тобто системне використання тієї або іншої
технології проведення вільного часу за наявності цілей соціально-культурної
діяльності, формулювання її завдань, визначення її змісту, підбір методів,
методик, конкретних форм проведення дозвілля. Кожна з технологій дозвілля має
бути включена до повсякденного побуту, неодмінно сприяти продовженню творчого,
активного життя літньої людини, наданню широких можливостей для її
самовираження, максимального використання життєвого, професійного досвіду,
збереження енергії й оптимізму. Тільки в цьому випадку організація дозвілля
літнього населення зможе здійснити свою головну місію - ствердити справжні права
старшого покоління на свою дієздатність і активну роль у. житті суспільства.
Питання для самоперевірки
1. Дайте визначення поняттям "суб'єктивний" та "об'єктивний фактори". 2. Які суб'єктивні і об'єктивні фактори безпосередньо впливають на технологію
культурно-дозвіллєвої діяльності? 3. Який механізм впливу суб'єктивних і об'єктивних факторів на технологію
культурно-дозвіллєвої діяльності? 4. Як розрізняється атмосфера масових, групових та індивідуальних форм роботи? 5. Яка роль сценариста і режисера у створенні соціально-психологічної атмосфери
в дозвіллєвій установі?
Завдання для самопідготовки
1. Складіть схему суб'єктивних факторів, які впливають на технологію
культурно-дозвіллєвої діяльності, вказавши їхній вплив на основні компоненти
технологічного процесу. 2. Складіть схему об'єктивних факторів, які впливають на технологію
культурно-дозвіллєвої діяльності, вказавши їхній вхід на технологічний процес
установи. 3. Складіть схему клубного вечора в установі культури для людей старшого віку.
Література
Грушин Б. Творческий потенциал свободного времени. - М-Профиздат, 1990. - 153 с. Демченко А. Некоторые проблемы современного развития культурно-досуговой
деятельности и народного творчества // Культурно-досуговая деятельность и
народное творчество. - М o ГИВЦ МК. Р.Ф., 1996. - 49 с. Ерошенков К.Н. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.:
НГИК, 1994. - 69 с. Киселева Т.І. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М 1992. - 163 с. Красилъников Ю.Д. Методика социально-культурного проектирования: Учеб. пособие. -
М., 1992. - 162 с. Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д.,
Чижикова В.М.-М.: МГУК, 1991. - 248 с. Общественное мнение: методологические рекомендации для проведения
социологических опросов / Под. ред. Ж.Т. Тощенко. - М, 1989. - 171 с. Петрова ЗА. Методология и методика социологических исследований
культурно-досуговой деятельности: Учеб. пособие -М: МГИК, 1990.- С. 92 - 108. Петрусинский В.В. Игры - обучение, тренинг, досуг - М 1994. Стрельцов Ю.Л. Методика воспитательной работы в клубе. -М.: Просвещение , 1979. -
95 с. Чижиков В.М. Методическое обеспечение культурно-досуговой деятельности. - М.,
1991. - 332 с.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.