<<< назад | зміст | вперед >>>

Бейден-Пауел. Пластування для хлопців

РОЗДІЛ ІІ. МАНДРІВНИЦТВО

Гутірка при ватрі ч.5. Життя серед природи

Найкращим плем'ям Південної Африки були зулуси. Всі зулуси-чоловіки були добрими войовниками й добрими пластунами, бо ще хлопцями вивчали пластування.

Як хлопчина доходить літ, коли має стати войовником, його роздягають догола і розмальовують від стіп до голови білою фарбою. Йому дають щит для охорони й "есіґей" - малий спис, щоб міг ним убивати звірів чи ворогів, і так проганяють його у пущу.

Всякий, хто побачить юнака ще білого від фарби, повинен переслідувати й убити його. А щоб біла фарба зійшла з тіла, потрібно щонайменше місяць, - фарби нічим не змиєш!

Так хлопець мусить цілий місяць критися в джунглях і жити як уміє.

Він мусить іти за слідом оленя і підповзти досить близько, щоб убити його списом і так роздобути для себе поживу й одежу. Він мусить, потираючи два поліна, розкласти вогонь, щоб зварити собі страву. Він мусить уважати, щоб вогонь занадто не димів, бо це звернуло б увагу стеж, які слідкують за ним, щоб його переслідувати.

У зулусів поміж хлопцем і зрілим чоловіком є ще Юм-Фен (молодий джура), молодий войовник і Рінґ-Коп - ветеран

Він мусить вміти перебігати великі відстані, спинатись на дерева і перепливати річки, щоб уникнути своїх переслідувачів. Він мусить бути хоробрим і стати проти лева чи іншого дикого звіра, що напав би на нього.

Він мусить знати, які рослини можна їсти, а які із них отруйні. Він мусить збудувати собі добре укриту колибу для помешкання.

Куди б він не йшов, він мусить уважати, щоб не залишити по собі слідів, за якими можна було б його вислідити.

Цілий місяць він мусить так жити, хоч у пекучу спеку, хоч у холод і дощ.

А коли, нарешті, зникне й остання біла пляма на ньому, тоді він може повернутися до своєї оселі. Його вітають з великими радощами і дозволяють сісти між молодих войовників племен. Він довів, що вміє собі давати раду.

В Південній Америці хлопці племен яґан далеко в холодних дощових околицях Патагонії мусять також пройти пробу сміливості, поки одержать право вважати себе мужами. Проба в тому, що хлопець вбиває собі глибоко в стегно вістря списа і, не зважаючи на біль, цілий час усміхається.

Для новака є зразком пластун-юнак, для пластуна-юнака - старший пластун

Це жорстока проба, але вона доводить, що ці дикуни добре розуміють, що хлопцям треба конче вишколюватися в мужності, щоб вони не стали слабодухими гульвісами, які до мужніх діл вміють тільки приглядатись.

І давні британські хлопці мусили пройти подібний вишкіл, поки їх почали вважати мужами.

Якщо кожен хлопець зусильно попрацює над своїм пластовим вишколом, то він укінці буде мати право назвати себе пластуном і мужем; він побачить тоді, що йому не буде важко дати собі раду.

ВИШКІЛ ДЛЯ ЖИТТЯ В ПУЩІ

Старий, понад вісімдесятлітній канадський розвідник і мисливець Біл Гемілтон написав колись книжку під заголовком: "Шістдесят років у степах", в якій описує небезпеки пригодницького життя давніх піонерів:

"Мене часто питали, - пише Гемілтон, - навіщо ми виставляли себе на такі небезпеки? Моя відповідь була завжди одна й та сама: в житті пластуна серед природи є якийсь чар - раз попадаєш під його силу, то більше тобі не визволитись від нього. Покажіть мені людину, що зросла посеред великих див природи: вона плекає правдомовність, незалежність і самодовір'я. Вона має шляхетні пориви. Вона щира до своїх друзів і вірна прапорові своєї батьківщини".

Я в усьому погоджуюся з тим, що сказав цей старий розвідник. Щодалі, я бачу, що ті, хто приходять від самих кордонів цивілізації, з того життя, яке називаємо грубим і диким, - належать до найшляхетніших і найбільш лицарських представників своєї раси, особливо перед жінками і немічними. Життя серед природи зробило їх "джентльменами", тобто шляхетними людьми.

"Грайся завзято - працюй завзято!"

Теодор Рузвельт, президент США (1901-1909), також любив життя серед природи. Вертаючися з ловів у Східній Африці, він зробив перегляд англійських пластунів у Лондоні і висловив своє велике захоплення ними. Він писав:

"Я вірю в ігри серед природи і ніяк не можу сказати, що це суворі ігри тому, що учасники таких ігор можуть вряди-годи зранитись. Я не люблю перебільшеної вразливості, що немов завиває юнака в бавовну. Людина природи мусить завжди виявитись кращою у життєвому змаганні: якщо граєшся, грайся завзято; коли працюєш, працюй завзято. Але не дозволь, щоб твоя гра і спорт перешкоджали тобі у науці".

Я знав старого колоніста, який після Південноафриканської війни казав, що не може там жити з британцями: коли вони прийдуть туди, то поводяться дуже "нерозумно", вони страшенно безрадні в степах Південної Африки, не вміють дати собі ради, ні влаштуватись вигідно в таборі, ні вбити дичину для поживи, ні зварити її, в пущі вони завжди збивались з дороги. Деякі з них, додавав він, більш-менш після шістьох місяців навчились зовсім добре влаштовуватись (якщо взагалі так довго залишилися при житті, бо багато з них загинуло).

Навчись давати собі раду

Нікуди правди діти, люди, які виросли в цивілізованій країні, не вміють дати собі ради в степах чи в пралісах. Внаслідок того вони, попавши в пущу, цілком там безпомічні й зазнають чимало труднощів і прикрощів; а того не було б, якщо б вони ще хлопцями навчились давати собі раду в таборі. А так вони - цілковиті новаки-"жовтодзюби".

Вони ніколи не запалювали вогню і не варили собі їжі, все те робили за них інші. Коли вони вдома потребували води, їм досить було відкрити кран; тому вони й зовсім не знали, як серед пустелі знайти воду; вони не знали, що воду можна відшукати по траві, чи по кущах, аж поки не покажуться ознаки вологості. Коли вони вдома збились з дороги або не знали, котра година, могли когось про те спитати. Вони завжди мали дім, де могли схоронитись, і ліжко, де могли лягти. їм самим ніколи не доводилось те все майструвати, або лагодити свої черевики чи одіж.

Ось чому жовтодзюб не раз гірко плаче в таборі. Але життя в таборі для пластуна, що знає своє діло - це проста справа. Він знає тисячі способів, як вигідно влаштуватись і, опісля, повернувшись до цивілізації, він насолоджується цим усім ще більше, бо бачить великий контраст.

Вишколений лісовик знає життя в лісах. Він знає тисячі різних способів, щоб вигідно влаштуватись

Але навіть тут, у місті, він дасть собі швидше раду, ніж звичайна людина, що ніколи насправді не вчилася дбати про свої потреби. Людина, що мусила прикласти рук до всякої праці, як це робить пластун у таборі, побачить, повернувшись до цивілізації, що їй набагато легше знайти працю, бо вона може виконати все, що їй тільки скажуть.

ДОСЛІДНИЦЬКІ ПОХОДИ

Гарний вид пластової праці можуть виконати пластуни, влаштовуючи хоч гуртками, хоч парами дослідницькі походи, немов давні блудні лицарі, що йшли на прощу по краю, щоб знайти людей, що потребують допомоги, і їм допомогти. Це можна зробити однаково добре і на колесах, і пішки.

У такій мандрівці пластуни ніколи не повинні, по змозі, спати під дахом. У погідну ніч вони повинні спати під голим небом, де б вони не були. В погану погоду попросити дозволу спати на сіні, на оборозі чи в клуні.

При всякій нагоді ти повинен мати при собі карту і шукати на ній дороги, не питаючи про неї у перехожих.

Читання карти

Добрими картами для вправ є топографічні карти та одноцалеві мапи генерального штабу. "Одноцалівка" означає, що один цаль (2,54 см) на карті відповідає 1 милі (1609,33 м) в терені. (Примітка перекладача: відповідає згрубша спеціальній карті 1:75 000\.

На цих картах ліси, річки, озера, шляхи, будівлі і т.п. означені умовними знаками. Горбки визначені звичайно обрисовими лініями. Обрисова лінія - це лінія, що сполучає всі пункти тієї самої висоти. Лінія, означена "200", напр., іде через пункти терену, що знаходяться 200 стіп над рівнем моря. Чассіми горбок означений "рисками", тобто тонкими лінійками, що розходяться з вершка горбка, немов промені від сонця.

Щоб користуватись картою, мусиш її "зорієнтувати", тобто так її покласти, щоб напрямки на ній відповідали напрямкам у країні, в якій саме перебуваєш. Найпростіше - повернути карту так, щоб шлях на ній ішов рівнобіжно з дійсною дорогою. Можеш також ужити для цього компасу. Верхня частина карти - це звичайно північ, тому поверни карту так, щоб її верхня частина була в тому напрямі, де компас показує північ. Якщо на твоїй карті зазначена магнетична північ, поверни карту так, щоб вона_ згоджувалася з північчю на компасі.

Йдучи шляхом, ти повинен спостерігати все і запам'ятати по змозі якнайбільше з своєї подорожі, щоб ти міг потім вказати правильний напрям кому-небудь, що бажатиме йти тією самою дорогою.

Ось основні умовні знаки на карті

Нариси карт

Зроби також нарис карти. Він не мусить бути дуже дбайливо завершений: іде тільки про те, щоб з його допомогою кожний міг знайти правильний шлях. Але обов'язково помісти на ньому північний напрям і приблизне мірило.

Відкривачі-мандрівники, очевидно, ведуть нотатник чи щоденник, зазначаючи коротко події кожного дня подорожі з простими рисунками чи фотографічними знімками цікавих речей.

Мета твоїх походів

Твоя мандрівка завжди повинна мати якусь визначену мету. Коли ви творите гурток міських хлопців, то вирушите на природу з думкою прослідити якесь особливе місце, напр., якусь гору або відоме озеро чи може якийсь старовинний замок, побоїще або морське побережжя. Ви можете теж бути в мандрівці, щоб приєднатись до якогось більшого табору.

Коли ж ви творите гурток сільський, ви можете вибратись до великого міста з думкою оглянути його будівлі, його зоологічні парки, цирки, музеї тощо.

Ви мусите, очевидно, виконувати ваш щоденний добрий вчинок, коли тільки трапиться вам нагода, зокрема ви повинні робити добрі вчинки селянам чи іншим людям, що дозволили вам, напр., користуватись їх клунею чи полем, і так віддячитись за їхню ввічливість.

МАНДРУВАННЯ ПО ГОРАХ

Мандрування по горах - це чудовий спорт у багатьох частинах світу. Знайти дорогу й вигідно влаштуватися в горах - це на практиці випробовує все ваше пластове вміння.

Спинаючись по горах, ви постійно міняєте свій напрям, бо ви йдете то вгору, то знов униз заглибини гірського узбіччя і тратите з очей орієнтаційні пункти, що ними звичайно керуєтесь. Ви мусите триматися свого напрямку, орієнтуючися за сонцем і компасом, постійно вгадуючи, де знаходиться напрям вашої мандрівки.

На кожному кроці можуть вас застати мряки і тумани, що можуть збити з пантелику й тих, які знають кожну п'ядь тієї околиці.

Як я заблукав у горах

Такий досвід здобув я одного року в Шотландії, коли я в товаристві одного верховинця, що знав околицю, заблукав у тумані. Думаючи, що він знає дорогу, я цілковито покладався на його провід.

Досвідчений пластун робить ось такі шкіци з своїх походів у нотатнику чи в своєму щоденнику

Але пройшовши шматок дороги, я мусив звернути йому увагу, що вітер раптом змінив напрямок. Коли ми вирушили, вітер віяв з лівого боку, а тепер сильно бив у праву щоку. Все ж таки, здавалось, це його нітрохи не стурбувало, і він вів мене далі.

Раптом я запримітив, що вітер дув нам у плечі так, що виходило, що або вітер, або гори, або ми самі мандрували навколо і знаходились знов майже на тому самому місці, звідки ми вийшли.

На стрімких узбіччях пластова палиця часто пригодиться для підтримання рівноваги

Уживання линв для спинання

Пластуни, що спинаються по горах, повинні навчитися зв'язувати себе разом линвами, як це роблять альпіністи на льодовиках.

Зв'язані разом повинні бути віддалені один від одного яких чотирнадцять стіп. Линва повинна бути прикріплена кругом стану петлею, вузол має бути на лівому боці. На вузол треба біля чотирьох з половиною стіп линви; на кінцях линви це має бути рятівничий вузол, а посередині - для середнього - вузол "менгарнес".

Кожен має стримуватися в ході так, щоб линва між ним і його попередником була постійно натягнена. Коли один впаде чи посковзнеться, всі інші цілим своїм тягарем перехиляються в другий бік, поки він знов не стане на ноги.

СТЕЖЕННЯ

Пластуни вирушають на пластування гуртком або парами, деколи поодинці.

Коли пластуни якогось гуртка на стежі, рідко коли йдуть разом. Вони розсипаються, щоб якнайширше охопити оком околицю. Тоді "ворог" не захопить несподівано їх усіх, коли й відріже чи заскочить із засідки.

Гурток шістьох пластунів найкраще рухається у формі "ворла" з гуртковим посередині. Пластун ч. 2 йде попереду, чч. 5 і 4 з правого і лівого боку, ч. З позаду, а ч. 6 посередині разом з гуртковим.

Якщо в гуртку є вісім пластунів, тоді з гуртковим іде ще учасник ч. 8, ч. 6 йде з ч. 2, а ч. 7 з ч. 3.

Коли гурток проходить по відкритому полі, де його легко можуть побачити "вороги" або звірі, повинен пробратись через нього якнайшвидше пластовим кроком, йдучи й біжучи напереміну коротку відстань яких п'ятдесят кроків, від одного сховища до другого. В сховищі гурток може відпочити і розглянутись довкруг, поки вирушить далі.

Якщо ти ведеш гурток і, йдучи на самому переді, втратиш його з очей, можеш щокілька кроків згинати гілки кущів чи очерет і траву так, щоб вершки вказували, спереду визначали твою дорогу. Тоді гурток чи будь-хто інший, що піде за тобою, може легко слідкувати і по свіжості трави досить точно дізнатись, коли ти тією дорогою проходив. Крім того, ти сам можеш легко знайти знов дорогу назад. Можеш теж робити знаки в піску або класти каміння і знаки, що подані в гутірці ч. 4., щоб указати дорогу, якою ти пішов.

НІЧНІ ПОХОДИ

Пластуни мусять - і вночі і вдень - вміти знайти свій шлях. Але якщо вони не будуть у тому вправлятися частенько, вони дуже легко вночі заблукають. Віддалі вночі здаються більшими, а орієнтаційні знаки важко побачити. Також звичайно робиш більше галасу вночі, ніж удень, коли ненавмисне наступаєш на сухе галуззя чи штовхаєш ногою каміння.

Коли ти вночі стежиш за ворогом, мусиш більше довіряти своїм вухам, аніж очам. Ніс теж допоможе тобі, бо пластун вміє також упізнавати речі нюхом. Хто не порушив курінням свого нюху, частенько занюхає ворога на великій віддалі. Я сам багато разів випробував.

Під час нічної стежі пластуни тримаються один до одного ближче, ніж удень, а в дуже темних місцях, напр., у лісі, вони йдуть гусаком, тримаючись рукою кінця палиці найближчого пластуна.

Коли йдеш сам-один у темноті, пластова палиця стає тобі дуже в пригоді; вона допомагає віднайти дорогу й усувати галуззя з-під ніг.

Йдучи вночі подалі один від одного, пластуни підтримують зв'язок між собою тим, що перекликаються вряди-годи голосом свого гурткового звіряти.

Кожен пластун мусить знати, як орієнтуватися по зорях.

ЯК ЗНАЙТИ ШЛЯХ

Червоношкірі індіанські розвідники називали того, хто добре вмів віднаходити шлях у чужому краї, "патфайндер", тобто шукачем дороги. Одержати таке ім'я було великою почестю.

Через край Матабелів воза тягнуло вісім мулів

Не один новак-жовтодзюб заблукав у степу чи в лісі, і його вже ніколи більше не бачили, бо він не знав мистецтва пластування, ані не володів тим, що називають "око для країни" (тобто орієнтацією).

Так раз загубився чоловік, їдучи через країну Матабелів, коли відійшов від воза на кілька кроків у гущавину під час того, як міняли мулів. Коли віз був уже готовий до дороги, візники гукали за ним в усіх можливих напрямках і шукали його. Йшли за його слідами так далеко, як тільки могли, дуже важкою місцевістю тієї країни, але не знайшли його. Вкінці віз не міг довше ждати й вирушив у дорогу, але інші далі шукали. За кілька тижнів знайшли його, вже мертвого, яких п'ятнадцять миль від того місця, де він покинув воза.

НЕ ЗАБЛУКАЙ!

Часто трапляється, що, мандруючи сам-один по гущавинах, перестаєш зважати на напрям, у якому йдеш. Ти часто міняєш напрям, щоб обійти звалене дерево, скелю чи іншу перешкоду і, перейшовши її, не пускаєшся знов точно в тому самому напрямі. Людина чомусь схильна повертати направо; внаслідок того тобі здається, що йдеш прямо, а воно зовсім не так. Якщо не слідкуєш за сонцем, компасом чи орієнтаційними знаками, дуже правдоподібно переконаєшся, що ходиш кругом у великому колі.

В такому випадку жовтодзюб, побачивши, що збився з правильного шляху, відразу тратить голову і хвилюється. Він звичайно кидається бігти, замість - що більш доцільне - змусити себе до спокою і взятись за корисне завдання - йти по своїх слідах назад: якщо йому в цьому не пощастить, він повинен назбирати хмизу й давати вогняні знаки для тих, що його шукатимуть.

Найважливіша річ - узагалі не заблукати!

Зверни увагу на напрям!

Вирушаючи на прогулянку чи на стежу, визнач напрям за допомогою компаса. Зверни також увагу на напрям вітру; це може тобі дуже допомогти, особливо коли не маєш компаса, або коли не світить сонце.

Кожний старий пластун, як тільки вийде ранком надвір, звертає увагу на те, куди віє вітер.

Коли при дуже легкому леготі хочеш переконатися, куди віє вітер, підкинь вгору сухої трави або піднеси догори пригорщу легкого пилу й висип його; можеш теж зволожити великий палець і виставити його на вітер: з того боку, звідки віє вітер, почуєш холод.

Уживання орієнтаційних знаків

Далі ти повинен звернути увагу на всі найважливіші орієнтаційні знаки, за допомогою яких можеш знайти дорогу.

Такими знаками в околиці можуть бути горбки чи помітні вежі, церковні бані, особливі дерева, скелі, ворота, вали, мости, взагалі - всі пункти, що дадуть тобі можливість знайти шлях назад або вказати його іншим. Коли ти, вирушаючи, запам'ятаєш такі знаки, завжди зможеш з їх допомогою знайти дорогу назад. Але не забудь придивитись до них і з другого боку, коли пройдеш попри них, щоб могти їх упізнати і на зворотній дорозі.

Це все виявляється корисним також і тоді, коли приїдеш поїздом до чужого міста. У хвилину, коли виходиш зі станції, зверни увагу, де знаходиться сонце або куди йде дим. Зверни теж увагу на орієнтаційні знаки, що ними будуть у тому випадку помітні будинки, церкви, комини фабрик, назви вулиць і крамниць, щоб, пройшовши навіть багато вулиць, ти міг вернутися і знайти без труднощів дорогу назад до станції. Це дуже легка справа, коли ти маєш трохи навиків, а проте багато людей блудять у незнаному місті, як тільки минуть кілька поворотів.

Зосередься на своєму завданні!

Коли ти служиш за провідника іншим, йди попереду них і зверни увагу і всі свої думки на те, що саме робиш. Бо ти маєш іти за дуже незначними не раз знаками і коли ти розмовляєш і думаєш про інші речі, легко їх можеш проґавити. Старі пластуни - це звичайно дуже мовчазні люди; причина цього у звичці зосереджувати всю свою увагу на те, що саме роблять.

Дуже часто жовтодзюб, що вперше вийшов на мандрівку, думає, що провідний пластун почуває себе самотнім; тому й вихоплюється, щоб іти чи їхати разом з провідником, і починає балачку, поки той своєю поведінкою не дасть йому зрозуміти, що він йому до щастя не конче потрібний.

На малих пароплавах побачиш напис: "Не розмовляй із керманичем!" Те саме стосується і пластуна, що веде інших.

ВЖИВАННЯ КОМПАСА

Я певний, що ти знаєш про те, що стрілка компаса крутиться кругом, поки не усталиться в одному означеному напрямі.

Якщо б ти йшов у тому напрямі, що його показує один кінчик стрілки, ти зайшов би на місце на північ від Канади, віддалене яких 1400 миль від північного полюса. Причина цього в тому, що там зосереджена могутня магнетична сила. Це та сила, що притягає до себе північне вістря стрілки компаса й велить їй вказувати на "магнетичну північ".

Північ - це тільки один напрям компаса. Кожен моряк знає напам'ять ще й інші напрями компаса, і це повинен знати теж і пластун. Я розповідав багато про північ, а це тому, що ми звичайно означуємо північ як вихідний напрям. Так робимо для нашої вигоди, так само добре ми могли б користуватися й півднем.

Дослідники рідко користуються напрямами сторін світу на компасі. Вони звичайно вживають замість того градусів на компасі, бо це далеко точніше.

Циферблат компаса

Коли поглянеш на поділку компаса, побачиш, що вона не тільки розділена на сторони світу; вона означена ще й числами, що йдуть в напрямі стрілок годинника від "0" на півночі кругом знов до півночі, що має також число "360". Так то кожний напрямок можна подати як сторону світу або відповідним числом градусів. Так, напр., схід є 90 градусів, південь - 180°, захід - 270° і так далі. Замість казати південний схід (ПдСх), ми можемо сказати - 135°.

Як компас допоміг мені у кар'єрі

Вміння правильно користуватися компасом допомогло мені добре почати військову кар'єру.

Це було так:

Мене екзаменували разом з кількома іншими молодими офіцерами з мірництва. Ми мали відчитати компас з означеного пункту, звідти до другого пункту, а з нього до третього. Коли це зроблено вірно, останнє відчитання мало завести нас точно на те ж саме місце, звідки ми вийшли.

Треба надзвичайної уваги, щоб з компаса відчитати точний напрям

Але щоб правильно відчитати, треба надзвичайної уважності. Якщо ти відчитаєш напрям на компасі з помилкою не більшою, як на ширину волосинки, ти не матимеш успіху. І тільки один з нашої групи був досить точний, щоб мати успіх: знаєте, хто це був?

Моя скромна особа!

Завдяки цьому і добрим оцінкам з інших предметів я дістав аванс з особливою нагородою, і це дозволило мені купити собі коня - найкращого, якого я будь-коли мав.

ЯК ЗНАЙТИ ПІВНІЧ БЕЗ КОМПАСА

Збоку "магнетичної півночі", що її вказує твій компас, є ще інша північ - "північний полюс" як вершок землі. Це та дійсна північ, і тому її називають "справжня північ".

Північ за допомогою сонця

Коли ти не маєш компаса, що показав би тобі "магнетичну північ", тоді сонце покаже тобі, де "справжня північ", а від неї можеш визначити інші напрямки.

В шостій годині ранку (середнього сонячного часу) сонце на сході. В дев'ятій - на південному сході. В обід - на півдні. В третій годині пополудні - на південному заході, а в шостій пополудні - на заході. Взимку сонце заходить перед шостою, не досягнувши географічного заходу. Це стосується в загальному північної півкулі.

Коли сонце покажеться, годинник поможе тобі знайти правильний напрям

(На південній півкулі в шостій годині сонце на сході, в дев'ятій - на північному сході, в обід - на півночі, в третій годині пополудні - на північному заході, а в шостій - на заході).

Дві зорі Великого Воза вкажуть нам Полярну Зорю

Фінікійці ще в давнину, об'їжджаючи Африку кораблями, запримітили, що, вибираючись в дорогу, мали сонце ліворуч, - вони пливли на південь. Потім дивувалися, що вони прибули до дивної країни, де сонце сходило з неправильної сторони, а саме з правого боку. Насправді було так, що вони обпливли мис Доброї Надії і прямували знов на північ уздовж східного побережжя Африки.

Щоб будь-якої пори визначити південь за допомогою сонця, тримай годинник поземо, циферблатом угору, щоб сонце світило на нього. Поверни його кругом так, щоб мала стрілка вказувала в напрямі сонця. Тоді, не рухаючи годинника, поклади на його середину, впоперек циферблата, олівець чи патичок так, щоб він проходив посередині поміж числом XII і малою поділкою. Він вказує тепер точно на південь. Це стосується тільки північної півкулі. (На південній півкулі поверни число XII в напрямі сонця, тоді південь буде між ним і малою поділкою).

Визначення півночі по зорях

Різним групам зір надано назви тому, що вони начебто свого роду образи, подібні до людей чи звірят.

Великий Віз або Велику Ведмедицю легко знайти. Він має вигляд воза (з чотирма колесами й дишлем). Знання цього сузір'я для пластуна дуже корисне, бо в північній частині світу воно показує на північ. Великий Віз ще творить вигнену лінію ("дишель") - це хвіст Великої Ведмедиці. Це єдиний відомий мені ведмідь з довгим хвостом.

Полярна зоря. Дві зорі Великого Воза, звані "вказівними" (задні колеса), вказують на Північну чи пак Полярну Зорю. А це остання зоря у "дишлі" Малого Воза (Малої Ведмедиці). Всі зорі й сузір'я вночі повертаються кругом, тільки Полярна Зоря непорушно стоїть на півночі.

ПІВНІЧНА АБО ПОЛЯРНА ЗОРЯ

Пряма вздовж Оріона вказує на північ або на Полярну Зорю

Оріон. Інше сузір'я чи констеляція зір - це ніби чоловік із мечем і поясом, і називається Оріон. Його легко впізнати по трьох зорях в одній лінії, що творять "пояс", і по трьох інших менших зорях зовсім близько від перших, що творять "меч", теж в одній лінії, але в іншому напрямі. Дві зорі по правій і лівій стороні понижче меча - це "ноги" Оріона, а дві зорі поміж раменами творять "голову".

Зулуси називають пояс і меч Оріона "інґолубу", тобто три поросята, переслідувані трьома псами. Масайці з Східної Африки кажуть, що три зорі в поясі Оріона - це три парубки, що за ними йдуть три старі панни. Як бачите, всі пластуни знають Оріона, хоч і під різними назвами.

Велике значення Оріона в тому, що, орієнтуючись на нього, ти завжди можеш сказати, де знаходиться Північна чи Полярна Зоря, а видно його й у південній частині світу.

Коли ти, тримаючи палицю проти небосхилу, сполучиш нею середню зорю пояса Оріона з серединою його голови, то лінія в продовженні твоєї палиці протне дві великі зорі та врешті натрапить на третю - Північну чи Полярну Зорю.

Південний Хрест. У південній частині світу, в Південній Африці, Південній Америці, Новій Зеландії і в Австралії не видно Великого Воза. Тут Південний Хрест показує на південь (див. рисунок).

Коли ти поведеш оком у тому самому напрямі, як іде довше рамено хреста, але но відстань втричі більшу від того рамена (лінія "А" на рисунку), ти знайдеш пункт, що є точно півднем.

ПІВДЕННИЙ ХРЕСТ

На південній півкулі правильний напрям покаже нам Південний Хрест

Або коли ти уявиш собі лінію поміж двома "поділками" й іншу лінію, прямовисну до тієї першої (лінія "Б" на рисунку), то вона протне лінію в продовженні довшого рамена хреста (лінію "А") в пункті, де знаходиться точно південь.

ЗНАННЯ ПОГОДИ

Кожен пластун - особливо коли йде таборувати - повинен вміти з відповідних знаків визначити погоду та розуміти барометр. Він повинен запам'ятати ось такі вказівки:

Червоне небо ввечері - буде погода на другий день.
Червоне небо ранком - буде дощ.
Жовтий захід сонця - буде вітер.
Блідожовтий захід сонця означає дощ.
Роса й мряка раннім панком - буде гарна погода.
Низький захід сонця (бо чистий обрій) - гарна погода.
Високий захід сонця (бо сонце криється за хмари високо над обрієм) - буде вітер.
М'які контури хмар - гарна погода.
Гострі контури хмар - вітер.
Скручені чи порозривані хмари - сильний вітер.
Коли перед дощем віють вітри - швидко буде погода, коли вітри віють по дощі - буде навпаки.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В ЗНАХОДЖЕННІ ДОРОГИ

Користуйся напрямками на компасі, коли тільки можеш, як напр.: "Пв-3. ріг кімнати", "С. сторона таборища" тощо.

Вправляй марш за напрямками на компасі. Визнач напрям, напр.:

Пв.-С. Визнач якийсь пункт у терені в тому напрямі, напр. дерево, горбок, скелю тощо; але цей орієнтаційний пункт не повинен бути надто далеко. Дійшовши до того пункту, визнач собі знов новий пункт, що до нього треба йти.
Пізніше вправляйся в марші за градусами, замість за напрямками (сторонами світу).
Вправляйся в знаходженні сторін світу за допомогою годинника та по зорях.
Вишли свої гуртки за напрямками на компасі кожний іншим шляхом так, щоб зійшлися в означений час на місці збірки.
Якщо можеш - визнач сузір'я на північному небі. Навчись упізнавати Великий Віз і Полярну Зорю та Оріона.
Нічний марш можна вправляти і вдень, зав'язуючи очі перев'язкою з чорної матерії різної товщини. Палицею можна користуватися.
Користуйся картами даної місцевості, щоб навчитися читати їх та знаходити за ними дорогу.

ІГРИ В ЗНАХОДЖЕННІ ДОРОГИ

Йди за картою!

Висилаємо гурток з картою в чуже місто або в невідоме місце незнаної околиці. Там гурток відкриває запечатаний наказ, де сказано, в якому він місці і куди має йти. Кожен пластун має вести по черезі гурток, скажімо сім хвилин, якщо їдуть чимось, або п'ятнадцять хвилин, якщо йдуть пішки. Кожен пластун шукає дороги виключно за картою; за вміння читати карту дають бали.

Гірське пластування

На світанку висилають трьох пластунів-"зайців", щоб сховались у горах. По сніданку група "псів" вирушає, щоб знайти "зайців" до означеної години, скажімо - до 4 пополудні. Коли "пси" знайдуть їх, хоч би тільки за допомогою бінокля, то виграють тоді, коли кожен "пес" точно визначить, котрого "зайця" він знайшов. Простір ловів мусить бути визначений; хто перейде границі, випадає з гри.

Похід в пущу

Організуй похід в пущу. Кожен пластун несе своє спорядження і харчі, зв'язані у вузлик, на голові. Йдуть гусаком; провідник іде яких 200 ярдів попереду, щоб показувати шлях за допомогою пластових знаків. Будуйте мости над річками або пороми на озері; промощуйте собі шлях через трясовиння за допомогою в'язанок ріщя.

Щоб навчити кожного пластуна індивідуально відчути напрямок і віддаль, посилай кожного в різні напрями з якимсь наказом, напр.: "Иди дві милі на Пв-пв-с. Напиши точний звіт, куди ти дійшов та додай до нього начерк карти для пояснення. Принеси звіт якнайшвидше". За допомогою точної карти чи іншим способом перевір, чи дуже він помилився щодо напряму й відстані в даному наказі.

Вишли пластунів парами, щоб змагалися між собою. Кожна пара виходить іншим шляхом і має дійти до того самого точно визначеного місця, шукаючи шляху за картою; до мети мають дійти так, щоб друга пара їх не побачила.

Навчись правильно складати свій таборовий виряд. Щоб легше переносити тягарі, їх часто в Африці й Північній Америці притримують на голові особливими поясами

Це розвиває вміння читати карти, привчає спостерігати в терені, виробляє вміння ховатися, бути сторожким тощо. Для оцінки часу: Вишли пластунів у різні напрями, кожного з наказом на папері, за скільки хвилин він має повернутися, напр., один за сім хвилин, інший за десять тощо. Запиши точно час його відходу, а опісля час його приходу. Мусиш взяти з нього слово честі, що він не буде керуватися годинником чи голосом дзвонів.

Знайди північ!

Розстав пластунів на тридцять ярдів одного від одного. Кожен має покласти свою палицю на землю в напрямі, який уважає за точну північ (чи південь), не користуючись ніяким інструментом.

Після того відступає на три кроки від своєї палиці. Роз'ємний суддя порівнює кожну палицю з компасом. Виграє пластун, що його палиця найближче до північного напряму. Це корисна гра не тільки в сонячний день, але й уночі чи в хмарний день.

Нічна стежа

Пластуни можуть вправляти слух і зір уночі, діючи як стійки, що стоять на місці чи проходжуються, тоді, коли інші пластуни пробують до них підкрастися. Коли стійка почує якийсь звук, відразу кличе чи свище. Пластун, що підкрадається, мусить негайно зачаїтися і спокійно прилягти.

Червоношкірі індіани звичайно перевозять свої шатра й виряд на зв'язаних докупи тичках, званих "тревойс"

Роз'ємний суддя підходить до стійки й питає пластуна, з якої сторони він чув звук. Коли стійка покаже правильний напрям, виграє. Коли пластун підкрадеться повзком аж на п'ятнадцять ярдів до стійки, не виказавши себе, залишає на тому місці на землі якийсь предмет, напр. хусточку, і відповзає назад. Тоді кричить, щоб стійка покликала роз'ємного суддю, а коли він прийде, пластун з'ясовує цілу справу. Цю гру можна проводити також удень, зав'язуючи стійці очі.

Сторони світу

Вісім палиць укладають на землі у зорю зі спільним осередком; одна з них вказує точно на північ.

На зовнішньому кінці кожної палиці стає один пластун, що являє таким чином одну з вісьмох головних сторін світу на компасі.

Провідник кличе тепер дві сторони, напр.: Пд-с і Пв, і відповідні пластуни міняють негайно свої місця. Щоб змінити свої місця, вони не сміють переступити палиці, але повинні обійти грачів ширшим колом. Хто покине своє місце, або лиш завагається - втрачає бали. Коли втратить три бали - випадає з гри.

Коли гру продовжувати, можуть залишитися вільні місця. Це утруднює гру пластунам, що ще залишились.

Щоб утруднити гру, можна взяти шістнадцять сторін світу.

Коли граємо в хаті, сторони світу можна нарисувати крейдою. на долівці.

Тривога: лови злодія!

Ранком вивішують червону ганчірку в таборі або кімнаті. Роз'ємний суддя ходить від одного пластуна до другого і під час їх праці шепче їм на вухо: "В таборі злодій". А одному каже: "В таборі злодій: цей злодій - ти! Зелений Верх" (або якесь інше добре знане місце на віддалі якої милі від табору). Пластун тепер знає, що він має вкрасти червону ганчірку впродовж найближчих трьох годин і прорватися з нею до Зеленого Верха. Ніхто інший не знає, хто саме буде злодієм, куди він буде втікати й коли він украде ганчірку. Нараз хтось запримітив, що червону ганчірку вкрадено. Знімає тривогу і всі відразу залишають свою працю та кидаються переслідувати злодія. Пластун, що здобуде ганчірку або хоч шматок з неї - виграє. Якщо це нікому не вдасться - виграє злодій. Він мусить мати ганчірку прив'язану на шиї, а не сміє тримати її в кишені чи інакше її заховати. (Подібно до "Ворожого шпига" з "Книги лісівництва" Е. Сетона-Томпсона).

Карта околиці

Як тільки поставимо табір, перша річ, що її треба зробити - це пізнати околицю кругом табору: це найкращий предмет гурткових змагань.

Кожний гуртковий провідник дістає аркуш паперу, на якому повинен зробити начерк карти околиці приблизно на дві милі кругом табору. Він розсилає своїх пластунів у всіх напрямках, щоб виміряли і принесли повідомлення про всі важливі пункти: шляхи, залізниці, річки тощо; при тому на найважчі напрямки гуртковий вибирає найкращих пластунів. Кожний гуртковий робить начерк карти виключно на основі повідомлень своїх пластунів.

Гурток, що його провідник принесе найкращу карту в найкоротшому часі - виграє.

Примітка: Багато з цих ігор і вправ можна проводити і в місті, і на селі.

<<< назад | зміст | вперед >>>