Зима А.Г.
Управління розвитком. - 2011. - №4(101). - С.232-233.

Пріоритетність розвитку туризму в Україні

Анотація. Охарактеризовано сектор туризму як один з економічних ланок, що дозволяють швидкими темпами вийти з економічної кризи, скорочуючи безробіття і підвищуючи відсоток зайнятості населення.

Ключові слова: сектор туризму, пріоритетний розвиток, Євро-2012, частка туризму у ВВП країни.

Сектор туризму, демонструє прогресуючі темпи зростання, особливо в зростаючих економіках, забезпечує третину експортних послуг і до 7% зайнятості у всьому світі. Згідно з даними попереднього випуску Барометра міжнародного туризму в 2010 році спостерігались високі темпи відновлення міжнародного туризму. Кількість міжнародних туристських прибуттів після скорочення на 4% в 2009 році, під час якого вплив глобальної економічної кризи проявлялося найбільш гостро, зросла майже на 7% і склало 935 мільйонів туристів. Переважна більшість дестинацій в світі досягли позитивних результатів, достатніх, щоб компенсувати понесені останнім часом збитки або наблизити їх до досягнення цієї мети. Разом з тим, темпи відновлення були неоднаковими і лідируючі позиції в цьому процесі належать в першу чергу зростаючих економік [1]. Незважаючи на доведений внесок сектора туризму сприяння зростанню глобальної економіки та її розвитку, як і раніше, бракує політичного і економічного визнання в Україні, необхідного для використання свого потенціалу.

Оцінки необхідності розвитку туристичної галузі в Україні найрізноманітніші: від повної підтримки і схвалення до дуже обережних і досить песимістичні. Хоча по відношенню до факту необхідності розвитку туристичної галузі в країні громадська думка одностайно: розвивати туризм потрібно, оскільки це є додатковим джерелом доходу для держави і підприємців як безпосередньо задіяних в туристичної галузі, так і тим чи іншим чином з нею пов'язаних.

Мета статті - обґрунтування пріоритетного розвитку туристичної та суміжних галузей національної економіки.

Туристичний потенціал України величезний, зокрема, сотні тисяч жителів розвинених країн готові приїхати в Крим лише для того, щоб відвідати Лівадійський палац - місце, де в лютому 1945 року вирішувалося пристрій післявоєнного світу. А якщо туристам створити звичні для них умови, вони тут залишаться і відпочивати. Що ж стосується обмеженості сезону в тому ж Криму, то цей фактор може бути подолана за рахунок розвитку таких видів туризму, як, наприклад, медичний та рекреаційний.

Великий і виправданий інтерес викликають туристичні об'єкти Карпат (лижні траси і рекреаційно-оздоровчі заклади), Харківщини (історичні місця і поховання, пов'язані з історією Великої Вітчизняної війни і р. Харкова як першої столиці радянської України), Полтавщини (історичні місця та літературно-пізнавальні об'єкти), а також спортивних споруд, об'єктів та всієї інфраструктури до Чемпіонату Європи Євро - 2012, які обов'язково стануть історично привабливими з точки зору туризму.

Аргументи противників туристичного пріоритету також звучать. Наприклад, є сумніви серед бізнесменів [2] і сумніви в доцільності розвитку туризму як пріоритетної галузі, адже для залучення туристів, особливо європейських, необхідні дуже великі інвестиції в розвиток інфраструктури, що збільшуються з-за високої ступеня тінізації економіки, отже, досить довго окупаються. Такі аргументи говорять про те, що туризм схильний сезонності, а зарплати (а значить і відрахування в бюджет) у ньому невисокі і отже такий же ефект можна отримати, розвиваючи інші галузі промисловості і сільського господарства. Треті доводи, що в Україні немає пам'ятників історії та архітектури світового значення, подібних до єгипетських пірамід або Ейфелевої вежі, і в результаті туристи просто не будуть знати, навіщо їм їхати саме в Україну. Такі доводи, що поняття "Україна", "український" не несе ніякого смислового навантаження для громадян більшості країн світу, в результаті чого середній іноземний турист залишає в нашій країні $200 за поїздку, що вдвічі менше, ніж у Росії, і втричі менше, ніж у Польщі. І, нарешті, туризм несе для навколишнього середовища високу екологічну навантаження, а у нас і так проблеми з ліквідацією екологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, забрудненнями морів, ґрунтів та ін. [2].

Але, на думку автора, туристичний потенціал України величезний і, безумовно, цікавий в першу чергу жителям сусідніх країн із загальним населенням понад 300 млн. чоловік, і 65% з них говорять на споріднених з нами мовами. На етапі становлення сучасної туристичної інфраструктури, а також галузі культури, це гарна підмога - потрібно тільки зацікавити жителів сусідніх країн, щоб вони висловили бажання приїхати в Україну, адже в країні є все, крім сучасної туристичної інфраструктури. А щоб вона з'явилася, потрібна відповідна законодавча база. Також в Україні в першу чергу потрібно розвивати внутрішній туризм.

Частка туризму у валовому внутрішньому продукті (ВВП) України в 2009 р. склала 1,6% (9,0%, якщо враховувати всі пов'язані з туристичною галуззю сектори: транспортне та екскурсійне обслуговування, готелі, харчування, страхування та ін.). Частка туризму у зайнятості України в 2009 р. склала 1,3% (9,0%, якщо враховувати всі пов'язані сектори). Частка аналогічного сектора в провідних країнах по прийому туристів (Франція, Іспанія, США, Китай, Таїланд, Туреччина, Єгипет та ін) становить від 9 до 50%.

У 2009 р. працювали 4830 ліцензованих агентів, які надали послуги понад 2,2 млн. туристів, з них: 282 тис. чол. в'їзних, 914 тис. чол. виїзних та понад 1,1 млн. внутрішніх туристів [2].

Пріоритетними напрямами іноземні туристи (більше 80% туристичного потоку) обирають Київ, Автономну республіку Крим (АРК), Одесу.

Пріоритетними напрямами внутрішніх туристів (більше 50% туристичного потоку) є Київ, АРК, Івано-Франківська та Львівська області, Харків.

У 2009 р. в Україну в'їхало 20,9 млн іноземних громадян, з них 59% - із сусідніх країн. В тому числі: з країн СНД (в т.ч. 50% з сусідніх з Україною країн) - 14,6 млн чол., з країн Євросоюзу (ЄС) (в т.ч. 87% із сусідніх з Україною країн) - 5,7 млн чол. Організованих туристів налічувалося в 2009 р. 1,4 млн осіб, в т.ч. приїжджали в службові поїздки - 0,8 млн чол. [2].

Кількість ліжко-місць у готелях та санаторіях держави (4,5 тис. об'єктів) за перше десятиліття XXI століття скоротилося на 30% і становить 0,8 млн. ліжко-місць.

Обсяг офіційно наданих туристичних послуг у 2009 р. склав 9,4 млрд. грн., а платежі в бюджет - 196,5 млн. грн., або 0,11% всіх податкових надходжень у бюджет держави.

У таблиці 1 наведені позиції України в світовому туристичному рейтингу (Travel & Tourism Competitiveness Report 2009, WEF) [3] у порівнянні з деякими сусідніми країнами (133 позиції). З 1979 р. фахівці Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) складають щорічний доповідь "Глобальна конкурентоспроможність", в якому оцінюють більш 150 країн світу за двома головними показниками: індексом потенційного зростання і індексу конкурентоспроможності. Останнім часом ВЕФ став випускати додаткові рейтинги окремих регіонів і секторів економіки.

Таблиця 1