Заруба В.Я., Лабськір В.М., Любієв А.І., Медведєв І.А., Юшко О.В.
Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні:
перспективи культурного та економічного розвитку. - Трускавець, 2000. - 275 с. - С.126-127.

Освітнє забезпечення туристичного менеджменту: зміст підготовки сучасних фахівців

Корекція та розширення змісту економічної освіти повинні враховувати велику кількість мінливих соціальних факторів в українських умовах економіки перехідного типу. Один з напрямків - формування сучасного змісту підготовки менеджера туризму. Дано аналіз сфери діяльності фахівців. Обґрунтовано необхідність поєднання фундаментальної традиційної економічної підготовки з комп'ютерними технологіями та технологіями туризму, рекреації, валеології.

Підготовка менеджерів стала одним з «модних» напрямів вищої освіти. У цієї моди є свої соціальні причини. З формуванням в Україні перехідної економіки виникла об'єктивна необхідність у поєднанні фундаментальної освіти в одній із галузей промисловості, сфери послуг, медицини зі знаннями, вміннями і навичками запропонувати ту чи іншу продукцію, вивчити запити користувачів продукції, виділити сектори ринку, обґрунтувати необхідні умови конкурентоспроможності товару. Накопичений досвід підготовки фахівців економічного профілю свідчить про необхідність корекції змісту освіти з урахуванням зазначених соціальних трендів.

Зміст економічної освіти ми також пов'язуємо з розвитком конкретних спеціалізацій, що мають важливе соціальне значення. Серед таких спеціалізацій заслуговує уваги туристичний напрямок. Туризм володіє численними функціями в суспільстві, соціальних групах, для індивіда [1, 2]. Виділимо серед цих функцій оздоровлення, рекреацію (ми її розглядаємо в першу чергу як відновлення життєвих сил), виховання, дозвілля, задоволення естетичних, історико-культурних, пізнавальних запитів.

Зазначимо в цьому зв'язку, що Україна та її окремі регіони сьогодні мають швидше потенціалом туризму і, відповідно, туристичного менеджменту, ніж реальними досягненнями хоча б у порівнянні з розвитком, оборотами, пасажиропотоками, матеріальною базою в 80-90-тих роках двадцятого сторіччя. Характерними рисами цього потенціалу є, зокрема, розвинені освітні та виховні функції туризму (зміст екскурсій, їх вплив на учасників, професійний рівень знань, умінь і навичок екскурсоводів, їх своєрідна «відданість» туристичним об'єктам.[3, 4] У той же час економічні аспекти надання туристської послуги лише в даний час вивчаються, обґрунтовуються, розвиваються [5].

Це розвиток пов'язано з тим, що вже більш десяти років туристські та інші послуги надаються на ринкових або близьких до них умовах. В цей сектор прийшло велике число підприємців. З'явилися різноманітні державні вимоги до ведення туристичного менеджменту, його ліцензування, безперервно змінюються в правовому полі фінансові умови роботи підприємців. Суттєво змінився і попит на подібні послуги. Змінилися матеріальні можливості клієнтів, соціальні групи клієнтів, тематика туристичних послуг, вимоги до них.

Паралельно, наскільки нам відомо, в ринкові умови було поставлено і система підготовки фахівців з туристичного менеджменту. З'явилися нові навчальні заклади, відкрилися спеціальності та спеціалізації на умовах платного навчання. Таке навчання, як і слід було очікувати, відстає у часі від запитів туристичного менеджменту. Воно обгрунтовується найбільше сформованими традиціями фундаментальної економічної освіти (основи економічної теорії, мікро-і макроекономіка, математичні моделі та підходи в економіці, теорія економічного аналізу, техніка і технологія галузі та ін). Професійно-орієнтовані дисципліни та дисципліни за вибору вищого навчального закладу не могли повністю враховувати мінливі особливості туристичного менеджменту.

Разом з тим, є накопичений досвід підготовки фахівців з туризму в інших країнах. Нами узагальнено особливості такої освіти в Ізраїлі, Польщі, Франції (проект підготовки магістра з менеджменту спорту для країн Європейського співтовариства). Звертає на себе увагу така спільна риса. У цих країнах фундаментальною частиною є специфіка менеджменту в галузі (40-80 % обсягу навчальних занять). Фундаментальні економічні дисципліни вивчаються за конкретними темами, але досить глибоко.

Ще однією обставиною, що потребують урахування у змісті освіти з туристичного менеджменту, є зростаюча соціальна цінність індивідуальних і професійних стилів здорового способу життя. Вона знаходить відображення у формуванні валеологічного мислення, знань, умінь і навичок втілення цього мислення в активні практичні дії, вчинки, вибори, розумні обмеження.

У запитах і інтересах клієнтів це проявляється у використанні методик рухової активності, раціонального харчування, психологічно обґрунтованого спілкування, використання сил природи. Наведемо напрацьовані нами аспекти надання супутніх туристичного менеджменту послуг. Це-аеробіка, атлетизм, туризм, зміна пропорцій статури, дієти, харчові добавки, загартовування, засмага, купання в морі [6].

Виходячи з наведеного обґрунтування, в 1998 році в Харківському політехнічному університеті була відкрита спеціалізація «Туристичний менеджмент» для спеціальності 7.050201 «Менеджмент організацій». За основу навчального плану спеціальності був узятий варіант Українського інституту туризму. Крім того, в навчальному плані був відображений накопичений досвід роботи університету за спортивно-масового туризму, валеології, фізичного виховання, а також досвід існуючої школи економічної освіти. Була розроблена кваліфікаційна характеристика майбутнього фахівця, його можлива затребуваність у видах та формах туристичного менеджменту. Подальший розвиток цієї гілки освіти йшло в умовах виразною конкуренції в регіоні та Україні. Схоже зміст освіти було ще в кількох вузах Харкова та інших міст.

Особливе місце тому було приділено оволодіння інформаційними технологіями на рівні користувача персонального комп'ютера в локальній мережі і в Інтернеті.

Навчання на даній спеціалізації знайшло свого споживача. Тим самим показано можливість підготовки сучасних фахівців туристичного менеджменту. Важливою складовою був рівень викладання професійно орієнтованих дисциплін (валеології, туристичних картографії, краєзнавства, країнознавства, екскурсознавства та ін). Були використані фахівці, які працювали в спортивному туризмі, екскурсійних організаціях, туристських фірмах, що мали власні педагогічні напрацювання, близькі до цих навчальних дисциплін.

Такий підхід мав і зворотні дії. Була узагальнена на сучасному рівні інформація про об'єкти туристичного краєзнавства в регіоні і в Україні, розпочато накопичення інформаційної інфраструктури регіону в даному аспекті, проявлений інтерес фірм до підготовки фахівців.

Література

1. Розвиток туризму в Україні: проблеми і перспективи. - Київ, 1995.- 244 с.
2. Туристично-краезнавчі дослідження. - Кшв, 1998.- Вип. 1.- 422 с.
3. Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича». - Київ, 1997. - 264 с.
4. Ященко П. Т., Гребенюк Є.М. Природні парки України. - Львів, 1988.- 116 с.
5. Соціально-економічна географія України. - Львів, 1994.- 370 с.
6. Лабскір В.М., Психофізична культура. - Харків, 1992.- 106 с.