Яковенко О.О.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Лондонська національна галерея та культурний туризм

Розташувавшись на Трафальгар-сквер, Лондонська Національна галерея відкрила свої двері 9 квітня 1839 року. Проте багато істориків вважають датою її заснування травень 1824 р., коли була придбана колекція картин Ангерстейна, що послужила ядром майбутньої галереї і налічувала лише 38 картин.

23 березня 1824 р. прем'єр-міністр Англії повідомив про рішення уряду придбати для держави колекцію багатого банкіра Ангерстейна, виставлену на продаж: п'ять пейзажів Клода Лоррена, величезна полотнина Себастьяно дель Пьомбо «Воскресіння Лазаря», картини «Венера й Адоніс» Тиціана, «Викрадення сабінянок» Рубенса, хогартовскию серію «Модний шлюб»портрет адмірала Хітфілда кисті Рейнолдса і «Сільський свято» Уілкі¹.

Спочатку картини виставлялися на вулиці Пэлл-Мэлл у будинку № 105. 2 квітня 1824 р. парламент ухвалив асигнувати для цієї мети 57 тисяч фунтів стерлінгів разом з 3 тис. фунтів на перші нестатки галереї.

Покупка колекції Ангерстейна з'явилася як би сигналом для інших любителів мистецтва до поповнення нової галереї. Насамперед у неї влилася колекція сера Джорджа Бомонта, що брав активну участь в організації галереї (пейзаж Каналетто «Будинок каменотеса», композиція Б. Уеста «Орест і Пілад», Уілкі «Сліпий скрипаль», пейзаж Рубенса «Пейзаж із замком Стін»). Разом з даром Бомонта число картин галереї виросло до 54, але сам уряд не поспішало з поповненням музейного зібрання. За перші десять років існування галереї було куплено всього шість картин.

Період первісного збирання галереї завершується включенням в неї великого зібрання картин, заповіданих великим колекціонером Холуелл-Карром в 1831 р. («Святий Георгій» Тінторетто, «Святе сімейство» Тиціана, «Святе сімейство» Андреа дель Сарто, «Купається в струмку жінка» Рембрандта). Разом з творами, завещанными Холуелл-Карром, число картин галереї в 1831 р. досягло 105.

Швидке зростання галереї викликав нагальну необхідність у створенні для неї відповідного приміщення. В 1831 р. було вирішено питання про будівництво за проектом архітектора У. Уїлкінса спеціального будинку, для якого був обраний ділянку на північній стороні Трафальгарській площі. У 1838 р. галерея розмістилася в цьому приміщенні і була урочисто відкрита для публіки.

У 1836 р. був виданий перший великий каталог всього зібрання. У двох об'ємистих томах були дані гравіровані відтворення всіх 114 картин, з яких складалася галерея, з докладним описом кожної з них.

У 1838 р. заповіт лорда Фарнбру збагатило галерею багатьма прекрасними роботами («Вечір» Рубенса, «Пейзаж із заходом сонця», «Пейзаж із замком Стін», «Водопій», «Віз, що їде на ринок» Гейнсборо, «Хлібне поле» Констебла)².

З 1843 р. починаються роки небувалого розквіту і нового стрімкого зростання збори Національної галереї. До цього року в каталозі значилося 187 картин.

У 1847 р. Роберт Верон приніс в дар галереї 156 картин англійських художників, за здебільшого ще живуть в той час і представляють безумовний інтерес для історії вітчизняного мистецтва³.

У 1851 р. помер знаменитий англійський художник Джозеф Маллорд Вільям Тернер, який заповідав державі близько 300 своїх картин і понад 19 тис. малюнків і акварелей. Картини Тернера в даний час хронологічно завершують собою розділ англійської живопису в Національній галереї.

У 1857 р. була куплена колекція Ломбарді-Бальді, що включала в себе вівтарні образи кисті Дуччо, Маргаріто з Ареццо і інших великих тосканських майстрів XIII-XIV ст., а також знамениту «Битву при Сан-Романо» художника Паоло Уччелло - одну з перших батальних картин в європейській живопису. В результаті подібних придбань Національна галерея Лондона менш ніж за сорок років свого існування висунулася в ряд провідних музеїв того часу.

У 1865 р. купуються дві вівтарні стулки із зображенням св. Лаврентія та Івана Хрестителя.

Швидке зростання колекції знову поставив на чергу питання про необхідність додаткового приміщення для галереї.

У 1869 р. Королівська Академія, яка займала половину будівлі, переїхала, що дало можливість музею зайняти п'ять нових залів.

В 1874 р. була куплена колекція картин італійських майстрів Відродження, зібрана А. Баркером.

Значне поповнення розділу голландської живопису відбулося в 1875 р. у зв'язку з отриманням великої колекції (94 картини) Уїнна Елліса, залишеної їм Національної галереї. Разом із зібранням Елліса число картин галереї перевалила за тисячу.

У 1876 р. за проектом архітектора Ед. Беррі було прибудовано східне крило галереї. У 1885 р. архітектором Дж. Тейлором було збудовано центральний вестибюль з сходами і додано ще п'ять залів, що разом з прибудовою Беррі в два рази збільшило площу початкового приміщення галереї і дало можливість організувати її експозицію на справді наукових засадах. Збільшення кількості залів дозволило систематизувати експозицію за історичним принципом і розмістити колекції за національним та місцевим школам живопису⁴.

Настільки капітальні придбання, відзначили період 1860-1870-х рр. і які визначили в основному вигляд всього зібрання, багато в чому пояснюються відносною дешевизною художніх творів на світовому ринку, яка дозволила галереї короткий термін накопичити таку кількість шедеврів. Початок зростання цін ясно визначилося в останній чверті XIX ст., і цей факт серйозно позначилася на життя і зростання галереї⁵.

У 1884 р. з дванадцяти шедеврів старих майстрів із замку Бленхейм було куплено всього два: «Мадонна Ансидеи» Рафаеля і «Кінний портрет Карла I» Ван-Дейка. Це була перша поразка, яку зазнала Національна галерея у своїй до цих досі надзвичайно успішною і широкої закупівельної діяльності. Кінець XIX - початок XX ст. ознаменувалися появою сильного для Лондонської Національної галереї суперника в особі Сполучених Штатів, які скуповували художні цінності для Метрополітен-музею.

Наприкінці 1890-х рр. відбулася важлива подія в мистецькому житті Лондона, мало велике значення і для організації та подальшого розподілу колекцій в Національній галереї. Цією подією було відкриття у 1897 р. Галереї Тейт, стала музеєм національного англійського мистецтва. У ній розмістилася велика колекція англійської школи живопису для широкого знайомства відвідувачів.

У 1903 р. в Англії народилося нове художнє установа, яке стало одним з найважливіших факторів у життя і зростання галереї - Національний фонд художніх колекцій. Основною метою фонду ставала боротьба з вивезенням художніх цінностей за кордон, а також придбання творів сучасних художників для державних музеїв⁶.

До початку Першої світової війни кількість придбаних Національною галереєю картин перевищила 3 тисячі. Ця обставина викликала додаткову прибудову нових залів в 1911 році.

До числа найбільш значних придбань цього періоду слід віднести 192 картини старих майстрів, отриманих за заповітом Сэлтинга в 1910 р. (сім робіт Коро, цілий ряд пейзажів художників барбізонської школи: Руссо, Дюпре, Діаз і Добіньї), за заповітом Лейна в 1915 р., завдяки якому в галерею вперше увійшли картини французьких художників XIX ст., а за заповітом Лэйарда в цей час збори збагатилася багатьма цікавими творами XV століття.

У зв'язку з Першою світовою війною в 1917 р. картини ненадовго були евакуйовані з Лондона, але, незважаючи на цей факт, комплектування колекцій тривало. В галерею надійшли полотна Е. Мане, Дега і імпресіоністів, отримані за заповітом Лейна, що зібрав у своїй колекції багато справжніх шедеврів («Портрет Єви Гонзалес», «Музика в Тюїльрі» Е. Мане, «Парасольки» Ренуара, «Дон Кіхот» Дом'є, «Портрет Філіпа Орлеанського» Енгра»).

Протягом 1920-1930-х рр. збори продовжувало поповнюватися, але вже в більш скромних розмірах, ніж раніше.

Роки Другої світової війни з'явилися для Національної галереї, так само як і для багатьох музеїв Європи, часом важких випробувань. У вересні 1941 р. всі картини щасливі були переправлені в безпечне місце, де залишалися до кінця війни.

У травні 1945 р. виставка «Сорока трьох шедеврів» сповістила про відродження мирних днів і про відновлення галереї, і в кінці 1946 р. Національна галерея знову відкрилася для публіки.

У 1992 р. англійська королева Єлизавета II урочисто відкрила велику прибудову до західної Галереї - «Крило Сейнсбері», де експонуються полотна старих майстрів. Крім експозиційних залів і приміщень для тимчасових виставок в ньому передбачені великий лекційний зал, зали засідань, кінозал, аудіовізуальні засоби, ресторан і торговельне обслуговування⁷.

В якості просвітницької роботи Національна галерея пропонує використовувати CD-плеєр, який дасть можливість отримати довільний доступ до аудиокомментариям англійською мовою практично по кожному полотну на головному поверсі і огляд по кожному залу. Тут же є аудиообзор-путівник по 30 найбільшим полотен на 6 мовами: англійською, французькою, німецькою, угорською, італійською, японською та іспанською ⁸.

Для відвідувачів з порушенням зору можна отримати безкоштовно касети, на яких записано опис картин. Проводяться лекції для глухонімих з використанням дактильной абетки. Проводяться також сімейні, полуденні лекції та тематичні лекції з показом фільмів.

Оригінальним нововведенням в Національній галереї Лондона є микрогалерея з її автоматизованою системою інформаційного пошуку. Ця система, що містить дані по всій експозиції, дозволяє відвідувачам досліджувати певні її частини у відповідності зі своїми інтересами, будь то окремі полотна, митці, періоди в історії живопису або теми. Варто тільки натиснути на кнопку - і на екрані монітора з'являється кольорове зображення будь-якої картини, а також необхідні відомості про неї, які стосуються біографії митця, його творчої манери, історії створення картини.

Національна галерея широко використовує у своїй роботі новітні комп'ютерні технології. Вона співпрацює з компанією Hewlett-Packard (HP) у рамках заснованої HP всесвітньої програми, спрямованої на підтримку використання техніки в справі збереження, відтворення та популяризації творів мистецтва народів світу⁹.

Всі 2 тис. 300 полотен, виставлені в Лондонській Національній галереї, були сфотографовані спеціальними високочутливими цифровими камерами - з словами працівників галереї, на це пішло цілих два роки. І якщо досі відвідувачі могли задовольнятися лише великою кількістю друкованих репродукцій живописних шедеврів галереї, то тепер вони можуть забрати з собою копію будь-якої з 900 картин, що зберігаються в комп'ютерній базі даних.

Роздрукувати копію сподобалася картини відвідувачі можуть тепер майже миттєво - потрібно лише знайти її на комп'ютері і вибрати бажаний розмір репродукції - A3, A4 або A5. Як заявила прес-секретар галереї Клер Даф [Clare Gough], «ми вважаємо своїм обов'язком надати широким колам населення доступ до наших картинам, щоб вони могли насолоджуватися їх красою у себе вдома»¹⁰.

В галереї є також короткі і повні путівники: книга «Путівник по національної галереї» і брошура «20 великих картин» на 6 мовах.

На додаток до показу постійної експозиції Національна галерея проводить цікаву програму тимчасових виставок. Брошуру «Події та інформація» (Events and Information) з переліком поточних виставок можна отримати в будь-якому довідковому столі галереї, там же можна взяти безкоштовний примірник щомісячної газети «Новини Національної галереї» «National Gallery News», в якій перераховані всі поточні події, лекції, фільми і виставки.

Національна галерея має головний магазин, в якому представлений великий асортимент книг по мистецтву, путівники, каталоги, компакт-диски, відеофільми, поштові листівки, гравюри, плакати, слайди і різноманітні сувеніри¹¹.

Лондонська Національна галерея є найбільшим зібранням європейської живопису і дозволяє повноцінно вивчати історію мистецтва Старого Світу в його вершинних проявах. Справжня скарбниця західно-європейського живопису містить понад 2 тис. полотен. Наявні в її зборах твори мистецтва охоплюють період з 1280 р. до початку XX століття¹². Галерея постійно збагачує свої колекції і в той же час зберігає найвищий якісний рівень музею. Національна галерея Лондона продовжує і на початку XXI ст. утримувати за собою одне з перших місць серед найбільших музеїв світу, привертаючи до себе відвідувачів новими методами музейної діяльності.

Варто відзначити, що в Лондонській Національній галереї 23 червня 2004 р. вперше відкрилася масштабна виставка російського пейзажу.

Як розповів журналістам на попередньому перегляді експозиції її куратор Крістофер Риопелле, «подібної виставки в Національній галереї не проводилося взагалі ніколи, а в Лондоні роботи російських художників-пейзажистів останній раз показувалися в 1975 році»¹³.

Всього в експозиції виставки «Російський пейзаж в епоху Толстого» було представлено 70 картин 15 російських живописців XIX століття. Це пейзажі з зборів Державної Третьяковської галереї в Москві, Державного Російського музею у Санкт-Петербурзі, музеїв російського мистецтва Нижнього Новгорода і Києва.

Три окремих залу відведені видатним майстрам російського пейзажу - Івану Шишкіну, Архипові Куїнджі і Ісааку Левитану. В інших кімнатах вимоглива, але практично незнайома з російським живописом британська публіка побачила картини Олексія Венеціанова, Сильвестра Щедріна, Михайла Нестерова, Василя Полєнова і інших художників.

«Це не другосортні картини або етюди з запасників, це справжні шедеври», - підкреслив куратор експозиції¹⁴. «Жито» і «Лісові дали» Шишкіна, «На жнивах. Літо» Венеціанова, «Березовий гай» Куїнджі, а також авторська копія картини Олексія Саврасова «Граки прилетіли» не залишають сумнівів у тому, що організатори виставки відібрали для неї дійсно видатні твори російських живописців XIX століття.

Говорячи про присутність імені Толстого в назві виставки, Крістофер Риопелле пояснив, що це, по-перше, позначає часові рамки експозиції, по-друге, викликає цілу низку асоціацій з Росією, знайомої західній публіці літературі, а по-третє, це «глибинна душа країни»¹⁵.

«Виставка покликана приголомшити глядачів, показати широту Росії і повноту її внутрішнього світу через пейзажі різних авторів», - уклав Риопелле¹⁶.

Виставка працювала в Національній галереї до 12 вересня 2005 року. До цього вона вже була показана в голландському місті Гронінген, де викликала величезний успіх у публіки.

Таким чином, Лондонська Національна галерея - найбільше світове збори європейської та національної живопису, на початку ХХІ ст. постійно розширює свою культурно - просвітницьку діяльність і стає одним з центрів культурних контактів з Росією для туристів з країн Західної Європи, Америки, Японії та багатьох інших країн світового культурного простору.

Література

1. Див.: Кузнєцова І.А. Національна галерея в Лондоні. М., 1968. С. 6.
2. Див.: Рівкін Б. Художня енциклопедія зарубіжного класичного мистецтва. М., 1981. С. 109.
3. Див.: Кудрявцев Б.В. Художні музеї Лондона. М., 1994. С. 67.
4. Див.: Замкова М.В. Лондонська Національна галерея. М., 2003. С. 24.
5. Див.: Кузнєцова І.А. Указ.соч. С. 20.
6. Див.: Кузнєцова І.А. Указ. соч. С. 22.
7. Див.: Сто великих музеїв світу / Авт. і упоряд. М.О. Ионина. М., 2002. С. 272.
8. www.nationalgallery.org.uk
9. http://www.hp.ru
10. http://www.businesspress.ru
11. www.nationalgallery.org.uk
12. Див.: Кузнєцова І.А. Указ.соч. С. 8.
13. http://www.nw.rian.ru/news
14. http://www.nw.rian.ru/news
15. http://www.nw.rian.ru/news
16. http://www.nw.rian.ru/news