Яковенко І.М.
Культура народів Причорномор'я. - 1998. - №3. - С.51-54.

Крим на шляху в світове господарство

Міжнародні економічні відносини, засновані на географічному поділі праці, завжди були важливою умовою розвитку і вдосконалення господарського комплексу будь-якої з країн світу. Очевидно, що почався в середині 90-х років процес соціально-економічного реформування господарства України, включаючи й Крим, неминуче призведе до більш глибокого їх інтегрування в систему світових господарських зв'язків.

Аналіз сучасних форм зовнішніх економічних зв'язків Криму видається абсолютно необхідним з точки зору оцінки їх загального стану, ступеня відповідності загальносвітовим тенденціям, необхідності перебудови з метою їх вдосконалення і підвищення соціально-економічної ефективності господарювання.

Історично першої і найбільш традиційною формою міжнародних економічних відносин є міжнародна торгівля. За величиною щорічного зовнішньоторговельного обороту (понад 300 млн.$) торгівля товарами в Криму утримує перше місце серед інших форм і є основним джерелом отримання валюти. З 1995 р. сальдо торгового балансу позитивне, тобто експорт перевищує імпорт. У торгівлі з країнами близького зарубіжжя переважають поставки товарів у порядку прямого товарообміну (бартерні операції) - 2/3 загального обсягу; з країнами далекого зарубіжжя - поставки товарів за ВКВ (включаючи кліринг з вільної конверсією). Порівняно невеликий питома вага таких популярних у сучасної світовій торговій практиці угод, як поставка товарів за прямими виробничим зв'язкам, переміщення товарів у рахунок компенсаційних зобов'язань з розрахунком у кліринговій валюті та постачання сировини та напівфабрикатів на переробку.

Характер участі господарства Криму в міжнародному поділі праці проявляється в товарно-галузевій структурі ввозу та вивозу. У експорті головну роль грають такі види товарів, як риба і ракоподібні (надходження від експорту перевищили 50 млн.$), лакофарбові матеріали (близько 30 млн.$), продукти неорганічної хімії (близько 30 млн.$), алкогольні і безалкогольні напої (близько 20 млн.$). В першу десятку експортованих товарів входять також електричні машини і обладнання, звукозаписуюча і звуковідтворююча апаратура, телеапаратура (їх питома вага в загальному обсязі експорту становить 6,6%), вироби із м'яса і риби (6%), плодоовочеві консерви (5,3%), органічні хімічні сполуки (3,1%), відходи харчової промисловості (1,8%). Незначну роль в експорті відіграють фармацевтичні продукти, пластмасові вироби, гумові вироби, трикотажний одяг - їх частка в експорті не перевищує 0,03%.

Товарна структура експорту Криму не може розглядатися як ефективна, оскільки питома вага машин і обладнання не перевищує 10%, в той же час в розвинених країнах він коливається від 50 до 75%. В останні 3 роки експорт кримських машин скоротився, що пов'язано з кризовим станом багатьох машинобудівних підприємств, що раніше працювали на зовнішній ринок ("Фотон", "Фіолент", "Продмаш" та ін). Більшість підприємств потребує модернізації і значною інвестиційної підживленні. Має тенденцію до зниження питома вага риби і морепродуктов у загальному обсязі експорту. Рибопереробний комплекс Криму останні роки зіткнувся з проблемою погіршення сировинної бази, зокрема з виснаженням промислів Чорноморського басейну і з переходом до значно віддалених районів лову у водах Антарктики.

Значними обсягами вивозу товарів відрізняються підприємства виноробної промисловості, головним чином великі об'єднання "Масандра", "Магарач", "Новий Світ", що постачають конкурентоспроможні марочні вина. Збільшення поставок може бути досягнуто за рахунок розширення площ під технічними виноградниками (оптимально до 90-100 тис. га) і підвищення врожайності винограду, особливо в степовому Криму. З вироблених на півострові 14-16 млн.дкл. виноматеріалів 75% вивозиться для розливу в інші райони, що зменшує прибуток від експорту мінімум в 2 рази. Необхідно розширити місцеву базу розливу, збільшити холодильні потужності і місцеве виробництво скляної тари.

З інших галузей АПК Криму значним експортним потенціалом володіє виробництво ефіроолійних культур, в тому числі лаванди, шавлії, троянди і масла з них. Однак постійно скорочуються площі ефіроносів, відсутність підприємств, що завершують технологічний цикл (за винятком Сімферополя і Бахчисарая), недостатнє фінансування науково-дослідних робіт позбавляють Крим значних надходжень твердої валюти.

Висока частка садово-городніх культур у структурі сільгоспугідь Криму порівняно з іншими регіонами України (до 5%) дозволяє високо оцінити експортні можливості цієї галузі. Половина вироблених овочів направляється за межі Криму, і тільки 1/3 збору піддається місцевої переробки. Збільшення прибутку від експорту як овочів, фруктів може бути досягнуто за рахунок реконструкції насаджень, поліпшення насінництва та переходу до виробництва експортної продукції з глибоким ступенем переробки.

У галузевій структурі експорту Криму 2-е місце займає хімічна промисловість, що розвивається на основі ропи Сиваша, його озер на заході Криму, вапняку і привізної сировини. Великими експортерами є Кримський содовий та бромний завод р. в Красноперекопську, завод двоокису титану, анілінофарбовий завод в Армянську і хімзавод р. в Саки. Можливості розширення експорту в умовах функціонування СЕЗ "Сиваш" поки реалізуються не в повній мірі.

Товарну структуру імпорту Криму представляють електричні машини і обладнання, вантажні і легкові автомобілі, продукти переробки пластмаси, риба, чорні і кольорові метали та ін Кожен з товарів займає в обсязі імпортних поставок більше 3%. Від 0,001 до 0,1% становить питома вага таких товарів, як цукор, жири та олії рослинного і тваринного походження, кондитерські вироби, тканини, алкогольні напої, фармацевтичні продукти, одяг, алюміній, меблі, тютюн. Тенденцію до зростання мають такі сектори імпорту, як ввезення нафтопродуктів, машин і устаткування, харчових продуктів.

Географія зовнішньоторговельних зв'язків Криму має досить строкатий характер. Основними його торговими партнерами залишаються країни колишнього СРСР (близько 60% зовнішньоторговельного обороту). Найбільш значні експортно-імпортні операції з Росією, Білоруссю, Молдовою і Грузією. У торгівлі з цими, а також іншими країнами близького зарубіжжя Крим має великий актив. Пасивне сальдо склалося в торгівлі з Вірменією і особливо з Казахстаном (імпорт перевищує експорт майже в 8 разів).

Крим торгує з більш ніж 70 країнами далекого зарубіжжя, причому перевага явно віддано країнам Європи. Головними партнерами по експорту є Великобританія, Німеччина, Іспанія, Чехія, Ліхтенштейн. З азіатських країн виділяються Туреччина, Кіпр, В'єтнам і Індія. Африканський і американський ринки освоєні кримськими товарами слабко. На загальному тлі помітний експорт, в межах 3-8млн.$ у Нігерії, Марокко, Мавританію, США. Основними партнерами по Криму імпорту традиційно є Німеччина, Польща, Бельгія, Туреччина, Індія, Єгипет і США.

Торгівля послугами тісно взаємопов'язана з торгівлею товарами і чинить на неї все зростаючий вплив. У торгівлю послугами залучено понад 135 млн.$. Як експорт, так і імпорт послуг мають тенденцію до зростання. В експорті послуг переважають транспортні послуги (74%), послуги з ремонту та монтажу, великий відсоток соціальних послуг, у т.ч. послуг з охорони здоров'я (близько 4%), туристичних послуг. Імпорт представлений транспортними послугами, туризмом, фінансовими послугами та послугами зв'язку. Основні потоки послуг спрямовуються з Криму в країни далекого зарубіжжя, переважно в Німеччину, Грецію, Італію, Болгарію, Великобританію, Швейцарію, Туреччину, Ізраїль, Кіпр, Індію, Росію, Білорусь, Узбекистан, а з Криму направляються в Бельгію, Грецію, Швейцарію, Туреччину, Сінгапур, ОАЕ, Єгипет, США, Росії та Узбекистану.
Ефективне впровадження кримських суб'єктів на світові ринки послуг стримується слабкістю матеріально-технічної бази їх виробництва, відсутністю єдиної інформаційної інфраструктури, кваліфікованих фахівців у цій сфері торгівлі, недостатньою розробленістю торгового законодавства, відсутністю державного стимулювання експорту послуг.

Туристичні послуги у зовнішньоторговельному обороті Криму займають 3-е місце після транспортних і ремонтних послуг (близько 3,8%). Разом з тим валютні надходження від туризму (15956 тис.$ в 1996 р.) значно нижче рекреаційних можливостей природних ресурсів півострова. Кількість туристичних фірм, які отримали ліцензію на туристично-екскурсійну діяльність, досягло 451. На зміну колишньої державної монополії прийшло різноманітність форм та типів підприємств, функціонують в умовах посиленої конкуренції. Велика частина зареєстрованих фірм сконцентрована в Сімферополі, Ялті, Євпаторії, Алушті, Керчі, Судаку та Феодосії. Найбільш поширеною формою є акціонерні товариства ("Кримтур", "Атлант-Людмила", "Крим-Грін") та товариства з обмеженою відповідальністю ("Панорама-тур", "Северин", "Ялта-тревел"), спільні підприємства ("Мзс").

З підприємств, які займаються експортом туристичних послуг, необхідно зазначити АТ "Кримтур" (р. Сімферополь з 25 дочірніми підприємствами в різних районах Криму), його доходи становлять близько 1 млн.$ в рік; від 100 до 500 тис.$ щорічного доходу мають готелю "Ялта", "Ореанда-Таврида", фірма "Босфор-тур" (Сімферополь), ПП "Алла" (Євпаторія). В'їзний туризм спирається на досить значну приймальню базу - близько 800 підприємств з ємністю близько 200 тис. місць. Кількість іноземних туристів, які прибули в Крим у 1996 р. склала 100879 осіб; перевищення в'їзного туризму над виїзним - 32717 людина. Безумовним лідером з 62 країн, що постачають туристів в Крим, є Росія (92% загального потоку). Чинниками, що визначили такий стійкий інтерес до кримських курортів з боку найближчого сусіда України, є транспортна доступність та складався десятиліттями стереотип переміщень відпускників в колишньому СРСР. Разом з тим, соціологічні дослідження показують, що більша частина туристів (65%) вважає низьку якість пропонованого їм у Криму туристичного сервісу не відповідає високій ціні за послуги. Це автоматично знижує конкурентоспроможність Криму порівняно з багатьма курортами світу, де можна цілком пристойно відпочити за помірну плату. Переважна більшість кримських готелів не відповідає світовим стандартам, особливо в групі додаткових послуг; на думку фахівців, їх частка в прибутку підприємств не перевищує 6%. В зв'язку з цим назріла необхідність повної модернізації наявних готелів і будівництва 4 - 5 зіркових готелів.

У відповідності із загальносвітовими закономірностями і перспективами розвитку туризму в Криму повинні отримати розвиток такі види туризму, як конгресний, "зелений", етнічний, релігійний, гірничо-спортивний і екзотичний. Слабо використовується потенціал пізнавального туризму: з розроблених раніше 800 тим екскурсій використовуються не більше 30%.

Складною проблемою експорту туристичних послуг є система збуту. Широке поширення набула система посередницької продажу турів і путівок через мережа бюро, розташованих за межами Криму і України - понад 2/3 всього обсягу. В результаті Крим недоотримує левову частку прибутків у місцевий бюджет. Певний економічний ефект у зв'язку з цим може дати регулярне проведення туристичних ярмарків, про що свідчать результати міжнародних ярмарок "Крим. Курорти. Туризм. Весна-97,98", що відбулися 3 - 5 березня 1997 і 2 - 6 березня 1998 р. у Ялті. Необхідно також створити сучасну інформаційно-маркетингову службу, організувати ефективну рекламу, в тому числі у вигляді участі в міжнародних каталогах.

Серед методів сприяння міжнародній діяльності туристичних фірм Криму позитивні результати можуть дати різні пільги, включаючи фінансові. Потребує розвитку туристичне страхування (туристичні депозити в банках), система "time - share" (власність в туризмі), виконання спільних міжнародних програм у галузі туризму, розробка нормативної бази у вигляді впровадження стандартів на турпослуги, ваучерів та путівок єдиного зразка. Треба ширше залучати до регулювання туризму в регіоні неурядові організації. Поки в Криму створена одна структура такого типу - Кримська Асоціація туристичних агентств, метою якої є просування кримського турпродукту на міжнародні туристичні ринки.

Сучасний виїзний туризм у Криму має односторонню, деформовану структуру. У 1996 р. виїжджали за кордон, у тому числі на круїзних судах, 68162 чол. З них більша частина являє своєрідне напрямок ділового туризму - комерційні поїздки до дешевих ринків і оптовим базам за товаром. Середня тривалість турів 3 - 5 днів, переважають традиційні групові тури від 450 $ до Туреччини (66% виїжджають), Польщу (10,5%), ОАЕ (7%), Сирію і Болгарію (за 2%). Серед туристичних фірм, що займаються імпортом послуг, слід виділити ПП "Панорама-тур", ТОВ "Фаворит-тур", СП"Міда" (Сімферополь), мають щорічний дохід від 800 тис. до 2 млн.$. Останнім часом зміст і географія виїзного туризму розширюються, з'явилися тури, розраховані на високозабезпечені шари населення, включаючи індивідуальний клас обслуговування.

Формуються на півострові ринкові відносини вимагають структурної перебудови господарського комплексу. Багато підприємств потребують як оновлення матеріальної бази, так і у впровадженні передових технологій. У сформованій ситуації найбільш прийнятним фінансовим джерелом є іноземні інвестиції. На світовому ринку підприємницького капіталу виступає Крим нетто-імпортером. Капіталовкладення в кримську економіку на 1996 р. склали понад 90 млн.$. На думку багатьох експертів, це вкрай незначно: Крим потребує 600-700 млн. інвестиційних вливань.

Іноземний капітал у 90-ті роки вкладався в основному в легку і харчову промисловість, геологію і розвідку надр, машинобудування і металообробку, охорону здоров'я. Дуже незначні інвестиції в туризм і відпочинок (близько 400 тис.$), сільське господарство, транспорт, промисловість будматеріалів, науку. Країнами-експортерами капіталу виступають переважно країни Європи: Австрія, Німеччина, Греція, Франція, з азіатських країн виділяються Ізраїль, Кіпр і Туреччина. Російські капіталовкладення становлять близько 5 млн.$, кількість підприємств, що отримують їх досягла 21. Друге місце за обсягом інвестування після Російської Федерації займають США (2 млн $).

Серед основних причин недостатнього вкладення іноземного капіталу в економіку Криму найчастіше називають: відносно високий політичний і економічний ризик, відсутність необхідної інформації про можливості та потреби кримських підприємств, низький рівень відповідної підготовки керівних кадрів організацій-реципієнтів. Пошук вирішення зазначених та інших проблем має здійснюватися як на загальнодержавному, регіональному рівнях, так і на рівні окремих підприємств. Сучасне правове поле в особі Законів України "Про режим іноземного інвестування" та АРК "Про іноземні інвестиції" відкриває сприятливі можливості для інвестиційних програм у вигляді державних гарантій вкладень, пільг з оподаткування, введення режимів найбільшого сприяння для реалізації пріоритетних проектів загальнодержавного значення.

Крим в силу недостатньо високого рівня економічного розвитку не може найближчим часом грати роль інвестора. Обсяг вивозу підприємницького капіталу становить 2 млн.$, капіталовкладення спрямовані на організацію підприємства рибної промисловості в Панамі.

Головною формою прямого іноземного інвестування є створення спільних підприємств (СП), їх частка в окремих галузях варіюється від 7 до 90% інвестиційного капіталу. Кількість підприємств зростає. У 1991 було зареєстровано 19 СП, 1993 - 244, на 1.01.1997 р. число зареєстрованих СП досягло 270. Реально діють далеко не все, їх менше 25%. Більшість СП Криму відносяться за світовими масштабами до категорії дрібних підприємств. Близько 80% підприємств організовані за участю лише приватного капіталу, а решта мають змішаний приватно-державний тип інвестування.

Функціональна структура СП обмежена. Переважають такі сектори діяльності, як торгівля товарами і послугами, виробництво товарів споживання. Імпортні поставки по багатьом СП перевищують експортні. В першочерговому розвитку потребують типи СП, які представляють прогресивні наукомісткі галузі і виробляють конкурентоспроможні експортні товари або якісні імпортозамінні. Необхідно також переглянути галузеву структуру прямого іноземного інвестування, всіляко заохочуючи капіталовкладення в індустрію туризму, здатну на швидку економічну віддачу.

В цілому збільшення обсягів зовнішньоекономічних зв'язків Криму та їх економічна результативність будуть визначатися процесом загального оздоровлення економіки регіону і вибором правильної зовнішньоекономічної політики.