Розділ ІІ. Міжнародне та державне регулювання в’їзного туризму
§2.2. Державна політика в галузі в’їзного туризму
Туристична галузь є специфічним і досить складним об'єктом
державного управління. Аналіз, проведений Всесвітньою Туристичною Організацією,
свідчить, що в більшості країн світу державна туристична політика впроваджується
безпосередньо через центральні органи виконавчої влади - національні туристичні
організації, інші інститути, а також опосередковано за допомогою правових
важелів, підтримки туристичної інфраструктури і міжнародної політики.
Туризм як соціально-економічне явище все більше набирає всіх ознак самостійної
галузі національної економіки. По-перше, його суб'єктами є досить однорідні за
призначенням і технологією виробництва товарів і послуг підприємства (туристичні
бази, готелі, фірми, транспорт, зв'язок тощо). По-друге, поступово
вдосконалюється система управління туризмом, логічним завершенням якої сьогодні
є центральний орган виконавчої влади в галузі туризму України. І, по-третє,
незважаючи на значну диверсифікацію, у туристичній індустрії створюється
однорідна за цільовим призначенням продукція.
Визначаючи наявність значного рекреаційно-туристичного потенціалу в Україні та
наявність усіх ознак самостійної галузі національної економіки, актуальною є
постановка питання про необхідність вироблення чіткої державної політики у сфері
туризму і впровадження дійових механізмів її реалізації. Як свідчить зарубіжний
досвід, для отримання максимальної вигоди від в'їзного туризму кожна держава
вдається до таких заходів і розробляє туристичну політику, яка є одним із видів
соціально-економічної політики держави.
Таким чином, туристична політика держави - це сукупність форм, методів та
напрямків впливу держави на функціонування туристичної індустрії для досягнення
конкретних цілей збереження та розвитку її соціального-економічного комплексу.
До основних напрямків туристичної політики України належать:
1) захист прав подорожуючих; 2) захист інтересів виробників вітчизняного туристичного продукту; 3) всебічна підтримка внутрішнього та в'їзного туризму, що може проявлятися у
формі: а) прямих інвестицій у формування туристичної інфраструктури; б) наукового та рекламно-інформаційного забезпечення просування національного
туристичного продукту на світовому ринку; в) податкових та митних пільг, стимулюючих надходження інвестицій.
Пріоритетними напрямами державної політики в галузі в'їзного туризму мають бути:
- удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму; - забезпечення становлення в'їзного туризму як високорентабельної галузі
економіки України, залучення національних та іноземних інвестицій у розвиток
індустрії туризму, створення нових робочих місць; - розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому
туристичному ринку; - створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та
гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів
регулювання [3].
Реалізація державної політики в галузі в'їзного туризму здійснюється шляхом:
- визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму,
пріоритетних напрямів розвитку туризму; - визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх
використання та охорони; - спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку
туризму; - визначення основ безпеки туризму; - нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного,
екскурсійного та інших видів обслуговування громадян); - ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних
послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного
супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; - встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та
курортно-рекреаційного комплексу; - організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в
галузі туризму; - визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та
підготовки кадрів у галузі туризму; - участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму [4].
Державна туристична політика базується на відповідній стратегії і тактиці.
Туристична стратегія - це розробка загальної концепції розвитку і цільових
програм, для реалізації яких необхідний час і значні фінансові ресурси.
Туристична тактика - це конкретні дії і прийоми досягнення поставленої мети у
конкретно визначених умовах.
Основна мета розробки туристичної стратегії полягає у створенні сучасної
високоефективної і конкурентоспроможної туристичної індустрії, яка забезпечить
широкі можливості для обслуговування українських та зарубіжних громадян, а також
значний вклад у розвиток економіки. Для практичної реалізації цієї цілі
пропонується перелік заходів (туристична тактика), до яких можна віднести:
створення нормативно-правової бази розвитку туризму, що відповідає міжнародній
практиці; формування економічних механізмів стимулювання розвитку іноземного та
внутрішнього туризму і залучення інвестицій у цю галузь; введення жорсткої
системи сертифікації і ліцензування туристичної діяльності тощо.
Таким чином, кожна держава, яка розвиває туризм, намагається досягти від його
функціонування максимальної економічної ефективності - отримання економічного
ефекту від організації туристичної діяльності у масштабі держави, туристичного
обслуговування населення регіону, виробничо-обслуговуючого функціонування
туристичної індустрії.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.