Вовк Василь Олексійович

Сільський зелений туризм в Україні: проблеми, здобутки, перспективи

"... мрія дає нуль, якщо її не зробити життям..."
Григір Тютюнник

Всі добрі людські вчинки розпочинаються з мрії. Чотирнадцять років тому подружжя Ольга та Володимир Васильєви (м. Київ), Барнабаш та Габріела Адам (м. Ужгород), Микола Халимоненко (м. Київ), Олександр Слєпоруков (м. Сімферополь), Михайло Товт (м. Берегове) надали своєму благородному задуму життєвої сили, створили й зареєстрували в Міністерстві юстиції Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

За ці нелегкі для України роки досягнуто чималих успіхів в об’єднанні навколо Спілки сільських господарів, що мешкають в Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, Поділлі, Буковині, Придунав’ї, Криму, Слобожанщині, в центральній Наддніпрянщині.

Важливу роль в популяризації сільського зеленого туризму В Україні відіграє науково-популярний журнал „Туризм сільський зелений”, довідник-каталог „Відпочинок в українському селі”, посібник „Поради початківцям”, реалізовано понад тридцять проектів за підтримки фонду „Євразія”, Міжнародного фонду „Відродження”, програми Євросоюзу ТАСІS та інших. Сьогодні активно діють місцеві осередки Спілки в вісімнадцяти областях України.

Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні прийняла до своєї великої родини Європейська федерація сільського та фермерського туризму EVROGITES.

Закони України „Про туризм” та „Про особисте селянське господарство” надали право власнику селянської садиби здійснювати послуги в сфері сільського зеленого туризму. Для екологічного маркування сільських осель введено програму „Зелена садиба”.

Спілка проводить щоденну кропітку роботу по відродженню села, його соціально-економічного потенціалу, правічних звичаїв і обрядів, культури українського народу. Вільні, заможні люди серед мальовничої природи є нашим найціннішим скарбом, і Спілка своєю працею плекає цей скарб. Під час туристичних мандрівок налагоджується активний діалог між містом і селом, регіонами країни, де в мирі і злагоді поруч з титульною нацією живуть люди різних національностей.

Особливо сприяє таким взаєминам започаткована у 2003 році щорічна всеукраїнська виставка-ярмарок сільського зеленого туризму „Українське село запрошує”. Кожен з власників агросадиби привозить на виставку частинку свого краю і має можливість показати матеріальну, духовну культуру свого села, давні обряди, звичаєве право якого так не вистачає в нашому сучасному повсякденному спілкуванні й співіснуванні. В значній мірі це стосується великих міст. І наше село в даному контексті має передумови щоб стати прикладом ввічливості, високої моралі, чесного довірливого ставлення один до одного.

На сьогоднішній день туризм, зокрема сільський зелений – найбільш стрімко зростаюча галузь у світі. Приблизно десять відсотків світового валового продукту приносить міжнародна туристична індустрія. Біля п’ятсот мільярдів доларів США становлять щорічні надходження від світової туристичної галузі й прогнозується зростання до одного трильйону в 2010 році.

Сільський зелений туризм – це саме той сектор економіки, який заслуговує на більшу увагу в Україні. Він потенційно може забезпечити значний внесок в економіку села у вигляді нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, поповнення державного бюджету через сплату податків, сприяє зниженню імпорту та інтенсифікує використання місцевих сировинних ресурсів.

Іноземні туристи, прихильники відпочинку в українському селі, так само як і регіональні споживачі, сплачують усі відповідні податки, такі як податок на додану вартість та акцизний збір і тягнуть за собою сплату інших податків другими господарюючими суб’єктами.

Сільський зелений туризм – індустрія експорту, яка відрізняється від інших експортних галузей одним важливим аспектом. Більшість експортерів вивозять свої товари з країни до споживача. В туризмі споживач прибуває в країну для того, щоб придбати та спожити вироблені продукти та послуги. Це створює додаткові надходження в місцеву економіку.

В умовах несприятливої кон’юнктури внутрішнього й зовнішнього ринку, стагнації виробництва в найгіршому становищі опинилося українське село. Поширюється безробіття, занепадає соціальна інфраструктура зокрема підприємств побутового обслуговування залишилося менше третини. В результаті соціально-економічного занепаду села поглибилася демографічна криза. Як свідчить практика розвинених країн у подоланні вказаних негативних тенденцій можуть відіграти несільськогосподарські види діяльності. В першу чергу, які не вимагають державних капіталовкладень, а можуть задовольнитися поки що використанням існуючих сільських територій, приватного житлового фонду, матеріальних статків. Окрім безпосередніх господарів, що надають послуги з сільського зеленого (агро-, еко-) туризму може отримати робочі місця більшість громади окремо взятого села, яка займається вишивкою, килимарством, гончарством, ткацтвом, різьбярством, писанкарством, ковальством, овочівництвом, садівництвом, бджільництвом, тваринництвом в тому числі конярством. Значну організаційну й методичну допомогу жителям сіл в даному процесі можуть надати сільські, селищні, міські, районні ради, котрі несуть безпосередню відповідальність за сталий розвиток підзвітних їм територій.

Сьогоднішній міський турист надає перевагу активному відпочинку в місцях з екологічно чистим навколишнім середовищем, а також шукає можливостей культурного збагачення, самоосвіти. Для задоволення таких потреб Україна має надзвичайно великі туристично-рекреаційні можливості. Майже п’ятнадцять відсотків території це курорти, зони відпочинку, гірські та приморські ландшафти, придніпровські зелені зони де прекрасне здорове повітря, чисті ріки, гори, місцевості, де збережені національні традиції, фольклор, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам’ятки. Історично склалися більше 500 населених пунктів, які мають унікальну історико-культурну спадщину. Охороняється державою біля 30 національних і регіональних парків та садиб відомих діячів української культури. Визначними є лікувальні ресурси – більш ніж 400 джерел мінеральних вод та понад 100 родовищ цілющих грязей, велика кількість яких є унікальними не тільки для України, але й для Європи.

Значна частина цих ресурсів зосереджена в межах сільської місцевості, площа якої становить 69,3% території країни, та в межах лісових угідь, площа яких складає 17,2%. В селах України нараховується 6,3 млн. житлових будинків, з яких 98% перебувають у приватній власності.

Середньорічна кількість працездатного населення, що мешкає в селах, становить 6,4 млн. осіб, з них більше 0,5 млн. офіційно зареєстровані як безробітні, 3 млн. осіб відносяться до категорії незайнятого населення.

Цікавими туристсько-екскурсійними об’єктами є: пам’ятки історії, архітектури, археології, об’єкти етнографії, заклади культури, виставки тощо. В сільській місцевості крім історико-культурних об’єктів потенційно привабливими є хліборобство як етнографічне явище, яке поєднане з ритуалами: привітання з „хлібом, сіллю та рушником”, „толока” – участь громади при збиранні хліба, на сінокосі – „обжинки” – свято після збирання врожаю; промисли – мисливство, рибальство, збиральництво, чумацтво; ремесла – лозоплетіння, бондарство, столярство, гутництво (виготовлення скла), кушнірство (вичинка шкур для одягу); народна архітектура – хата, клуня, хлів, комора, церкви та каплиці, млини та вітряки; українське національне вбрання, національна кухня.

Якщо буде належно задіяне таке велике багатство матеріальної і духовної культури України, в сільському зеленому туризмі позитивний результат не забариться. А саме – зросте добробут сільської родини, диверсифікуються доходи сільського населення, зменшиться міграція з сільської місцевості, розшириться спектр туристичних послуг в Україні, збільшаться надходження до місцевих бюджетів, підвищиться конкурентоспроможність й привабливість, зростуть обсяги внутрішніх і зовнішніх інвестицій до сільських регіонів, збільшиться кількість робочих місць в галузях прямо або опосередковано пов’язаних з сільським туризмом; молодь зокрема жінки, інші категорії громадян започаткують власну справу в сфері сільського туризму.

Але щоб закріпити такі позитивні тенденції і надати відчутний поштовх розвитку сільського туризму потрібно вирішити низку невідкладних завдань. Це перш за все розробити методичну нормативно-правову базу щодо визначення організаційних умов надання послуг з сільського зеленого туризму в межах особистого селянського господарства; надати методичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочиваючих; впровадити систему пільгового довгострокового кредитування сільського населення на розвиток сільського туризму; сформувати пропозиції щодо елементів фірмового стилю для ідентифікації українського сільського туризму; створити інформаційні засоби та технології з даними щодо клієнтської бази та інформуванням клієнтів про пропозиції з послуг відпочинку в селі; створити державну інституцію для просування за кордоном в’їзного туризму в Україну в цілому, в тому числі сільського зеленого туризму; продовжити підготовку профільних фахівців, навчання й перекваліфікацію сільських господарів, незайнятого сільського населення для роботи в секторі сільського зеленого туризму в Школі сільського туризму започаткованій Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого ткризму в Україні на базі Київського Університету біоресурсів і природокористування; організувати спеціалізовані класи в сільських середніх загальноосвітніх школах з метою підготовки майбутніх кадрів для сільського зеленого туризму; створити на рівні країни та областей комп’ютеризовану систему бронювання та резервування місць в домогосподарствах та послуг.

У порівнянні з безпосередньо власниками агроосель, туроператори та турагенти є не менш важливим компонентом ринкової системи, які, знаходячись у безпосередньому наближенні до потенційних споживачів послуг – міських жителів -, найкращим чином зможуть виконувати функції маркетингу та реалізації послуг в сфері сільського туризму, що в кінцевому результаті позитивно вплине на швидкий розвиток сільського зеленого туризму в Україні.

Допоможе вирішити правові, організаційні засади реалізації державної політики України в сфері сільського зеленого туризму Закон України „Про сільський зелений туризм”, рзроблений Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні із зацікавленими структурами, але ще до цього часу не прийнятий Верховною Радою України.

Є ще один досить суттєвий резерв для поповнення обігових коштів власників сільських садиб, що надають туристичні послуги. Більшість з них мають земельні паї, які здають в оренду, і за те отримують мізерну платню до трьох відсотків від вартості землі без урахування її кадастрової вартості , а отже дуже дешево. Настав час значно підвищити орендну плату власникам земельних паїв, можпиво до двадцяти відсотків від вартості урожаю. Тоді вони відчують себе дійсними володарями своєї землі, а багатостраждальне українське село поступово почне підійматися з колін. Не даймо втратити надію колисці нашої нації.

Джерело: www.magazine-rest.in.ua