Аналіз сучасного стану туристично-рекреаційного бізнесу на Закарпатті

Волошин В.В.
Науковий вісник УжНУ. - 2009. - Серія «Економіка». - Випуск 28. - С.13-16.

В роботі проведено дослідження загальної характеристики інфраструктури туристично-рекреаційного бізнесу, аналіз кількісних показників діяльності санаторно-курортного комплексу області, дослідження туристично-рекреаційної галузі як бізнесу на Закарпатті, проведення дослідження проблем соціального характеру та необхідність створення соціально-економічного моніторингу сфери туризму, економіко-фінансової стратегії розвитку регіонального туризму, єдиного інформаційного простору.

Ключові слова: туристично-рекреаційний бізнес, соціально-економічний моніторинг, туризм, туристично-рекреаційна політика.

ВСТУП

Перехід до ринкових відносин викликав глибокі перетворення в сфері туризму. В результаті скасована централізована система управління туризмом, державна фінансова підтримка розвитку регіональних туристських центрів, порушені основи взаємодії різних регіонів у створенні і просуванні на споживчий ринок туристського продукту. Разом з тим кожен регіон володіє значними туристськими ресурсами, унікальність та істотна привабливість яких створює передумови для формування внутрішньорегіонального і міжрегіонального туристського продукту. Різноманіття природних, кліматичних, ресурсних, історичних умов, що сприяють формуванню туристського продукту, стали основою для створення нових рекреаційних зон туристичного призначення. Однак вирішення всіх питань, пов’язаних з відкриттям нових туристичних комплексів, є досить складним процесом, незабезпеченим ні концептуально, ні стратегічно, ні програмно.

Усе це визначає необхідність створення соціально-економічного моніторингу сфери туризму, єдиного інформаційного простору, скоординованої державної та регіональної політики з розвитку сфери туризму, організаційно-правового забезпечення реалізації туристських процесів, економіко-фінансової стратегії розвитку регіонального туризму. Всі вище перераховані аспекти й зумовлюють актуальність дослідження даної теми.

В останні роки вітчизняними та зарубіжними вченими в цьому напрямку проведений цілий ряд досліджень. Серед науковців, що займаються дослідженнями з даної проблеми можна відзначити: Блохін Ю.І., Богданов Ю.В., Волков B.C. які розробили принципи розвитку сфери туризму в ринковій економіці; вчені Біржаков М.Б., Дрогов І.А., Марінін М.М. - запропонували оригінальні технології розвитку автотурів, дитячо-юнацького туризму, виїзного туризму; науковці Галенська О.М., Корнєєв С.Є., Тайнович Н.В. - розвили уявлення про механізми регуляції організаційно-правових відносин у сфері туризму; дослідники Карлова Г.А., Казанкіна Т.В. запропонували систему заходів для інвестування сфери туризму і формування цінової політики.

Світова туристична індустрія пережила справжній бум у ювілейному 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття.

З кожним роком число подорожуючих збільшується на 5-7% і вже досягло 700 млн. чоловік в рік. Прибутки від туризму також сягнули рекордної відмітки і щороку складають близько 500 млрд. $.

Прогнози щодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст дорівнює 6,2%). В тому числі 5,8 млн. туристичних поїздок (приріст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).

Розглядаючи структуру внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008 році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.

1. РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ

Понад 6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн. екскурсантів на рахунку тур агентств. В Україні на фоні зростання в'їзного туризму взагалі, частка в ньому організованого туризму зменшується. У виїзному туризмі України, обсяги якого збільшились за 2008 рік на 8,7%, простежуються певні закономірності та тенденції [3, С.56].

Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі в 2004-2008 pp.

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість туристів, які в'їхали в Україну, млн. осіб	7,6	6,2	4,2	4,4	5,8
Кількість туристів, які виїхали з України, млн. осіб	10,5	8,6	7,4	8,7	9,4
Кількість внутрішніх туристів, млн. осіб	5,7	5,7	6,4	6,6	6,9
Загальний обсяг туристичних потоків, млн. осіб	23,8	20,5	18,0	19,7	22,1
Приріст до попереднього року, %	10,19	-13,9	-12,2	9,44	12,18

Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які відносяться до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичними пропозиціями.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно-забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:

1) геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);
2) наявність рекреаційних ресурсів;
3) стан туристичної інфраструктури;
4) попит на рекреацію та туризм;
5) туристично-рекреаційна політика регіону.

Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні займає не тільки рекреація, але й друга група туристичних ресурсів – культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48690 об'єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській області (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

Багатовекторність економічної політики України, європейський вибір, співпраця з Світовим банком та Міжнародним валютним фондом сприяють розвитку конгресового туризму, проведенню в Україні економічних форумів, наукових конференцій та симпозіумів тощо [4, С.191].

Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

Найголовнішим у ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін. Тут доцільно відзначити, що на початок 2009 року в Україні налічується 1258 підприємств готельного господарства загальною кількістю 100,67 тис. місць. За формою власності вони розподіляються таким чином: 40% перебувають у державній та комунальній власності, 57% - у колективній та 3% - у приватній. Рекреаційні можливості України характеризуються також наявністю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії 487, санаторії-профілакторії - 357, бази та інші заклади відпочинку - 2015, пансіонати відпочинку - 235, будинки відпочинку - 38, пансіонати з лікуванням - 68, інші заклади - 104 [20, С.233].

Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання в Україні становить, 15,6% території, в тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму - 0,4). Близько 7,8 млн. га відносять до умовно придатних для рекреації земель (мають обмежене рекреаційне значення).

2. РОЗДІЛ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНА ГАЛУЗЬ ЯК БІЗНЕС НА ЗАКАРПАТТІ

Туристично-рекреаційна галузь Закарпаття протягом останніх п’яти років динамічно розвивається за усіма показниками, активною є інвестиційна діяльність в галузі, збільшується кількість відвідувачів, підвищується зайнятість в галузі, досить активно розвивається зелений туризм, який оснований на діяльності окремих домогосподарств.

Туристично-рекреаційний комплекс регіону представлений переважно малим та середнім бізнесом. Протягом останніх років кардинально змінилася структура форми власності закладів на користь приватної.

У області поступово формується туристично-рекреаційний комплекс з двома чітко визначеними піковими сезонами – літнім (оздоровлення, відпочинок, лікування) та зимовим (гірськолижний), кожен з яких має певну специфіку забезпечення послуг.

З метою залучення бюджетних та позабюджетних коштів до фінансування важливих завдань розвитку галузі Закарпатською обласною радою затверджено три регіональні програми в туристично-рекреаційній галузі: “Програма розвитку туризму та рекреації в Закарпатській області на 2002-2010 роки, “Програма розвитку сільського туризму в Закарпатській області на 2004-2008 роки (з 2007 року відмінена рішенням сесії обласної ради), “Програма розвитку в області перспективних туристично-оздоровчих комплексів та інфраструктури до них на 2005-2010 роки.

Закарпатська область розташована на південному заході України і межує з 4-ма країнами ЄС (Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією), а також Львівською та Івано-Франківською областями країни. Територія області на півночі захищена Карпатським хребтом, з північного заходу – Татрами, з півдня – західними Румунськими горами і Мараморошським масивом. Площа Закарпаття становить 12,8 тис.км² або 2,1% території України. Близько 80% території регіону займають гори, серед яких найвища точка України – гора Говерла (2061 м).

В регіоні розвинені практично всі види рекреаційної діяльності: від санаторно-курортного лікування до відпочинку і різних видів туризму, що здійснюються протягом цілого року. Важливим при аналізі місця і ролі рекреаційної галузі в господарському комплексі регіону є визначення переліку показників, що дають характеристику впливу цієї галузі на економіку регіону. В якості пріоритету оцінки впливу галузі можуть братися економічні показники (роль надходжень від галузей рекреації у формуванні доходів Державного та місцевих бюджетів), соціальні (розв`язання проблеми безробіття), медичні (зниження рівня захворюваності), екологічні тощо. При аналізі ефективності рекреаційної діяльності важливо врахувати не тільки прямі економічні результати функціонування рекреаційних об`єктів, але і непрямі – показники відновлення втрачених у процесі діяльності фізичних та моральних сил і здоров`я.

Проблемним питанням, пов’язаним з позитивною динамікою відвідувачів у окремих туристично-рекреаційних районах, є визначення місткості та максимального рівня навантаження на природні екосистеми, які активно використовуються для туристично-рекреаційних потреб, як у літній, так і зимовий періоди. Сталий еколого-економічний розвиток рекреаційної галузі передбачає розвиток рекреаційної діяльності у кількісному та просторовому плані таким чином, щоб навантаження на природне середовище залишалося нижчим рівня його пропускної спроможності для збереження та потенційного використання сьогоднішнім та майбутніми поколіннями.

Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузей економіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніх відвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол. США.

Протягом 2008 року туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України, загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько 3 млрд. грн., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднім роком становив 30%. За останні три роки кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 рази, в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 38%.

Оскільки природне середовище є важливим активом рекреаційної галузі, виникає необхідність природних ресурсів важливо визначити пропускну спроможність рекреаційних об’єктів та виробити відповідну політику розвитку галузі із залученням як органів державної влади та місцевого самоврядування, так і учасників рекреаційного ринку (рекреаційні заклади, споживачі), мешканців рекреаційних територій.

Проблемним питанням соціального характеру є невисока якість новостворених робочих місць у закладах короткотермінового сезонного відпочинку, які є тимчасовими або з неповною зайнятістю і характеризуються чітко вираженою сезонністю.

Таблиця 2

Показники розвитку соціальної сфери гірських районів у 2008 році

Райони	Кількість народжених в розрахунку на 1000 осіб населення	Кількість померлих в розрахунку на 1000 осіб населення	Природний приріст, скорочення населення (-), осіб	Рівень зареєстрованого безробіття, %	Середньомісячна зарплата, грн.
Всього	9,6	13,4	-3,8	4,01	419,14
Славське	9,9	16,0	-6,1	3,55	274,34
Яблуниця	11,4	14,9	-3,5	6,9	399,20
Буковель	9,4	16,1	-6,7	7,73	237,89
Драгобрат	12,6	13,6	-1,0	8,49	296,27

У результаті введення в дію Закону “Про туризм” кардинально змінилася структура туристів, обслужених туроператорами та турагентами – у 2003 році туроператори забезпечили обслуговування 80%, а у 2006 році – тільки 20% усіх туристів.

За період, що аналізується спостерігається зменшення окремих показників діяльності туристичних організацій Закарпаття – кількість виїзних туристів зменшилася на 28% (з 13,9 тис. осіб у 2003 році до 10 тис. осіб у 2006 році), а обсяги внутрішніх туристичних потоків за цей ж період зменшилися на 27% (з 65,8 тис. осіб до 48,2 тис. осіб).

У структурі туристичних потоків Закарпатської області переважає внутрішній туризм – 61-71%, зменшилася питома вага виїзного туризму – з 22% у 2003 році до 14% (2006 р.), частка іноземних туристів протягом аналізованого періоду коливається на рівні 17-12%.

Відповідно до Закону України “Про туризм” однією з організаційних форм туризму є міжнародний туризм, до якого відносять в’їзний (який передбачає здійснення подорожей в межах України тих осіб, які постійно не проживають на її території) та виїзний (подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до інших країн) туризм.

Позитивною є тенденція зростання кількості іноземних туристів у області, яка за аналізований період у цілому зросла на 3% (з 11,3 тис. осіб у 2003 році до 11,7 тис. осіб у 2006 році), що є важливим при аналізі впливу галузі на регіональний економічний розвиток.

Потенційно достатніми є можливості активізації в’їздних туристичних потоків з Румунії, Чехії, інших країн СНД, що мають спільні або близькі до закарпатських історичні, культурні, мовні традиції. Перспективним напрямом є розвиток діаспорного туризму з Канади, США, Португалії, Італії, інших країн, де представлені українські емігранти різних хвиль.

Мережа закладів санаторно-курортного комплексу у 2006 році склала 20 санаторіїв, 8 санаторіїв-профілакторіїв, 39 баз відпочинку, 1 дитячий оздоровчо-санаторний заклад, 1 курортну поліклініку. Порівняно з попереднім 2005 роком дещо змінився склад мережі комплексу – почали діяльність 4 санаторії, 1 дитячий оздоровчо-санаторний заклад, 1 курортна поліклініка, а припинили діяльність 5 баз відпочинку. Слід відмітити, що досить висока частка закладів протягом 2006 року не працювала – 27 одиниць з 69 (в т.ч. 3 санаторії, 4 санаторії-профілакторії, 20 баз та інших закладів відпочинку), головним чином через капітальний ремонт закладів та відсутність коштів на експлуатацію.

Найбільш розвинутою є мережа закладів даного профілю у Мукачівському та Свалявському районах (забезпечують 55% ліжкового фонду санаторно-курортних та оздоровчих закладів області), у 2006 році жодного дня не працювали заклади Іршавського та Воловецького районів.

Аналізуючи кількісні показники діяльності санаторно-курортного комплексу області, слід відмітити постійне стабільне збільшення оздоровлених протягом тривалого часу осіб – за аналізований період збільшення склало 20% (з 58,7 тис. осіб у 2003 році до 70,8 тис. осіб у 2006 році). Найбільша кількість осіб оздоровлюється у санаторіях – 68 – 75% усіх оздоровлених. Постійно зростає кількість іноземних громадян, що скористалися оздоровницями Закарпаття – 787 осіб у 2006 році (на 16% більше порівняно з 2005 роком). Традиційно користуються оздоровницями області відвідувачі з Російської Федерації, Польщі, Німеччини, Молдови, Ізраїлю.

На відміну від загальнообласної тенденції, у структурі відвідувачів санаторних закладів переважає оздоровлення протягом тривалого часу, а кількість оздоровлених протягом одного-двох днів за чотири роки скоротилася у близько 2,5 разів, при одночасному зменшенні питомої ваги даної групи з 9,9% (2003 р.) до 3,6% (2006 р.). Така ситуація визначається специфікою надання послуг санаторіями, що вимагає відносно тривалого перебування для одержання бажаного оздоровчого ефекту.

ВИСНОВКИ

Слід відмітити, що туристично-рекреаційна галузь визнана пріоритетом розвитку Закарпатської області як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Туристично-рекреаційна галузь Закарпаття протягом останніх п’яти років динамічно розвивається за усіма показниками, активною є інвестиційна діяльність в галузі, збільшується кількість відвідувачів, підвищується зайнятість в галузі, досить активно розвивається зелений туризм, який оснований на діяльності окремих домогосподарств.

У області поступово формується туристично-рекреаційний комплекс з двома чітко визначеними піковими сезонами – літнім (оздоровлення, відпочинок, лікування) та зимовим (гірськолижний), кожен з яких має певну специфіку забезпечення послуг.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андропов О.М. Стан рекреаційного комплексу України // Економіка і Екологія. – 2005. - № 24.
2. Арутян М.И. Развитие ринка международного туризма в Украине. Киев, 2005. - 235с.
3. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. – 395с.
4. Бейдик О.О., Ляхова Т.О., Уманчик В.А. Рекреаційне освоєння і рекреаційно-ландшафтне районування Середнього Подніпров’я // Вісн. Київ. ун-ту. Географія. – 1987. – Вип. 29. – С.19–24.
5. Гаспарян А.А. Розвиток гірського туризму в Україні // Бізнес. – 2005. - №5.