Вєтрова Н.М.

Рекреація і екологія: стратегія взаємовідносин

Постановка проблеми. Витрачаючи в трудовій діяльності власні фізичні і розумові здібності, людина повинна мати можливості для підтримки і коригування фізіологічного стану організму в процесі відпочинку, оздоровлення, всебічного саморозвитку. Зазначений процес визначається як рекреація людського організму [1, с. 12]. Особливо підвищується значення рекреації людини в умовах високої інтенсивності і напруженості праці в сучасному виробництві, а також наростання психологічних перевантажень.

При організації ефективної рекреації людини необхідно враховувати екологічний стан природних систем і якість навколишнього середовища як визначального чинника рекреаційної діяльності, що пов'язано з безпосередньою участю природних складових (клімат, гідроресурси, бальнеогрязьові запаси, фітолікувальні фактори, морські та пляжні ресурси) в рекреаційному процесі. Тому зниження якісних характеристик навколишнього середовища по відношенню до нормальних представляє небезпеку як для суспільства, так і для кожної людини, а також різко негативно позначається на рекреаційної привабливості території [2, с.63]. Враховуючи зазначені аспекти, для рекреаційних територій повинна розроблятися стратегія розвитку, яка дозволяла б забезпечити баланс системи «природа - урбанізація території - рекреація людини».

Проблеми стану навколишнього середовища, його охорони, впливу на здоров'я населення, на ефективність рекреаційної діяльності широко вивчалася вченими-екологами [2, с.6-68], [3, с.57, с.250, с.22], [4, с. 241, с. 281], медиками [3, с.95], економістами [1, 5], проте аспекти стратегічного планування розвитку рекреаційного регіону все ж потребують додаткового осмислення. Основна мета статті присвячена розгляду підходів до формування стратегії розвитку рекреаційного регіону з урахуванням екологічної складової, дослідження яких проводиться в рамках НДР кафедри економіки підприємства Кримської академії природоохоронного і курортного будівництва.

Так, при наявності рекреаційних потреб суспільства та окремої людини, присутня на території сукупність рекреаційних ресурсів, завдяки таким властивостям як цілюще-оздоровчий вплив, унікальність, історична і художня цінність, естетична привабливість використовується для організації різних видів і форм рекреації. Це пов'язано з розумінням рекреаційної діяльності як процесу, що має не тільки фізіологічну і соціальну, а й економічну складову. При цьому використання території для рекреаційної діяльності має з одного боку враховувати рівень економічної доцільності її організації, а з іншого - екологічні характеристики використовуваного простору. Отже, важливо комплексне усвідомлення склався і можливого впливу на довкілля антропогенних процесів, включаючи рекреаційно-економічну діяльність, а в цьому випадку присутні проблеми функціонування природних комплексів в умовах спрямованого впливу на них людини.

Основна ідея при побудові цілісної стратегічної перспективи розвитку рекреаційної території бачиться авторові у забезпеченні збалансованого взаємодії природних, технічних і соціальних підсистем, які формують середовище, що відповідає санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам суспільства при збереженні природно-ресурсного і екологічного потенціалу природи.

Необхідно зазначити, що для вирішення зазначеної задачі необхідно оцінити рівень економічного розвитку та екологічного стану території; проаналізувати ресурсний потенціал регіону; провести територіальне і галузеве зонування території за видами ресурсів, оцінити екологічний стан території. Результати досліджень можуть створити основу обґрунтування стратегічних перспектив - розвиток, стабілізація, скорочення рекреаційної діяльності відповідно з дотриманням принципу «Не нашкодь» як людині-рекреанту, так і навколишньому середовищу.

Слід враховувати, що стратегічна перспектива враховує цілий комплекс характеристик як зовнішнього оточення, ситуації в галузі, позиції в сегменті ринку, так і внутрішніх особливостей рекреації на окремій території. Стратегія визначає альтернативи розвитку - курс на розвиток за обсягами або видів рекреаційних послуг; забезпечення стабільності функціонування рекреаційних підприємств; необхідність реалізації заходів щодо скорочення окремого виду діяльності у разі несприятливих очікувань. Крім того, стратегічна перспектива повинна враховувати принципи забезпечення екологічної безпеки рекреаційної діяльності:

- по-перше, слід оцінювати доцільність створення нових та розвитку існуючих виробництв, підготовки трудових ресурсів та інших елементів діяльності на окремій території, включаючи небезпечні виробництва (можливі викиди, дисбаланс стану навколишнього середовища та ін), враховуючи їх вплив на природне середовище в цілому і на рекреаційні ресурси зокрема;
- по-друге, необхідно передбачати перерозподіл продуктивних сил з територій, які урбанистически перевантажені або близькі до стану екологічного лиха.

Розглянемо можливі стратегічні перспективи.

1. Стратегія концентрованого зростання передбачає орієнтацію територіальних рекреаційних зон на розширення та покращення рекреаційних послуг, враховуючи наявні ресурси і сформовану інфраструктуру, що дозволить збільшити обсяги надання послуг, а також нарощувати потужності в перспективі за рахунок одержуваних коштів. Важливо відзначити, що стратегія концентрованого зростання також може включати заходи, які реалізуються в ціновій сфері - пропозиція близьких за якістю послуг за більш низькими цінами за рахунок зниження витрат. При цьому враховується, що за тривалий період в Криму склалася і діє спеціалізація рекреаційного комплексу, при якій в окремих містах чи населених пунктах організовувався лише недорогий сімейний відпочинок оздоровчий, на інших територіях розвивалося санаторно-курортне обслуговування відповідних категорій рекреантів у відповідності з наявними рекреаційними ресурсами, окремо створювалися зони елітного туризму та ін Стратегія концентрованого зростання доцільна для традиційно популярних рекреаційних зон, в яких вдосконалення індустрії дозволить вийти на якісно новий рівень розвитку без підвищення навантаження на територіальні екосистеми. Однак при обґрунтуванні даного стратегічного напрямку необхідно проведення широкомасштабного дослідження стану середовища при існуючих обсягах рекреаційної діяльності.
2. Основою доцільності стратегії захисту позицій територіального рекреаційного комплексу на ринку без зростання обсягів рекреаційних послуг є рівень наявних рекреаційних ресурсів території, які використовуються вже з достатнім завантаженням і в цих умовах доцільно вдосконалення рекреаційних послуг без збільшення потужностей підприємств рекреації. У рамках даної стратегії підприємства і території в цілому повинні повною мірою враховувати той аспект діяльності, який відображає ступінь допустимого навантаження впливів людини і його діяльності на навколишнє середовище. В умовах цих вимог, необхідно оцінювати доцільність створення нових і розвитку наявних об'єктів рекреації та інфраструктури на окремій території, виходячи зі сформованої практики використання ресурсів. Порушення балансу «ресурси-обсяги діяльності» на території можуть призвести як до різкого зниження якості наданих послуг, так і до критичних змін у стані території, які потребують значних витрат на заходи щодо усунення негативних наслідків. Однак економіка території, для якої характерні певний кваліфікаційний склад кадрів, структура фондів, а також система організації діяльності, дуже залежна від різких структурних змін і спеціалізація має тісний зв'язок з соціальними проблемами, які слід враховувати при прогнозуванні шляхів розвитку. Дана стратегія для рекреаційної зони передбачає орієнтацію на збереження рівня зайнятості, стабілізацію соціальних процесів, підтримання екології навколишнього середовища території допомогою підвищення привабливості за рахунок унікальності та якості надання послуг в обсягах наявних. Стратегія з такими цілями економічно доцільна для території, яка володіє унікальними рекреаційними ресурсами, які використовуються сьогодні на максимально допустимому рівні.
3. Стратегія зміни спеціалізації спрямовує на розвиток рекреаційних послуг на територіях, які в цей період не мають рекреаційної спеціалізації. Ця стратегія реалізує принцип структурних змін територіального комплексу в мінливих умовах її функціонування. Так, в Криму існують території, на яких є значні, часто неповторні рекреаційні ресурси, хоча ці території традиційно задіяні у сільськогосподарському виробництві. Однак в умовах докорінного реформування АПК та оцінки рівня ефективності ведення сільського господарства на таких територіях слід розглянути можливість зміни в цілому або частково спеціалізації у напрямку орієнтації на сільський туризм, полювання як відпочинок, бельнеологические курортні послуги і інші види відновлення здоров'я і стану трудового потенціалу нації.

Узагальнюючи, стратегічні перспективи як загальний напрям рух у розвитку діяльності не можуть не відображати суб'єктивні думки і прагнення їх розробників. Однак для подолання можливих суперечностей між господарюванням і станом зовнішнього середовища повинна бути розроблена і реалізована система заходів екологічної спрямованості, що регламентує ведення рекреаційно-економічної діяльності. У такій системі об'єднуються соціально-організаційні, оціночно-прогнозні і технічні заходи, які дозволять уникнути неузгодженості екологічних параметрів території та рекреаційно-економічної діяльності. Сформульовані підходи до розробки стратегії функціонування рекреаційної території потребують подальшого уточнення і доопрацювання з урахуванням аналізу взаємодії сукупності факторів діяльності.

Джерела та література

1. Мамутов В.К., Амоша А.І., Дементьєва Т.М. та ін. Рекреація: соціально-економічні та правові аспекти. - Академія наук України Інститут економіки промисловості. - К: Наук. думка, 1992. - 141 с.
2. Питання розвитку Криму / Науково-практичний дискусійно-аналітичний збірник / Випуск 10. Стан навколишнього середовища та використання природних ресурсів в Автономній Республіці Крим - Сімферополь: Таврія, 1998. - 114 с.
3. Стійкий Крим. План дій: наукові праці КИПКС. - Київ-Сімферополь: СОНАТ, 1999. - 400 с., іл., 16 с. кол. вкл.
4. Стійкий Крим. Суспільно-екологічний рух. - Сімферополь: Бізнес-Інформ, 2002. - 368 с., іл.
5. Сталий розвиток рекреаційно-економічного комплексу Криму / Колектив авторів; Під ред. д.е.н., проф. О.В. Єфремова. - Сімферополь: «Таврія», 2002. - 300 с.