Васильєв О.А.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 1.

З історії вітчизняного туризму

У спеціальній літературі прийнято виділяти декілька етапів розвитку туризму в Радянському Союзі. Перший (1920-1936 рр..) характеризується створенням соціально-економічних умов, зародженням і організаційним становленням екскурсійного і туристського руху.

Однак туристське рух в Росії, в сучасному його розумінні (як один з видів активного відпочинку), зародилося не в 20-е рр., а ще в кінці XIX століття. У той час в країні одна за одною стали з'являтися перші туристські організації: «Альпійський клуб» в Тбілісі (1877), «Підприємство для громадських подорожей в усі країни світу» в Петербурзі (1885), «Кримський гірський клуб» в Одесі (1890) з філіями в Ялті та Севастополі (пізніше - «Кримсько-Кавказький гірський клуб»), «Російський тюрінг-клуб (товариство велосипедистів) у Петербурзі (1895) з відділеннями в Москві, Києві, Ризі та ін. В 1901 р. «тюрінг-клуб» був перетворений на Російське товариство туристів (ртт), що стало найбільшим туристським об'єднанням в країні - до 1914 р. в його рядах налічувалося близько 5 тис. членів [1].

Туристське рух в Росії того часу, як і спортивний рух в цілому, не набуло масового характеру, залишаючись справою невеликого кола людей. Це було пов'язано з цілим рядом причин: економічних (заняття туризмом були не по кишені представникам біль-шинства станів; матеріально-технічна база не була розвинена), психологічних (людям дуже складно було прийти до усвідомлення того, що в заняттях спортом немає нічого поганого) і ряду інших. Заважали цьому і штучно створювані обмеження на заняття спортом (в тому числі і туризмом). Наприклад, за статутом РОТ його членами не могли бути учні й нижні військові чини.

Після встановлення в країні влади більшовиків держава стала приділяти більше уваги питанням фізичної культури і спорту. У країні почалося створення системи масового фізичного виховання. Паралельно з цим йшов процес відсікання раніше існуючих організацій, не вписалися в нову систему. По щасливою випадковості Російське товариство туристів уник долі інших буржуазних спортивних організацій і не було ліквідовано в перші роки радянської влади. Навпаки, це об'єднання було включено в державну систему загального фізичного виховання. Частково це відбулося завдяки зусиллям людей, які займалися організаційними питаннями руху, його становленням: Н. Криленко, В. Тамму, А. Фрумкину, Ст. Немыцкому та ін [2].

Але РОТ не стало єдиною організацією, що об'єднувала учасників турдвижения в країні. Туристські групи створювалися на базах екскурсійних організацій Наркомосу, НКВС, ВРНГ, при крайових виконкомах та інших державних установах. Ще в 1918 р. при Наркомосі була створена перша радянська туристська організація «Бюро шкільних екскурсій Наркомосу», а в 1920 р. - «об'єднане лекційно-екскурсійне бюро» - прообраз сучасних туристично-екскурсійних установ [3].

У 1929 р. Російське товариство туристів було перейменовано в Товариство пролетарського туризму (ОПТ). ОПТ ставило перед собою наступні завдання: знайомство з країною з метою самоосвіти; розвиток моральних і фізичних якостей; краще використання можливостей відпочинку; а також надання допомоги відсталим народам в освоєнні культурної спадщини; проведення дослідницької роботи з виявлення природних багатств країни. У своїй роботі ОПТ спиралося на клітинки в установах, на промислових підприємствах, у радгоспах і колгоспах; відділення ОПТ окружного та обласного масштабу були у всіх республіках. Розроблялися маршрути, видавалася методична література [4].

У 1930 р. постановою РНК СРСР на базі ОПТ та АКЦІОНЕРНОГО товариства «Радянський турист» було створено Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій (ОПТЭ). ОПТЭ здійснювало велику роботу по залученню населення у туристичні походи та екскурсії, розвитку мережі турбаз і маршрутів. У 1936 р. постановою ЦВК СРСР керівництво роботою в галузі туризму було покладено на ВЦРПС. Почався новий етап в історії вітчизняного туристичного руху.

Одночасно отримав розвиток туризм в РККА, який розглядався як найважливіший засіб у справі підвищення бойової готовності особового складу. У 20-і рр .. широке поширення отримав в армії пішохідний і лижний туризм. Були здійснені сходження на ряд гірських вершин, організовувалися екскурсії по місцях боїв громадянської війни і т. д. [5].

Міжнародний туризм бере свій початок в середині XIX століття. Однак його розквіт припав на XX століття. Характер міжнародних туристських зв'язків, як складової частини міжнародних відносин, зумовлювався насамперед політичними відносинами між окремими країнами та групами країн. Туристські зв'язки виявлялися надзвичайно чутливими до політичних коливань і служили як би барометром відносин між державами.

Перед радянським об'єднанням міжнародного туризму ставилися завдання надати друзям СРСР можливість ознайомитися з ходом соціалістичного будівництва, а також розширити масштаб поїздок трудящих Радянської країни за кордон.

Розвиток іноземного туризму в 20-30-ті рр. викликало необхідність розробки заходів щодо упорядкування прийому зарубіжних гостей в СРСР. У травні 1929 р. рішенням Ради праці і оборони було створено Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист». Крім прийому і обслуговування іноземних делегацій і туристських груп воно організовувало виїзд радянських туристів за кордон. У 1930-1931 рр. були вперше здійснені масові морські поїздки ударників праці першої п'ятирічки на борту теплоходів «Абхазія» і «Україна» навколо Європи.

Інтерес до життя першої в світі соціалістичної держави був великий за кордоном, проте в цілому міжнародна політична обстановка двадцятих і тридцятих років не сприяла широкому розвитку міжнародного туризму [6].

До 1936 р. туристське рух всередині країни придбало масовий характер: в турклубах і клітинках до 1930 р. займалося вже 500 тис. осіб проти 5 тис. у 1914 р. Туризм став поширеним видом відпочинку сотень тисяч людей. Разом з тим існувало ще чимало проблем, серед яких особливо виділялася нерозвиненість матеріально-технічної бази. Але, незважаючи на це, туристське рух завдяки, насамперед, ентузіазму окремих людей продовжувало рости і міцніти.

Література

1. Див.: Квартальнов Ст. А., Федорченко В. К. соціальний Туризм: Історія і сучасність. Київ, 1989. С.12-13.
2. Див.: Кудрявцев В. Р., Кудрявцева Залізн. Ст. Спорт світу і світ спорту. М., 1987. С.261-262.
3. Див.: Квартальнов Ст. А., Федорченко В. К. Указ. соч. С.44.
4. Див.: Там же. С.44-45.
5. Див.: Там же. С.45.
6. Див.: Ананьєв М. А. Основи міжнародного туризму. М., 1978. Ч.1. С.8.