Бенаїного І.В., Тихонова М.І.

Стратегічне планування в індустрії туризму

Планування діяльності є найбільш важливою функцією менеджменту. Даному питанню присвячені роботи провідних фахівців, що займаються проблемами управління у сфері послуг - Ф. Котлера, Р.Браймера [2], Д.Уокера, Чуднівського А.Д., Карпової Г.А. та інших. Американський фахівець в області планування туризму Едвард Инскип пропонує розглядати планування як організацію майбутнього для досягнення ряду цілей і завдань [1].

В умовах обмежених виробничих ресурсів ринкове планування їх використання служить основою економічної свободи як виробників товарів і послуг, так і споживачів матеріальних благ. У процесі планування забезпечується необхідне рівновагу між виробництвом і споживанням продукції, величиною ринкового попиту на товари й послуги та обсягом їх пропозиції.

Піонерами розробки технології планування туризму на початку шістдесятих років ХХ століття були Франція і Великобританія. Сьогодні успішний розвиток туризму неможливо поза концепції сталого розвитку, запропонованої Світовим союзом охорони природи [1, 2, 4].

У сфері туризму фахівцями Всесвітньої туристської організації сформульовані три основних принципи сталого розвитку:

- Екологічна стійкість забезпечує сумісність з розвитку туризму підтриманням базових екологічних процесів, біологічної різноманітності та біологічних ресурсів;
- Соціально-культурна стійкість забезпечує розвиток, сумісний з культурою, самобутністю та життєвими цінностями місцевого населення;
- Економічна стійкість забезпечує економічну ефективність розвитку туризму і таке положення, при якому обраний метод управління ресурсами дає можливість їх використання майбутніми поколіннями.

Стратегічне планування в туризмі здійснюється в діапазоні від макронационального і регіонального до микролокального таким чином, щоб кожен рівень фокусувався на різною мірою деталізації та опрацювання планових рішень, а також враховував певну специфіку кожного рівня.

На міжнародному рівні плануються в основному послуги з міжнародних перевезень, тури і потоки туристів з різних країн, міжнародні маркетингові стратегії та рекламні кампанії.

На національному рівні планування полягає в тому, щоб визначити і визначити райони розвитку туризму, що містять ті чи інші туристські пам'ятки, а також у виробленні національної туристської політики.

Місцевий (регіональний) рівень планування відрізняється деталізацією і використовує плани по землекористуванню з відведенням окремих територій для готелів та інших видів розміщення, туристських визначних пам'яток, зон відпочинку, парків, транспортних систем та інших елементів інфраструктури туризму.

Планування на рівні ділянки - це детального планування розташування і планування будівель і споруд, паркової зони, ландшафтної архітектури та організації інфраструктури, що використовуються в туризмі.

Стратегічне планування розвитку туризму розглядається як система підготовки, розробки і організації виконання комплексу стратегічних рішень, спрямованих на забезпечення балансу інтересів у вирішенні проблем розвитку туризму, а також збільшення і розвиток туристичного потенціалу конкурентних переваг регіону, міста, туристського об'єкта [1].

Особливості стратегічного підходу до планування розвитку туризму дозволяють виділити наступні складові:

- Націленість на довготривалу перспективу;
- Розвиток цілісного та інтегрованого планування, контролює процес змін через формування довгострокових цілей туристичного розвитку;
- Орієнтація процесу прийняття рішень на розгортання наявних туристських ресурсів, яка багато в чому визначає курс майбутнього розвитку туризму.

Переваги стратегічного підходу виявляються в наступному:

1) регіон і місто зацікавлені в економічно ефективному використанні накопиченого на туристських підприємствах потенціалу для вирішення проблем свого комплексного розвитку;
2) спільна робота державних, регіональних структур та суб'єктів господарювання з вироблення спільних ініціатив у сфері туристського розвитку дозволить встановити й чітко розподілити ролі і відповідальність кожної із зацікавлених сторін;
3) стратегічних підхід передбачає оцінку характеру впливу сфери туризму на навколишнє, економічну і соціальну середовища.

Для Криму розробка регіональної стратегії індустрії гостинності - важлива і актуальна задача, яка дозволить збалансувати взаємовідносини між різними напрямками економічного і соціального розвитку півострова.

Здійснювати постановку і вирішення стратегічних завдань рекомендується поетапно. Кожен етап може бути охарактеризований певним порядком туристської діяльності. На початковому етапі стратегічне планування передбачає вироблення концепції туристської політики, формування пакету функціональних стратегій на тривалий період.

Другий етап ґрунтується на програмуванні впливів. Вирішальне значення в розробці заходів, що об'єднують економічну, соціальну, господарсько-організаційну та інші сфери діяльності, можуть мати цільові проблемні програми, орієнтовані на досягнення поставлених завдань.

Третій етап передбачає вироблення комплексу регулюючих впливів, забезпечують реалізацію намічених заходів.

Найважливішим етапом стратегічного планування є ситуаційний аналіз, включає збір і оцінку великої інформаційної бази, що характеризує сформовану ситуацію. Саме стратегічний аналіз є початковим пунктом прогнозно-аналітичних робіт щодо визначення перспектив соціально-економічного розвитку туризму.

Необхідно розгляд основних чинників і закономірностей, що виникають всередині туристського сектора і поза його межами, що забезпечують стійку тенденцію його змін. Однак знання внутрішніх і зовнішніх факторів і тенденцій не є достатньою умовою для формування стратегії. Рекомендується поєднувати ці знання з результатами аналізу існуючого стану туристського потенціалу, з прогнозно-аналітичними матеріалами туристських підприємств [3].

Інформація, отримана в результаті аналізу, визначає цілі, завдання та напрям процесу планування. Відбувається об'єднання цілей і завдань з маркетинговою діяльністю, а також з внутрішніми процесами функціонування і розвитку туризму.

Процес формування і реалізації стратегій передбачає розробку конкретних заходів та механізму їх реалізації, розподіл ролей і відповідальності, а також розробку систем моніторингу.

Критичним чинником успіху в реалізації стратегії є організаційні процедури вирішення стратегічних завдань. Може виникнути необхідність в зміну структури місцевих органів управління і підготовки персоналу. Останній етап стратегічного планування передбачає організацію оцінки, зворотного зв'язку та систем контролю, що забезпечують виконання поставлених цілей. Більшість невдач стратегічного планування припадає на етап реалізації, що частіше усього викликано недостатньою узгодженістю, місцевими розбіжностями, невідповідністю тактичних дій реалізованих стратегій, недоліками в проведення прогнозно-аналітичних робіт.

Формування цілісного стратегічного плану розвитку сфери послуг туризму в регіоні - досить складний процес, в основу якого має бути покладено дотримання основоположних принципів: цілеспрямованості, системності, комплексності, соціального захисту населення та довкілля від негативних наслідків, ефективності, адаптивності, балансу інтересів і легітимності.

Визначення способів досягнення стратегічних цілей здійснюється на основі формування стратегій. Стрижнем будь-якого стратегічного плану розвитку регіонального туристського комплексу є його базова стратегія [5].

Найбільш поширеними типами базових стратегій є:

- Стратегія росту;
- Стратегія стабілізації або обмеженого зростання;
- Стратегія виживання.

У туристських дослідженнях останніх років докладно розглядаються зазначені типи базових стратегій розвитку туризму [1, 3, 5]. Пропонується використовувати такі стратегічні підходи:

1) стратегія кардинальної зміни, що передбачає концентрацію зусиль громадського і приватного сектору з метою уточнення причин падіння чисельності відвідувачів, активне інвестування розвитку, ефективне планування розвитку, формування підтримуючих заходів;
2) стратегія збереження зростання - при несприятливих зовнішніх умовах можлива стратегія, спрямована на підтримання низького рівня зростання за рахунок залучення відвідувачів додатковим обслуговуванням;
3) стратегія досягнутого зростання приймається на стадії досягнутого розвитку з обмеженим набором нового продукту і проектів розвитку, коли туристське підприємство або регіон не здатний переробити новий ринок;
4) стратегія виборчого зростання - лише певний туристський сегмент підлягає цільовим напрямом зусиль.

Вибір того чи іншого стратегічного підходу в якості базового залежить від результатів, отриманих на стадії стратегічного аналізу та цілепокладання.

Формування ефективної системи стратегічного планування розвитку індустрії туризму в рамках комплексного соціально-економічного розвитку регіону являє собою тривалий процес, пов'язаний з удосконаленням всієї системи управління регіоном і підвищенням рівня його організаційної культури.

Джерела та література

1. Богданов О.І., Кострюкова О.М., Орловська В.П., Фенін П.М. Планування на підприємстві туризму. - СПб. Видавничий дім "Бізнес-преса", 2003. - 288 с.
2. Браймер Роберт А. Основи управління в індустрії гостинності. - М.: Аспект-Прес, 1995. - 382 с.
3. Буров В.П., Ломакін А.Л., Морошкіна В.А. Бізнес-план фірми: Теорія і практика. - М: Видавництво "ЭКМОС", 2000. - 176 с.
4. Сталий планування туризму: Посібник для фахівців з місцевого планування. - Мадрид, СОТ, 1993.
5. Єфремова М.В. Основи технології туристського бізнесу. - М.: Вісь-89, 1999. - 192 с.