Сучасний стан і тенденції розвитку санаторно-курортного комплексу Російської Федерації

Чисельність осіб, розміщених у готелях, санаторно-курортних організаціях та організаціях відпочинку, тис.осіб

	Чисельність розміщених осіб, всього
	2000	2005	2008
Всього:	25073,4	28410,9	35454,8
У тому числі:
Готелі та аналогічні засоби розміщення	165559,3	18546,8	24757,6
Санаторно-курортні організації та організації відпочинку, всього:	8514,1	9864,1	10697,3
З них:
Санаторно-курортні організації	4583,7	5941,2	6356,5
Організації відпочинку	3345,8	3411,0	3798,9
Туристські бази	584,6	313,6	364,8

На сьогоднішній день санаторно-курортна галузь країни не має єдиної структури і розосереджена між різними міністерствами, відомствами, акціонерними товариствами, громадськими організаціями. У зв'язку з цим розвиток санаторних організацій відбувається безсистемно, відокремлено, головним критерієм і напрямним вектором тут виступають лише інтереси і можливості власників. Однак, незалежно від відомчої приналежності та організаційно-правової форми, санаторно-курортна галузь являє собою єдиний комплекс, який потребує організаційно-методичного забезпечення та управління.

В сучасних економічних умовах в структурі санаторно-курортного комплексу країни можна виділити кілька груп. У першу групу входять некомерційні лікувально-профілактичні заклади з державною і муніципальною формою власності, які функціонують за «госпітальному» принципом, надають переважно медичні та обмежений перелік додаткових послуг. Ці установи складають приблизно 38% від загальної кількості підприємств галузі.

Другу категорію здравниць (близько 5%) складають структури відомств і фінансово-промислових груп у вигляді оздоровчих центрів, найчастіше представляють собою готельні комплекси з розвиненою лікувально-діагностичною базою. Крім того, високорозвинена система надання супутніх послуг: харчування, дозвілля, побутових, екскурсійних і т.п.

Решта підприємств санаторно-курортної галузі - це комерційні підприємства різних організаційно-правових форм, їх близько 57%. Частина підприємств даної групи продовжує функціонувати за принципами медичних установ, залучаючи для санаторно-курортного лікування фонди підприємств та організацій і особисті кошти громадян, а також кошти Фонду соціального страхування. Таким чином, процеси, що нині відбуваються в санаторно-курортній галузі, являють собою певний перехід від безкоштовної пільгової медицини до медицини, функціонує на комерційній основі.

У ракурсі досліджуваної проблеми необхідно зупиниться на питанні про місце санаторно-курортної галузі в ринкових умовах господарювання. У всьому світі санаторно-курортна галузь традиційно розглядається як складова частина сфери туризму, яка є однією з найбільших, високоприбуткових і динамічних галузей сучасної світової економіки. Так, на сферу туризму припадає 11% світового валового національного продукту (ВНП), 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце, 11% світових споживчих витрат, 5% всіх податкових надходжень [2].

Проте, думки вітчизняних вчених у цьому питанні не настільки однозначні. Так, Б.М. Семенов вважає, що санаторій - це лікування в обрамленні різноманітних приємних складових (природа, клімат, здоровий режим, зміна обстановки, відпочинок, екскурсії тощо). Власне санаторне лікування, більш приємне і комфортне, також викликає позитивні емоції навіть при наявності можливого погіршення самопочуття (адаптація, бальнеореакция тощо).

Протилежною точкою зору в цій дискусії виступають думки ряду дослідників (О.М. Разумов, І.П. Бобровницкий, Е.Р. Яшина, І.Б. Петрунь), які вважають, що орієнтація виключно на контингент хворих людей в якості основної цільової аудиторії, невідповідність світовим стандартам за якістю обслуговування, відсікає від відпочинку в вітчизняних курортних організаціях цілого ряду потенційних клієнтів, таких як «практично здорові люди», і в першу чергу, молодь.

Прихильники цієї позиції вважають, що істотну роль у розвитку санаторно-курортної галузі країни може зіграти додаток до традиційних медичних послуг, пропонованих курортними організаціями, широкого комплексу сучасних лікувально-профілактичних послуг у поєднанні з побутовими, досуговыми, послугами харчування. Також, необхідно запозичати ряд елементів туристичного бізнесу - потужної індустрії відпочинку і розваг. Так, опитування відпочиваючих на російських курортах показав ослаблення інтересу до медичної складової. Для основної частини респондентів метою поїздки є відпочинок, і лише 25% опитаних відзначають пріоритетність санаторно-курортного лікування. Якщо ще 5-7 років тому аналогічні опитування показували переважання лікувально-оздоровчої складової, то в даний час очевидна зміна пріоритетів [1].

Ще однією тенденцією, характерною для сучасного етапу розвитку курортної сфери є надання більш коротких, порівняно з традиційними термінами курсів санаторно-курортного лікування. В даний час більше 30% хворих керуючись економічними міркуваннями надходять на санаторно-курортне лікування на короткі терміни (від 10 до 14 днів). Санаторно-курортні установи, враховуючи запити споживачів, змушені реалізовувати свої послуги частково, в кожному конкретному випадку розробляючи такий їхній комплекс, який відповідав би вимогам клієнтів. Між тим, незважаючи на всі існуючі проблеми в санаторно-курортній сфері, не можна не підкреслити наявність у нашій країні потужного потенціалу розвитку галузі (різні кліматичні зони, цінні рекреаційні ресурси, багатство природного світу, історико-культурна спадщина країни).

З урахуванням усього вищевикладеного, на наш погляд, правомірно говорити про необхідність переходу санаторно-курортних організацій на якісно нову модель поведінки на ринку, коли пріоритетним стає створення комплексу рекреаційних і дозвіллєвих послуг, здатних задовольнити платоспроможний попит населення з урахуванням індивідуального підходу до кожного клієнта і прийнятності самої послуги по співвідношенню «ціна-якість».

Бібліографічний список

1. Ветитнев А.М.. - Oriented концепція управління санаторно-курортними организациямив ринкових умовах: дисертація... доктора економічних наук: 08.00.05. - Москва, 2005.
2. Лобова С.В., Пяткова О.М. Розвиток сфери туристських послуг в Алтайському краї // Регіональна економіка: теорія і практика.- 2010. - №2 (137).
3. Ветитнев А.М. Курортне справа: навчальний посібник. - М: КНОРУС, 2007.