Поняття туристичних формальностей та їх види

У повсякденному житті нам постійно зустрічається таке поняття як формальність. У перекладі з латинського «forma» означає встановлений порядок. Звідси «формальний» буде означати - виконаний згідно встановленого зразка. У свою чергу «формальність» буде означати встановлене законодавством дію або умову, які необхідні для виконання відповідального або важливої справи.

Розглянемо ряд формальностей, які будуть ставитися до туристичного бізнесу. Більшість туристів, які вперше планують відвідати зарубіжну країну, вважають, що існують тільки митні та прикордонні формальності. Але вони не знають, що існують не менш важливі санітарно-епідеміологічні правила, які регулюють порядок в'їзду в тропічні країни. В таких країнах існує багато небезпечних, часом смертельних хвороб, які згодом турист може ввезти в свою країну. Тому знання туристом і чітке виконання існуючих медико-санітарних норм дозволить йому позбутися від багатьох неприємностей в поїздці. Для туристів велике значення має знання строго регламентованого порядку провезення через кордон зразків місцевої флори і фауни, правил, які пов'язані з порядком переміщення через кордон різноманітних цінностей і валюти, а також питань страхування при здійсненні закордонної поїздки.

Крім цього, існує ще цілий ряд умов і правил міжнародного туризму, які мало відомі широкому колу туристів, які передбачені законодавчими актами в інтересах державної й суспільної безпеки і захисту навколишнього середовища, а також і самих туристів. Слід пам'ятати про те, що міжнародна туристична діяльність повинна бути узгоджена з загальноприйнятою світовою практикою, умови яких входять такі правила, як ліцензування міжнародної туристичної діяльності, сертифікація безпеки послуг туристичного продукту, квотируемое відвідування екологічно вразливих територій, а також режими в'їзду та перебування в країні іноземних туристів.

Отже, можна вважати, що туристські формальності є введенням тієї чи іншої країни, а то й групою країн обов'язкових норм, які повинні дотримуватися туристами, туристичною фірмою, а також усіма іншими організаціями, які беруть участь в організації та проведенні туристичних поїздок, що здійснюються в інші країни.

Ясно одне, що не може бути й мови про те, що дотримання туристичних формальностей є виконанням нібито зайвих і непотрібних процедур, які не мають істотного значення і позбавлені здорового глузду.

Ряд туристичних формальностей мають пряме відношення до самому туристу, а це буде необхідність оформлення закордонного паспорта, дотримання правил проходження прикордонного контролю і митного огляду, а також виконання різних щеплень при поїздках в тропічні країни.

Обов'язковою умовою для будь-якої міжнародної туристичної поїздки є наявність закордонного паспорта. Громадянина України закордонний паспорт видається в місцевих відділеннях міліції після подання заяви та сплати відповідних зборів. Якщо турист раптом втратив свій закордонний паспорт під час поїздки, то такому туристу необхідно в консульській установі України за кордоном отримати свідоцтво на в'їзд на територію України. Тому, коли ви робите таку поїздку, бажано крім закордонного паспорта мати з собою кілька ксерокопій паспорта.

Видача віз здійснюється консульською владою тієї держави, куди прямує турист. Вона потрібна для підтвердження того, що даній особистості дозволено в'їзд в цю країну. Але наявність візи не завжди є гарантією для в'їзду в країну. Багато країн вимагають, крім паспорта і візи, ще ваучер, зворотний квиток, наявність необхідних засобів, які б забезпечували цивілізовану поїздку. Рішення на в'їзд приймається відповідними органами на кордоні цієї держави. У тих випадках, коли туристу на шляху прямування доведеться перетинати кордони кількох країн, йому необхідно мати транзитні візи цих країн.

Іноземним громадянам, які за характером своєї роботи доводиться часто перетинати кордон, видається багаторазова віза. Бувають випадки, коли видаються зворотні візи на один в'їзд в країну. Таку візу може отримати особа, яка перебуває в країні за одноразовою візою, але в силу сформованої ситуації, йому необхідно виїхати з країни і після цього повернутися назад протягом терміну дії одноразової візи.

При перетинах кордонів кожен турист в обов'язковому порядку проходить митний контроль. До початку проходження митного огляду туристом заповнюється митна декларація, в якій зазначаються ті цінності і кошти, які турист буде провозити через кордон.

У багатьох зарубіжних країнах діє система за продаж товарів туристам - «такс-фрі». Це система продажу в магазинах безподаткової торгівлі для іноземних туристів. На товари, які купують туристи в таких магазинах, видаються спеціальні чеки «такс-фрі». По таким чекам при виїзді з країни перебування, пред'явнику чека виплачується сума у валюті, яка дорівнює ПДВ.

Дещо іншими будуть виглядати такі формальності для діяльності туристичної фірми. Сюди буде входити ряд умов, які їй необхідно виконувати, щоб займатися бізнесом в сфері міжнародного туризму. В першу чергу туристичній фірмі необхідно отримати ліцензію на провадження туристичної діяльності, а також отримати сертифікат відповідності на створення туристичного продукту.

Туристичній фірмі необхідно дотримуватися всі вимоги по суті договірних умов між туристичною фірмою і її клієнтом - туристом. В її обов'язки входить правильне оформлення туристичної путівки додатки до неї. В цей додаток входить програма обслуговування на маршруті, оформлення ваучера на обслуговування, складання інформаційного листа про можливі фактори ризику, а також рекомендовані правила під час проведення поїздки.

Виходячи з усього цього, можна сказати, що туристські формальності є зведенням правил і умов, які з точки зору закону встановленої країни, повинні неухильно виконуватися при організації, оформленні та здійсненні туристичних поїздок.

Важливо відзначити той факт, що туристські формальності встановлюються виключно конституційною владою держави. В нормативному акті в обов'язковому порядку повинні бути присутні такі слова: “Виходячи із закріпленого в Конституції..., Згідно із законом, на основі статті Кодексу...».

Щоб повною мірою підтвердити важливість туристичних формальностей та необхідності впорядкування можна привести витримки з ряду основних міжнародних документів і положень. Сюди входять:

1. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975). «Держави-учасники Угоди висловлюють намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для поїздок за кордон».
2. Манільська декларація зі світового туризму (Маніла, 1980 р.). «Всесвітня туристична організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану туристичних формальностей в світі, існуючих норм і поточної практики в даній області, а також вироблення спільних рекомендацій щодо впорядкування та спрощення туристичних поїздок».
3. Гаазька декларація по туризму (Нідерланди, 1989 р.). «Одночасно з швидким зростанням обсягів подорожей уточнюється та розширюється поняття туристичних формальностей. Одні з них стосуються безпосередньо туристів, а решта стосуються туристичного бізнесу. Спрощення туристських формальностей переросло свої вузькі початкові рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивне стимулювання і заохочення туризму, зокрема шляхом вжиття заходів, що дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, приділяючи особливу увагу розвитку туризму серед молоді, літніх людей та інвалідів».
4. Декларація Всесвітньої конференції міністрів з туризму (Осака, Японія, 1994). «Уряду відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки подорожей, захист туристів, спрощення туристичних формальностей та процедур, перетворення туризму в «індустрію гостинності» при дбайливому ставленні туристських ресурсів і навколишнього середовища».

Комісія ООН зі сталого розвитку туристичного бізнесу на своїй сесії в Нью-Йорку в квітні 1999 року з ініціативи Всесвітньої туристської організації (СОТ) повністю схвалили концепцію Глобального етичного кодексу туризму. СОТ було запропоновано доповнити кодекс низкою пропозицій з приватного сектора, неурядових та різних організацій, що займаються туристичним бізнесом.

Свої письмові коментарі до Кодексу надіслало понад 70-ти країн-членів СОТ і різних організацій. На основі цих побажань і пропозицій був розроблений Глобальний етичний кодекс туризму, який після тривалого консультативного процесу, було схвалено на сесії Генеральної асамблеї ВТО у жовтні 1999 року в Сантьяго (Чилі).

Кодекс складається з 9 статей, які визначають «правила гри» для урядів, різних туристських організацій і самих туристів. В 10 статті показано розв'язання різних спірних питань і показує механізм їх реалізації. Існує думка, що цей механізм буде заснований на примирення шляхом створення Всесвітнього комітету з етики туризму. До складу цього комітету входитимуть представники всіх країн учасників туристського процесу.

Глобальний туристичний кодекс туризму за висновком експертів СОТ має стати тим документом, який дасть змогу узгоджувати благоустрою туристичних формальностей. Так, наприклад, у ст. 8 «Свобода туристських подорожей» передбачається, що ряд адміністративних формальностей при перетині кордонів, які встановлені країнами або випливають з міжнародних угод, необхідно по можливості змінити таким чином, щоб максимально сприяти свободі подорожей і тим самим дати можливість для розвитку міжнародного туризму. Також будуть заохочуватися різні угоди, які спрямовані на спрощення таких формальностей, і згодом будуть поступово їх змінювати і скасовувати.

Аналізуючи вище викладене, можна сказати, що туристські формальності є тією нормою та дією, які встановлюються існуючою владою держави, і які повинні неухильно виконуватися особою для здійснення своєї поїздки за кордон. Для цього цій особі необхідно мати закордонний паспорт і при необхідності візу, дотримуватися санітарно-епідеміологічні норми даної держави, проходити в обов'язковому порядку прикордонний контроль та митний огляд. Для різних організацій, які займаються туристичною діяльністю, головними формальностями буде отримання ліцензії на туристичну діяльність, наявність сертифіката на відповідність і створення турпродукту, дотримання умов договору між туристичною фірмою і туристом, правильне оформлення туристичної путівки і додатків ній.