Трусова Т.С.
Матеріали конференції "Проблеми та технології підготовки наукових кадрів
вищої кваліфікації в умовах інноваційного розвитку суспільства (ПНК-2013)"

Особливості професійної підготовки фахівців з туризму в Україні

Анотація. З огляду на важливе економічне значення туризму, на його стрімкий та глобальний світовий, а також прагнення України інтегрувати у світове туристичне суспільство, є доцільною модернізація складу професійної туристичної освіти.

За останні півстоліття світовий прибуток, отриманий від туристичної галузі, виріс в 300 разів. За прогнозами експертів Всесвітньої туристичної організації, до 2020 року сума доходів від туризму перевищить $ 2 млрд. [1].

На сьогоднішній туризм в Україні недостатньо розвинений. Так, за підсумками 2010 року Україна посіла 85 позицію з 139 у рейтингу країн за рівнем розвитку туристичної галузі згідно з даними експертів ВЕФ [1]. Однією з проблем на шляху до розвитку туристичної галузі є підготовка кадрів.

У 2011 році за даними державної служби статистики України на території України здійснювало діяльність 4791 суб’єкт туристичної діяльності, а зайнята на них середньооблікова чисельність штатних працівників становила 14,4 тис. осіб. Проте лише половина з них має вищу та середню спеціальну освіту в галузі туризму - 7,5 тис. осіб [2, с.5]. Це свідчить про певні проблеми у підготовці фахівців з туризму.

Тому з огляду на важливе економічне значення туризму, на його стрімкий та глобальний світовий, а також прагнення України інтегрувати у світове туристичне суспільство, є доцільною модернізація складу професійної туристичної освіти.

Питання розробки методики підготовки кадрів туристичного напряму економіки досліджували ряд українських та російських вчених Федорченко В.К., 3орін І.В, Гараніна Е.Н., Зязюн И.А., Квартальнов В.А., Сакун Л.В., Черній Г.В. та інші, проте сучасні тенденції розвитку туризму створюють нові умови для підготовки професійних та компетентних кадрів з їх подальшим працевлаштуванням.

Тому, завдання удосконалення організації учбового навчального процесу в підготовці спеціалістів туристичної діяльності, формування їх професійних і ділових якостей на сьогодні є ведучою, як для програми подальшого розвитку туризму так і для становлення освітньої системи в країні в нових перехідних умовах.

На момент отримання Україною незалежності, туристична галузь не визнавалася частиною економіки і розглядалася як прикладна. Тоді існувало лише чотири осередки підготовки фахівців туристичної сфери: Київський та Сімферопольський університети, Інститут туризму профспілок і технікум готельного господарства [3]. За роки своєї незалежності Україна зробила значні кроки в сфері туристичної освіти та створила власну систему. На сьогодні наукове, методичне й кадрове забезпечення у сфері туризму здійснюють понад 130 вищих навчальних закладів, 4 науково-дослідні інститути Міністерства охорони здоров’я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України [4]. Проте варто зазначити, що система туристичної освіти в Україні знаходиться лише в стадії свого розвитку, і залишається вирішити багато важливих завдань для досягнення високого рівня професійної підготовки кадрів.

Розв’язання цих важливих завдань гальмується низкою суперечностей, зокрема між:

- вимогами ринку праці до професійної підготовки фахівців сфери туризму та рівнем їхньої кваліфікації, що не відповідає сучасним світовим тенденціям і зростаючим потребам в умовах інформаційно-технологічного розвитку;
- необхідністю підвищення рівня фундаментальності туристської освіти та недосконалістю професійно-кваліфікаційної структури кадрів;
- процесами гуманізації, гуманітаризації освітньо-виховної діяльності та їх формальним врахуванням у професійній підготовці майбутніх фахівців для сфери туризму;
- потребами культурологічної підготовки фахівців для сфери туризму з урахуванням етнонаціональних, соціально-культурних та інших особливостей різних регіонів й недооцінкою цього напряму через відомі ідеологічні причини;
- необхідністю врахування особливостей становлення і розвитку вітчизняної системи туристської освіти, прогресивних ідей зарубіжного досвіду професійної підготовки фахівців для сфери туризму та їх недослідженістю у вітчизняній педагогічній науці, нерідко ігноруванням у педагогічній практиці;
- зростаючим потребами щодо теоретичного обґрунтування і науково-методичного забезпечення розвитку і функціонування туристської освіти і відсутністю в Україні спеціалізованих науково-дослідних інституцій [5, c.68].

Існує три аспекти підготовки фахівців, що важливі для будь-якої сфери туризму. А саме:

- фундаментальне навчання (теоретичні знання), яке відповідає за отримання знань згідно навчальному плану спеціальності;
- технічне навчання (практичні знання), яке відточує майстерність і розробляє навички, необхідні для даної спеціалізації;
- особисті здібності (психологія і самовдосконалення), що відображають особисті якості фахівця [6, с. 32].

На нашу думку невід’ємними умовами нової, більш якісної підготовки фахівців (у тому числі магістрів) з туризму повинні стати:

1. Поєднання теорії і практики (створення освітніх закладів на базі діючих готелів, оплачувані стажування тощо).
2. Введення у навчальний план кількох іноземних мов (наприклад англійської, російської, польської та ще однієї європейської мови на вибір).
3. Поглиблення вивчення таких навчальних курсів як “Психологія” та “Конфліктологія”, “Етика бізнесу” тощо.
4. Активно залучатись до іноземних програм (наприклад Європейська асоціація професійних шкіл готельного і туристчиного профілю (АЕНТ), Темпус (Tempus, Trans-European Mobility Partnership Scheme for University Studies), Еразмус Мундус (Erasmus Mundus), “Вікно для зовнішньої співпраці”, “Жан Моне” – Розуміння Євопейської інтеграції (Jean Monnet Programme – Understanding European Integration), “Молодь у дії” (Youth in Action Programme) створених з метою співпраці та мобільності у сфері туристичної освіти та переймати досвід [7, c.24].

На сучасному етапі, коли професійна освіта зокрема туристична, виступає посередником інтеграційних процесів, сфера послуг потребує професіоналів, які володіють інноваційними технологіями та програмами, особливостями спілкування з клієнтами, іноземними мовами та толерантним мисленням.

Список використаних джерел

1. Туризм і відпочинок в Україні - 2012: мрії та реальність [стаття] – Режим доступу: http://rb.com.ua/ (10.03.2013)
2. Туристична діяльність в Україні у 2011 році / [Статистичний бюлетень] / Київ : Державна служба статистики України, 2012. – 78 с.
3. Черній Г.В. Досвід підготовки майбутніх фахівців туристичної сфери в Україні та світі // Зб. наук. праць. - Київ: Тонар, 2009. - 356 с.
4. Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі (оглядова довідка за матеріалами преси) // Міністерство культури і туризму України, національна парламентська бібліотека України, - Інформаційний центр з питань культури та мистецтва, ДЗК Випуск 6/5 - 2009 р.
5. Федорченко В. К. Історія екскурсійної діяльності в Україні: навч. посібник / В.К. Федорченко ті ін. – К. : Кондор, 2010. – 166 с.
6. Сакун Л.В. Теория и практика подготовки специалистов сферы туризма в развитых странах мира: Монография. - К.: МАУП, 2004.
7. Волкова А.Ю. Професійно-практична підготовка майбутніх фахівців туристичного профілю як проблема порівняльної педагогіки // Наукові записки НДУ ім. М.Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. – №2.