Трегубенко О.М.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.170-177.

Особливості організації позапрограмної роботи школярів з вивчення природи рідного краю в 1958-1980 роках

У статті розкриваються особливості організації позапрограмної роботи школярів з вивчення природи рідного краю в 1958-1980 роках. Визначаються основні організаційні форми позапрограмної краєзнавчої роботи учнів з дослідження природи своєї місцевості. Дається стислий аналіз методичної літератури 1958-1980 років з означеної проблеми. Акцентується увага на необхідності врахування позитивного досвіду вітчизняної загальноосвітньої школи з організації позапрограмної краєзнавчої діяльності учнів у роботі сучасних загальноосвітніх закладів з метою удосконалення системи природничого краєзнавства.

Ключові слова: природниче краєзнавство, позапрограмна робота, вітчизняна школа.

Якісне оновлення всієї освітньої системи України зумовило активний пошук нових форм і методів навчання, які допомогли б школярам не лише набувати знання, але й, головним чином, розвивали б їх здібності, формували навички й уміння самостійно формувати нові уявлення й поняття. Ефективне рішення цієї задачі можливе завдяки максимальному використанню навчально-виховного потенціалу шкільного природничого краєзнавства, яке ми розглядаємо, як усебічне, комплексне вивчення компонентів природи рідного краю, їхніх взаємозв’язків, закономірностей розповсюдження, функціонування й розвитку; як галузь інтегрованих знань про природу рідного краю й особливу цілісну систему, що є однією з ланок шкільної освіти й індивідуальної культури людини загалом.

Формування нової концепції краєзнавчої освіти, зміна змісту, методів і форм організації вивчення природи рідного краю в загальноосвітніх закладах неможливі без врахування наявного позитивного досвіду вітчизняної школи в цій області, значна частина якого була сформована в 1958-1980 роках.

Динаміка й актуальні питання шкільного краєзнавства на різних етапах розвитку освіти частково висвітлено в роботах В. Бенедюк, О. Корнєєва, М. Костриці, Л. Мельничук, В. Обозного, В. Соловей, О. Тімець, І. Шоробури, в яких визначаються роль і місце шкільного краєзнавства в системі вітчизняної освіти, надаються методичні рекомендації організації окремих його видів, підіймаються питання підвищення ефективності краєзнавчої роботи.

Вивчення літератури з проблеми генезису шкільного краєзнавства дає підстави стверджувати, що до цього часу не здійснено комплексного історико-педагогічного дослідження розвитку природничого краєзнавства як складової системи вітчизняної шкільної освіти.

Мета статті – розкрити особливості організації позапрограмної роботи школярів з вивчення природи рідного краю в 1958-1980 роках.

У світлі нових завдань реформування системи шкільної освіти, пов’язаних ухваленням «Закону про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР» (1958), краєзнавство виступило одним із чинників удосконалення системи шкільної освіти, важливим засобом забезпечення практичної спрямованості навчально-виховного процесу, базою політехнічної освіти й виховання

Важливою умовою успішного функціонування шкільного природничого краєзнавства була єдність урочної (програмної) й позаурочної (позапрограмної) краєзнавчої роботи з вивчення природи рідного краю. Аналіз першоджерел дозволяє зробити висновок, що позапрограмне природниче краєзнавство здійснювалося в значно більшому обсязі, порівняно з 20-50 роками ХХ століття, що пояснюється різноманіттям форм і гнучкістю його змісту на цьому етапі, обумовленими інтенсивним розвитком .методики викладання природничих наук

Позапрограмну краєзнавчу діяльність відомі методисти-природознавці – І. Баринова, М. Верзилін, Б. Всесвятський, А. Даринський, В. Корсунська, М. Костриця, Є. Мешечко, І. Матрусов, Л. Мельчаков, Л. Панчешникова, А. Сафіулін, В. Середа, А. Ставровський, К. Строєв, – розглядали як можливість:

- реалізації принципу зв'язку навчання з життям і практикою;
- підвищення ефективності засвоєння змісту природничої освіти, розширення кола програмних знань;
- забезпечення поглибленого вивчення природничих наук, розвитку вмінь дослідницької діяльності;
- рішення задачі самообладнання навчального процесу краєзнавчими наочними посібниками для уроків, факультативних та гурткових занять;
- включення учнів у різні види суспільно-корисної діяльності;
- активізації пізнавальної активності учнів, формування в них стійкого інтересу до вивчення дисциплін природничого циклу;
- розвитку індивідуальних здібностей і становлення особистісних якостей учнів;
- реалізації завдань всебічного виховання школярів.

Аналізований етап розвитку природничого краєзнавства характеризується чітко вираженим системним підходом до розробки змісту, методів і форм організації позапрограмної краєзнавчої діяльності школярів: «… однієї з причин, що породжують випадковість, епізодичність і безплановість позаурочних краєзнавчих занять, є відсутність більш менш чіткої, педагогічно обґрунтованої системи позакласного краєзнавства» [7, с.77].

Форми позаурочної краєзнавчої роботи учнів розвивалися й удосконалювалися паралельно розвитку програмного краєзнавства. Педагогами (А. Даринський, Л.Кривоносова, В. Круглова, З. Мокеєва, А. Нікішов, О. Орловська, А. Сафіулін, А. Семенова, К. Строєв) розроблялися їх класифікації:

- залежно від кількості учасників (масові, групові, індивідуальні);
- від періодичності проведення (систематичні, епізодичні);
- здійснювався пошук оптимального поєднання методів організації краєзнавчої діяльності (спостережень, практичних робіт на місцевості, робіт з картографічними, текстовими й статистичними джерелами, виконання дослідницьких завдань, бесіди з краєзнавцями, місцевим населенням);
- акцентувалася увага на необхідності забезпечення певної міри самостійності школярів під час позаурочної краєзнавчої діяльності: «… в її основі повинна лежати самостійна, переважно практичного характеру діяльність учнів, що проводиться під керівництвом вчителя» [1, с.12].

Основною формою програмної краєзнавчої роботи школярів виступав гурток. Вивчення природних компонентів рідного краю здійснювалося в краєзнавчих гуртках, гуртках юних натуралістів, географів, любителів природи, функціонуючих в школах або позашкільних дитячих установах.

Ефективність гурткової роботи досягалася за рахунок чіткого планування навчально-виховної діяльності. Важливою особливістю розвитку гурткової роботи на цьому етапі розвитку природничого краєзнавства було забезпечення спадкоємності планування по роках з обов'язковим затвердженням планів роботи на педрадах школи. При плануванні роботи керівники гуртків орієнтувалися на програми, видані Міністерством освіти УРСР, Республіканською станцією юних натуралістів, які намічали тематику занять гуртків, заходи з ідейно-політичного, патріотичного екологічного виховання. З тем, поданих у програмах, керівникам рекомендувалося вибирати ті теми, які були найбільш актуальні й доступні для вивчення в умовах школи й місцевості, де вона розташована.

Аналіз першоджерел дозволяє виділити основні складові змісту природничої краєзнавчої роботи гуртків – це:

- комплексне вивчення природи своєї місцевості, яке полягає в безпосередньому вивченні природних компонентів краю, пізнання їх динаміки шляхом фіксації сезонних змін у природі;
- виявленні й характеристиці природно-територіальних комплексів, встановленні взаємозв'язків і взаємодії між їхніми складовими;
- оцінці господарського значення природних ресурсів і умов рідного краю;
- вивчення антропогенного впливу на природу своєї місцевості, охорона природи рідного краю;
- вживання теоретичних знань і практичних умінь, отриманих у процесі засвоєння природничих дисциплін і дослідження природи рідного краю в суспільно-корисній діяльності.

Найбільш поширеними формами позапрограмної організації вивчення природи рідного краю в 1958-1980 роках були екскурсії й походи. Екскурсійно-туристська діяльність учнів розглядалася педагогами як:

- ефективний шлях вивчення природи краю, розширення й закріплення бази уявлень і понять, отриманих у процесі вивчення природничих дисциплін в школі;
- спосіб вирішення завдань виховання школярів;
- можливість включення учнів у суспільно-корисну діяльність з охорони і збагачення природи рідного краю;
- форма організації дозвілля школярів під час шкільних канікул.

З метою масового включення дітей та молоді в туристсько-краєзнавчу діяльність, підвищення ефективності позапрограмної діяльності школярів з вивчення рідного краю в країні регулярно проводилися республіканські експедиції та естафети. Наприклад, у 1969 році було оголошено республіканську експедицію «В країну знань» (отримала свій подальший розвиток у 1975 році), основними завданнями якої виступало «поглиблення й розширення знань, набутих у процесі навчання, розвиток пізнавальних інтересів, нахилів і здібностей кожного школяра, залучення старшокласників до дослідницької та пошукової роботи» [6, с.5].

Експедиція передбачала, виходячи з можливостей школи, створення експедиційних загонів юних географів, геологів, біологів, спелеологів тощо, учнівських наукових товариств, проведення екскурсій, тематичних походів, конференцій, конкурсів, олімпіад, спрямованих на активізацію дослідницької роботи учнів. Вирішенню завдань природничого краєзнавства сприяло включення учнів у дослідницьку роботу за напрямками: «До таємниць природи», «До скарбів землі». Експедиційні загони дослідників природи працювали за завданнями АН УРСР (відділи географії, геоморфології, палеогеографії, фізичної географії), Українського товариства охорони природи, Центральної станції юних натуралістів.

З метою виконання урядових постанов щодо поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи та позашкільних дитячих установ республіки Міністерством освіти УРСР, ЦК ЛКСМУ, Республіканським товариством охорони природи й Центральною станцією юних натуралістів регулярно проводилася Республіканська естафета піонерів і школярів «За ленінське ставлення до природи» (1967, 1971, 1975, 1978, 1981, 1984). Естафета була одним з найпопулярніших масових позапрограмних заходів з вивчення, охорони й збагачення природи рідного краю, основним завданнями якої визначалося: «На конкретних місцевих прикладах показати невичерпність багатства рідної природи, довести, що люди глибоко пізнаючи її закони, правильно застосовуючи їх, можуть і повинні примножувати ці багатства» [4, с.19]. Формами організації роботи в рамках проведення естафети були екскурсії та походи рідним краєм, суспільно-корисна праця з охорони місцевої природи.

У багатьох регіонах України обласними відділами народної освіти, обласними дитячими екскурсійно-туристичними станціями, краєзнавчими музеями було опубліковано посібники для краєзнавців і туристів, у яких висвітлювалися найбільш привабливіші туристські маршрути та програми екскурсій регіоном:

- в Івано-Франківській області – це посібник «Вивчаймо рідний край» В. Зубенка, В. Шаренкова, І. Побережного;
- у Полтавській – «Полтавщина. Книга для туристів і краєзнавців» М. Оніпка;
- Ровенській – «По рідному краю. Туристські маршрути по Ровенщині»;
- Харківській – «Туристськими стежками по Харківщині» С. Зеленіна, І. Бондаровича;
- Львівській – «Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис» Я. Тимчишина;
- Хмельницькій – «Путівник по визначних місцях області (на допомогу юним мандрівникам по рідному краю)» С. Бабишина, «Туристичні маршрути Хмельниччини: Путівник» С. Гуменюка, М. Морського;
- у Криму – «10 побачень з природою. Екскурсія вихідного дня (шляхами Криму)» М. Карамишева.

З 1957 року в навчально-педагогічному видавництві «Радянська школа» виходили збірки «З досвіду екскурсійно-туристичної та краєзнавчої роботи в школі», «Походи та екскурсії з учнями», в яких розкривалися питання планування, організації й здійснення екскурсійно-туристської краєзнавчої роботи в школі; висвітлювалися можливості використання матеріалів походів і екскурсій учнів у викладанні природничих дисциплін; надавалися інструкції й практичні рекомендації з ведення спостережень, складання описів об'єктів і явищ місцевої природи; пропонувалися описи маршрутів походів рідним краєм, рекомендувалася література для керівників походів і екскурсій.

Новою, масовою за охопленням учасників, формою планової позапрограмної краєзнавчої роботи на цьому етапі, поява якої пов'язана з підвищенням рівня викладання й предметної підготовки учнів, були олімпіади з краєзнавства, які виступали «оглядом досягнень у краєзнавчій роботі шкіл, змагання в відповідях на краєзнавчі питання й вирішення краєзнавчо-туристичних завдань» [3, с.6]. Олімпіади були спрямовані на підвищення рівня теоретичної й практичної підготовки учнів, активізацію дослідницької діяльності школярів, підведення підсумків систематичної роботи вчителів з реалізації краєзнавчого принципу навчання, поширення передового педагогічного досвіду освітян з організації шкільного краєзнавства.

Спочатку краєзнавчі олімпіади в Україні проводилися окремими вчителями-ентузіастами, а з 1964 року олімпіади юних географів-краєзнавців, в яких брали участь учні сьомих – дев'ятих класів, стали організовуватися регулярно й мали масовий характер. Питання й завдання олімпіади складалися спеціальною комісією, відповідно до рівня підготовки, розвитку інтересів школярів, виходячи з змісту програм природничих дисциплін і виконаної краєзнавчої роботи силами учнів школи. Вони були спрямовані на виявлення краєзнавчих знань учнів, отриманих у процесі вивчення рідного краю, рівня опанування спеціальних умінь вести спостереження й дослідження місцевої природи, орієнтуватися на місцевості, працювати з картографічними джерелами.

Проведення краєзнавчих олімпіад у школах часто супроводжувалося звітами гуртківців про виконану краєзнавчу роботу школи, відвідинами шкільного краєзнавчого музею, проведенням краєзнавчою лотереї, переглядом краєзнавчих фільмів та іншими формами стимуляції інтересу до вивчення природи рідного краю й пропаганди краєзнавчих знань. Високі показники засвоєння знань, загальних та спеціальних умінь, як результати проведення різних турів олімпіади, розглядалися освітянами як «наслідок поліпшення викладання географії в школах, більш змістовної організації краєзнавчої роботи» [5, с.21].

Важливою формою позапрограмної краєзнавчої роботи школярів була участь у створенні й функціонуванні шкільного краєзнавчого музею, яким вважалася «експозиція натуральних, штучних об'ємних і графічних експонатів, розміщених у шкільному приміщенні (спеціальній кімнаті, класі, рекреації) для обслуговування навчального процесу, створена учнями під керівництвом учителя» [2, с.3]. Особливістю організації й функціонування шкільних краєзнавчих музеїв на цьому етапі розвитку шкільного природничого краєзнавства був системний підхід до відбору краєзнавчих матеріалів: «Не всі зібрані матеріали можна використовувати для створення музею, а лише ті, які підібрані так, що разом утворюють щось ціле, об'єднане ідеєю кращого віддзеркалення життя рідного краю й що являють у той же час педагогічну цінність» [8, с.78].

Експонати музею – план околиці школи, свого населеного пункту; загально географічні й тематичні карти району, області; зразки гірських порід, корисних копалин регіону; гербарії; таблиці, діаграми, графіки, що відображали особливості природи краю; твори письменників та вчених про природу регіону; фотографії; вирізки з газет; малюнки; картини; опис експедицій, походів, зльотів краєзнавців – були результатами шкільної краєзнавчої роботи з вивчення природи рідного краю й розкривали основні напрямки й методи краєзнавчої діяльності школярів.

Діяльність шкільного краєзнавчого музею виступала важливою складовою навчально-виховної роботи школи. Експонати музею або їх дублікати використовувалися як ілюстративний, демонстраційний і роздавальний матеріал при засвоєнні компонентів природничої освіти на уроках природознавства, географії, біології. У музеї організовувалися різні форми урочної й позаурочної навчальної роботи школярів. На базі краєзнавчого музею здійснювалася дослідницька (пошукова) робота учнів, основною метою якої було як поповнення експозицій і фондів музею новими матеріалами, так і виконання доступних школярам науково-практичних завдань освітніх та громадських організацій.

Таким чином, система позапрограмної роботи з вивчення природи рідного краю в 1958-1980 роках виступала важливою складовою цілісного педагогічного процесу вітчизняної школи, яка органічно доповнювала програмну роботу з вивчення основ природничих наук.

Включення учнів у вивчення природи рідного краю сприяло розширенню й поглибленню знань про природу рідного краю, розумінню необхідності її охорони та раціонального використання місцевих природних ресурсів, застосуванню школярами загальних та природничонаукових знань і умінь, включенню учнів у дослідницьку, суспільно-корисну, агітаційно-пропагандистську й культурно-просвітницьку діяльність.

Основними формами позапрограмного природничого краєзнавства були гуртки, екскурсії, походи та експедиції рідним краєм, краєзнавчі олімпіади, робота в шкільному краєзнавчому музеї.

На цьому етапі розвитку природничого краєзнавства чітко визначається тенденція до забезпечення плановості й системності позапрограмної роботи, ефективність якої часто знижувалася через політизацію, заорганізованість і формалізм у її організації, що проявлялося в, переважно, ідеологічному підґрунті позапрограмних краєзнавчих заходів, виключно описовому підході до вивчення природи свого краю без з’ясування причинно-наслідкових зв'язків і природних закономірностей.

Перспективним напрямком нашого дослідження буде аналіз сучасного стану шкільного природничого краєзнавства і визначення перспектив його розвитку в системі шкільної освіти в Україні.

Література

1. Внеклассная работа по биологии: Пособие для учителей / А.И. Никишов, З.А. Мокеева, Е.В. Орловская, А.М. Семенова. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1980. – 239 с., ил. – (Б-ка учителя биологии).
2. Дик Н.Е., Валишин Ю.И. Географическая экспозиция школьного краеведческого музея: [пособие для учителей] / Н.Е. Дик, Ю.И. Валишин. – М.: Просвещение, 1979. – 94 с.
3. Заруцкий Б.А., Следников А.А., Солдатов И.М. Олимпиады по креведению. Из опыта работы / Б.А. Заруцкий, А.А. Следников, И.М. Солдатов. – М.: Просвещение, 1965. – 103 с.
4. Положення про естафету піонерів і школярів Української РСР «За ленінське ставлення до природи», присвячену 50-річчю Всесоюзної піонерської організації імені В.І. Леніна // Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР. – 1971. – №9-10. – С.18-25.
5. Про підсумки ІV республіканської олімпіади юних географів-краєзнавців, присвяченої 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції // Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР. – 1967. – №9 – С.21-24.
6. Про проведення республіканської експедиції школярів «В країну знань», присвяченої 100-річчю з дня народження В. І. Леніна // Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР. – 1969. – №7. – С.3-13.
7. Середа В.И. Система внеклассной работы по географии в средней школе. Из опыта работы / В.И. Середа. – М.: Просвещение, 1972. – 144 с.
8. Строев К.Ф. Краеведение: [учеб.пособ. для студ-тов естеств.-геогр. фак. пед. ин-тов] / К.Ф. Строев. – М.: Просвещение, 1974. – 144 с.

Трегубенко Е.Н. Особенности организации внепрограмной работы школьников по изучению природы родного края в 1958-1980 годах

В статье раскрываются особенности организации внепрограмной работы школьников по изучению природы родного края в 1958 – 1980 годах. Определяются основные организационные формы внепрограммной краеведческой работы учеников по исследованию природы своей местности. Дается сжатый анализ методической литературы 1958 – 1980 годов по выделенной проблеме. Акцентируется внимание на необходимости учета позитивного опыта отечественной общеобразовательной школы в организации внепрограммной краеведческой деятельности учеников в работе современных общеобразовательных заведений с целью усовершенствования системы природного краеведения.

Ключевые слова: природное краеведение, внепрограммная работа, отечественная школа.

Tregubenko Е.N. Peculiarities of organization of post-curriculum work of pupils in studying native land nature in the 1958-1980s

This publication deals with peculiarities of organization of post-curriculum work of pupils in studying native land nature in the 1958-1980s. Basic organizational forms of post-curriculum country work of pupils on research of native land nature have been determined. A brief analysis of methodological literature of the 1958-1980s on the given problem have been carried out. Attention to importance of taking into account a positive experience of native secondary school in organization of post-curriculum work of pupils in the work of modern educational establishments have been paid with the goal of improvement of nature studying system.

Key words: nature studying, post-curriculum work, native school.