Титова Е.А.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Військовий туризм як новий напрям на туристському ринку

На рубежі тисячоліть перед людством відкрились нові горизонти і можливості: ускладнюється політичне життя суспільства, що розвивається промисловість; різні зміни і нові явища в суспільному житті знаходять своє відображення в культурі та мистецтві. Одночасно ускладнюється структура потреб людини, згідно з якими розвиваються нові сфери економіки. Туризм - одна з найбільших галузей світової економіки, яка динамічно розвивається і в своєму розвитку орієнтується на споживача. Потреби в пригоди, пошук нових відчуттів, прагнення відкрити для себе нові світи підштовхнули розвиток пригодницького, екстремального та екзотичного туризму, яке останнім часом набирає силу.

В даний час у Польщі, Чехії, Німеччині, Франції та інших європейських державах активний інтерес викликають пам'ятки військово-інженерного мистецтва. Багато країн переживають справжній бум: вивчення і використання фортифікаційних пам'яток в туристських та виховних цілях стало модно. Виник навіть новий напрям туризму - військовий туризм. У Польщі, наприклад, фортеця Осовець щорічно відвідують понад 47 тис. туристів. Колишні радянські доти, опинилися після 1945 р. на території країни, в даний час реставруються і використовуються як туристичні об'єкти¹.

За рішенням управління з туризму Хорватії півострів Превлака, який не так давно був ареною військових дій, буде перетворено у туристський центр. 560 покинутих військових об'єктів переобладнують в комфортабельні готелі, а два великих ангара - в конгрес-зал. Для туристів також буде відкрита велика фортеця на мисі Оштра. Вона побудована в XIX ст., її внутрішній простір і тераси дуже підходять для різних конгресів і культурних заходів².

На теренах колишнього СРСР першими вирішили розвивати військовий туризм на Україні під егідою місцевого Міністерства оборони, яке передало монопольне право однієї туристської фірмі.

Менеджери проекту не приховували, що військовий туризм розрахований на «багатих і дуже багатих». Так, один постріл з снайперської гвинтівки обійдеться туристу в 20 дол., а з танкової гармати - 300 дол. Одна година польоту на «Міг-29» в ролі другого пілота - 12000 дол., а на «Мі-8» - 3600 дол. Любителям гострих, але менш дорогих відчуттів пропонується за певну суму пожити в казармі, піднятися по тривозі, зробити марш-кидок. Першими «військовими туристами» була група громадян Росії³.

Крім того, в Гродненському державному університеті імені Янки Купали нещодавно пройшла наукова конференція з нагоди 90-ї річниці зведення Гродненській фортеці. На конференції було запропоновано включити у туристичні маршрути ряд військово-фортифікаційних пам'яток і фортечних укріплень Гродненщини, попередньо привівши їх в порядок і вклавши певні фінансові засоби⁴.

Якщо говорити про розвиток військового туризму в нашій країні, то необхідно зазначити Нижній Тагіл, який готується стати туристичною Меккою Росії. Щорічно там проходить міжнародна виставка озброєнь. Зараз керівництво місцевого оборонного гіганта Уральський вагонний завод (УВЗ) розглядає можливість використання танкової техніки в туристських цілях. Приблизна розважальна програма для любителів екстриму включає проїзд на техніці і стрільби з танка та іншого зброї. Підприємству запропоновано самому розробити маршрут, оцінити умови і встановити розцінки. Можливістю покататися на танках вже зацікавилася делегація з Японії, нещодавно відвідала УВЗ. У заводу є потужний козир: готова і найкрутіша в Росії траса для екстремального танкового пробігу, включаючи підводний ділянку шляху, і вже обладнаний стрілецький тир, де можна палити хоч з гранатомета. В програмі туру передбачені різні варіанти сервісного обслуговування. Зокрема, програма перебування може вийти за межі випробувань на військовому полігоні - за бажанням туристів можуть доставити на військовому вертольоті в Верхотуру, де розташований унікальний храмовий комплекс, або ознайомити з уральськими красотами з висоти пташиного польоту.

За деякими відомостями, під Нижнім Тагілом на аеродромі «Сокіл» вже катають туристів на «МІГ-29». Зараз губернатор Свердловської області Е. Е. Россель веде переговори з Міноборони про передачу «Сокола» у відання області, щоб перетворити його выставочнотуристский об'єкт. При позитивному результаті під Нижнім Тагілом зможе діяти найбільший російський центр військового туризму, де бажаючі (як росіяни, і іноземці) цілий рік зможуть отримувати повне задоволення від спілкування з армійською технікою всіх видів⁵.

Як свідчить досвід інших країн, маршрути військового туризму швидко окупаються.

Однак справа не тільки в грошах. Знайомство співвітчизників, особливо молоді, з пам'ятниками військово-інженерного мистецтва, що дісталися нам у історичний спадок від предків, має неоціненне виховне значення.

Розвитку військового туризму велике значення надається в Тулі, яка здавна славилася своєю зброєю і воїнами. У роки Великої Вітчизняної війни на території Тульської області йшли жорстокі бої з німецько-фашистськими військами. В наші дні Тула продовжує славні традиції військового справи. Комітетом з питань культури, історичної спадщини і туризму Управи міста Тули розроблений тур, в програму якого входить відвідування міста, участь у бойових навчаннях Тульської повітряно-десантної дивізії (де можна постріляти з бойової десантної машини, вогнемета, гранатомета і інших видів стрілецької зброї, покуштувати російської солдатської кухні), участь в імітації військових навчань із застосуванням лазерної техніки, а також відвідування місць бойової слави. Також можна побачити військово-історичну шоу-програму руської дружини «Фортеця XVI століття» (поєдинки на мечах, стрілянина з гармат і пищалей, катівня камера, колекція костюмів і обладунків, каскадерські трюки, кінний богатирський турнір), здійснити екскурсію в Музей зброї⁶.

Інші регіони Росії також мають величезний потенціал для розвитку військового туризму, де основою є пам'ятники на місцях битв, залишки фортифікаційних споруд, братські могили, будівлі та споруди - прямі свідки військових подій, музеї і т.д. В цьому сенсі Вітчизняна війна 1812 р. як одна з трагічних сторінок російської історії та приклад славного героїчного минулого країни знайшла своє відображення у великому різноманітті різного роду монументальних споруд. В їх великому комплексі (який охоплює територію Москви і Підмосков'я, Смоленської області, Санкт-Петербурга, Прибалтики) певне місце належить пам'ятників, встановлених в межах Калузької області⁷. Це не випадково: адже на її території сталися дві важливі події: Тарутинський і Малоярославецкое битви, що зумовили вихід Вітчизняної війни 1812 р.⁸

Малоярославець - місто російської бойової слави. Однією з найяскравіших сторінок в історії Малоярославца стало запеклий бій 24 жовтня 1812 р., яке навіки прославили його. Це один з небагатьох російських міст, що має стільки пам'ятних знаків та пам'ятних місць, пов'язаних з подіями тієї війни⁹.

До них відносяться: Миколаївський Черноостровский монастир, безпосередній свідок подій 1812 р., з прилеглою до нього територією і красенем-собором, зведеним у пам'ять про битву; заплава річки Калюжі, Буніна гора, де раніше проходила дорога, що привела Наполеона до повітовому місту; збереглися залишки фортифікаційних споруд¹⁰. У центрі Малоярославца розбитий сквер пам'яті Вітчизняної війни 1812 р. - найбільш трагічна частина меморіального ансамблю міста. Це - плач за загиблими. Патріотичну та героїчну пам'ять про битву несе в собі Соборна площа, ансамбль якої складався багато десятиліть: споруджена до сторіччя Вітчизняної війни 1812 р. церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці, кам'яний собор в ім'я Казанської ікони Божої Матері, а також зруйнований у 30-х роках ХХ ст. монумент Слави¹¹. Є в Малоярославце і інші пам'ятники - свідки військових подій грозного 1812 р.¹² Пам'ять про них зберігає і військово-історичний музей 1812 року, в експозиції якого представлені російське і французьке зброю, обмундирування, предмети солдатського побуту; батальні сцени і портрети учасників війни; документи, рапорти, листівки, нагородні та пам'ятні медалі і т. д.¹³

Таким чином, місто являє собою складний і єдиний меморіальний комплекс. Соборна площа, комплекс братських могил з прилеглою до нього каплицею, монастир з панорамою місця битви - кожна з меморіальних частин має свою смислову та емоційну значущість, зберігає стилістику пам'яті свого часу, спосіб і традиції зберігати і виражати пам'ять.

Щорічно 24-25 жовтня в Малоярославце проводиться військово-патріотичне свято «День Maloâroslaveckogo битви». Він включає в себе цілий комплекс заходів: наукову конференцію, урочистий молебень, хресний хід з Чорноостровського монастиря до братських могил 1812 р., мітинг, військово-історичну реконструкцію епізодів битви силами військово-історичних клубів Росії, концерти, зустрічі і т. д., які приваблюють величезну кількість туристів.

За перемогу в битві 12 жовтня місто Малоярославець заплатив дорого - своєю життям: він був повністю зруйнований, практично знищений, загинуло більшість його жителів. Тому все існування міста зосереджена на пам'яті про війну, про свій «зоряний годину», осмыслившем всю його подальшу долю. Зараз місто являє собою складний і єдиний меморіальний комплекс. Весь його вигляд пронизаний пам'яттю про 1812 р.

Завдяки старанням жителів Калузької губернії, спогади про події були відображені в монументальних спорудах інших міст і населених пунктів, так або інакше пов'язаних з війною 1812 р.¹⁴

Меморіали, пам'ятники, музеї в пам'ять про Вітчизняну війну 1812 р. створені в Калузі, Тарутине, Борівському, Мединя, Юхнове.

Під час Вітчизняної війни Калуга була головною тиловою базою російської армії, служила «величезній коморі» запасів продовольства, фуражу і боєприпасів. В місті існує лише один пам'ятник, присвячений Вітчизняній війні 1812 р. - «Пам'ятник Слави російської та радянської зброї»¹⁵.

Село Тарутине теж відзначено пам'ятками, які являють собою єдиний меморіальний ансамбль, присвячений знаменитому бою. До наших днів збереглися земляні укріплення російських військ¹⁶. Пам'ятником Тарутинського битви і загиблим воїнам також є чавунна колона 1834 р. на високому земляному кургані. Поруч з нею був відкритий філіал Калузького краєзнавчого музею, в якому виставлені реліквії двох великих воєн за свободу Вітчизни¹⁷.

Багата пам'ятниками і стародавня Боровська земля, яка у вересні - жовтні 1812 р. опинилася у вирі військових подій. Пам'ять про тих суворих днями досі живе у легендах і переказах, у стінах Пафнутьев-Боровського монастиря. Друк тих часів несуть на собі експонати Борівського історико-краєзнавчого музею¹⁸.

Війна 1812 р. залишила свій слід і в Мединя, де був споруджений монумент в пам'ять про розгром наполеонівської армії. Крім того, там є краєзнавчий музей¹⁹.

Невелике місто Юхнов примітний тим, що в Казанському соборі перебувала ікона Казанської Божої Матері, яка була поміщена там в пам'ять про позбавлення від нашестя ворога²⁰.

Таким чином, на території Калузької губернії збереглася велика кількість пам'ятників і пам'ятних місць, пов'язаних з подіями далекого 1812 р. Вони - свідчення бойової слави російської зброї.

Всі пам'ятники, присвячені подіям 1812 р. в Калузькій області, складають частина історико-культурної спадщини Росії і мають велике значення для виховання поваги до славного героїчного минулого Росії, формування почуття обов'язку перед Вітчизною, виховання підростаючого покоління і нації в загалом у дусі патріотизму.

З цієї точки зору всі пам'ятники є об'єктами вивчення та екскурсійного показу і можуть бути частиною того чи іншого екскурсійного маршруту, а також самостійними об'єктами військового туризму. Співробітниками Maloâroslaveckogo військово-історичного музею складено екскурсійний маршрут «Малоярославецкое бій у Вітчизняній війні 1812 р.», який включає всі основні об'єкти²¹. Боровський історико-краєзнавчий музей також проводить велику роботу з увічнення пам'яті Вітчизняної війни 1812 р. Співробітники музею проводять екскурсії по Боровску і його околицями по темі «1812 рік в історії р. Боровска»²².

Всі екскурсійні маршрути чітко слідують поставленої мети: донести до екскурсантів інформацію про битви 1812 р. на Калузькій землі, про їх значимості в ході війни, а також в долі нашої Батьківщини.

Отже, Калужська область має багатий потенціал для розвитку військового туризму. В даний час роботу в плані розвитку цього напрямку ведуть місцеві музеї, туристські агентства та інші підприємства туристської галузі за сприяння зарубіжних благодійних організацій і фондів, а також адміністрації. До регіону виявляють інтерес московські туристські компанії, що пропонують в якості туристського продукту «військові тури».

В даний час на туристському ринку Росії кількість таких компаній збільшується. Це свідчить про зростання популярності нового напрямки в туризмі. Серед туроператорів з військового туризму, на мій погляд, слід виділити московську фірму «Воентур М», яка, поряд з екскурсійними турами в Росію і за кордон, пригодницькими турами, ексклюзивними програмами, пропонує туристам військово-історичні та воєнно-технічні тури. Наприклад:

- тур на Байконур «Космічні запуски», що включає в себе переліт з Москви на Байконур і назад, трансфер на Байконурі, проживання в готелі 3***, харчування (повний пансіон), супровід, екскурсійну програму, а також одержання всіх дозвільних документів;
- розваги в стилі «MILITARY»: проходження спеціальної траси танкового полігону у складі екіпажу бойової машини. Склад екіпажу - механік-водій плюс туристи за кількістю місць бойового розрахунку. Протяжність траси близько 6 км, час проходження 30-40 хвилин. Всього надано близько трьох десятків одиниць бронетехніки, від Т-34 до сучасних бойових машин. Стрибки з парашутом, автородео, повітряні кулі;
- польоти на літаках: Як-18т, Як-52, Ан-2, Cessna, вертольотах Мі-2, Мі-8, Robinson і т.д., а також Су-27, Міг-25 та інш. Аеродроми базування розташовані на території від Ближнього Підмосков'я до районів сусідніх областей. Час польотів від 10 хвилин до декількох годин. Висоти від 50 до 27000 м. В залежності від типу машини число пасажирів - від 1 до 15 осіб. Польотне завдання може включати політ на пілотаж, політ на статичний стеля, політ за маршрутом, екскурсійну прогулянку (по «Золотому Кільцю», навколо Москви над МКАД тощо);
- бойові стрільби з вітчизняного та іноземного зброї ХХ ст. - від Першої світової війни до сьогодення, включаючи зброю спеціального призначення;

Це далеко не повний перелік всіх програм.

У таблиці представлені приблизні ціни на окремі складові програм військового екстриму:

Ціни на складові програми військового екстриму

Примітка: http://www.voentour.ru/cgi-bin/view.cgi?rzm=tours28

Рада Туристичної бібліотеки: до Речі, якщо Вас цікавить не військовий туризм, відпочинок на морі - дивіться інформацію про воді в затоці на сайті zatoka.com.

Крім того, оператор організовує відвідування закритих музеїв та об'єктів космічного комплексу Росії, таких, як: Центральний музей ФСБ Росії, Танковий музей, Центральний музей ВПС, Музей військової форми одягу, Музей ракетно-космічної техніки РКК «Енергія»,

Центр управління польотами, Центр підготовки космонавтів, Космічний центр імені Хрунічева, Музей німецьких антифашистів і інші музеї та об'єкти²³. Найбільш вагомий блок - це музеї з пріоритетом Москви і Санкт-Петербурга. Проте з часом і регіони постануть у всій красі і різноманітті.

Військово-історичні та воєнно-технічні програми призначені для людей, хто цікавиться питаннями історії, розвитку та сучасним станом російської армії, силових відомств РФ. Згідно з урядовою програмою військово-патріотичного виховання молоді «Воентур М» пропонує спеціальні оглядові та військово-історичні тури для школярів з оглядовими екскурсіями по Москві, Санкт-Петербургу і відвідуванням військово-історичних музеїв та військово-технічних об'єктів.

Творці програм постаралися максимально широким спектром охопити можливі маршрути гостей.

Розділи, присвячені полігонів і аеродромах, польотів на літаках (вертольотах) і стрибків з парашутом, бойових стрільб і пробігів на бронетехніці, органічно переплетені при практичному їх освоєнні. Перераховане схоже екстремальному туризму, займає свою специфічну нішу і розраховане на певний шар туристів від скромно цікавих до професіоналів.

Дуже серйозний матеріал представлений у військових меморіалах. Для громадян Росії і СНД, Німеччини, Італії, Фінляндії, Японії та інших держав, які в роки Другої світової війни своїх близьких, з'явилася реальна можливість з'ясувати їх долю, відвідати місця боїв та поховань²⁴.

Московська асоціація туристських агентств визнала програму «Відкрита Росія» (відпочинок в стилі MILITARY) кращим туром по Росії.

У військово-історичних програмах компанії «Воентур М» взяли участь такі країни, як Австрія, Бельгія, Австралія, Великобританія, Канада, США, Німеччина, Чехія, Нідерланди, Китай, В'єтнам, Японія та інші²⁵.

На жаль, серед російських туристів поки дуже небагато можуть дозволити собі розваги подібного роду, хоча продукт, розроблений компанією, має велике значення для військово-патріотичного виховання підростаючого покоління і всього населення Росії в цілому. Примітно, що оператор запрошує до співпраці всі зацікавлені організації: школи, молодіжно-спортивні клуби, культурно-освітні та військово-патріотичні об'єднання, благодійні фонди, регіональні органи влади.

Можливо, в недалекому майбутньому військовий туризм стане масовим, так і його географія значно розшириться: будуть охоплені і інші регіони, оскільки наша країна має багату історію і може пишатися своїм героїчним минулим. Однак для цього потрібні колосальні зусилля, фінансові вкладення і підтримка з боку центральних і регіональних органів влади.

Література

1. http://mod.mil.by/newspaper/217_4.html
2. http://www.rambler.ru/db/news/msg.html?mid=3851817&s=260004333
3. http://www.uralcompromat.ru/arhiv/raznoe/f.htm;http://www.odessaglobe.com/rus-sian/news/archive/september00/society.htm
4. http://mod.mil.by/newspaper/217_4.html
5. http://www.uralcompromat.ru/arhiv/raznoe/f.htm;http://www.regions.ru/article/any/id/1184584.html
6. http://city.tulanet.ru/admin/?mtour
7. Див.: Туристські стежки Калузької області. Тула, 1990; Ліченко С. В. Монументи, присвячені Вітчизняній війні 1812 року, на території Калузької губернії // Події Вітчизняної війни 1812 р. на території Калузької губернії: Матеріали навч. конф., присвяченій 180-річчю Maloâroslaveckogo битви. Малоярославець, 1993. С. 92; Смирнов А. А. Росія - героям 1812 року (Загальний огляд монументальних пам'яток) // 185 років Вітчизняній війні 1812 року: Самара, 1997.
8. Див.: Від Тарутине до Малоярославца: До 190-річчя Maloâroslaveckogo битви / Упоряд. Н. Ст. Котлякова, Е. А. Назарян. Калуга, 2002.
9. Див.: Кремінський Н.В. Місто Малоярославець Калузької губернії: Малоярославецкое битва 1812 р., визначні місця і пам'ятки Вітчизняної війни, знаходяться в місті // Калузька старовина. Калуга, 1911. Т. 6; Нікольський М. Я., Кремінський Н. Ст. Місто Малоярославець Калузької губернії і Казанський собор у ньому // Там же; Кремінський Н. Ст. Славнозвісний день 1812 року. Бій при Малоярославце. М., 1912.
10. Див.: Уварова Н. Бородинскому бою - 175 років. Ніж був великий Малоярославець // Декоративне мистецтво. 1987. № 12. С. 37-39; Російські монастирі: Центральна частину Росії. М., 1995. С. 87; Щебикова Е. А. «... І вічною пам'яттю дванадцятого року» // Від Тарутине до Малоярославца... С. 265-266.
11. Див.: Кузнєцова Е. До 150-річчя Вітчизняної війни 1812 р. Вітчизняна війна 1812 р. в медальйонах Ф. Толстого // Мистецтво. 1962. № 9. С. 53-60; спогадів очевидця про відкриття пам'ятника в Малоярославце 29 жовтня 1844 р.
листопада 1844 р. // Малоярославець у Вітчизняній війні 1812 р.: Сб. документів і матеріалів. Малоярославець, 1992. С. 69-71.
12. Див.: Тіхов Р. Е. Подвиг Сави Бєляєва // Питан. історії. 1965. № 3. С. 56; Щебикова Е. А. Сава Іванович Бєляєв // Від Тарутине до Малоярославца... С. 259-262.
13. Див.: Малоярославецкий військово-історичний музей 1812 р. Калуга, 1992; Котлякова Н. Ст., Митрошенкова Ст. Л. Малоярославецкий військово-історичний музей 1812 року. Діорама «Битва при Малоярославце 12/24 жовтня 1812 року». Малоярославець, 2000; Митрошенкова Ст. Л. Малоярославець: пам'ятки історії та архітектури. Малоярославець, 2000.
14. Див.: Журова Р. М. Улюблений куточок // Прапор. 1987. 25 серп.; Журова Р. М. Полотняний завод - історико-меморіальний пам'ятник (Проблема музеєфікації садиби) // Пушкінську спадщину і російська садибна культура: до 200-річчя з дня народження А. С. Пушкіна і 185-річчю його від'їзду з Захарова в Царськосельський Ліцей: Сб. матеріалів I пушкінській науково-практичної конференції 17 - 18 жовтня 1996 р. Великі Вяземи, 1997.
15. Див.: Миколаїв Е. В. По Калузькій землі. М., 1970.
16. Державний архів Калузької області. Ф. 62, оп. 26, д. 25, л. 14.
17. Див.: Смирнов А. А. Тарутинський меморіал // Воен.-іст. журн. 1973. № 5; Ульянов А. В. Тарутинський бій. Проблеми вивчення // Події Вітчизняної війни 1812 р. на території Калузької губернії: Матеріали навч. конф., присвяченій 180-річчю Maloâroslaveckogo битви. Малоярославець, 1993; Селедкина С. Н. Пам'ятники на місцях боїв Вітчизняної війни 1812 р. // Калузька губернія у Вітчизняній війні 1812 р.: Матеріали навч. конф., присвяченій 181-ї річниці Maloâroslaveckogo битви. Малоярославець, 1994; Івашко М.В. ПРО пам'ятнику в селі Тарутине // Від Тарутине до Малоярославца... С. 262 - 264.
18. Див.: Фехнер М. Калуга. Боровськ. М., 1972.
19. Див.: Недоходовский Я. 1812 рік: Справа під Медынью і мединський пам'ятник // Ювілейний збірник в пам'ять Вітчизняної війни 1812 р. Калуга, 1912. Вип. 1.
20. Див.: Ізвєков М. Про перебування ікони Божої Матері в Калузі (1813 - 1817 рр..), за клопотанням преосвященного Євлампія, єпископа Калузького і Боровського (1809 - 1813 рр..) і встановлення хресного ходу 12 жовтня. Калуга, 1894;
Енциклопедичний словник / Вид. Ф. А. Брокгауз, В. А. Єфрон. СПб., 1895. Т. 81. С. 461-463; Вороновський В. М. Вітчизняна війна 1812 р. в межах Смоленської губернії. СПб., 1912. С. 344; Маслов Ст. Е. Юхнов. Калуга, 1995. С. 7; Калузька енциклопедія / Під ред. В. Я. Філімонова. Калуга, 2000. С. 682.
21. Див.: Митрошенкова Ст. Л. Малоярославецкое бій у Вітчизняній війні 1812 року: Екскурсія по місту. Малоярославець, 2001.
22. http://www.amr-museum.ru/russ/tourizm/direct/direct3_r.htm
23. http://www.voentour.ru/cgi-bin/view.cgi?rzm=tours25
24. http://www.voentour.ru/cgi-bin/view.cgi?rzm=tours28
25. http://www.voentour.ru/cgi-bin/view.cgi?rzm=tours25