Дзеркало тижня // № 6 (71) Субота, 10 - 16 Лютого 1996 року

Тіньова економіка та організована злочинність в Україні: сучасний стан та проблеми боротьби з ними

1 лютого ц.р. на «круглому столі» в конференц-залі УНІАН Українським центром економічних і політичних досліджень представлено аналітичний доповідь про тіньовій економіці і організованої злочинності в Україні та проблеми боротьби з ними.

Доповідь представили керівник ради експертів УЦЕПД Олександр Разумков, до недавнього часу обіймав посаду першого помічника Президента України, Юрій Гаврилов - генерал-майор СБУ, також в недавньому минулому помічник Леоніда Кучми з питань держбезпеки, Олександр Пасхавер - позаштатний радник Президента з економічних питань, Володимир Сіденко - зав. відділом Інституту світової економіки та міжнародних відносин, виконував раніше обов'язки наукового консультанта Президента з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Інтерес до цієї події визначений не тільки учасниками «круглого столу», вперше виступили у новій якості, але і його змістом. По суті - це перша спроба недержавної організації дати узагальнюючу оцінку «кримінальному постсоциалистическому диву», запропонувати варіанти його «врегулювання».

Потрібно віддати належне представникам УЦЕПД, які не знімали з себе відповідальність за прорахунки і невдачі, що мали місце в антикримінальної боротьбі.

Під час проведення «круглого столу» очевидним було відсутність досвіду проведення подібних заходів, що, поряд з кар'єрним минулим організаторів, послужило приводом в т.ч. і для критичних оцінок.

Разом з тим, зміст доповіді редакції представляється досить цікавим і компетентним. Публікуючи його з невеликими скороченнями, редакція газети «Дзеркало тижня» запрошує всіх антитеневиков-професіоналів, політиків та експертів висловитися з піднятим питань на сторінках нашої газети.

Боротьба з організованою злочинністю і корупцією, оголошена Л.кучмою після його обрання Президентом України, мала об'єктивні передумови, була своєчасною і вкрай необхідною.

У 1994 році тіньовий сектор, за оцінками експертів, становив до 40% економіки України. Рекетирські угруповання взяли під контроль більшість нових суб'єктів господарювання, значну частину державних підприємств. Транснаціональні клани істотно впливали на розділ ліквідної продукції українського ринку. Щорічно з України нелегально вивозили до 3 млрд. доларів США, що склало у 1993 році майже 50% легального експорту. Державний апарат, в тому числі і його «силові інститути», все більше сращивался з полукриминальными кланами, втрачав імунітет захисту проти кримінальної корозії.

Корупція і зловживання владою вразили і вищі державні ешелони.

Фактично, в Україні сформувався не тільки «тіньовий сектор в економіці, але і паралельна нелегальна влада, яка зростала і почала дублювати найважливіші функції держави.

Офіційне визначення цієї суспільної сили як «п'ятої влади» було об'єктивним і точним.

Нове керівництво держави продемонструвало політичну волю в активних діях проти криміналізації суспільства.

Президент зустрівся з керівним складом СБУ, МВС, Генеральної прокуратури. У виступах, особливо в апараті МВС була дана максимально відверта оцінка «п'ятої влади», на думку експертів, правильно визначено основні завдання боротьби з нею.

Ці питання гостро звучали в жовтневому (1994) доповіді Президента Верховній Раді, де були викладені основи нової економічної і політичної стратегії, у виступах на II з'їзді суддів, на зустрічі з редакторами всеукраїнських і місцевих періодичних видань в Житомирі, у численних інтерв'ю вітчизняним і зарубіжним журналістам.

У період з липня 1994 по січень 1995 року ні однієї з проблем не приділялося стільки уваги Президентом, як протидії мафионизации суспільства.

Все це, безумовно, сприяло мобілізації громадської думки, створювало несприятливу суспільне середовище для діяльності «п'ятої влади».

Політичні декларації і підкріплювалися практичними кроками.

Відбулися зміни в керівництві МВС. Заступник міністра внутрішніх справ очолив Державний митний комітет України.

Першим заступником глави СБУ стало довірену особа Президента - Л.Деркач.

У керівництві Генеральної прокуратури України змін не відбулося (на той період це питання, як і призначення голови СБУ, знаходився в компетенції Верховної Ради).

Але, враховуючи, що генеральним прокурором В.Дацюк був призначений в кінці 1993 року, а В.Маликов - главою СБУ практично одночасно з переобранням Президента, можна вважати, що усі «силові» відомства очолили нові люди. При цьому, враховуючи, що Є.марчук, в минулому керівник СБУ, обіймав посаду віце-прем'єра, відповідального за координацію дій правоохоронних відомств, а міністром внутрішніх справ був призначений колишній заступник голови СБУ з питань боротьби з організованою злочинністю, можна зробити висновок про зростання впливу органів держбезпеки у всій правоохоронній системі. Це явище слід також розцінювати як позитивне, оскільки, на думку фахівців, і за оперативними даними, органи СБУ були у той час найбільш захищеними від впливу «п'ятої влади». Призначення пізніше Є.марчука першим віце-прем'єр-міністром також було демонстрацією підвищеної уваги держави до боротьби з криміналітетом.

У межах своєї компетенції Президент України посилив правові основи діяльності правоохоронних органів у цій сфері. Один з перших указів Президента (через 9 днів після інавгурації) був присвячений саме цим проблемам.

Приймалися необхідні організаційні заходи. Враховуючи недостатні кадрові, фінансово-матеріальні, правові можливості окремих органів правопорядку, можливість тиску на них високих посадових осіб, а також безпосередній зв'язок частини правоохоронців із криміналітетом, ставка була зроблена на спеціальні міжвідомчі оперативно-слідчі групи при Генеральній прокуратурі України. Ці групи почали слідчі та оперативно-пошукові дії, в т.ч. за майже 50 гучних справах, до яких були причетні представники вищих ешелонів влади.

Згадані дії нової влади знаходили підтримку практично всіх верств населення, впливових політичних сил, засобів масової інформації, створювали реальні умови для очищення державних інституцій від корупції та зловживань, оздоровлення суспільства в цілому.

30 січня 1995 р., через півроку після прийняття відомого указу Президента щодо зазначених питань, відбулося розширене засідання Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією при Президентові України.

На цьому засіданні були підведені перші підсумки оголошеної антикримінальної війни, вперше прозвучали незадовільні оцінки її ходу.

Поряд з досягненням конкретних позитивних результати виявилися певні прорахунки, дефіцит ресурсів, які могли бути спрямовані на реалізацію поставлених завдань, а головне - відсутність всебічного і повного уявлення про явища, з якими зіткнулося українське суспільство, нерішучість всіх ешелонів влади у здійсненні практичних антикримінальних заходів.

Президент ще раз сформулював основні завдання, здійснення яких дозволило б локалізувати вплив «п'ятої влади» на держава і суспільство; підкреслив, що їх реалізація пов'язана з проблемою нашого виживання». Однак результати досліджень експертів УЦЕПД, ряду інших вітчизняних і міжнародних незалежних організацій дозволяють стверджувати, що зламати тенденцію криміналізації держави, його економіки і політичної інфраструктури не вдалося.

Підстави для таких висновків дає аналіз розвитку тіньової економіки в Україні. Слід зазначити, що така «неофіційна економіка» характерна для абсолютної більшості країн. Це економічний явище не пов'язане лише з перебудовними процесами останнього періоду розвитком країни в пострадянський період. За підрахунками експертів, з 60-х до кінця 80-х років тіньовий сектор економіки колишнього СРСР збільшився у 30 разів і становив понад 20% національного доходу.

Реформування соціально-економічних відносин у колишніх соціалістичних країнах призвело лише до зміни структури, форм і методів тіньової економічної діяльності.

За останні роки тіньовий сектор економіки України збільшувався катастрофічними темпами, його обсяги на сьогоднішній день, фактично, рівні з офіційною частиною економіки.

Так, фахівці Інституту Росії НАН України на основі даних міжгалузевого балансу та аналізу споживання електроенергії підрахували, що в 1993 і 1994 рр. приріст обсягів тіньового сектора економіки порівняно з 1990 р. становив 76,43 трлн. крб. і 828,8 трлн. крб. валовий продукції у цінах відповідних років, що становило 24,1% і 36,1% обсягу валового внутрішнього продукту 1993 і 1994 років.

За їх даними, в 1995 р. обсяг валової продукції і доданої вартості, створеної в тіньовій економіці, становить відповідно 5000 і 2750 трлн. крб., або 42,4% ВВП.

Враховуючи велику ефективність праці в тіньовий економіці, а також питома вага фінансових ресурсів, які знаходяться під контролем тіньовиків, неофіційно звертаються в сфері торгово-посередницьких і кредитних операцій і які не охоплюються зазначеними методиками, експерти УЦЕПД вважають, що частка тіньової економіки в Україні значно перевищила 50%.

Аналогічний рівень тіньового сектора (50% від ВВП) називають і експерти Світового банку (Даніель Кауфман, «Час-time», 8.12.95 р.)

За даними офіційної статистики, у внебанковом обігу знаходиться приблизно 230 трлн. крб. (приблизно 40% всієї грошової маси держави). Згадані ресурси також в основному обслуговують економіку і є одним з параметрів неофіційної економічної діяльності в Україні.

У той же час треба врахувати, що значна кількість тіньових товарно-грошових операцій здійснюється в Україні з використанням валюти інших держав, в першу чергу доларів США.

Ця валютно-грошова маса взагалі не контролюється державою. При цьому, за оцінками А.Пасхавера, в Україні нагромаджено більше 10 млрд. доларів США готівки.

Про обсяги використання в Україні готівкової іноземної валюти свідчать і такі дані: якщо в жовтні 1994 року обсяги обміну іноземної валюти становили 70 млн. дол. США, то в грудні 1994 р. - 211 млн., в серпні 1995 р. - 868 млн.

В кінці минулого року обсяги обміну російських рублів були на рівні 7% всієї грошової маси, у вересні 1995 р. становили більше 20% (дані НБУ).

Таким чином, в 1995 році процес тінізації економіки не був зупинений. Більш того, тіньовий сектор зріс мінімум на 25 - 30% (порівняно з 1994 р.) і досяг межі, за якою держава втрачає можливість реального впливу на економічні процеси. Економіка більше стає некерованою. На сьогодні половина економічного потенціалу функціонує стихійно або під прямим контролем кримінальних структур і непідвладна волі держави.

У той же час, всю тіньову економіку не можна ототожнювати з кримінальної. Неофіційна економіка має два прошарки - економічну діяльність, яка не ховається, але і не підпадає під регулювання державою, і кримінальну, пов'язану з свідомим порушенням чинного законодавства.

У значній мірі зростання тіньової економіки пов'язаний з об'єктивною реакцією суб'єктів господарювання і населення на втрату державою його можливостей ефективно управляти економічним процесом, із необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною активністю обвальне падіння соціального захисту. Тіньова економіка є і результатом пошуку підприємств шляхів самозбереження в умовах тотального податкового пресингу, який унеможливлює їх функціонування у правовому просторі.

Як це ні парадоксально, але необхідно визнати, що тіньова економіка стала одним з механізмів самовиживання підприємств і громадян в умовах знищує кризи, їх самозахисту від руйнівної податкової політики держави. Саме вона допомогла зберегти від розпаду сотні промислових і сільськогосподарських підприємств, частково врятувати від зубожіння саме менше 2/3 громадян України.

Розрахунки експертів

УЦЕПД підтверджують дані, наведені віце-прем'єр-міністром України В.Пинзеником в його виступі 18.01.96 р. в Верховній Раді України, що рівень середнього споживання населення України в 2,5 рази перевищує середні грошові доходи. А якщо робити підрахунки, виходячи тільки з кількості працездатного населення, то співвідношення згаданих рівнів буде 5:1.

Глава СБУ Радченка свідчить, що «для 2,5 млн. громадян України тіньова економіка є основним джерелом прибутків. До 40% молоді у великих містах і прикордонних регіонах зайнято в цій сфері» («Незалежність», 9.08.95 р.). З наведеними даними можна з певною корекцією погодитися лише за умови, що мова йде про напівкримінальних формах діяльності. Але в цьому випадку принципово важливо, що офіційні особи визнають кордони масштабів соціальних наслідків функціонування тіньової економіки.

Разом з тим, необхідно чітко усвідомлювати різницю в природі виникнення і співвідношенні кримінального і напівлегального секторів тіньової економіки.

Напівлегальний сектор в основному пов'язаний з безпосередньою діяльністю по виробництву товарів і наданню послуг суб'єктам господарювання і використанням отриманих коштів для особистих потреб. Ця діяльність, фактично, має неприкритий характер.

Кримінальний сектор характеризується умисним ухиленням від дії регуляторів держави, переразделом офіційно або неофіційно виробленого товару, незаконним використанням державних ресурсів, присвоєнням тією чи іншою протиправною формі прибутку від реалізації товару або надання послуг, розкраданням, шахрайством, рекетом, наркобізнесом та іншими видами кримінальної діяльності.

Для визначення співвідношення між цими секторами можна взяти в якості одного з критеріїв нелегальні доходи від зовнішньоторговельних операцій.

Так, за експертними оцінками, тіньовий експорт капіталу в 1991 році дорівнював 3,9 млрд. дол. США; у 1992 р. - 3 млрд., в 1993-м - 2,9 млрд., 1994-му - 2,5 млрд., в 1995-му - 2,6 млрд. дол. США, що складає приблизно 20% вартості всієї сукупності експорту товарів та послуг цього року. І якщо тіньова економіка є джерелом доходів найменше 75% населення, зовнішньоекономічні операції здійснюються в інтересах людей, які не складають і 1% чисельності населення України.

Певне уявлення про масштаби кримінального сектора економіки дають і офіційні заяви керівників українських правоохоронних органів.

Так, глава СБУ В.Радченко стверджує, що 40 - 50% фінансового капіталу в Україні має тіньове походження («Незалежність», 9.08.95 р.).

Заступник міністра внутрішніх справ Ю.Вандин заявив, що валютне обіг тіньових структур складає від 8 до 10 млрд. дол. США («Фінансова Україна», 25.07.95 р.).

Віце-прем'єр-міністр В.Дурдинец прокоментував, що за 9 місяців 1995 року з України за бартером вивезено товарів на 1,98 млрд. дол. США. Понад 1 млрд. дол. - залишилося за кордоном («Голос України», 25.11.95 р.).

Ці та інші непрямі показники свідчать, що кримінальний сектор тіньової економіки має значну вагу і, на думку окремих фахівців, становить не менше половини її обсягів.

Які основні висновки можна зробити з аналізу тіньової економіки України?

1. Держава втрачає можливості реального управління економікою, оскільки більше половини економічної діяльності має неофіційний характер, не потрапляє під дію державно-правових регуляторів. Центральні органи влади не володіють об'єктивними макроекономічними показниками. Так, наприклад, вважається, що в 1994 році валовий внутрішній продукт становив 38,9% від ВВП 1989 р. Реально він становить 74,3%.

Це деформує уявлення, в т.ч. і державного керівництва про об'єктивний стан економіки, ускладнює формування ефективної економічної політики.

2. Тіньова економіка руйнує економічну систему держави. Сконцентрований тут капітал не спрямовується на інвестування національного виробництва, не може бути використаний для підтримки соціальної інфраструктури, об'єктивно сприяє зростанню податкового пресу, що у свою чергу ще більший обсяг економіки заганяє в тінь.

3. Тіньова економіка має антинаціональний характер, заважає утворенню великого легального національного капіталу. Основні вільні фінансові ресурси, сформовані в цьому секторі, направляються за кордон для забезпечення їх схоронності. Національна економіка виснажується, одночасно інвестує економіки інших країн.

За експертними оцінками, з 1991 по 1995 рр. нелегально було експортовано з України 15 - 20 млрд. дол. США.

Тіньова економіка створює певний інвестиційний вакуум, який буде заповнюватися іноземним капіталом, і в першу чергу з країн СНД.

Це не тільки поставить національну економіку під значне зовнішнє вплив, але, безумовно, буде мати серйозні політичні наслідки.

4. Тіньова економіка розбещує суспільство. Вона деформує свідомість людей, привчає ігнорувати встановлені державою правила, веде до правового нігілізму. Нові ринкові відносини ототожнюються в суспільній свідомості з протиправною діяльністю, що формує психологічний опір реформам.

5. Тіньова економіка є економічною і фінансовою базою освіти паралельної державі інфраструктури влади.

Тіньова економіка за своїми масштабами з меншою мірі прирівнюється до офіційної. Фінансові ресурси, які контролюються тіньовими структурами, порівнянні з коштами державного бюджету.

У світовому масштабі частка нелегального бізнесу середньому складає від 5 до 10% ВВП.

У країнах Латинської Америки - 30% ВВП.

В окремих африканських країнах - 50% ВВП.

На території колишнього СРСР - 40% ВВП («UBN», № 47, 1995 р.).

Як зазначалося, в т.ч. і експертами міжнародних організацій, в Україні тіньова економіка становить понад 50% ВВП. Це не може не відбитися на міжнародному авторитеті України, створює серйозні перешкоди для іноземних інвестицій.

Враховуючи все сказане, слід усвідомити, що нова політична влада на чолі з Л.кучмою не могла завдати нищівного удару по «п'ятій владі», не обмеживши масштаби тіньової економіки і, особливо, її кримінальної частини.

У свою чергу, тіньова економіка не може бути локалізована зусиллями правоохоронних органів або внаслідок одноразової політичної або економічної кампанії будь-якого рівня активності.

Тіньова економіка може бути звужена лише в результаті здійснення глибинних загальноекономічних реформ, корінних змін в існуючому економічному режимі.

Це підтверджує і практичний досвід діяльності нової влади. Так, скасування квот і ліцензій у зовнішньоекономічній діяльності, фіксування валютного курсу карбованця, вирівнювання внутрішніх цін і цін на міжнародному ринку на ряд видів продукції фактично ліквідували цілі сфери, де формувалися надвеликі тіньові капітали, а держава, національна економіка втрачали відповідні ресурси.

Перша група згаданих змін пов'язана з ліквідацією транзитного стану колишньої загальнодержавної власності. Сьогодні ця власність фактично вже не є державною. Але вона ще не отримала і інших власників. Реально нею розпоряджаються керівники підприємств, міністерств і відомств, регіональна еліта, представники вищих ешелонів держави, в т.ч. накопичують за її рахунок власний капітал.

Саме тому в Україні сьогодні найбільш прибутковим бізнесом є політична влада. Лише прискорена приватизація може принципово змінити ситуацію на краще, ліквідувати найширші можливості криміналізації всіх щаблів влади.

Одночасно, суспільство повинно мобілізувати всі прогресивні сили на забезпечення максимально високого економічного ефекту приватизації найбільш важливих об'єктів, не допустити, щоб стратегічно важливі галузі і підприємства опинилися під контролем кримінальних або закордонних сил, зорієнтованих на політику, яка не збігається з національними інтересами держави.

Іншим напрямком виведення з тіні економічної діяльності є радикальна зміна податкової політики. Сьогодні в Україні прямі і непрямі податки складають 80% від заробленого карбованця. Світовий досвід свідчить, що вони не повинні перевищувати 30 - 35%.

Вся проблема полягає в тому, що перехід від високих податків на невеликий масив економічної діяльності до меншим на широку площу економічної активності буде супроводжуватися певною «ямою» для бюджету - офіційна частина економіки вже не буде давати високих відрахувань, а тіньова економіка ще якийсь час з різних причин не буде відкриватися.

Ці обставини набувають особливої гостроти в умовах, коли тільки заборгованість по зарплаті бюджетним установам і окремим галузям на січень

1996 р. становила 103 трлн. крб. У жовтні - листопаді 1995 р. вона дорівнювала 28 трлн. крб.

Разом з тим, цей період необхідно обов'язково пережити, інакше дистрофія економіки буде зростати, а у майбутньому неминуче призведе до трагічних наслідків.

Слід також мати на увазі, що великий тіньовий капітал тільки внаслідок зміни податкового режиму не відкриється.

Для цього потрібно розробити модель легалізації тіньового капіталу, його повернення в національну економіку.

Необхідно також враховувати рівень недовіри до державі населення і суб'єктів господарювання. Він катастрофічно низький. Про це свідчить хоча б той факт, що після рішення НБУ про відкриття анонімних валютних рахунків у більшості державних і комерційних банків України таких рахунків фактично не з'явилося. І це при тому, що, як зазначалося, на руках у населення більше 10 млрд. дол. США.

Таким чином, є всі підстави вважати, що нова влада не мала шансів в результаті настання одного ліквідувати тіньову економіку, яка стала явищем, здатним здійснювати значне вплив на загальнонаціональне суспільне розвиток.

У той же час, не можна не визнати, що, внаслідок міжвладні протиріч, недостатньої організованості в практичної реалізації проголошених реформаторських ідей виконавчої влади, політичних розбіжностей в парламенті щодо стратегічно важливих питань економічного та суспільно-політичного розвитку України, не вдалося істотно змінити загальноекономічний режим у державі, звузити сферу існування неофіційних економічних відносин, зменшити кримінально-тіньову субкультуру в економіці.

Все це дозволяє стверджувати, що три гілки державної влади повинні взяти на себе основну відповідальність за зростання криміналізації економіки і українського суспільства в цілому, за те, що ці процеси поставили Україну перед прямою загрозою стати кримінальним державою.

Особливо гостро виявляються прорахунки державної влади в організації протидії кримінальній суспільно-політичної надбудови.

Оголошена політична воля нового керівництва не була забезпечена необхідної організаційної, кадрової роботою, створенням необхідної фінансової та матеріально-технічної бази.

Не були створені потужні науково-дослідні та аналітичні структури, здатні дати повномасштабну характеристику «п'ятої влади», її впливу на суспільство, виявити форми і методи її діяльності, запропонувати ефективні моделі боротьби з нею.

Створені відомчі науково-аналітичні установи не здатні за своїм статусом, аналітичним потужностей і одержуваним інформаційних масивів задовольнити зазначені вимоги.

У той же час в Австрії, Англії, Голландії, Португалії, США, Франції, в інших розвинених країнах такі спеціальні інститути засновані при парламентах і урядах.

У січні 1995 року на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України ставилося завдання створити спеціальну групу по дослідження тіньової економіки при Президентові України.

Така група не створена і сьогодні.

Фактична відсутність відповідних аналітичних центрів є однією з причин неадекватного уявлення влади і суспільства в цілому про реальну загрозу, яку представляє «п'ята влада».

Як відомо, цей інститут антигромадський утворюють відверто організовані кримінальні угруповання, господарсько-економічні структури, які займаються протиправною економічною діяльністю, і представники державної влади, які сприяють діяльності мафіозних угруповань або є їх членами і безпосередніми керівниками.

«П'ята влада» має всі атрибути державно-політичної системи, в т.ч. власні силові інститути, судові органи, встановлює певні правила економічної діяльності тіньовому секторі, свою фінансово-банківську систему, здатна здійснювати вплив на засоби інформації, політичну еліту, легітимну владу. Навіть керівники СБУ публічно визнають, що сьогодні злочинний світ налічує тисячі бойовиків. «Ця «армія» здатна визначати не тільки окремі питання, але питання влади, великої політики» (А.Беляев, «Урядовий кур'єр», 28.11.95 р.).

Правда, на сьогоднішній день «п'ята влада» не організована в єдину систему, вона не позбавлена внутрішньої конкуренції та суперництва, а названі атрибути ще не розвинені, не співставні з багатьох характеристик з аналогічними державними інститутами.

У той же час, слід враховувати, що «п'ята влада» у фізичному вимірі не існує паралельно з державною системою. Вона частково вмонтована в інститути держави, змушує їх служити власним інтересам, позбавляє здатності до самозахисту і цим створює особливу небезпеку для суспільства.

Які реальні вимірювання кримінальної влади в Україні?

Перше - це фінансові ресурси, які знаходяться під контролем кримінальних і напівкримінальних структур.

У доповіді вже наводилися суми капіталів, нелегально вивезених за кордон. Це приблизно 15 - 20 млрд. дол. США. Це реальні фінансові ресурси «п'ятої влади».

За свідченням заступника голови СБУ А.Беляева, 60% капіталу - в руках кримінальних структур.

За даними ФБР у 1992 - 1993 рр. тільки організовані злочинні угруповання (мається на увазі рэкетирско-кримінальні групи) країн СНД незаконно вивезли на Захід більш 15 млрд. дол. США.

Для порівняння можна зазначити, що сумарний бюджет Генеральної прокуратури, СБУ та МВС України на 1996 рік передбачається в розмірі 79,7 трлн. крб., або близько 400 млн. дол. США.

«П'ята влада» встановила свою «податкову систему». За оцінками СБУ, 90% фірм знаходяться під впливом злочинних угруповань. Мафія здійснює тотальний контроль над комерційної і в значною мірою над державною торговельною мережею. У зв'язку з цим споживач змушений платити на 20 - 30% дорожче за товари і послуги... Народ за свій рахунок фактично містить дві паралельні влади - легітимну та кримінальну (Президент України Л.Кучма. Виступ на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. «Урядовий кур'єр», 2.02.1995 р.).

Кримінальні структури все активніше освоюють контрабандні форми діяльності.

Згідно з дослідженням фірми «Делойт і Туш», український ринок сигарет має обсяг 77 млрд. шт. Вітчизняне виробництво складає 47 млрд. шт. Імпорт, відповідно, повинен становити 23 - 30 млрд. шт. Однак, за даними Державного митного комітету України, імпорт сигарет в 1994 році склав 6,5 млрд. Таким чином, до 24 млрд. сигарет були імпортовані нелегально, контрабанда склала майже 80% сукупного імпорту цієї категорії товару.

Контрабанда, рекет, проституція і деякі інші види кримінально-економічній діяльності мають свою специфіку. Це природні ніші функціонування мафії. Якщо з інших сфер у влади є реальні перспективи витіснення тіньовиків, то в цих галузях мафія буде функціонувати завжди. Тому цим видам діяльності необхідно вже зараз приділяти найбільшу увагу.

Особливо це стосується наркобізнесу.

Щорічні прибутки злочинних організацій, які виробляють і розповсюджують наркотики по всьому світу і які отримали назву «міжнародна наркотична індустрія», перевищують 0,5 трлн. дол. США. Це більше вартості всієї валюти США.

Спільність наркобізнесу має власні збройні сили та розвідки, банки, морські суду й авіацію. Вона поширює свій вплив, використовуючи різні методи - від таємних підривних операцій до військових зіткнень.

Про силу міжнародної наркомафії згадуємо тому, що вона, як відомо, активно шукає канали впливу на пострадянські країни, намагається прокласти через них шляхом постійної транспортування наркотиків.

За даними ФБР, українські та американські кримінальні авторитети зустрічалися з метою досягнення угод по встановлення каналів транспортування наркотиків з азіатських регіонів Східну Європу.

Якщо своєчасно не будуть нейтралізовані тенденції інтеграції українських кримінальних груп з міжнародною наркомафією, Україна може стати не тільки територією транспортування наркотиків, але і зоною їх більш широкого вживання, що буде мати свої вкрай небезпечні негативні соціальні наслідки.

Напівкримінальні клани фактично контролюють тій чи іншій формі розділ всій ліквідної продукції українського виробництва, обсяги та види якої щорічно зменшуються, в т.ч. з-за неповернення коштів, які повинні були використовуватися на відтворення виробництва. Тільки в 1994 році в Україну не повернулися 3,2 млрд. дол. США. 46% експортованої продукції залишилися неоплаченими. На початку 1995 року майже 600 підприємств мали заборгованість за експортну продукцію. (Дані Міністерства економіки України, «Фінансова Україна», 15.08.95 р.).

Значна частина накопиченого в Україні капіталу має кримінальне походження. Так, за даними Центру соціологічних досліджень, опублікованими в журналі «Сучасність», з 1000 багатіїв 82% заявили, що основним джерелом їх капіталу стали крадіжки, рекет, валютні операції, державна служба і пов'язані з цим хабара.

Все зазначене дає підстави стверджувати, що кримінальні структури в Україні розпоряджаються коштами, які співставні з фінансовими ресурсами держави.

Друга. Кримінальна субкультура інтегрувалася у всі елементи державної системи, суспільства в цілому, майже паралізувала їх здатність до самозахисту. Фактично, в Україні не існує впливовою соціальної сили, зацікавленої у боротьбі з економічним і політичним криміналітетом, ліквідації тіньового сектора економіки.

Кримінально-тіньова діяльність на сьогодні економічно вигідна керівникам державних підприємств і підприємницьким колам.

Нелегально накопичені кошти спрямовуються на фінансування значної частини засобів масової інформації, окремих журналістів.

За рахунок саме цих фінансових джерел фінансуються безпосередньо чи опосередковано в тій чи іншій мірі практично всі політичні партії і рухи, незалежно від їх спрямованості.

З тіньовими структурами пов'язані практично всі рівні державних службовців і депутатів. За інформацією СБУ, 60 відсотків мафіозних кланів мають корумповані зв'язки в різних структурах влади і управління. У корумпованих взаємовідносинах перебуває майже 40% підприємств і близько 90% комерційних структур. Більше 60% доходів середнього службовця - це хабарі.

Останнім часом активізувалися спроби інтеграції у владні інститути людей безпосередньо з кримінального середовища.

За даними експертів УЦЕПД, тільки в Криму під час останніх виборів депутатами Рад різного рівня було обрано близько 40 представників кримінальних угруповань.

Про використання органів влади кримінальними елементами для захисту від судового переслідування свідчить і такий факт. За матеріалами комісій Верховної Ради України за 4 роки (1990 - 1994 рр..) кримінальної відповідальності не було притягнуто більше 500 депутатів місцевих Рад, які звинувачувалися у скоєнні злочинів, у зв'язку з тим, що Поради не дали на це дозволу.

Кожен 6-й депутат, якого намагалися залучити до кримінальної відповідальності, здійснив 2 і більше злочинів.

Абсолютна більшість з цих депутатів (83%) - посадові особи.

У 1995 році органами міліції встановлені злочини, до яких причетні 106 службовців державних органів влади, 79 співробітників правоохоронних органів, 30 народних депутатів різного рівня.

Відомі випадки спроб утворення політичних організацій безпосередньо на базі кримінальних угруповань. Прикладом може бути створення в Криму Християнсько-ліберальної партії, яку очолював відомий кримінальний авторитет.

Останнім часом з'явилися повідомлення, що криміналітет з країн СНД робить спроби вплинути на політичні сили в інших країнах.

Проти тіньової економіки та криміналітету об'єктивно виступає велика частина громадян. В Україні склався надзвичайно високий рівень соціального зубожіння населення. За даними Мінстату України, за межею малозабезпеченості (4,8 млн. крб.) знаходиться 72,1% громадян. Середню зарплату (8 млн. крб.) отримує офіційно 1,7% населення. Понад 9 млн. крб. - 4,5% населення.

Але на сьогоднішній день ці люди не мають надійних механізмів протидії криміналітету. Їх волевиявлення під час виборів носить одноразовий характер, не гарантує в нинішніх умовах реалізацію новообраною владою своїх передвиборчих зобов'язань.

Крім того, «п'ята влада» має необмежені можливості в умовах відсутності дієвих механізмів антикримінального контролю за рахунок матеріального стимулювання швидко рекрутувати до своїх лав новообраних носіїв влади і нових державних службовців.

Одночасно незабезпеченість підштовхує людей до нелегальної діяльності.

Так, за даними опитування, проведеного «Соціс-Гелапом», в Україні в кінці 1995 року 16% населення бачать можливість достатнього заробітку в рекет, крадіжки, кримінальної діяльності, ще 15% - у здійсненні валютних операцій.

Третє. Про можливості криміналізації суспільства свідчать і статистичні дані, що характеризують розвиток злочинності.

Так, станом на грудень 1995 року в Україні було зареєстровано понад 580 тис. злочинів (на 13,5% більше, ніж у 1994 р.).

Зафіксовано 1840 фактів хабарництва, що на 19,4% більше, ніж у минулому році.

При цьому кількість економічних злочинів постійно зростає.

1991 - 34838 (+15,2%)
1992 - 36860 (+5,8%)
1993 - 41253 (+11,9%)
1994 - 57500 (+13,5%)
9 місяців 1995 р. - 57500 (+34,4%).

Ці статистичні дані не тільки свідчать про зміцнення общекриминального потенціалу в державі, але і підтверджують тезу, що в 1995 р. тенденцію криміналізації суспільства не зламати вдалося.

Четверте. Мафіозні освіти встановлюють і розвивають міжнародні зв'язки. Це стосується не тільки ділків тіньової економіки, але і організованих злочинних груп. Ця тема була однією з основних на Центральноєвропейському симпозіумі з проблеми боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями, який проходив у грудні 1995 року у Будапешті.

Тут зазначалося, що так звані євразійські кримінальні угруповання, які нещодавно виникли на пострадянському просторі, придбали значні сили, швидко поширюють свою діяльність на інші країни, становлять серйозну проблему для підтримки правопорядку в цих країнах.

В матеріалах конференції підкреслюється, що дії понад 300 злочинних угруповань, які сформовані на території колишнього СРСР, носять міжнародний характер.

За даними МВС України, тільки у 1995 році розкрито 115 кримінальних економічних угруповань, які мали міжнародні контакти, 67 з них ліквідовано.

За даними ФБР, у США виявлена широка діяльність щонайменше 25 злочинних груп.

В Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині активність кримінальних угруповань, створених у країнах СНД, змушує приймати адекватні заходи не тільки правоохоронні органи, але і обумовлювати політичні рішення на рівні урядів цих держав.

Нещодавно, за свідченням зарубіжної преси, після невдалої спроби колишнього в.о. прем'єр-міністра України Ю.звягільського розмістити в одному з ізраїльських банків близько 300 млн. дол. готівкою, уряд цієї країни на закритому засіданні ухвалив спеціальне рішення, яке передбачає істотне посилення протидії мафії з колишнього СРСР.

У цьому контексті заслуговує уваги і оцінка міжнародної діяльності організованих злочинних груп, яка пролунала на IX Конгресі по боротьбі зі злочинністю, який був проведений у травні 1995 року у Каїрі під егідою ООН. Там зазначалося, що організована злочинність використовує найсучасніші технології і у багато разів ефективніше використовує міжнародні зв'язки, ніж держави, об'єднані в ООН.

Такий рівень співпраці досягнуто завдяки корумпованим носіям державної влади багатьох країн, які встановили постійні зв'язки зі світом злочинності.

Природно, що при усіх згаданих умовах правоохоронні органи об'єктивно не здатні нейтралізувати загрозливе зростання впливу «п'ятої влади» на суспільство, взяти на себе його функції всецелого оздоровлення та очищення економічної і державно-політичної системи. Тим більше, що органи правопорядку, особливо в наших умовах, коли правові традиції ще незрілі, взагалі безсилі, якщо мова йде про корупцію або напівлегальному сприяння сумнівної діяльності на найвищому державному рівні.

Кримінальні розслідування, що проводяться проти найближчого оточення найвищих (у минулому або теперішньому стану) посадових осіб, уряду, народних депутатів, - пряме свідчення, що криміналітет досяг і цих ешелонів. Розслідування такого рівня кримінальних справ або службових порушень вимагає спеціальної процедури, спеціально створених слідчих інститутів. Така практика у нас відсутня. І це одна з головних причин провалу так званих гучних справ.

Нове політичне керівництво виявилося нездатним забезпечити в новому обсязі реалізацію проголошених гасел, виконання завдань, поставлених Президентом. Так із заходів, визначених главою держави у згаданій доповіді 30 січня

1995 р., більше 2/3 не здійснено взагалі або реалізовано частково.

Один з головних прорахунків, допущених під час організації новою владою боротьби з криміналізацією суспільства, полягав у тому, що ставка робилася виключно на правоохоронні органи, а не на освіту нової системи інститутів боротьби з «п'ятою владою», які б комплексно охоплювали всі сфери її діяльності.

У боротьбі з «п'ятою владою» повинні приймати участь практично всі інститути держави, а не тільки його органи правопорядку.

У той же час, не можна не помічати істотного вади в правоохоронній системі.

Її структура, форми та методи діяльності якісно відстають від розвитку суспільства, залишилися такими, якими були в соціалістичній державі.

Крім того, необхідна не тільки реорганізація існуючих правоохоронних систем, але і утворення нових, спеціально організованих для такого роду діяльності інститутів. Рік тому Президент доручив у місячний термін підготувати рішення про створення національного бюро розслідувань. Воно не створено й досі. Не створена і контрольна палата при Президента України.

За минулий рік не вдалося істотно розширити і оновити правову базу боротьби з організованою злочинністю. Парламентом більше року розглядався закон про боротьбу з корупцією. Не прийняті відповідні норми законодавства, які дозволили б ефективно боротися з організованими злочинними угрупованнями.

Всього з 28 законопроектів, визначених на січневому 1995 р. розширеному засіданні Комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, як першочергові та необхідні для активізації цієї боротьби прийняті Верховною Радою тільки 6.

Експерти УЦЕПД вважають, що недосконалою була тактика і організація діяльності оперативно-слідчих груп. Вона принципово відрізнялася, наприклад, від організації роботи аналогічних груп в Узбекистані в кінці 80-х років, які досягли конкретних результатів. І це також одна з причин того, що майже 50 гучних справ, порушених за останні роки, жодне не має остаточного вироку суду.

Але справа не тільки у відсутності відповідної підготовки у вітчизняних криміналістів, неадекватність законодавчої бази сучасному розвитку злочинності, корумпованості правоохоронних органів. Головне в тому, що «п'ята влада» не ослаблена, вона здатна усіма, без виключення, методами захищати своїх представників.

Згадані 50 справ не змінили б криміногенну ситуацію на краще, але вони повинні були продемонструвати, що нове керівництво не тільки хоче, а й може боротися з криміналітетом, в т.ч. у вищих ешелонах влада.

Не реалізовано і завдання Президента щодо прогнозування нових видів злочинів. У січні минулого року соответствущие органи, наприклад, попереджались безпосередньо керівництвом держави про можливості шахрайства зі страховими і трастовими компаніями. Контрольними і правоохоронними органами ця вимога була проігнорована. Як наслідок, за даними МВС України, сума вкладів, незаконно привласнених в результаті трастових операцій тільки по 34 розкритим випадків, становить 300 млрд. крб., 17 млн. дол. США, 1,224 млн. DМ.

Експерти УЦЕПД вважають, що на сьогодні готовність усіх відповідних органів протистояти злочинам, пов'язаним з використанням електронної техніки в банківських установах, недостатня.

В Україні не існує надійних механізмів захисту свідків, що проходять по справах, пов'язаних з діяльністю організованих злочинних груп. Так кожен п'ятий постраждалий від вимагання відмовився від своїх первинних свідчень.

Не були прийняті, як передбачалося, і заходи щодо значному підвищенню кваліфікації кадрів, що займаються особливо небезпечними економічними злочинами.

За нашими даними, за останні роки, наприклад, в прокуратурі України працівники слідства жодного разу не збиралися для обміну досвідом.

Не були виділені, як передбачалося, і валютні кошти на всебічну підготовку фахівців за кордоном.

Президентом були проголошені пріоритети фінансування правоохоронних органів. Але сьогодні ці інститути держави знаходяться, без перебільшення, в жалюгідному стані.

Так, МВС України в 1995 році отримало лише 40% коштів, необхідних на його утримання. Воно лише на 67% забезпечено зброєю, на 52% - боєприпасами, на 57% - засобами зв'язку, на 41% - одягом, на 26% - засобами бронезахисту та активної оборони, на 21% - паливно-мастильними матеріалами. Більше 10 тис. одиниць автомобільної техніки вичерпали експлуатаційні ресурси і підлягають списанню. У 1996 році передбачається виділити МВС лише третину коштів, необхідних для його функціонування.

Спеціальна техніка, засоби зв'язку і зброю, автомобілі, що використовуються сучасними злочинними угрупованнями, як правило, значно кращої якості, ніж ті, що є на озброєнні правоохоронних органів.

Ефективна протидія організованій злочинності не може здійснюватися без необхідного матеріально-фінансового забезпечення кожного пункту відповідної загальнонаціональної програми. Окреме додаткове фінансування згаданих заходів в цілому не передбачалося. І це також одна з основних причин зриву наступу на «п'яту владу».

Якими можуть бути узагальнюючі висновки?

1. Новому політичному керівництву не вдалося зупинити криміналізацію держави і суспільства. На сьогоднішній день ці процеси представляють загальнонаціональну загрозу, призводять до виходу з-під контролю економіки, виснажують її, сприяють розвитку кримінальної надбудови. Криміналітет в Україні став явищем політичним. «П'ята влада» за окремим параметрами зрівнялися з державною.

Загрозлива криміналізація економічної і політичного життя в Україні підриває її міжнародний авторитет, створює сприятливі передумови для посилення авторитарних тенденцій, які об'єктивно є базою для появи нового тоталітарної держави. Причому, як свідчить досвід, диктаторські режими різного політичного забарвлення, дійсно, придушували економічну і державно-політичну криміналізацію, але за рахунок суцільного контролю над економікою (в т.ч. і ринкового типу), обмеження прав і свобод громадян, демократії в цілому.

Всі ці тенденції вимагають адекватного протидії

2. У нової державної влади не було шансів на швидкий успіх. Боротьба з тіньовою владою та її кримінальної надбудовою безпосередньо пов'язана з глибинними реформами, тривалими і широкомасштабними антикриминальными заходами.

Нове політичне керівництво недооцінило реальні параметри і можливості «п'ятої влади» і тіньової економіки, не змогло забезпечити в повному обсязі реалізацію виявленою політичної волі щодо боротьби з корупцією і організованою злочинністю.

У другій половині 1995 року ця активність пішла на спад, і сьогодні, фактично, зведена до рівня активності попереднього керівництва.

Цей і ряд інших непрямих ознак, наприклад кадрова політика, свідчать, що «п'ята влада» відновлює свої позиції у вищих ешелонах держави, частково втрачених після оновлення органів влади в ході демократичних виборів.

3. Правоохоронні органи нездатні самостійно знищити ракову пухлину суспільства - організовану злочинність і корупцію. У цю боротьбу повинна включитися держава в цілому, сформувати відповідну і насамперед нову систему органів протидії криміналізації суспільства - від парламенту, уряду до регіональних управлінь МВС, застосовувати принципово нові технології цієї боротьби, забезпечити їх відповідне фінансування.

4. У боротьбі з «п'ятою владою» має приймати участь не тільки держава, а й суспільство в цілому, як правило, своїми специфічними методами. Діяльність засобів масової інформації («четвертої влади») повинна бути перш за все спрямована на аналітичне висвітлення цього явища, створення сприятливої суспільної і моральної середовища для боротьби з ним, на формування дійсно цивільної правосознательности. З цією метою доцільно створити спеціальні фонди підтримки журналістів, які пишуть на ці теми, заснувати премії, якими нагороджувалися автори найкращих публікацій року.

Які невідкладні заходи слід було б прийняти для нарощування потенціалу антикримінальної боротьби.

1. Розробити загальнонаціональну президентську програму боротьби з організованою злочинністю, яка була б затверджена парламентом і фінансувалася по окремим рядком державного бюджету.
2. Створити на постійній основі спеціальні парламентсько-урядові групи по дослідженню проблем тіньової економіки і організованої злочинності.

Заснувати аналітичний центр з цим проблем при Президентові України.

3. Розробити методики визначення параметрів тіньової економіки. Врахувати її показники при формуванні планів-прогнозів розвитку України на наступний період. Сформувати модель і програму конкретних заходів поступального виведення економічної діяльності, яка не має або не може мати кримінального характеру, з неофіційного сектора.

Ця модель повинна базуватися на заходах економічного характеру, пов'язаних з оптимізацією податкової політики, валютно-фінансового регулювання з одночасним посиленням переслідування за економічні правопорушення. Для цього також було б доцільно створити спільну урядово-парламентську робочу групу.

4. Реорганізувати існуючі і сформувати нові органи боротьби з криміналітетом. Це могло б передбачати:

- створення національного бюро розслідувань, як органу боротьби з організованою злочинністю і корупцією;
- освіта контрольної палати при Президентові України на базі державної служби контролю при Мінфіні України;
- повернення до практики, коли Президентом України очолює Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України;
- створення вертикалі підрозділів МВС по боротьбі з організованою злочинністю, виведення їх з підпорядкування регіональних управлінням МВС;
- утворення при генеральному прокурорі оперативного координаційної ради по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, в який увійшли б заступники керівників МВС і СБУ;
- створення спеціального центру по боротьбі з тероризмом в рамках СБУ, з аналітичними структурами і підрозділами спеціального призначення (за зразком «Альфи» в Росії);
- створення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю при міністрі внутрішніх справ та голови СБУ з особливим режимом їх діяльності;
- заснування інституту кримінології при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України.

5. Передбачити в новій Конституції України, що генеральний прокурор обирається на 5 років і звільняється з посади за поданням Президента парламентом України.

Міністр внутрішніх справ, голова СБУ призначаються Президентом за погодженням з парламентом.

Це значно підвищило б їх політико-правову захищеність.

6. Передбачити обов'язкові щорічні звіти Президента, керівників правоохоронних відомств по боротьбі з організованою злочинністю в парламенті України.
7. Розробити програму законодавчого забезпечення боротьби з корупцією та організованою злочинністю, передбачити розгляд законопроектів з цих питань у першочерговому порядку.
8. Повернутися до ідеї спрямування на тривалий термін (від 3-х місяців до 1 року) спеціальних міжвідомчих оперативних груп центрального підпорядкування в регіони з підвищеною криміногенною активністю.
9. Виділити додаткові кошти на утримання спецпідрозділів, запровадити високі ставки страхування життя та премії за кожні п'ять років сумлінної служби працівникам цих підрозділів.
10. Розробити програму захисту свідків. Передбачити її законодавче та матеріально-фінансове забезпечення.
11. Продовжити практику ротації керівників регіональних управлінь СБУ та МВС.
12. Створити спеціальний міжвідомчий центр з підготовки кадрів для боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Розробити програму максимального оновлення кадрів спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю за наступні 3 - 5 років.
13. Ініціювати проведення в Києві у 1996 році міжнародній конференції закритого типу з питань боротьби з організованими злочинними угрупованнями.

При цьому необхідно чітко уявляти, що ця антикриминальная боротьба, навіть за умови максимальної мобілізації здорових сил держави і суспільства, буде тривалою і виснажливою. Вона пов'язана з значними і моральними, політичними та матеріальними втратами.

Але альтернативи не існує. Витіснення «п'ятої влада» - це єдиний шлях України до цивілізованого, демократичного і правової держави.