Стеченко Д.М., Розметова О.Г.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація і управління підприємствами
(в туристичній сфері). - 2007. - №11. - С.31-35.

Формування стратегії диверсифікованого розвитку санаторно-курортних центрів

У статті наведено результати досліджень можливих стратегій процесу диверсифікаційного розвитку санаторно-курортних кластерів та умов формування й функціонування ринку санаторно-курортних послуг.

Останнім часом в санаторно-курортній сфері України намітилися значні стратегічні зміни щодо диверсифікованого використання санаторно-курортного потенціалу.

У радянські часи курорти використовувалися переважно для потреб національної охорони здоров'я. Зовнішньоекономічний компонент курортної справи практично не розвивався. Навіть приморські кліматичні курорти розглядалися переважно як лікувально-реабілітаційні. Цьому відповідала і курортна інфраструктура: перевага санаторіїв, нерозвиненість сфери відпочинку та розваг.

В останні роки спостерігається тенденція до розширення функціональних меж підприємств санаторно-курортної сфери, зокрема створення на їх базі санаторно-курортних центрів з комплексними послугами рекреаційного характеру. Крім цього, широкого оберту набувають інноваційні процеси в цій сфері.

Метою статті є пошук нових форм організації та управління санаторно-курортними центрами, розробка стратегії диверсифікованого використання санаторно-курортного потенціалу держави.

Для досягнення цієї мети вирішувались наступні завдання:

- аналіз можливостей диверсифікації туристичної діяльності та стратегій проникнення туризму в інші галузі;
- виявлення чинників, які впливають на процес диверсифікованого розвитку санаторно-курортних центрів;
- розробка типології санаторно-курортних потреб населення;
- визначення умов формування та функціонування ринку санаторно-курортних послуг.

Формування стратегії диверсифікованого розвитку не можливе без чіткого розуміння змісту та основної ідеї самого поняття „диверсифікація". У фахових літературних джерелах немає чіткого дотримування однієї думки або однакового уявлення про те, що несе в собі поняття „диверсифікація”. Воно тлумачиться досить своєрідно, залежно від того, до якої сфери людської діяльності воно віднесено. В загальноекономічному значенні “диверсифікація” (від латинського diversificato - зміна, різноманітність) означає розширення об'єктів діяльності, номенклатури продукції, що виробляється монополістичними об'єднаннями [1, с.217]. Стосовно туристичного бізнесу, диверсифікація переважно здійснюється шляхом розподілу зусиль та капіталовкладень між різними видами діяльності, безпосередньо не пов'язаними один з одним. У результаті непередбачуваних подій один вид діяльності буде збитковий, а інший може приносити прибуток. У цілому в науковій літературі процес диверсифікації у широкому розумінні передбачає розширення сфери діяльності будь-якої організації, незважаючи на те, до якої сфери економіки вона належить і в якому напрямі працює.

Потреби ринкової економіки визначили розвиток наступних видів диверсифікації:

- диверсифікація у взаємопов’язаних галузях, у непов'язаних галузях;
- диверсифікація, пов'язана з потребами, з технологією;
- змушена, ланцюгова, галузева, багатогалузева, географічна, глобальна.

За принципом збереження синергетичного ефекту всі види стратегій диверсифікації можуть класифікуватися на конгломератну (або латеральну) і синергетичну (яку, в свою чергу, підрозділяють на концентричну або концентровану, горизонтальну і вертикальну) [2, с.247; 3, с.31].

З основних поширених стратегій диверсифікації для санаторно-курортної сфери можуть бути використані наступні: стратегія проникнення в нові галузі (придбання нових підприємств, або створення спільних); стратегія пов'язаної диверсифікації.

Стратегія проникнення в нові галузі може мати одну із трьох форм: придбання компанії, створення нової компанії в середині старої і створення спільного підприємства. Найбільш оптимальна форма співпраці на сьогоднішній день - це створення спільних підприємств. За цією стратегією різні санаторно-курортні підприємства можуть співпрацювати між собою та з іншими організаціями:

- з торгівельними підприємствами (продовольчі та непродовольчі магазини, аптеки);
- туристичними (бюро подорожей, туристична фірма, туристичний готель);
- культурно-розважальними (тематичні клуби, спортивні організації, відео зали, нічні клуби, казино);
- підприємствами харчування (бар, ресторан, кулінарія);
- побутового обслуговування (хімчистка, пральня, салон краси, ремонтні підприємства);
- виробничими (мінізаводи по розливу мінеральних вод, виробництву косметичних засобів, сувенірних виробів);
- поліграфічними підприємствами та ін.

Спільні підприємства є вигідною організаційною формою для здійснення такої діяльності, яка є неекономічною, надто ризикованою для одного підприємства, залежною від сезонних коливань. Також спільні підприємства вигідні, якщо об'єднання ресурсів і досвіду двох або декількох незалежних підприємств створює організацію, яка володіє усім необхідним, щоб стати потужним конкурентом. У цьому випадку кожний із партнерів вкладає знання і ресурси, яких нема в інших і які потрібні, щоб досягнути успіху. Інноваційною формою функціонування такої організації можна вважати санаторно-курортні кластери.

Стратегія диверсифікації за умов синергізму означає входження в бізнес, який має певну стратегічну відповідність (стратегічна відповідність існує, якщо різні бізнеси мають пов'язані виробничі цикли). Відношення стратегічної відповідності можуть створити можливості для обміну технологіями, створення спільних професійних вимог, програм підвищення кваліфікації та перекваліфікації, використання спільних постачальників, аналогічних виробничих методів та управлінських систем, застосування однакових видів маркетингу і загальних систем просування товару або послуги. Відповідність або пов'язаність можуть виявитися в будь-якій точці ланцюга витрат. Відношення стратегічної відповідності представляють можливості для зниження витрат, перенесення технології або виробничого досвіду, додаткової диференціації або отримання переваг від використання торговельної марки. Все перелічене створює передумови і шлях для отримання конкурентної переваги спеціалізованих підприємств певного санаторно-курортного центру над конкурентами, які не здійснили диверсифікації. Для санаторно-курортних підприємств може бути досить вигідним входження в туристичний бізнес з метою:

- використання вже існуючого персоналу, який займається рекламою та збутом для реалізації турів;
- використання близьких технологій щодо просування товару (путівок, турів);
- перенесення досвіду, зокрема управлінського, з однієї галузі в іншу;
- перенесення позитивної репутації одного підприємства на інше;
- можливість отримання доходу від реалізації турів та екскурсійних програм під час сезонного простою санаторно-курортного підприємства;
- можливість організації ділового туризму (конференції, симпозіуми, референдуми) з використанням матеріальної бази санаторно-курортного підприємства під час його сезонного простою або незначного завантаження.

Завдяки централізованому керуванню та спільному використанню виробничих потужностей, функціональних служб, каналів збуту санаторно-курортного підприємства можна знизити видатки через ефект масштабу.

При виборі стратегії диверсифікації необхідно покладатися на результати аналізу основних чинників, що впливають на даний процес. Особливо важливо визначити ступінь негативного впливу окремих факторів на процес диверсифікації для прогнозування подальшого розвитку санаторно-курортних центрів та планування заходів щодо запобігання наслідків такого впливу.

Основні чинники, які впливають на процес диверсифікованого розвитку санаторно-курортних центрів, можна згрупувати за окремими ознаками (та представити у наступній моделі (рисунок).

Рис. 1. Чинникова модель диверсифікованого розвитку санаторно-курортних центрів

Вплив досить широкого спектру чинників на диверсифікований розвиток санаторно-курортних центрів в умовах ринку санаторно-курортних послуг супроводжується відповідним попитом і пропозицією та співвідношеннями між ними.

Санаторно-курортні потреби сучасного споживача є комплексними, що значно наближує їх до рекреаційних. Вони передбачають не тільки лікування та профілактику, а й низку супутніх потреб. Отже, до основних функцій сучасних санаторно-курортних центрів можна віднести:

- лікування;
- медичну реабілітацію;
- профілактику;
- проживання;
- харчування;
- відпочинок та розваги (рекреація, туризм);
- побутове та додаткове обслуговування;
- відновлення та відтворення природних ресурсів.

Санаторно-курортна потреба - це динамічна об'єктивна категорія, що визначається наявністю ушкоджень здоров'ю людини, рівнем затрат фізичної і психо-емоційної енергії в процесі її життєдіяльності і, як наслідок, необхідністю компенсації цих затрат та оздоровлення організму.

Виходячи зі складності та комплексності санаторно-курортних потреб, можна сформувати наступну їх типологію:

1) за метою задоволення: фізіологічні, психологічні;
2) за способами задоволення: суспільні, групові, індивідуальні;
3) за мотивом виникнення: спрямовані на лікування та оздоровлення, відновлення працездатності, забезпечення контрастності, відпочинок.

Попит на санаторно-курортні послуги є специфічною формою вираження санаторно-курортних потреб, що детермінується і забезпечується рівнем платоспроможності населення. Попит на санаторно-курортні послуги, як і на рекреаційні, можна класифікувати наступним чином [4, с.81]:

- за формами виникнення (сформований, попит на стадії формування, сезонний);
- за намірами споживача (твердо сформований, альтернативний, спонтанний);
- за станом ринку (негативний, прихований, повноцінний, відкладений);
- за врахуванням територіального аспекту (стаціонарний, мобільний (мігруючий);
- за ступенем задоволення (задоволений, незадоволений);
- за можливістю задоволення (дійсний та потенційний платоспроможний).

Функціонування ринку санаторно-курортних послуг передбачає взаємозалежність попиту на ці послуги та їх пропозиції. Ця взаємозалежність обумовлюється: наявністю природних ресурсів, необхідних для надання санаторно-курортних та супутніх послуг; трудовими ресурсами, здатними якісно і кваліфіковано надавати ці послуги; технологіями, зокрема і інформаційними, здатними забезпечити адекватне сукупному попиту споживання санаторно-курортних послуг; наявністю санаторно-курортних підприємств та об'єктів рекреаційної, соціальної, виробничої та ринкової інфраструктури на території конкретних санаторно-курортних центрів.

Пропозиція санаторно-курортних послуг, як і платоспроможний попит на них, визначається певною вартісною величиною, похідною від рівня цін, а також системою натуральних показників розвитку санаторно-курортної діяльності. Пропозиція санаторно-курортних послуг безпосередньо залежить від наявного санаторно-курортного потенціалу [5, с.178-179].

Таким чином, достатній санаторно-курортний потенціал стимулює санаторно-курортну діяльність на певній території (санаторно-курортний центр) і, одночасно, зростання санаторно-курортної діяльності обмежується обсягом природних ресурсів, екологічними можливостями території в зв'язку з об'єктивно існуючими межами антропогенних навантажень, а також рівнями трудоресурсного та інфраструктурного забезпечення.

Висновки:

1. Визначення показників попиту і пропозиції санаторно-курортних послуг та їх співвідношення (на локальних ринках) дає можливість розрахувати показник використання потенціалу окремих санаторно-курортних центрів, що, в свою чергу, вплине на вибір стратегії подальшого розвитку конкретного центру.
2. За результатами аналізу вищезазначених чинників впливу та показників використання санаторно-курортного потенціалу можна формувати стратегію диверсифікованого розвитку для окремих санаторно-курортних центрів.

Література

1. Крысин И.И. Толковый словарь иноязычных слов: Около 25000 сл. и словосочетаний. - М., 1998. - 847 с.
2. Котляренко В.О. Зовнішні чинники внутрішньої регіональної диверсифікації харчової промисловості України // Міжнародна економіка. 36. наук, праць Інституту світової економіки і міжнародних економічних відносин НАН України. Вип. 34 / Відп. ред. В. Новицький. - К.: ІСЕМЕВ, 2002. - С.246-253.
3. Попова С.М. Диверсифікація діяльності промислових підприємств як елемент антикризового управління // Економіка розвитку ХДЕУ: Наук. журнал. - Х. - 2002. - №4(24). - С.30-32.
4. Гидбут А.В., Мезенцев А.Г. Курортно-рекреационное хозяйство (региональный аспект). - М.: Наука, 1991. - 94 с.
5. Розметова О.Г. Наукова інтерпретація сутності та змісту санаторно-курортного потенціалу // Приморське місто: рекреація, здоров'я, інновації: Зб. наук. статей / За ред. В.П. Гоча. - Севастополь: Агенція економічного розвитку м. Севастополя, 2005. - С.177-181.

В статье приведены результаты исследований возможных стратегий процесса диверсификационного развития санаторно-курортных кластеров и условий формирования и функционирования рынка санаторно-курортных услуг.

Research results of possible strategies of diversification development process of sanatorium-resort clasters and conditions of formation and functioning of the market of sanatorium-resort services are presented.