Проблеми використання біотичних рекреаційних ресурсів у туристичній галузі України

Фітонцидність окремих порід дерев та кущів [за Генсіруком С.А.]

Ступінь фітонцидності	Порода
1 (найвищий)	дуб черешчатий, клен гостролистий, ялівець вірґінський
2	береза, сосна звичайна, ялина, ліщина, черемха, смерека, акація біла, чорниця
3	модрина, ясен, липа, вільха, горобина, акація жовта, бузок звичайний
4	в’яз, бересклет
5 (найменший)	бузина, крушина

Важливим проявом фітонцидів є їх стерилізуюча дія на мікрофлору повітря. В 1 м³ міського повітря "живе" 30-40 тис. бактерій та інших мікроорганізмів, а в лісовому від 30 до 400. Фітонциди сосни звичайної, дуба червоного, ялиці білої, модрини європейської, крушини ламкої вбивають збудників туберкульозу, кишкової палички; ялиці - коклюшну паличку, збудників дизентерії та черевного тифу; берези і тополі - зменшують кількість мікробів золотистого стафілококу.

Іонізація повітря - одна з причин сприятливого впливу лісів на організм людини, зокрема на нервову систему (безсоння, перевтома тощо). Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі. Значним чином саме цим зумовлений територіальний розподіл відповідних курортів в Українських Карпатах, лісостеповій зоні та на Поліссі. Найбільший іонізуючий ефект властивий сосні звичайній, ялині звичайній та дубу.

Щодо пейзажного різноманіття, то найвищий вплив на емоційний стан мають лісові ландшафти Українських Карпат та Кримських гір (включно з Південним берегом Криму), окремі ділянки Волино-Подільської височини (Товтри, Медобори, Кременецькі гори), окремі регіони Донецького кряжу (так звана Українська Швейцарія в районі Слов'яногірська), Словечансько-Овруцький кряж на Житомирщині тощо. Оскільки емоційне світосприйняття є цілком індивідуальним, то і рівнинні частини степу та лісостепу, і заболоченні ділянки Полісся та Дунайських плавнів дають комусь не лише спокій, а й натхнення.

Із загальної площі зелених насаджень в населених пунктах 64% припадає на ліси [2]. У контексті використання рекреаційних лісів існує ще одна проблема: необлаштованість місць для відпочинку. Більш-менш упорядковані вони в міських парках, скверах та садах, частина яких водночас є складовою природно-заповідного фонду (ПЗФ) і взірцем організації міського середовища. В Україні до об'єктів ПЗФ віднесено 510 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, в т.ч. загальнодержавного значення - 88 [7]. Вони не лише задовольняють потребу людини у красі та відпочинку, а й виконують важливу екологічну функцію.

Серед найкращих парків-пам'яток садово-паркового мистецтва є: Немирівський (м. Немирів, Вінницька обл.), Трощанський (Чуднівський р-н, Житомирська обл.), Партизанської слави (смт. Делятин, Івано-Франківської обл.), Згурівський (Київська обл.). Хутір Надія та Онуфріївський (Кіровоградська обл.), Гостра могила (м. Луганськ), Стрийський (м. Львів), Кардамичівський (Одеська обл.), Хомутецький та Полтавський міський (Полтавська обл.), Гощанський (Рівненська обл.), Тростянецький (Сумська обл.), Більче-Золотецький та Скала-Подільський (Тернопільська обл.), Краснокутський, Наталіївський, Шарівський (Харківська обл.), Сатанівська перлина, Самчиківський, Полонський (Хмельницька обл.), Корсунь-Шевченківський, Тальнівський, Черкаський "Соснівка" (Черкаська обл.), Сокиринський (Чернігівська обл.), парки Південного берегу Криму (особливо Алупкінський., Лівадія, Масандрівський), Володимирська гірка, Маріїнський, Феофанія, Голосіївський ім. М.Рильського, Сирецький (м.Київ).

Оздоровчу і естетичну цінність мають паркові зони санаторіїв та будинків відпочинку. Зокрема, значно підвищується ефективність лікування та оздоровлення внаслідок іонізуючої, фітонцидної та мікрокліматичної дії чудових паркових зон у санаторіях "Карпати" (Чинадієве); "Сокіл", "Морський прибій", "Дюльбер", "Гірський", "Ай-Даніль" (ПБК); м. Саки; "Гопри" (Херсонська область); "Аркадія", "Ім. Чкалова" (Одеса); курортів Немирів, Шкло, Моршин, Трускавець, Великий Любінь та Роздол (Львівська область); Хмільник (Вінницька область), Пуща-Водиця (м. Київ) та ін., які також є складовими ПЗФ України.

Важливу пізнавальну і рекреаційну роль виконують заказники та пам'ятки природи, адже вони є місцем зосередження унікальних, в т.ч. ендемічних та реліктових, представників флори і фауни, атрактивних ландшафтів, досить часто пов'язані з життям видатних людей та овіяні народними легендами. За даними на 1.12.2002 р. в Україні було 292 заказників державного значення, з яких до біотичних можна віднести: загальнозоологічних - 19, ботанічних - 87, лісових - 30, орнітологічних - 22.

У загальній кількості заказників ботанічних - 726 (найбільше у Запорізькій, Чернігівській, Тернопільській обл.), лісових - 277 (Житомирська, Волинська, Чернігівська), загальнозоологічних - 164 (Тернопільська, Волинська, Житомирська та Луганська), ентомологічних - 160 (Харківська - 59, Запорізька, Рівненська), орнітологічних - 115 (Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька), іхтіологічних - 30 (Чернівецька, Закарпатська, Луганська, Тернопільська).

Поряд із природними та біосферними заповідниками заказники покликані зберігати видове різноманіття, охороняти рідкісні та зникаючі види флори і фауни, в першу чергу, занесені до Червоної книги України. Нині вона включає 382 види тваринного та 541 вид рослинного світів.

Серед занесених до Червоної книги України рідкісних та зникаючих представників флори і фауни багато ендемічних та реліктових видів, хоч вони і не всі занесені до книги.

Найбільше ендемічних видів рослин та тварин у Кримських горах, Українських Карпатах та Подільській височині. Зокрема лісові ендеміки рослинного світу розподілені по регіонах України таким чином: Крим - 10 видів, Карпати та Поділля - по 8, Західне Полісся - 6, Причорномор'я - 5, Київське та Промислове Подніпров'я - по 2, Лівобережне Придніпров'я та Донбас - по 1 [4]. У рослинному світі найбільше ендеміків зустрічається серед судинних рослин (родини ясноткових, розових, гвоздикових, айстрових, бобових, злаків), лишайників та мохоподібних, тваринному - комах, молюсків, земноводних, риб та ссавців. В цілому серед лісових ендеміків тваринного світу 6 видів збереглося у Криму та 2 в Українських Карпатах.

До Червоної книги України занесено 199 реліктів тваринного та рослинного світу. Лісових реліктів найбільше в Українських Карпатах - 39 видів флори та 8 видів фауни, Криму - відповідно 38 та 9, багато їх на Поліссі та Поділлі.

Ендеміки та релікти є цікавим об'єктом пізнавальної рекреації, однак варто пам'ятати, що рекреаційне навантаження є однією з найбільших антропогенних загроз зникнення представників флори та фауни. Саме рекреація є чинником зникання 48 видів лісових рослин та 21 виду тварин України. Для порівняння: в результаті суцільного вирубування лісів під загрозою зникнення є 96 видів рослин та 60 видів тварин [4]. Звідси ще одна проблема: розробка методики залучення до рекреаційного господарства біотичних ресурсів, які є складовими ПЗФ, їх збереження і відновлення біорізноманіття.

Саме в цьому полягає головна мета дендропарків - збереження, вивчення і збагачення у спеціально створених умовах різних видів дерев і чагарників. Відповідно до цього вони проводять інтродукцію та акліматизацію рослин, їх селекцію, приділяючи особливу увагу збереженню рідкісних та зникаючих видів. Все це поєднується з високими вимогами до ландшафтної архітектури. Більшість дендропарків є також важливим об'єктом екскурсій та туризму, місцем відпочинку головно в експозиційній зоні. В Україні функціонує 35 дендропарків загальною площею 1466.9 га, з них 20 - державного значення, з яких залучені до рекреації 5-6 (Софіївка, Олександрія, Тростянецький, Оброшинський, Асканія-Нова), а решта, які беззаперечно є також шедеврами садово-паркової архітектури, мають унікальні колекції екзотичних дерев і чагарників, залишаються осторонь туристичних маршрутів, значною мірою через відсутність популярно-пізнавальної інформації та реклами.

Вагомим біотичним ресурсом можуть виступати ботанічні сади. В Україні функціонує нині 16 ботанічних садів державного значення в різних ландшафтно-кліматичних зонах. Більшість з них підпорядкована вищим навчальним закладам (див. табл. 4).

Таблиця 4.