Соловйов Д.І.
Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2010. - №1(9). - С.70-73.
Аналіз тенденцій розвитку туристичної сфери України та науково-методичні напрями вдосконалення її державного регулювання
Анотація.У статті розглянуті показники розвитку туристичної сфери за 2005-2009 роки, визначено внесок туризму в економіку України та досліджено чинники, що перешкоджають інтенсифікувати розвиток сфери туризму. На основі проведеного аналізу сформовано перелік науково-методичних заходів щодо вдосконалення системи державного регулювання туристичної сфери.
Ключові слова: туризм, туристична сфера, державне регулювання туризму, внутрішній туризм, в’їзний туризм.
Постановка проблеми. Український туризм на теперішній час функціонує в умовах жорсткої світової конкуренції. Будучи важливою складовою економіки нашої держави як фактор, що не лише залучає до вироблення туристичного продукту більшість галузей вітчизняної економіки, а й стимулює їх розвиток, туристична сфера вимагає ґрунтовних науково-методичних досліджень, зокрема аналізу нинішнього стану розвитку, вирішення різноманітних проблем державного регулювання, прогнозування та запобігання можливим ризикам та загрозам. Теперішній стан туризму в Україні потребує негайного вдосконалення механізмів державної туристичної політики. Розглядаючи досвід іноземних країн, можна констатувати, що динамічний розвиток туристичної сфери напряму залежить від сприйняття на рівні держави важливості туризму та використовуваних важелів державної підтримки. За рекомендаціями всесвітньої туристичної організації сучасний стан розвитку туризму в першу чергу потребує державної підтримки, а вже потім приватного сектора. Сприяння розвитку туристичної сфери повинно здійснюватися з урахуванням його місця в економіці країни.
Але на теперішньому етапі розвитку вітчизняного туризму йому приділяється недостатньо уваги з боку держави. Сучасна державна політика не сприймає туризм як істотну і потужну складову національної економіки, тому й фінансування туризму обмежується незначними асигнуваннями, нездатними істотно впливати на існуючі процеси в туризмі. В той же самий час, розглядаючи темпи росту міжнародного туристичного ринку, а також обсяги вітчизняної туристичної сфери, можна констатувати, що туризм повинен стати об’єктом постійної уваги з боку державних органів.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання, пов’язані з визначенням економічного впливу на розвиток туристичної сфери та ролі в цьому державного регулювання, досліджуються вітчизняними і зарубіжними фахівцями, зокрема такими, як: В.Г. Герасименко, В.Г. Гуляєв, А.П. Дурович, М І. Кабушкін, В.М. Козирєв, М.П. Крачило, О Д. Король, В.І. Нікіфоров, І.І. Ополченов, Т.В. Чернова, І.М. Школа та ін. Проте на теперішній час у повному обсязі не розглянуто та не проаналізовано вплив важелів державного регулювання на економічну ефективність туристичної сфери.
Мета статті. Метою написання статті є розгляд впливу туризму і туристичної сфери на економіку України та формування на основі цього аналізу переліку заходів державного управління, які контролюватимуть та стимулюватимуть розвиток туристичної сфери країни.
Виклад основного матеріалу. Одним із найважливіших завдань керівництва будь-якої держави є збір інформації про туристів, необхідної як для власного міністерства туризму, так і для суб’єктів туристичного бізнесу. Офіційним органам необхідно знати розмір внесків в економіку країни у вигляді бюджетних надходжень, кількості робочих місць, інвестицій, змін у платіжному балансі. Піклування про рівноцінний розвиток усіх регіонів країни потребує, щоб статистичні дані були якомога точними. Крім того, керівництво повинне мати можливість порівняти власні результати у туристичній сфері із результатами, отриманими іншими країнами, а також оцінити, наскільки ефективними можна вважати заходи щодо залучення туристів за конкретний період часу [1, с. 127].
Аналіз туристичного ринку вважаємо за доцільне розпочати з динаміки основних показників ринку туристичних послуг з 2005 року по 2008 рік. Кількість іноземних громадян, що відвідали Україну, мала тенденцію до збільшення з 2005 по 2007 рік (з 16453,7 тис. чол. до 17334,7 тис. чол.). Але вже у 2008 році кількість іноземних туристів почала поступово знижуватись і становила 15498,6 тис. чол. (рис. 1).
Рис. 1. Аналіз основних показників ринку туристичних послуг
Зменшення кількості туристів зумовлене початком світової фінансової кризи і відповідно наступними чинниками у світовій економіці:
- початок скорочень на підприємствах;
- економія коштів населенням унаслідок зниження розміру заробітних плат;
- негативні очікування і відповідно прагнення до заощаджень.
У той же час кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності, зберегла динаміку до зростання і за 2008 рік склала 3041,7 тис. осіб. Якщо розглядати склад туристів, що були обслуговані (внутрішні туристи, іноземні туристи, туристи-громадяни України,що виїжджали за кордон), то всі показники теж мають тенденцію до збільшення, окрім 2007 року, коли показники внутрішнього туризму мали значні зміни у бік збільшення, а виїзний туризм у бік зменшення (рис. 2). Однією з причин таких змін у 2007 році була активна реклама та популяризація внутрішнього туризму шляхом проведення акції «Сім чудес України».
Рис. 2. Кількість туристів обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності України
Джерело [2, 3]
Важливим показником впливу туризму на економіку країни є показник частки у валовому внутрішньому продукті країни. Частка туристичного бізнесу у валовому внутрішньому продукті протягом періоду з 2005 по 2009 роки мала майже незмінний показник (1,6 % у 2005 році і 1,5 % у 2009 році), з цього можна констатувати, що динаміка росту туризму співпадала з динамікою зростання ВВП України (рис. 3). Якщо розглядати ці показники у грошовому виразі, то у 2005 році 1,6 % туризму у ВВП складав 7,2 млрд. грн., а у 2009 цей показник становив 15,7 млрд. грн.
Рис. 3. Частка туризму у ВВП України
Джерело [4]
У той же час слід зазначити, що туризм як вид діяльності має мультиплікативний ефект, і тому його вплив на розвиток економіки України та складову частку у ВВП слід розглядати з урахуванням суміжних галузей. Туристична сфера у грошовому виразі мала 38,6 млрд. грн. і 8,7 % від загального ВВП у 2005 році, і цей показник мав тенденцію до зростання до 2008 року (85,1 млрд. грн. і 9,3 % від загального ВВП). Дещо зменшилася частка туристичної сфери у ВВП країни у 2009 році (84,5 млрд. грн. і 7,8 % від загального ВВП) Це в першу чергу пов’язано з негативними факторами у суміжних до туризму галузях, причиною яких є світова фінансова криза. Макроекономічні показники в частині оподаткування на 2009 рік, розраховані у 2008 році, під час кризи не корегувались, що відповідно призвело до додаткового навантаження на підприємства туристичної сфери. Відсутність дієвого механізму підтримки бізнесу під час кризи призвели до закриття ряду підприємств чи зменшення обсягів виробництва і відповідно зменшення податкових надходжень до бюджету. На рисунку 4 наведені показники частки туризму та суміжних галузей у ВВП країни.
Рис. 4. Частка туризму та суміжних галузей у ВВП України
Джерело [5]
Наступним фактором, що необхідно врахувати, досліджуючи тенденції розвитку туризму в Україні, є зайнятість у туризмі. У побудові конкурентоспроможної туристичної сфери головна роль належить високоінтелектуальному людському капіталу та інноваціям, без яких неможливе інтелектуальне суспільство. Все більше вчених визнає верховенство знань, творчої ініціативи працівників в усіх сферах діяльності. На жаль, серед загальної кількості працівників нашої країни поки що тільки 21 % кваліфіковані, тоді як в Японії - 72 %, Німеччині - 56 %, США - 43 %. Тому серед туристичних ресурсів особлива увага приділяється науково-технічним розробкам і підприємницьким здібностям працівників. Такі здібності в туризмі виявляються в мистецтві економічного управління суб’єктами підприємництва та діяльністю всієї туристичної сфери країни [6, с. 38].
Розглядаючи зайнятість у туризмі, слід враховувати і загальний показник зайнятості у туристичній сфері. Так, зайнятість безпосередньо у туризмі має нестабільний характер, але в цілому зберігає показник 1,2-1,3 відсотка від загальної кількості працюючих на протязі досліджуваного періоду, тоді, якщо розраховувати ці показники з урахуванням суміжних галузей, отримаємо 7,2 відсотка, чи 1471,1 тис. чол., у 2005 році і 14,9 %, чи 1571,5 тис. чол., у 2008 році. У 2009 році кризові явища стали причиною скорочень у туристичній сфері і показник кількості працівників знизився до 1257,3 тис. чол., в той же час відсоток у загальній кількості зайнятих збільшився до показника 15,7 % (рис. 5).
Рис. 5. Частка зайнятості у туризмі та туристичній сфері у загальній зайнятості
Джерело [7]
Аналізуючи показники зайнятості у туризмі, можна зробити висновок, що його вклад у загальнонаціональний ринок зайнятості незначний, в той же самий час туризм є чинником, що акумулює створення нових робочих місць у суміжних галузях. Важливим негативним фактором зайнятості у туристичній сфері є сезонність. Сезонність у туристичній сфері призводить до періодичного характеру зайнятості її робітників, що, в свою чергу, провокує втрати кваліфікованого персоналу.
Інвестиційна активність у туристичній сфері залежить від обсягів прибутку, які бажає отримати інвестор від капіталовкладень. У цілому інвестиційна активність у туристичній сфері залежить від наступних чинників:
- ступінь новизни технології;
- вартість одержання і використання капіталовкладень в економіку туризму;
- вартість грошового капіталу;
- державна політика [8, с. 381].
Інвестиції у туристичній сфері слід також розглядати у розрізі туризму окремо та загальних обсягів інвестування (враховуючи інвестиції у суміжні галузі).
Загальний обсяг інвестицій у туризм України мав тенденцію до збільшення на протязі 2005-2008 років (з 1,5 млрд. грн. до 3,2 млрд. грн.), але в той же час слід констатувати, що динаміка росту цих інвестицій не відповідала темпам зростання обсягів інвестицій в економіку країни в цілому. Якщо розглядати інвестиції в туристичну сферу в цілому, то тут маємо показник у 19,7 млрд. грн. у 2005 році і 50,0 млрд. грн. у 2008 році. У 2009 цей показник зменшився до 47,0 млрд. грн. Розглядаючи показники інвестицій у туристичну сферу у відсотках до загального обсягу інвестування в економіку країни, маємо показник 20,3 % у 2005 році і 19,9 % у 2008 році. У 2009 цей показник зменшився до 17,5 %. Аналізуючи ці показники, можна зробити висновок, що інвестиції у туристичну сферу є достатньо великими і важливими для країни (майже 20 % загального інвестування в економіку країни), але вони також мають тенденцію до зменшення. Основною причиною зменшення інвестицій у туристичну сферу є політична нестабільність в Україні і відповідно постійне зменшення рейтингових оцінок інвестиційної привабливості країни. У 2009 році до цього додався ще один негативний фактор - криза. Основні показники інвестування у туристичну сферу наведені у рисунку 6.
Рис. 6. Інвестиції у туризм та туристичну сферу
Джерело [9, 10]
Висновки з дослідження і перспективи подальших розвідок з визначеного напряму. Можна зробити висновок, що, незважаючи на негативні явища, які відбуваються в економіці та суспільстві, туристична сфера є такою, що постійно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. За статистичними даними, результати діяльності туристичної сфери в останні роки можна вважати такими, що свідчать про розвиток цієї сфери та набуття нею позитивних тенденцій.
Туризм, як і інші складові економіки України, потребує ряду пільг для підтримки своєї діяльності.
Але на теперішній час, коли держава відчуває гостру нестачу коштів, необхідних для подолання кризових явищ, впровадження таких пільг несхвально приймається з боку податкових та фінансових органів держави. Відповідно представники туристичної сфери, використовуючи недосконалість державного контролю за сплатою податків, ухиляються від їх сплати, намагаючись компенсувати втрати, які вони несуть під час кризи.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновки, що одним із перших кроків у системі державного регулювання туристичної сфери повинно бути вироблення ефективної державної туристичної політики, яка б стимулювала збільшення туристичних потоків та подальший розвиток вітчизняного туризму.
Одними з найголовніших заходів державної туристичної політики повинні стати наступні заходи:
- збільшення фінансових витрат на проведення рекламних акцій на основних ринках збуту;
- створення доброго політичного іміджу країни;
- створення позитивного інвестиційного іміджу країни;
- введення системи тимчасових пільг для представників туристичної сфери за такими напрямками:
- фінансові пільги - знижки й позики під низький відсоток;
- податкові пільги - тимчасове звільнення від сплати податків чи скорочення їхнього розміру;
- інші пільги - створення системи підготовки кадрів, розробка програм розвитку туристичної сфери [11, с. 256].
На період кризи важливим є проведення антикризової монетарної політики у поєднанні з виваженою фіскальною політикою. Цьому сприятимуть, зокрема, коректна політика управління бюджетними коштами на єдиному Казначейському рахунку Національного банку України, узгодження заходів Мінфіну щодо розміщення тимчасово вільних коштів серед комерційних банків з діями НБУ та розробка механізмів використання їх для стабілізаційних цілей. Важливим є проведення коректної інформаційної політики, яка має знижувати рівень інфляційних і курсових очікувань, підвищувати довіру до банківської системи [12].
Summary.The article has been devoted to indicators of tourism development in 2005-2009, determination of the contribution of tourism to the economy of Ukraine and the factors that impede the intensified development of the tourism have been investigated. Based on the analysis of a list of scientific and teaching activities to improve system of state regulation of the tourism sector has been formed.
Key words: tourism, tourist sphere, government control of tourism, internal tourism entrance tourism.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
