Сокол Т.Г.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. - 2009. - №10 (173). - С.104-108.
Педагогіка туризму як наука
У статті на основі аналізу робіт провідних вітчизняних дослідників туристичної індустрії дається визначення поняття «педагогіка туризму»; розглядаються її завдання як науки, простежується розвиток туристської освіти.
Туристична індустрія – багатогалузевий господарський комплекс з виробництва та організації споживання туристичного продукту – є важливим компонентом складної соціоекономічної системи, якою є сучасний туризм. Туризм справляє величезний вплив на різні сторони життя суспільства – політику, економіку, культуру, екологію тощо. Поліфункціональність, поліаспектність впливу туризму на суспільство (“вплетеність” у різні соціальні структури” [1, с. 15]) дало можливість визначити його як “феномен ХХІ століття”. Саме сфера туризму – одна з небагатьох, які, хоча й відчувають на собі наслідки політичних, економічних криз, демонструють здатність швидко відроджуватись і стабільно розвиватись. Нині туризм увійшов до першої п’ятірки найважливіших потреб людини, акумулює близько 12 % витрат середньої родини на споживання й набув характеру справді масового явища. У 2008 році кількість міжнародних відвідувачів досягла 924 млн. і забезпечила близько 900 млрд. ам. дол. надходжень до бюджетів країн -учасниць туробміну [2].
Україна на цьому тлі виглядає достойно. Так, у 2007 році вона увійшла в першу десятку країн-лідерів за кількістю іноземних відвідувачів (23,1 млн. прибуттів), а за темпами зростання турпотоку (22,1 %) вийшла на перше місце в світі [3]. Успіхи туристичної сфери України визнані світовою туристичною спільнотою. Так, Україна не тільки стала членом Всесвітньої туристичної організації, але й була обрана в 1999 році до керівного органу ВТО – Виконавчої ради. Експерти ВТО не виключають, що в найближчому майбутньому Україна може стати базовою країною для її діяльності. Вони визначають наявність в Україні унікальних фахівців з туризму, але це визначення застосовується до так званого “покоління Інтуристу”, “старої гвардії” [4].
У цьому контексті зростає значення професійної підготовки нових кадрів для сфери туризму, які складають нині більшу частину працюючих у туризмі. Нині кількість працівників турпідприємств в Україні становить близько 60 тисяч, а з урахуванням суміжних галузей господарства, що беруть участь в обслуговуванні туристів, – близько 2 млн. осіб.
Їхня професійна кваліфікація залежить від загальної і спеціальної профпідготовки, яка, спираючись на фундаментальні засади освітнього процесу, доповнює їх конкретними спеціалізованими знаннями, що відображають особливості конкретної професії. Тобто професійна підготовка майбутнього менеджера туристичної індустрії, формування його світогляду та професійної компетентності відбуваються значною мірою в процесі вивчення спеціальних туристичних дисциплін. Сюди входять:
- організаційно-технологічні (організація активного туризму, організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах, організація обслуговування в закладах ресторанного господарства, анімація в туризмі, організація екскурсійної діяльності, організація транспортних перевезень та подорожей, спеціалізований туризм);
- ресурсознавчі (туристичне краєзнавство, туристичне країнознавство, рекреалогія, музеєзнавство);
- організаційно-управлінські (організація туристичної діяльності, світовий туризм та готельне господарство, актуальні проблеми туристичної галузі);
- професійно-орієнтаційні дисципліни (основи туризмознавства, історія світового та вітчизняного туризму, туристична картографія).
Нині в Україні працюють близько 100 навчальних закладів різного рівня акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для туризму. З 2006 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1719 “Про перелік напрямів, за якими здійснюється профпідготовка фахівців у ВНЗ за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра” визнано три напрями підготовки фахівців з туризму: це галузь знань 0306 “Менеджмент та адміністрування”, у якій затверджено напрям 030601 “Менеджмент”(42 навчальних заклади різної спеціалізації, у тому числі – “Менеджмент туристичної індустрії”), галузь знань 0201 “Культура”, куди перемістився напрям 020107 “Туризм” та галузь знань 1401 “Сфера обслуговування”, у межах якої з 2007 року діє напрям 140101 “Готельно-ресторанна справа”.
Кожен зі згаданих напрямів знайшов своє місце на ринку освітніх послуг. Так, менеджерський напрям зорієнтований на підготовку фахівців для сфери туризму, які планують обіймати посади керівників функціональних підрозділів як підприємств-виробників (готельні комплекси, заклади ресторанного господарства, транспортні перевізники), так і підприємств-посередників у туризмі (туроператорів, турагентів, турбюро) та здійснювати свій кар’єрний ріст за управлінськими сходинами. А напрям “Туризм” і “Готельно-ресторанна справа” базуються на технологічних аспектах усіх рівнів: від виконання суто технічної роботи до частково управлінських функцій в організації. Таким чином, кожний напрям займає свою лакуну на ринку праці, при чому перший орієнтується на управлінський, а два інших – на технологічний аспект, що відповідно зумовлює наповнення інваріантної частини стандартів, розроблених для цих напрямів [5, с. 200].
Саме для напряму “Менеджмент” спеціальні туристичні дисципліни складають варіативну частину і є прерогативою вибору вузу. На жаль, при приблизно однаковому доборі дисциплін їх зміст є дуже різним, часто ґрунтується на компіляції або механічному перенесенні зарубіжного досвіду без належного його осмислення й обробки, відірваний від потреб туристичної практики, характеризується невизначеністю підходів, недосконалістю понятійного апарату, що зумовлює необхідність наукових досліджень у цьому напрямку.
У другій половині 2000-х років проблема професійної підготовки фахівців для сфери туризму стала предметом уваги фундаментальної педагогічної науки, професійної педагогіки, з’явилися наукові дослідження та праці з питань теорії та практики туристичної освіти таких учених, як В. Федорченко, Л. Кнодель, І. Зязюн, Н. Ничкало, Н. Конох, В. Пазенок, Л. Поважна, В. Лозовецька, Л. Нохріна, Я. Олійник, М. Скрипник, Г. Цехмістрова, О. Любіцева та ін. Нині вже визначився окремий напрям професійної педагогіки – педагогіка туризму. Теоретичні засади педагогіки туризму розглядалися в роботах вітчизняних дослідників Л. Сакун, В. Федорченка, Н. Фоменко, М. Скрипник, Г. Цехмістрової, Л. Поважної та ін.
Так, Л. Сакун, спираючись на положення, що педагогіка як наука постійно розвивається та видозмінюється, називає такі нові її напрямки, як педагогіка особистості й педагогіка особистості туриста, педагогіка культури, педагогіка комунікативності, або діалогу культур, та педагогіка туристської комунікації, педагогіка туризму й педагогіка міжнародного туризму, педагогіка історії туризму, педагогіка соціального туризму, педагогіка гостинності, педагогіка туристичної діяльності та порівняльна професійна педагогіка туризму. Педагогіку туризму вона визначає як “порівняно новий напрям педагогіки, предметом вивчення якого є процес формування особистості висококваліфікованого спеціаліста туристичної індустрії. Представники цього розділу педагогіки розглядають педагогіку туризму як майстерність виховання нової моделі спеціаліста сфери туризму, яка може витримати значну конкуренцію на ринку праці на сучасному етапі розвитку людства” [6, с. 32-39].
М. Скрипник розширює поняття педагогіки туризму як науки, “що вивчає процеси виховання, навчання й розвитку особистості в контексті гуманітарно-соціальних функцій туризму.” На думку дослідниці, предметом педагогіки туризму є “особлива форма суспільної свідомості з виховання (складниками якої є освіта й навчання) людини під час перебування її в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях на іншій території та виховання професіоналів для туризму” [7, с. 13].
Близькою до цього є думка В. Федорченка, який вважає, що, “враховуючи особливості діяльності у сфері туризму, можна дати і специфічне визначення педагогіки як науки освіти та виховання засобами туризму і з метою розвитку туристичної діяльності... Справді, відносно туриста педагогіка повертається виховним впливом, а відносно спеціаліста туризму – освітнім.” Тобто “з одного боку, предметом дослідження педагогіки туризму є виховання як функція передавання туристам і екскурсантам у ході занять туризмом і екскурсіями раніше накопичених цінностей: знань, життєвого досвіду, а також цілеспрямовану зміну якостей особистості в процесі занять туризмом”, а з другого – “предметом дослідження виступає педагогічна система туристської освіти як засіб передавання новому поколінню професійних знань, умінь, навичок туристської діяльності.
Пріоритетним завданням педагогіки туризму як науки є розкриття закономірностей у галузі виховання засобами туризму, туристської освіти й навчання, а також управління освітніми й виховними системами” [8, с. 134-135].
Таким чином, погоджуючись із думкою В. Федорченка, педагогіку туризму можна визначити як науку з виховання й формування особистості засобами туризму в процесі здійснення туристичної подорожі, і в той же час – як науку, що забезпечує підготовку кваліфікованих кадрів для сфери туризму і, зокрема, туристичної індустрії.
В статье на основе анализа работ проведенных отечественными исследователями туристической индустрии дается определение понятия «педагогика туризма», рассматриваются ее основные задания как науки, просматривается развитие туристического образования.
Ключевые слова: педагогика туризма, подготовка туристов.
Sokol T.G. Tourism pedagogy as a science
This article is devoted to the tourist pedagogy as a science of education and building the personality by tourist means in the process of tourist travel and also as the science, which provides the personnel training for tourist sphere.
Key words: tourism pedagogy, the personnel training for tourist.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
У статті на основі аналізу робіт провідних вітчизняних дослідників туристичної індустрії дається визначення поняття «педагогіка туризму»; розглядаються її завдання як науки, простежується розвиток туристської освіти.