Смірнова О.А.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Особливості розвитку ділового туризму в Європейському регіоні

Значущим сегментом індустрії туризму діловий туризм стає з 80-х роках XX ст. на хвилі глобалізації і пов'язаної з нею інтенсифікації ділових, наукових і культурних обмінів, а також зміни соціального складу населення за рахунок збільшення частки середнього класу. У цей час у сфері ділового туризму Європи складається стійка організаційна структура, з'являються і оформляються свої асоціації, наукові і освітні установи, спеціалізовані друковані видання, розробляються державні програми підтримки ділового туризму. У середині 1980-х рр. діловий туризм виділився в самостійний об'єкт дослідження статистики туризму¹.

Щорічно у світі налічується більш 150 млн. ділових поїздок, близько 60 млн. з них припадає на європейський регіон. За прибуттями і витрат на діловий туризм він посідає перше місце серед інших регіонів світу. Частка ділових мандрівників у загальному потоці туристів Європи (аналогічно у всьому світі) становить всього 20 %, проте на них припадає 60 % обороту індустрії².

Європейський ринок ділових подорожей має складну структуру. На ньому домінують бізнес-поїздки (близько 38 млн. поїздок у 2002 р. ) і поїздки на конгреси, виставки і торгові ярмарки (близько 16 млн. поїздок у 2002 р.) На інсентив-тури припадає менше 7 млн. поїздок на рік (дані на 2001 р.)³. Зупинимося докладніше на сучасних тенденціях розвитку кожного з названих сегментів ринку ділових подорожей в зарубіжній Європі. У Росії діловий туризм став розвиватися в останню чергу серед усіх видів туризму і знаходиться в даний час в стадії зародження.

Бізнес-поїздки поділяються на корпоративні, тобто виїзди співробітників якої-небудь компанії з корпоративних справах, справах своєї компанії), і некорпоративні, тобто у сфері діяльності урядових структур та галузевих асоціацій. За статистикою, за останні 10 років на другу групу бізнес-поїздок в Європі припадає близько 60 % всіх зустрічей. Корпоративний сектор бізнес-поїздок суттєво звузився на початку 1990-х рр.., коли в умовах економічної спаду європейські компанії перейшли до політики жорсткої економії. Вони скорочували кількість відряджень, об'єднуючи кілька поїздок в одну, вводили вдосконалені системи зв'язку для вирішення більшості питань на місці, бронювали недорогі засоби розміщення і купували квитки зі знижкою⁴. У майбутньому очікується подальше зниження числа корпоративних ділових зустрічей, що обумовлено ускладненням економічної ситуації в Європі у зв'язку з введенням валюти євро.

Основні «постачальники» корпоративних ділових туристів - високорозвинені країни Європи (Німеччина, Великобританія, Франція, Італія). Безумовним лідером тут є Німеччина. Близько 5 млн. німців щорічно виїжджають у відрядження, переважно в інші міста Німеччини (близько 80 %). Середня тривалість корпоративних бізнес-поїздок на інші континенти становить 12 - 13 днів, всередині Європи - 5-6 днів, по своїй країні - 3-4 дні⁵.

Серед європейських держав, що беруть потоки корпоративних ділових туристів, виділяються Німеччина, Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція, Швейцарія.

За даними англійської дослідницької фірми «Business Travel International», в групу корпоративних ділових туристів Європи входять особи, що займають самі різні посади (менеджери, торгові представники та ін). Їх об'єднує високий рівень освіти та доходу: 67% з них мають річний дохід понад 35 тис. дол., а близько 44%- понад 50 тис. дол⁶.

Некорпоративних сектор ділових бізнес-поїздок досить широко представлений на європейському ринку ділового туризму. Географія поїздок на різних засідання асоціацій та урядові зустрічі в головному збігається з потоками некорпоративних ділових туристів. Основними «постачальниками» некорпоративних ділових туристів також є Німеччина, Великобританія, Франція та Італія. Серед країн, що приймають ділових туристів некорпоративной групи, виділяється Великобританія. У 2001 р. ця країна посіла 2-е місце після США за кількістю організованих заходів і кількістю прийнятих ділових туристів некорпоративной групи. Слід зазначити також Данії і Австрії: Копенгаген займає 1-е місце в світі за кількістю організованих заходів у рік (понад 70 зустрічей), а Відень 2-е місце (57 зустрічей). Особливе місце займає Бельгія з головним містом Брюсселем, є одночасно столицею ЄС⁷.

В організації некорпоративних ділових поїздок простежується ряд особливостей.

По-перше, некорпоративні заходи, як правило, проводяться для великого числа учасників (у середньому близько 200-250 осіб). Близько 8% всіх ділових зустрічей розраховані на аудиторію 2 тис. і більше осіб⁸.

По-друге, основна частина некорпоративних ділових зустрічей проводиться навесні і восени - в ті періоди, коли відзначається спад туристичної активності в інших секторах ринку подорожей. Таким чином, розвиток ділового некорпоративного туризму сприяє згладжування сезонних коливань в туристської діяльності цілому.

По-третє, некорпоративні ділові поїздки мають яскраво виражену спеціалізацію. Велика їх частина пов'язана з областю медицини (28%), а також зі сферами технологій і промисловості.

По-четверте, в процесі організації некорпоративних заходів завжди присутній сторонній організатор зустрічей (асоціація або урядова структура).

В організації корпоративних ділових поїздок також є ряд особливостей.

По-перше, корпораторы намагаються вдатися до послуг професійних компаній-організаторів ділових зустрічей (турфірм). За дослідженнями Міжнародного об'єднання професіоналів ділових зустрічей (MPI), проведених у 2002 р., 70 % європейських компаній не мають уявлення, скільки коштів потрібно виділяти на планування і проведення корпоративних заходів, і тому користуються послугами турфірм. Наприклад, близько 80 % британських компаній вважають за краще працювати з професійними організаторами, ніж тримати спеціальний штат організації ділових зустрічей⁹.

По-друге, корпоративні заходи проводяться для невеликого числа учасників (в середньому близько 15 осіб)¹⁰.

Структура витрат корпоративних і некорпоративних ділових туристів приблизно схожа: 47 % бюджету витрачається на авіаквитки, 24% - на оплату коштів розміщення, 13 % - на харчування, 7 % - на додаткові транспортні витрати і 9 % йде на інші витрати.

Найбільш динамічним сегментом ринку ділових подорожей Європи є конгрессно-виставковий туризм. З 60 млн. ділових поїздок у європейському регіоні на конгрессно-виставкові заходи припадає близько 16-20 млн. Щорічно в світі проводиться більше 8 тис. конгресів, виставок, конференцій та симпозіумів, у тому числі понад 3 тис. - в Європі, переважно в Західній¹¹. До роботи виставок, як правило, приурочується проведення семінарів і конгресів, тому семінари, виставки, конгреси важко жорстко розмежувати. Лідерами за організації різноманітних виставок та прийому ділових туристів є Франція, Великобританія і Німеччина. В Європі вони стабільно утримують пальму першості», а у світі поступається лише США. Високий рівень розвитку економіки, її диверсифікованість, а також галузева кон'юнктура зумовили перетворення цих країн у світові центри конгрессно - виставкового туризму. У цих країнах високо розвинені передові і наукоємні галузі: верстатобудівна, електротехнічна, авіаційна, електронна. Конгреси, виставки і ярмарки дозволяють ефективно просувати вироблені в цих країнах товари і послуги, залучати інвесторів і кінцевих споживачів.

Виставки різняться тематикою, рекламованою продукцією. Багато з них мають тривалу історію. Наприклад, Міжнародне автомобільне шоу вперше було організовано в Женеві в 1929 році. Женева займає особливе місце в сфері ділового туризму. В даний час тут розташовується 17 міжнародних,150 міжурядових організацій, понад 140 дипломатичних представництв і понад 40 міжнародних компаній. Завдяки їх високій концентрації, традиційної швейцарської безпеки, професійного сервісу та розвиненій інфраструктурі район Женевського озера є улюбленим місцем проведення конгресів, конференцій, виставок, ярмарків і вручення нагород. Найбільшими з цих заходів є Міжнародна виставка винаходів, Міжнародна ярмарок книг та друкованої продукції, виставка ТЕЛЕКОМ і виставка «Європейські ініціативи по ділових подорожей і зустрічей».

По спеціалізації виставки в Європі ділять на 17 секторів, кожен з яких в більшою чи меншою мірою представлений у кожній західно-європейській країні. Щорічно виставки по всім 17 спеціалізаціями відвідують понад 41 млн. чоловік, 50% з яких є діловими туристами. Максимальне число відвідувачів припадає на виставки за трьома спеціалізаціями. Близько 7 млн. чоловік щорічно відвідують виставки автомобільної тематики, близько 5,5 млн. - виставки спортивної та туристської тематики і більш 5 млн. чоловік - виставки товарів народного споживання¹².

Конгресно-виставковий туризм має низку відмінних рис. По-ознаки вагітності і пропонх, «конгрессно-виставковий» діяльність характеризується сезонністю. Традиційно «гаряча» виставкова пора - це вересень-листопад і лютий-травень, тобто весна й осінь, коли спостерігаються піки за кількістю організованих виставок, кількістю експонентів та відвідувачів. Наприклад, 64 щорічних виставок автомобільної спеціалізації на весняні місяці припадає більше 30, на осінні місяці - понад 25 виставок¹³. Що стосується відвідувачів, то їх число також максимально у весняні та осінні місяці. З 7 млн. відвідувачів виставок автомобільної спеціалізації понад 3 млн. відвідують виставки навесні і близько 2 млн. восени¹⁴. Так званий «мертвий сезон» настає, як правило, в літні і зимові місяці. Таке тимчасове розподіл виставок обумовлено тим, що організатори та відвідувачі виставок в літні час роз'їжджаються у відпустки або займаються своєю основною діяльністю, а в зимовий час проводити виставки не комфортно. Хоча виставки за деякими спеціалізаціями продовжують організовуватися у зимовий час, наприклад виставки інформаційних технологій, в цілому на сезон весна і осінь припадає понад 80% відвідувачів та експонентів всіх щорічних виставок Західної Європи. Оскільки підйоми і спади конгрессно-виставкової діяльності не збігаються з сезонними коливаннями класичного туризму з метою відпочинку, вона сприяє згладжуванню сезонної нерівномірності розвитку туризму в загалом, так само як і бізнес-поїздки.

По-друге, місця проведення виставок приурочені до країн-«лідерів виробництві» рекламованої продукції. Лідерами за кількістю виставок автомобільної спеціалізації є Німеччина і Франція. З 64 виставок даної спеціалізації у Німеччині щорічно проводиться близько 11 та у Франції близько 13 виставок. Це пояснюється тим, що Німеччина є одним зі світових лідерів у машинобудуванні, зокрема у виробництві легкових автомобілів. Щорічно Німеччина виробляє понад 6 млн. автомобілів¹⁵. У секторі сільського господарства простежується та ж тенденція. Німеччина домінує по кількості виставок сільськогосподарської спеціалізації. Ця країна має високопродуктивне сільське господарство, на частку якого припадає 17% ВНП¹⁶. Воно задовольняє потреби населення в продуктах харчування на 90%. Основною галуззю сільського господарства Німеччини є тваринництво. Крім Німеччини, великі сільськогосподарські виставки регулярно проводяться у Франції, Іспанії, Великобританії. З 66 виставок даної спеціалізації понад 40 припадає на ці держави.

По-третє, в європейському регіоні домінують внутрішні конгрессно-виставкові туристські потоки. У загальній сукупності відвідувачів виставок і конгресів на ділових туристів з країни-організатора цього заходу (як правило, з інших міст) в середньому припадає близько 85-90%, інші відвідувачі - бізнесмени та ділові люди з країн Європи. Наприклад, основними відвідувачами автомобільних виставок Німеччини є ділові туристи з Німеччини, а також сусідніх держав (Австрії, Швейцарії, Франції), які прибувають з метою обміну досвідом. На європейські виставки, які мають міжнародний статус, ділові туристи приїжджають здебільшого з країн європейського регіону, а також з інших регіонів світу. Так, на Міжнародну промислову виставку в Ганновері (Німеччина) в 2000 р. приїхало понад 250 тис. осіб, з них 200 тис. прибуло з інших країн Європи та світу (США, Австралії, Канади). Іноземні та іногородні відвідувачі виставок проживають у готелі, конгрес-центри і бізнес-готелях, перебувають поблизу від виставкових центрів. Іноді їм доводиться бронювати місця в готелях за рік до проведення великих виставок. Кілька простіше проходить підготовка поїздок на авиасалоны. З року в рік їх відвідують великі делегації приблизно в одному і тому ж складі. Організація ж поїздок на вузькоспеціалізовані виставки, особливо невеликі, майже завжди пов'язана з фінансовими ризиками.

По-четверте, склад експонентів залежить від статусу конгрессно-виставкового заходи. Якщо говорити про процентне співвідношення національних (місцевих) і іноземних експонентів на виставках, то в основному національні превалюють (близько 60%). Але є цілий ряд виставок, які мають, як правило, міжнародний статус, де кількість іноземних експонентів перевищує число національних. Це виставки по автомобільній, туристичної та спортивної тематики, обчислювальної техніки та інформаційних технологій. Деякі з виставок мають суто національний характер. Їх відвідувачі та експоненти є мешканцями прилеглих міст даної країни. У кожній спеціалізації можна назвати 2-3 найбільш значущих виставки, які відомі у всьому світі, мають міжнародний статус і можуть збирати до 300 тис. відвідувачів. Яскравий приклад такої виставки - Міжнародна туристська виставка ФИТЮР в Мадриді, яка щорічно проводиться в наприкінці січня - початку лютого. На цю виставку з'їжджаються фахівці з усього світу для обміну досвідом.

По-п'яте, багато виставок проводяться щорічно, наприклад, по продукції, пов'язаної з промисловим виробництвом, що пояснюється появою нових колекцій, тенденцій і товарів, які вимагають деякого часу для розробки та подальшого надання споживачеві. Деякі виставки проводяться один раз в рік.

Поряд з бізнес-поїздки, а також конгресами, виставками і всякого роду конференціями, виділяють особливий сектор ділового туризму - інсентив-тури. Дана різновид ділових поїздок має свої особливості. Компанії бере участь у таких заходи з двох причин. По - перше, для підтримання зовнішнього іміджу компанії: 50% компаній в усьому світі проводять їх для впровадження нового продукту («промоушн»), 35 % - для збільшення продажів своєї продукції, тобто запрошують своїх дилерів і партнерів. По-друге, для зміцнення внутрішньокорпоративного клімату (заохочення), тобто для своїх співробітників (15% компаній).

Інсентив-тури приймають самі різні форми: наради та конференції «без краваток», презентації та промоушн своєї продукції, поїздки на відпочинок, заохочення, навчання співробітників, тренінги, виявлення творчих особистостей. Участь в даних заходах беруть зазвичай і співробітники, і дилери, і партнери компанії.

Інсентив-тур вперше був організований в 1906 р. американською компанією «Нешнл Кеш Реджистр Компані оф Дейтон» і довго не покидав» Новий Світ. Тільки в 70-80-е рр. з розширенням потоку премійованих туристів з Америки на «старий» континент він охопив Європу. США є основним «постачальником» міжнародних премійованих туристів в європейський регіон (понад 60%). Винагорода поїздкою отримує все більше поширення в Європі. Практика показує, що інсентив-тури є найкращим стимулом до турової діяльності порівняно з будь споживчим товаром¹⁷.

Згідно європейського моніторингу, в Європі перші 10 країн, генеруючих туристські потоки, одночасно є основними європейськими «постачальниками» премійованих туристів (40% від загального числа міжнародних премійованих туристів). До цих країн слід віднести Німеччину, Великобританію, Францію, Італію, Нідерланди, Австрію, Бельгію, Швецію, Швейцарію та Італію. Щорічно компанії цих держав витрачають понад 7 млрд дол. на заохочення своїх працівників. До кінця 80-х рр. лідерство на європейському ринку інсентив-туризму належало Великобританії, в основному завдяки великому числу американських фірм, заснованих у Великобританії.

Хоча на європейський ринок припадає половина всіх інсентив-подорожей у світ, він відносно молодий і менш розвинений, ніж американський. З іншого боку, європейські клієнти більш спокушені в подорожах і відповідно більш вимогливі при виборі місця та отриманні послуг. Вони хотіли б отримати щось виняткове, що не могли собі дозволити під час попередніх самостійних подорожей. Крім того, існують принаймні ще два важливі відмінності між північноамериканським і європейськими ринками. По-перше, європейці в меншій мірі схильні брати з собою в інсентив-подорожі своїх подружжя, ніж північноамериканці (тільки 29% проти 70%). По-друге, інсентив-подорожі розглядаються з боку європейських компаній як засіб винагороди своїх працівників, в той час як американські компанії розглядають їх як маркетинговий засіб. Однак, на думку іноземних фахівців, у майбутньому ситуація зміниться: відмінності між північноамериканською і європейською моделями стануть менш помітними.

Основними генеруючими ринками інсентив-подорожей є фармацевтична індустрія, індустрія інформаційних технологій, фінансові, електронні та парфюмерно-косметичні компанії. Серед персоналу компаній більше всіх інсентив-подорожі здійснює вище керівництво. Деякі компанії (в більшій принаймні в США, ніж в Європі) залучають своїх дилерів у такі подорожі.

Для організації інсентив-турів для своїх співробітників компанії користуються послугами фахівців в цій області. Роль таких фахівців більш широка, ніж у їх колег із звичайних туристських агентств. Вони підключаються на ранніх етапах процесу нагородження і тісно працюють з клієнтом (компанією) при вирішенні питань підвищення продуктивності праці, проблем мотивації та інших маркетингових питань з допомогою нагородження подорожами.

Співпраця зазвичай починається з аналізу справ у своїх клієнтів та визначення види винагороди, а також вивчення прагнень представлених до нагороди працівників. Після виконання цих функцій фахівці проводять внутрішню рекламу програми просування, моніторинг діяльності працівників і виявляють переможців. Організація і проведення подорожі для переможців є заключним етапом їхньої роботи. Компанії, що виконують ці функції, називають себе «будинками інсентив-подорожей» або просто «інсентив-будинками». Ці компанії тісно співпрацюють з місцевими операторами, як і компанії по проведенню зустрічей. Так, місцеві оператори організовують багато практичні заходи, т. е. трансфер з аеропорту до готелю, проведення екскурсій, банкетів та ін, однак витрати на ці заходи складають малу частину обороту організаторів інсентив-подорожей.

Рада Туристичної бібліотеки: Якщо Ви зібралися в подорож до Норвегії, радимо обов'язково відвідати фіорди Норвегії, які відомі на весь світ своєю невимовною красою.

Література

1. Див.: Сапрунова Ст. Еволюція, структура, туризм, маркетинг. М., 1997. С. 29.
2. Див.: Воронова Є.Ю. Місце і роль міжнародного туризму в економіці країн Західної Європи. М.,1992. С. 23.
3. www.top-rating.narod.ru (сайт АТЗТ "Статистичний центр").
4. Див.: Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. М., 2001. С. 186.
5. Там же.
6. www.top-rating.narod.ru (сайт АТЗТ "Статистичний центр").
7. Див.: Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. М., 2001. С. 186.
8. Див.: Власова І.Б, Зорін І.В, Ільїна Е.Н. Основи туристської діяльності. М.,1992. С. 42.
9. Див.: Квартальнов В.А. Туризм, екскурсії, обміни. М.,1993. С. 42.
10. Див.: Биков В.Г., Куликова С.М. Глобалізація світового туризму і особливості його розвитку в країнах Західної Європи. М., 1991. С. 36.
11. Див.: Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. М., 2001. С.28.
12. www.top-rating.narod.ru (сайт АТЗТ "Статистичний центр").
13. www.top-rating.narod.ru (сайт АТЗТ "Статистичний центр").
14. www.top-rating.narod.ru (сайт АТЗТ "Статистичний центр").
15. Див.: Короткий політико-економічний довідник. М.,1993. С. 107.
16. Там же.
17. Див.: Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. М., 2001. С. 193.