Сметанко О.В.
Культура народів Причорномор'я. - 2001. - №24. - С.54-57.

Особливості обліку витрат та формування собівартості туристичної поїздки

У зв'язку з реформуванням бухгалтерського обліку та туристичним фірмам підприємствам була надана можливість самостійно розробляти прийоми і методи включення витрат у собівартість туристичної продукції. Прийняті туристичною організацією прийоми та методи обліку витрат і калькулювання собівартості повинні знайти відображення в наказі про облікову політику підприємства. Наказ не повинен суперечити чинному Закону України "Про бухгалтерський обліку та фінансової звітності в Україні", інструкції №291 та стандартам бухгалтерського обліку.

При формуванні собівартості туристичного продукту організації можуть використовувати один з наступних методів обліку витрат:

- нормативний метод;
- позамовний метод;
- метод "директ-кост".

На підставі застосовуваних методів туроператор може використовувати наступні прийоми калькулювання собівартості туристичної поїздки (походу, маршруту):

- спосіб підсумовування витрат (витратний);
- нормативний спосіб калькулювання;
- комбінований спосіб калькулювання;
- облік цін конкурентів на аналогічні послуги.

Під прийомом калькулювання розуміють розподіл витрат між об'єктами калькулювання.

Організації, що надають послуги в пішохідному та спелеотуризме, для обліку витрат і калькулювання собівартості туристичної продукції застосовують нормативний або позамовний метод. Більшість невеликих туристичних фірм використовують або західний метод обліку витрат і калькулювання собівартості туристичного продукту - директ-кост, або вітчизняний - позамовний метод калькулювання собівартості обслуговування одного туриста (послуг). І в тому і в в іншому випадку розробляються нормативи і складається планова калькуляція.

На підставі затверджених в обліковій політиці підприємства методів і прийомів включення витрат у собівартість туристичного продукту туроператор розробляє калькуляційну картку туристичного маршруту. У калькуляційній картці відображаються такі статті витрат: вартість проїзду туристів в обидва кінця, вартість харчування та проживання, екскурсійні витрати, послуги інструкторів, господарські та інші витрати. Множенням отриманої суми витрат з калькуляційної картки на кількість осіб в групі отримують фактичну собівартість туристського маршруту або туру. До фактичної собівартості туру або маршруту туроператор робить надбавку, яка є оподатковуваним прибутком, закладає суму місцевих податків і зборів з подальшим множенням отриманої суми на ставку ПДВ.

Використовуючи розглянуті методи і прийоми, розрахуємо собівартість одного туру.

По техніці безпеки рекомендована кількість осіб в групі проведення походу або спелеотура не повинна перевищувати 20 осіб.

Основні статті витрат турів і маршрутів можуть складатися з наступних елементів:

1. вартості продуктів харчування;
2. амортизації спорядження;
3. вартості перевезення (наприклад, вартість квитків на літак);
4. витрат на оплату праці та соціальні відрахування;
5. інших операційних витрат;
6. місцевих податків і зборів (курортний збір, податок на землю тощо).

Згрупувавши витрати за певними ознаками в калькуляційній картці, отримують фактичну (нормативну) вартість маршруту або туру. Отриману вартість туроператор збільшує на величину планованого прибутку, після чого вартість туру з урахуванням закладеної прибутку множиться на ставку ПДВ. Дані розрахунки можна представити у вигляді формули:

Рб= (Фз + Рп +Мн ) + (Фз + Рп +Мн )*Кндс (1)

де: Рб - ціна туру (маршруту);
Фз - сума фактичних витрат;
Мн - місцеві податки і збори, інші податки;
Кндс - ставка ПДВ;
Рп - сума очікуваного прибутку.

Слід зазначити, що відповідно до листа № 56 Міністерства економіки України від 20.10.96 р. № 56-88/385 та закону України "Про податок на додану вартість" діяльність турагента надає перелік туристичних послуг іноземним туристам, оподатковується за ставкою 0 %.

Дана ставка оподаткування поширюється на організації, що надають туристичні, транспортні та інші послуги іноземним громадянам і організаціям, які знаходяться на території України. Однак це не стосується турагентів, які надають послуги іншого роду, а саме - щодо реалізації чужого туристичного продукту. Якщо турагент реалізує чужі туристичні або транспортні послуги іноземним туристам, то їх вартість обкладається ПДВ за ставкою 0 %, а сума комісійної винагороди за ставкою 20 %.

Основними статтями витрат при калькулюванні туристичної поїздки є витрати на харчування, на оплату праці, проїзд, соціальні відрахування, амортизаційні відрахування, податки та збори.

На підставі розроблених нормативів розраховується вартість продуктів харчування на одну чоло-століття в добу, виходячи з ринкових цін. Дані розрахунків в скороченому вигляді наведено в таблиці 1.

Таблиця 1.