Особливості обліку витрат і калькулювання собівартості інформаційно-туристичного продукту

А.В. Сметанко
Культура народів Причорномор'я. - 2001. - №25. - С.25-28.

Туристичні WEB-сайти займають одне з провідних місць за кількістю відвідувань в світі. Світові обороти від реалізації туристичних продуктів, робіт і послуг через Інтернет становлять 1,5-2 млрд. доларів [6].

В даний час більшість туристичних фірм і підприємств України починають створювати і розміщувати рекламну інформацію про послуги в мережі Інтернет на власних або орендованих WEB-сайти з використанням різних інформаційних продуктів. Під інформаційними продуктами і послугами мається на увазі не тільки нематеріальні активи у вигляді програмного забезпечення, комп'ютерних програм, інформаційних ресурсів в Інтернет, але і логотипи, торгові знаки, авторські та суміжні права на друковану продукцію (журнали, статті і інші видання), аудіо-та відеоролики [3]. Значення перерахованих вище продуктів і використання їх у мережі Інтернет постійно зростає, що дає додатковий поштовх для розвитку туристичної галузі.

При створенні WEB-сайту туристичне підприємство несе витрати, які можна класифікувати наступним чином:

- придбання програмного забезпечення;
- витрати на розробку Web-сайту (співробітниками фірми або із залученням фахівців з інших організацій);
- витрати на розміщення та підтримку Web-сайту.

Під час створення власного WEB-сайту туристичним підприємствам необхідно достовірно визначити вартість кінцевого інформаційного продукту. Слід відзначити, що основним критерієм при визначенні вартості інформаційно-туристичного продукту є правильна економічна групування витрат, що включаються в собівартість продукції [4].

Структуру витрат по первинним економічним елементам можна уявити наступним чином:

- прямі матеріальні витрати (витратні матеріали, інформаційні носії, оплата послуг Інтернет, ряд інших витрат) - 30-40%;
- прямі витрати на оплату праці - 36,5%;
- амортизація комп'ютерної техніки і нематеріальних активів - 25%;
- інші прямі витрати (збір, обробка, пошук інформації, вартість допоміжних матеріалів і послуг) - 6-7%;
- загальновиробничі витрати - 1 - 2,5%.

Розглянута структура використовується при складанні планової калькуляції і необхідна для розробки завдань по зниженню собівартості рекламних та інформаційних продуктів.

Визначення собівартості інформаційно-туристичного продукту є досить складною проблемою. Дана проблема полягає в тому, що під собівартістю розуміється сукупність всіх видів прямих матеріальних витрат, у тому числі витрат на збір і обробку інформації, витрат на підтримку і використання інформаційно-туристичного продукту, інтелектуальні витрати розробника і т.д.

В ході проведення дослідження нами пропонується використання ряд формул дозволяють запобігти завищенню статей витрат при калькулюванні собівартості туристично-інформаційного продукту, що в свою чергу дозволить знизити статті витрат, що включаються в собівартість туристичного ваучера.
Для визначення собівартості інформації, що включається в статтю калькуляції кінцевого продукту, нами пропонується використовувати наступну формулу:

де: Синф - собівартість вихідної інформації;
Зп - витрати на пошук;
Зо - витрати на обробку інформації.

Для визначення структури інформаційно-туристичних витрат виробництва в вартості кінцевого продукту пропонується використовувати наступну формулу (2), яку можна представити в наступному вигляді:

де: Ск - сукупність витрат, що включаються в собівартість продукції, робіт, послуг;
Синф - собівартість вихідної інформації (1);
Соф - вартість, яка амортизується, основних засобів і нематеріальних активів;
Сам - норма амортизаційних відрахувань;
Фо - фонд оплати праці;
Сот - відсоток відрахувань;
Кдг - кількість днів у році;
Нд - кількість відпрацьованих машино-днів (годин);
Мп - прямі матеріальні витрати;
Синв - сума інвестицій.

Використання даної формули дозволить визначити достовірну вартість кінцевого інформаційно-туристичного продукту. При використанні даної формули необхідно керуватися прийнятим методом обліку витрат на підприємстві угрупованням витрат по економічних елементах. Вибраний метод і класифікація витрат має велике значення для відображення таких витрат у бухгалтерському та податковому обліку.

В даний час підприємства туристичної галузі використовують наступні методи обліку витрат і калькулювання собівартості туристичного продукту:

1. Вітчизняні методи: нормативний метод (на підставі розроблених норм), позамовний метод, простий метод обліку витрат;
2. Зарубіжні методи: метод "Стандарт-кост" і метод "Директ-кост".

Наведені методи обліку витрат і калькулювання собівартості в класичному (теоретичному) варіанті на практиці використовуються досить рідко. Так малих і середніх підприємствах застосовується нормативно-позамовний метод калькулювання та простий метод з елементами західного методу обліку "Директ-кост", на великих підприємствах застосовується нормативний метод обліку витрат з елементами західного методу обліку "Стандарт-кост".

На підприємствах малого і середнього бізнесу собівартість інформаційних продуктів обчислюється методом фактичних витрат, який передбачає контроль за поточними видатками у всьому циклі формування, просування і реалізації інформаційно-рекламного (інформаційно-туристичного) продукту. Залежно від використовуваного методу обліку витрат і калькулювання собівартості туристичного продукту, виду та обсягу виконаних робіт, наданих послуг залежить об'єкт і одиниці калькулювання. Перелік об'єктів калькулювання собівартості продукції наведено в таблиці 1.

Об'єкти калькулювання собівартості інформаційно туристичної продукції

Вид роботи	Об'єкт калькулювання	Калькуляційна одиниця
Розробка та створення сайту	WEB-сайт	WEB-сторінка, база даних
Інформаційне і технічне обслуговування	послуги за договорами	1 годину (рік) послуг
Сканування	1 прохід сканера	1 мегабайт
Пошук інформації	обсяг інформації	1 кілобайт
Налаштування програмного забезпечення	послуги за договорами	1 чол/год
Набір тексту	текст	аркуш формату А4
Розробка програмного забезпечення	програма	1 чол/год (тиждень, місяць)

З табл.1. видно, що при створенні інформаційного (рекламного) туристичного продукту туристична фірма повинна виробити чітку стратегію визначення об'єкти і одиниці калькулювання. Від того, на скільки грамотно і правильно виділені одиниці калькулювання, залежить собівартість кінцевого продукту. Застосування даного підходу дозволить проаналізувати структуру собівартості різних видів робіт, послуг як у розрізі окремих статей витрат, так і в загалом за певного об'єкту калькулювання. Розмежування по окремим статтями калькулювання дозволить оперативно приймати управлінські рішення, а так само здійснювати контроль за статтями витрат включаються в собівартість інформаційно туристичного продукту. Одночасно з'являється можливість обчислювати собівартість інформаційних продуктів і послуг по окремим калькуляційними напрямами. Зокрема, надається можливість:

- визначати обсяг випуску інформаційних продуктів і послуг з урахуванням видів і якості;
- розраховувати витрати за місцями їх виникнення і відхилення від встановлених норм;
- виробити методику розподілу і включення витрат пов'язаних із створенням інформаційно-туристичного продукту у вартість туристичного ваучера;
- виявляти шляхи зниження трудомісткості виробництва інформаційних продуктів і послуг, раціонального витрачання енергетичних ресурсів, оцінювати економічну ефективність організаційно-технічних заходів і вимірювати їх вплив на синтетичні показники фінансової діяльності підприємств.

Зниження собівартості інформаційних продуктів і послуг слід розглядати як процес підвищення продуктивності праці у вигляді економії інформаційних витрат на виробництво одиниці будь-якого виду інформаційної (рекламної продукції. Динаміка зниження показника сукупних інформаційних витрат характеризує загальний процес підвищення продуктивності праці в економіці, а динаміка індивідуальних інформаційних витрат - внесок окремих туристичних фірм і підприємств у підвищенні продуктивності праці.

В обліку інформаційно-програмні продукти відображаються на рахунку 125 "Авторські та суміжні права" (НМА) [3;5], а рекламно-інформаційна продукція у вигляді календарів, брошур, листівок і т.д. відображається на субрахунку 2011 "Друкована продукція".

У першому варіанті при створенні або придбанні нематеріальних активів сума витрат, включається у вартість кінцевого продукту, відображається на рахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів" за вирахуванням сум ПДВ та інших непрямих податків.

Розглянемо умовний приклад придбання туристичного WEB-сайту, настоянку та введення в експлуатацію.

Туристична фірма здійснила оплату студії веб-дизайну за розробку та створення WEB-сайту в сумі 4800 грн., в тому числі ПДВ - 800 грн. Оплатила витрати по налаштування програмного забезпечення - 600 грн., без ПДВ. Дані операції відображаються наступними проводками:

1. Придбання та розробка туристичного WEB-сайту: Дт 154-Кт 631 - 4000 грн.
2. Відображена сума податкового кредиту: Дт 641 Кт 631 - 800 грн.
3. Проведена оплата постачальнику (розробнику): Дт 631 Кт 311 - 4800 грн.
4. Відображена сума з налаштування обладнання та програмного забезпечення: Дт 154 Кт 66,65 - 600 грн.
5. Введення в експлуатацію (зарахування на баланс): Дт 125 Кт 154 - 4600 грн.

На нашу думку при створенні рекламно-інформаційної продукції можливо два варіанти обліку та відображення витрат і віднесення їх у собівартість туристичного продукту:

1. Відображення та віднесення витрат безпосередньо на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" або субрахунку 233 "Собівартість рекламно-інформаційної продукції" з наступним їх списанням на собівартість туристичного продукту (туристичної ваучера) або віднесенням до складу валових витрат (у податковому обліку). Слід відзначити, що при використанні рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" витрати списуються на собівартість туристичної продукції безпосередньо в момент активізації діяльності туристичної фірми.
2. Відкриття субрахунка 2011 "Друкована продукція". На даному субрахунку буде відбиватися фактична вартість друкованої рекламної продукції (фактична сума витрат пов'язаних з виготовленням друкованої продукції).

На нашу думку, другий варіант менш прийнятний, ніж перший варіант. Використання і застосування на практиці другого варіанту має ряд істотних недоліків. По-перше, туристичне підприємство відкриває в обліку додатковий субрахунок. По-друге, виникає ряд труднощів, пов'язаних з списанням вартості друкованої продукції до собівартості туристичного ваучера. По-третє, відкритий субрахунок 2011 "Друкована продукція" є проміжним і в свою чергу закривається на рахунок 23 "Виробництво" або рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів".

Особливості відображення в обліку витрат, пов'язаних з виготовленням рекламно-інформаційної продукції розглянуто на рисунку 1.

Отражение затрат связанных с созданием туристской рекламно-информационной продукции

Рис. 1. Відображення витрат, пов'язаних із створенням туристичної рекламно-інформаційної продукції

Слід зазначити, що витрати на рекламу та підтримку Web-сайту в залежності від прийнятої на підприємстві облікової політики можуть відображатися на рахунку 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати" або 93 "Витрати на збут". В податковому обліку вони включаються до складу валових витрат згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [2].з викладеного матеріалу видно, що при створенні та розміщенні рекламного туристичного продукту доцільно застосовувати нормативний та нормативно-позамовний методи обліку витрат, а на підприємствах малого бізнесу витрати необхідно включати в собівартість продукції в повній мірі. Використання описаних методів дозволить проводити обґрунтований розрахунок показника враховує величину інформаційних витрат на рекламу і виробництво інформаційно-туристичного продукту та послуг.

Література

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р № 996-XIV.
2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №8 "Нематеріальні активи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. №242 // Навчально-практичний посібник "Курсом реформ - облік 2000". Дніпропетровськ: ТОВ "Баланс клуб", 2000. 336 с. - с.178-181.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. за №318 // Навчально-практичний посібник "Курсом реформ - облік 2000". Дніпропетровськ: ТОВ "Баланс клуб", 2000. 336 с. - с.193-198.
5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р. // Навчально-практичний посібник "Курсом реформ - облік 2000". Дніпропетровськ: ТОВ "Баланс клуб", 2000. 336 с.- с.228-281.
6. Ст. Пекар Український Інтернет в дзеркалі досліджень: http://www.i-m.kiev.ua/press25.htm.

Рада Туристичної бібліотеки: Якщо Вам потрібні гроші в борг - радимо відвідати сайт Denginadom.org, де можна оформити кредит без довідок та зайвих формальностей з доставкою грошей на будинок.