<<< назад | зміст | вперед >>>

Смаль І.В. Туристичні ресурси світу

Розділ 1. Структура туристичних ресурсів

Коротко про головне

До туристичних ресурсів можна віднести все, що потрібно для задоволення фізіологічних і соціальних потреб туристів. Це можуть бути як матеріальні об'єкти, так і явища та події природного й антропогенного походження.

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних об'єктів, явищ і подій природного та суспільного походження, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини у відновленні її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну і подієву, які, в свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову. Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві та інформаційні об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".

При залученні природних і соціально-культурних ресурсів до використання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон "найвищого ґатунку" або "абсолютних переваг", згідно якого першими до використання залучаються найкращі за якістю або найближчі до споживача ресурси.

У географії рекреації і туризму склалися кілька основних підходів до оцінювання рекреаційно-туристичних ресурсів: медико-біологічний, психолого-естетичний, технологічний, рентний або грошовий, кадаст-ровий.

Серед природних туристичних ресурсів найбільше значення для індустрії туризму та рекреаційної діяльності мають погодно-кліматичні (кліматотерапевтичні), водні, ландшафтні та бальнеологічні (геологічні) складові.

Клімат безпосередньо впливає на потужність і сезонність туристичних потоків, стає природним регулятором цінової політики в межах головних туристичних районів світу та окремих країн. Кліматичні особливості призвели до проблеми пікового завантаження засобів розміщення туристів і сезонності робочих місць у туристичній індустрії. "Мертвий сезон" (зимовий чи дощовий період) примушує одну частину інфраструктурних закладів тимчасово припиняти свою роботу, а іншу - у кілька разів зменшувати вартість більшості послуг. У виграші опиняються ті країни або їх частини, територія яких знаходиться в комфортних кліматичних і погодних умовах, де сезонні коливання головних метеорологічних характеристик мінімальні і дозволяють обслуговувати туристів протягом року.

Головною складовою частиною водних рекреаційно-туристичних ресурсів нині стали морські й океанічні узбережжя із м'яким кліматом і зручними пляжами, що перетворило їх на територіальні рекреаційно-туристичні мегаструктури планетарного масштабу - "узбережжя теплих морів", у межах яких концентрується до 80 % загального обсягу туристичних потоків світу. У багатьох випадках при наявності споживчого попиту озера і річки стають природною основою формування рекреаційних систем і туристичних районів.

Ландшафтні ресурси двояко впливають на розвиток туризму. З одного боку, ландшафт є середовищем, в якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, а з іншого - унікальним об'єктом споглядання, тобто перетворюється на туристичну атракцію.

Ландшафт як природне оточення рекреаційно-туристичної діяльності, формує рівень сприятливості для відпочинку й естетичності відчуттів, які його супроводжують. Перевагу отримують ті країни та регіони, які володіють ландшафтною мозаїчністю і поєднанням на обмежених територіях пляжних прибережних і прируслових, гірських, лісових, приозерних місцевостей у різних комбінаціях.

Ландшафт і як середовище, в якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, і як об'єкт споглядання - різновид культурного ландшафту. Навіть у випадку, коли ландшафт "дикий" і незайманий людиною, але включений до туристичної діяльності для спостереження і споглядання, він стає культурним. Через систему причинно-наслідкових зв'язків такий ландшафт впливає на людину, її свідомість, сприйняття довкілля та подальшу суспільно-корисну діяльність, а сама людина, лише споглядаючи, залучає неторкану геосистему до власного культурного кола.

Флоро-фауністичні та лісові туристичні ресурси мають значний вплив на розвиток як масового, так і альтернативного, особливо екологічного та наукового туризму. Особлива роль у розвитку та еволюції рекреаційно-туристичної діяльності належить лісовим ресурсам помірного, тропічного та субекваторіального поясів.

Суспільні туристичні ресурси - матеріальні об'єкти, що несуть семантичну та естетичну інформацію і можуть використовуватися в екскурсійно-туристичній діяльності для задоволення специфічних соціальних і рекреаційних потреб особистості. Ці ресурси мають різну пізнавальну та естетичну цінність, а тому поділяються на кілька рівнів: місцевий, національний або державний і міжнаціональний або світовий.

Подієві ресурси належать до динамічних чинників формування тури-стичних потоків і комплексів, оскільки включають мотиваційні передумови подорожі до місця, де відбувається подія чи явище. Вони включають найбільш суттєві прояви сучасного суспільного буття з його модою на глобалізацію, екологію, активний і здоровий спосіб життя, переконання й уявлення про стиль і стереотип поведінки людини у соціумі.

Наша країна володіє значними природними туристичними ресурсами: сприятливими кліматотерапевтичними умовами, привабливими рівнинними, гірськими й аквальними (морськими та річковими) ландшафтами, багатою флорою і фауною. Геологічні лікувально-оздоровчі природні ресурси країни - мінеральні і радонові води, лікувальні грязі, бішофіт, озокерит, ропа лиманів - належать до унікальних у світовому масштабі.

Україна належить до країн із потужними суспільними туристичними ресурсами. Численні унікальні пам'ятки архітектури, археології, мистецтва формують неповторну ауру історичної і культурної значимості нашої держави, що є додатковим позитивним чинником розвитку туризму в країні.

<<< назад | зміст | вперед >>>