Слюсаревський М.М., к.ю.н.,
Об'єднання «Адвокати туристичного бізнесу», м. Київ.
advturbiz@bigmir.net

Податковий кодекс дискримінує турагентів та інших платників єдиного податку - фізичних осіб, що надають послуги

Не встигли платники єдиного податку - фізичні особи, порадіти усунення з Податкового кодексу України (ПКУ) ганебного пункту 139.1.12, дискриминировавшего їх серед інших суб'єктів підприємництва, робив економічно невигідним співпраця з ними із-за заборони іншим суб'єктам підприємництва включати до складу валових витрат (витрат) вартість товарів та послуг, придбаних у «спрощенців» - фізосіб, як виявили в новелах до цього кодексу, черговий неприємний сюрприз.

Мова йде про завуальованому, не вираженому в чіткій імперативній формі, як це має бути в кодифікованому нормативному акті, заборони платникам єдиного податку, які претендують на включення їх у другу групу «спрощенців», надавати послуги юридичним особам, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так у підпункті 2 пункту 292.4 ПКУ зазначається, що друга група платників єдиного податку - це фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з надання послуг платникам ... єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, ...за умови, що річний дохід такого платника не перевищує 1 млн.грн., а кількість одночасно перебувають з ним у трудових відносинах осіб не більше 10 осіб.

Визначення, з перерахуванням частини осіб - учасників цивільного обороту, яким платники єдиного податку з групи №2 можуть надавати послуги, приводить до висновку, що іншим учасникам цивільного обороту ці " спрощенці " не можуть надати послугу, не втративши для цієї угоди свій статус платника єдиного податку.

Переважна кількість фахівців, тлумачать положення пп. 2 п. 292.4 ПКУ, сходяться на думці, що його норми слід розуміти саме як забороняють «єдинникам» групи №2 надавати послуги юридичним особам на загальній системі оподаткування.

Складно судити про природу походження такої заборони і причини появи його в Податковому кодексі. Припускаємо, що ця заборона могла виникнути випадково, помилково, внаслідок дефектів нормотворення. Або - не випадково, в результаті перемоги фіскальних інтересів над здоровим глуздом. Що, на жаль, більш імовірно.

Не залежно від причин викладу пп.2 п.292.4 ПКУ у нинішній редакції, вважаємо, що його положення є помилковими, несправедливими, економічно необґрунтованими. Зазначені приписи дискримінують частина підприємців - платників єдиного податку, а саме тих, хто сферою своєї діяльності обрав надання послуг, як, наприклад, турагенти.

Судіть самі, для підприємців, що входять у другу групу платників єдиного податку і обрали своєю діяльністю торгівлю товарами, немає ніяких обмежень щодо кола споживачів їх товарів. Займаються торгівлею підприємці - «єдинники» з групи №2 мають право продавати (реалізовувати) товари всім бажаючим їх купити. У той час як щодо платників єдиного податку тієї ж другої групи, але обрали своєю діяльністю надання послуг, підпункт 2 пункту 292.4 ПКУ містить інший підхід - дискримінаційний. З числа споживачів їх послуг виключена така велика група платоспроможних споживачів як юридичні особи, що перебувають на загальній системі оподаткування.

Таким чином, перебуваючи в інших рівних з продавцями товарів умовах (не перевищення річного доходу 1 млн.грн. і не більше 10 одночасно найнятих працівників) продавці послуг істотно обмежені в колі своїх потенційних споживачів, і, отже, обмежені в доходах від своєї діяльності в порівнянні з продавцями товарів. При цьому податок змушені платити за тією ж ставкою, що і особи (продавці товарів) з обмеженим колом контрагентів. Такий стан справ суперечить принципу соціальної справедливості, закріпленому в пункті 4.1.6.НКУ, що вимагає встановлювати податки у відповідності з платоспроможністю їх платників. У тому сенсі, що особа з більш високим рівнем доходу повинно платити більше податків, а з меншою прибутковістю і платоспроможністю - менше.

Підпункт 2 пункту 292.4 ПКУ також порушує принцип нейтральності оподаткування, закріплений у п.4.1.8 ст.4.1 ПКУ. Даний принцип зобов'язує встановлювати податки без впливу на рівень конкурентоспроможності платників податків, тобто встановлювати їх таким чином, щоб не зменшувати конкурентоспроможність одних і не збільшує її іншим. Якщо ж у процесі встановлення податку, одних платників податків обмежують у колі потенційних контрагентів («єдинники» групи №2), а інших, що займаються тим самим видом діяльності (наданням послуг), не обмежують («єдинники» групи №3), то в наявності встановлення податку у спосіб, який впливає на конкурентоспроможність.

При очевидній дефектності підпункту 2 пункту 292.4 Податкового кодексу зрозуміло, що якщо вона і буде змінена, то станеться це не скоро. Що ж робити в умовах дії цієї та інших новел в ПКУ підприємцям платникам єдиного податку, які займаються наданням послуг, зокрема турагентам, що надають послуги туроператорам - юридичним особам на загальній системі оподаткування?

Представляється, що турагентам - фізособам, які вирішать залишитися в лавах платників єдиного податку і побажають зберегти можливість ведення спрощеного обліку своїх доходів, підійде третя група з податком 5% від доходу і включеним в неї ПДВ. Ті «третьегруппники», які побажають вести облік і сплату Пдв окремо, тобто не в складі єдиного податку зможе сплачувати податок у розмірі 3% від свого доходу.

Думаємо, що якби в п.291.7 ПКУ серед переліку побутових послуг, які можуть надаватися населенню другою групою «єдинників» був би передбачений такий вид послуг як, наприклад, послуги з надання інформації про туристичні подорожі і маршрутах, то у турагентів - фізосіб - підприємців був би шанс працювати в цій групі. Для цього потрібно було б, по-перше, договори з туроператорами передбачити агентську (комісійна) винагорода дорівнює «0», а, по-друге, зробити, нарешті, платними договору з туристами на туробслуговування, які зараз, у переважної більшості агентів є безоплатними. У цій ситуації турагенти могли б наполягати на тому, що вони і надають послуги населенню та оплату отримують від нього ж, а з операторами працюють по безоплатних договорів. В силу цього, вони мали б можливість здійснювати свою діяльність, перебуваючи в групі №2 платників єдиного податку. Але оскільки серед побутових послуг населенню немає туристичних послуг, то і можливості турагентам перекваліфікуватися в осіб, що надають послуги не туроператорам, а туристам, на жаль, немає.

Якщо у Вас виникли питання з приводу статті, Ви можете задати їх безпосередньо автору на email advturbiz@bigmir.net.