Скнарь О.І.
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Педагогічні
та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля». - К., 2004.

Сучасні проблеми психолого-педагогічної підготовки фахівців для сфери дозвілля

Сьогодні в усьому світі система вищої освіти є ключовою сферою розвитку суспільства, привертає до себе надзвичайно велику увагу і піддається критиці у зв’язку з перспективами входження України у Європейське і світове співтовариство, прилученням до Болонського процессу та можливостями Європейської кредитно-трансферної і акумулюючої системи.

Для нас українців це не є особливою новизною, ми і раніше намагалися приводити освіту до вимог суспільного процессу, трансформували і модернізували зміст, форми і методи навчання молоді . Але сьогоднішні проблеми значно складніші у світовому і національному контексті, вимагають змін не тільки змістово-цільових, але конструктивних, насамперед, у розвитку мислення як дорослих так і дітей.

Перш за все впадає в око особиста орієнтація - «персоналістська» інтерпретація всього навчально-виховного процесу, коли у центрі уваги знаходяться інтереси особистості студента, адже процес формування соціального механізму відбувається завдяки підвищенню духовності і значущості для суспільства результатів духовної діяльності людини. З впровадженням телекомунікаційних технологій механізм відчуження і розповсюдження результатів духовної діяльності людини надає можливість прояву особистісного начала, що визначає нові підходи до реформування освіти.

Змінюються функції педагога і студента: обидва вчаться у взаємодії з усією безперервною освітою як способу подолання соціальних і освітніх проблем та розширення освітньої парадигми. Рушійною силою цього перманентного процесу виступає протиріччя між завданнями і потребами і можливостями поглиблення їх в контексті запропонованого відомим датським фізиком Нільсом Бором принципу компліментарності (фр.compliment - похвала на чиюсь адресу).

Ефективність освітньої системи у XXI столітті перевіряється не тільки балами успішності, здатністю до самоосвіти, а реаліями життєвих завдань, які розв’язуються випускниками. Сьогодні при працевлаштуванні запитують не якого кольору диплом - червоний чи синій, а що вміє і може робити випускник вищого навчального закладу. Наші навчальні плани дуже перенасичені зайвими дисциплінами Щораз частіше роботодавці нарікають, що наш випускник розв’язує подвійні інтеграли, але не вміє застосовувати знання на практиці.

Професорсько-викладацький склад КНУКіМ уже давно зрозумів, що конкуренція буде серйозна на освітянському ринку, а ще більша - серед випускників. Ми хочемо забезпечити саме таку підготовку, яка необхідна в сучасному світі.

Адже мова йде не тільки про те, щоб дати випускникам знання, сформувати уміння і навички, але насамперед про їхнє майбутнє місце в соціально-економічній системі - в науці, культурі й мистецтві, в сфері індустрії дозвілля, про напрацювання своєї інтелектуальної власності на основі поєднання навчально-виховного процесу з ринком, життям і творчістю.

Відповідно до концепції розвитку КНУКіМ до 2010 р. та пов'язаних із нею змін профілів підготовки спеціалістів і магістрів, введення нових спеціальностей і кваліфікацій кафедра педагогіки і психології виходячи з нових методологічних позицій, завдань відродження національної культури і нової концепції підготовки кадрів культури визначила номенклатуру психолого-педагогічних дисциплін, розробила, по суті, новий зміст освіти, особливо з нових дисциплін навчального плану, курсів з педагогіки і психології для студентів і аспірантів. У зв'язку з цим вивчалися проблеми стану психолого-педагогічної підготовки студентів, були впроваджені нові програми з психології, педагогіки, вікової і педагогічної психології, психології художньої творчості, основ педагогічної майстерності, етнопед агогіки.

Вивчення стану підготовки студентів з психології і педагогіки показало, що в основному ці курси студентів задовольняють. Разом з тим з'ясувалося, що студенти не завжди розуміють значення цих дисциплін для майбутньої професії. Так, близько 95 % опитаних студентів підкреслюють значення психолого-педагогічних знань для майбутньої професії. Але в позиціях щодо удосконалення навчання в університеті вони роблять акцент на особистісному інтересі ("Психологічні і парапсихологічні проблеми», «Самовиховання» тощо).

До речі, попередні дані досліджень показують, що викладачі спеціальних кафедр надзвичайно зацікавлені в розробці проблем психолого-педагогічної підготовки в системі фахової підготовки та її змісті. Студенти факультету музичного мистецтва, хореографії, режисури наполягають на збільшенні годин на ці курси, розширенні педагогічної практики.

Визначаючи менеджмент як функцію, вид діяльності, спрямований на керівництво людьми в найрізноманітніших угрупованнях та як галузь знання, що допомагає здійснити цю функцію, ми використовуємо поняття, яке включає в себе не тільки процесуальну, системну, ситуаційну функцію, а й естетично-виховну. Естетична культура розглядається як процес і результат виявлення систематичного ставлення людини до дійсності в процесі їх практичної діяльності. Вона характеризується естетичною свідомістю, естетичною діяльністю та її результатами, предметами праці й культури. Естетична діяльність менеджера шоу-бізнесу є саме тією ланкою, яка з'єднує естетичну свідомість як духовний, ідеальний момент, естетичний предмет як матеріальний момент естетичної культури. Тобто естетична культура представлена, з одного боку, як естетична свідомість - сфера духовної культури, а з іншого - включає «естетичні передумови» культури як сферу матеріальної культури. Зауважимо, що в першому випадку говорять, як правило, про естетичну культуру людини, а в другому - про естетичну культуру суспільства, спільноти. Між тим, сутність естетичної культури така, що може йтися про єдину матеріально-духовну культуру, тобто духовну за змістом, але матеріальну за формою.

Естетична культура є одночасно і метою і засобом естетичного виховання людини. Однією з найважливіших особливостей процесу управління культурою в цілому і конкретно - у галузі шоу-бізнесу є те, що творчий колектив, на відміну, наприклад, від виробничого підприємства, функціонує і розвивається не тільки залежно від споживчого попиту, а і як об'єкт формування естетичного смаку населення. Необхідно мати на увазі, що економічні методи, навіть найсучасніші, не дадуть бажаного ефекту, якщо вони не спрямовуватимуться на розв'язання найважливішого завдання - досягнення високих творчих, художніх результатів діяльності. Вдало проведеною і організованою культурно-естетичною акцією слід вважати не тільки фінансовий успіх конкретного заходу, а й створення правильної основи естетичного сприйняття дійства.

Цілком зрозуміло, що наявність певних естетичних понять та формування естетичної культури в управлінського складу (менеджери колективу, тур-менеджери, директори концертних програм, студій грамзапису та ін.) необхідні для організації тривалої структурної роботи, що є базовим у процесі. Чому питання естетичних понять у системі шоу-бізнесу є настільки важливим?

Звернемось до практики зарубіжних продюсерських відносин як багаторічної системи, що склалася і є певним критерієм оцінювання. На сучасному етапі розвитку ринку зарубіжну популярну культуру можна охарактеризувати як чітко відлагоджений структурний механізм взаємодії виконавця (колективу) - менеджера колективу - компанії грамзапису при відчутному перенасиченні музичною продукцією як такою. Саме це дає змогу підтримувати достатній якісний рівень всіляких творчих концепцій виконавця. Іншими словами, в умовах конкуренції здатна вижити тільки високохудожня, естетично багата і цінна культура.

Питання техніко-естетичного оснащення концертних заходів, студій звукозапису на сьогодні в західній системі шоу-бізнесу досить стабільне в плані організації роботи менеджера. Ринок аудіовізуальної апаратури представлений найновішими розробками провідних корпорацій ("Ямаха», «Алесіс», «Роланд», «Турбосаунд», «Півей», «Таскам» тощо), які здатні визначити зовнішнє оформлення проекту на необхідному якісному рівні. Слід зазначити, що питання інвестицій, вкладання коштів, «розкрутка» виконавця, не є найголовнішими. Так, жодне з потужних музичних видавництв ("Мелоді Мейкер», «Нью м'юзікл експрес», «Білборд», «Ролінг Стоунз» тощо) не стане рекламувати чи пропагувати неякісну продукцію навіть за велику винагороду, аби уникнути серйозних публічних скандалів, не втратити рейтингу, а отже, і попиту. Подібна ситуація характерна для заходів мас-медіа в цілому.

Виходячи з вищезазначеного, стає зрозумілим, що менеджер будь-якої культурологічної акції, пов'язаної як із формуванням та промоушеном молодого початківця - колективу, так і з організацією великих структурних заходів, крім розуміння процесів, що відбуваються, та знання галузевих економічних відносин у галузі шоу-бізнесу має володіти певним естетичним баченням ситуації. Менеджер у системі шоу-бізнесу має бути естетичною ланкою в аспекті взаємовідносин артист - глядач, яка визначає та формує загальні спрямування й тенденції у світі популярної культури.

Докорінна причина невдалих музичних проектів полягає в нерозумінні глядачем чи слухачем (а відповідно споживачем) творчих ідей і завдань даної культурно-етичної дії. Звідси - недостатній продаж примірників творів компаніями грамзапису, нерентабельні витрати, пов'язані з промоушеном, збиткові концертні програми тощо. І навпаки, - систематичний підхід в організації виробництва й кумуляції творчих процесів зумовлює подальше глядацьке сприйняття дії, що є надійним фундаментом тривалої діяльності в цьому напрямі.

Звичайно, талантами українська земля не обділена. Інша річ, що техніко-естетичне оснащення українських талантів є недостатнім на відміну від інших країн, а звідси - сила-силенна дешевої неякісної продукції у вигляді відеокліпів, аудіокасет тощо. Кожному бізнесменові відомо - щоб щось отримати, треба щось вкласти. Перед будь-яким інвестором, який не пов'язаний із шоу-бізнесом, але намагається до нього увійти, постає питання про повернення грошей. А тут усе буде залежати від достатньо високої естетичної підготовки менеджера шоу-бізнесу.

Виховні цінності - це людські зразки педагогічної культури, що соціальне схвалені й передаються з покоління в покоління. Вони концептуалізують вихо­вання на макро- і мікрорівнях. Абсолютною цінністю виховання є людина як мета й результат і як головний критерій оцінювання якості виховання. Виховання в людському вимірі - це гуманістичний, особистісно орієнтований процес.

Виходячи з історичних і сучасних концепцій особистості епіцентром культури, її вищою духовною цінністю є людина. Людина набуває своєї духовної сутності, стає частиною людства, оволодіваючи культурою і розвиваючи її. Культурна сутність людини є системоутворюючим компонентом її цілісності.

З педагогічної точки зору виховання студентської молоді означає розвиток таких якостей, як високий рівень самосвідомості, почуття власної гідності, самоповага, самостійність, здатність до орієнтації у світі, духовні цінності, вміння приймати рішення і нести відповідальність за них.

Мета виховання студентської молоді актуалізує бережливе ставлення людини до свого фізичного й психічного здоров'я, наявність естетичного смаку, гарних манер, уміння творити повсякденне життя за законами краси.

Студенти мають можливість ознайомитися з різними теоріями естетичного виховання в культурах Далекосхідного регіону, Китаю, Індії, Європи. Так, вивчаючи виховання в Японії, Китаї, студенти ознайомлюються з категорією просвітлення (особливе сприйняття світу в єдності його суперечностей, насолода від спостереження гармонії). Студентам особливо цікаво розібратися з естетизацією середовища через різні види практичної діяльності: малювання, складання віршів, військове тренування (у-шу), добирання композицій з квітів (ікебана), чайна церемонія. Порівнюючи демократичні настанови естетичної педагогіки Просвітительства, де мистецтву відводилася велика роль насамперед у справі морально-етичного виховання широких народних мас, із філософсько-естетичними орієнтаціями романтичного напряму, студенти самостійно оціню­ють, переглядають цілі та методи естетичного виховання.

Для студентів університетів культури і мистецтв, особливо художньо-творчих спеціальностей, естетичне виховання є не суто педагогічною проблемою, а охоплює широкий світ формування культури особистості та становить важливий компонент гармонійного розвитку особи, її емоційної культури й культури почуттів. Тут доречно згадати і про диференціацію типів почуттів, що стало основою видового поділу мистецтва. Різні види мистецтва сприяють розвитку специфічних видів естетичних почуттів. Під впливом хореографії, наприклад, формується почуття пластики, гармонії руху, театру й режисури - почуття драматизму тощо.

На лекціях із педагогічних дисциплін з'ясовуються завдання естетичного виховання, дається ґрунтовний аналіз естетичних почуттів і потреб, смаків. Вивчення смаків різних груп населення засобами соціологічних досліджень допомагає визначити шляхи естетичного виховання різних соціальних груп, удосконалення їхніх естетичних смаків.

Важливими напрямами викладання курсів педагогічних дисциплін є розкриття діяльності різних соціальних інститутів (сім'ї, дошкільних виховних закладів, школи, позашкільних дитячих і культурно-просвітницьких закладів, театрів і т. ін.), які охоплюють всі основні сфери естетичного виховання: гру, навчання, трудову діяльність, міжособистісне спілкування, дозвілля, предметне середовище, художню діяльність, а також спорт тощо.

На заняттях з педагогіки послідовно розкриваються зміст та завдання художнього виховання, показується, як із дорослішанням дитини та розвитком її здібностей доцільно переходити від навчання одних видів мистецтва до навчання інших (беручи до уваги нахили і здібності дитини). Як правило, відбувається перехід від образотворчих, динамічно-пластичних та імпрові­заційно-ігрових видів мистецтва до мовно-словесних та музично-драматичних. Одночасно відчувається художня освіта дитини - її знайомство з надбаннями різних видів мистецтва, які вона засвоює: із творами живопису, скульптури, театру, літератури, музики, кіно та ін. Художнє виховання не передб'ачає, що кожна дитина стане в майбутньому митцем-професіоналом. Але тільки завдяки художньому вихованню в індивіда може сформуватися потреба в постійному та серйозному спілкуванні з мистецтвом. До того ж, тільки засвоївши певні навички професійної діяльності в мистецтві, можна навчитися адекватно розуміти художню мову того чи іншого виду художньої діяльності. І ще: саме під впливом художнього виховання формується естетичний смак - здатність людини оцінювати всі явища дійсності з точки зору їх естетичної значущості для неї. Із самого початку естетичний смак розвивається як художній - на етапі ранньої художньої діяльності дитини та під час її тісного спілкування з мистецтвом. Отже, студенти переконуються, що саме завдяки художньому вихованню мистецтво набуває для людини статусу смисложиттєвої цінності, через що воно і є найдієвішим засобом естетичного виховання.

Починаючи з першої теми курсу «Педагогіка» і протягом усього вивчення студенти прилучаються до розуміння фольклору як важливого засобу естетичного виховання. Власне перші стадії естетичного розвитку завжди характеризувалися засвоєнням саме фольклору (казки, приказки, колискові та інші народні пісні, традиційні форми побуту, одягу, іграшок тощо). Морально-естетичні виховні моменти при цьому виступали не оголено, а, як правило, впліталися в слово, пластику, дійство. Через позитивні емоції, наочно-чутливе оформлення свят, обрядів старше покоління передавало своє розуміння навколишнього світу, формувало естетично-ціннісні орієнтації підростаючого покоління.

Серед найважливіших ланок народної системи виховання відзначаємо сім'ю, громадськість, колектив ровесників. Так, згідно з традиціями етнопедагогіки сім'я несла повну відповідальність за виховання дітей, підготовку їх до життя та праці. У ній дитина набувала морально-естетичних цінностей, проходила трудову підготовку. Наставниками дітей постійно були батько й мати, старші члени родини. Висловлюючи похвалу або ж осуд родині за виховання дітей, громада виявляла своє ставлення до виконання батьками їхніх соціальних функцій. Громадська думка виступала одним із найважливіших чинників народної системи виховання.

Неабияке значення для естетичного виховання студентської молоді має пісня, особливо народна. Вона посідає помітне місце в українській етнопедагогіці серед традиційних джерел передачі дидактичних і виховних знань. Психо­логічною базою виховного впливу пісні, яка містить у собі елемент цих знань, є, зокрема, орієнтація на невимушене запам'ятовування та навіювання через варіативність повторення настанов, які є в сюжетно оформленому контексті.

Студентам добре відома висока пісенна культура українського народу. У період свого розквіту вона була ще й цілісною системою передачі дидактично-виховних знань. Останні передавалися в складі різноманітного текстового матеріалу, ритмічна організація якого сприяла навіюванню. Перлини народної педагогіки знаходимо, зокрема, і в наш час у багатьох народних піснях. Пісні про кохання несуть дидактичне навантаження щодо морально-етичних норм міжстатевих стосунків. Майже нерозвідані запаси дидактичних знань містяться у зразках обрядової весільної пісні, яка є, на нашу думку, майже невичерпним джерелом виховання дитини як майбутнього сім'янина.

Студенти переконуються в тому, що однією з причин стійкого тривалого збереження кобзарської традиції в ході історичного розвитку української культури є високий рівень її дидактично-естетичного навантаження. Психолого-виховний вплив народної пісні на людину становить безперервний багатобічний процес. За її активною допомогою не тільки формувалася, а й підтримувалася народна система дидактичних знань. Таким чином, навіть у дітей з родин, де не дуже добре дбали про виховання, завдяки фольклору, зокрема пісням, формувався необхідний мінімум естетично-світоглядних знань та переконань. Тобто суспільство майже автоматично забезпечувало собі збереження певного мінімально можливого рівня національної свідомості. Він, у свою чергу, давав етносу можливість зберігати себе навіть у складних історичних умовах і розквітати у сприятливих. Звичайно, руйнація системи джерел передачі дидактичного досвіду, зокрема системи народної пісні як її частки, неминуче призводить до погіршення морального клімату в суспільстві. Ось чому збереження всієї системи народної творчості, відродження втрачених її елементів, розвиток цього безцінного скарбу є життєво необхідним для гідного існування народу.

Майбутнім диригентам, хореографам, вихователям надзвичайно важливо також розуміти, що в процесі освоєння культурних скарбів народу, його моральних цінностей у дітей і молоді формуються морально-естетичні почуття й переконання, що згодом мають стати ідеалами.

Розробляючи технології і програму естетичного виховання молоді України в сучасних умовах, необхідно з урахуванням вікових особливостей визначити конкретні мінімуми освоєння культурно-мистецьких цінностей, оволодіння певними видами художньої творчості.

Свої знання про виховне значення українських народних свят, звичаїв, обрядів студенти зможуть застосувати при організації виховних заходів під час відзначення свята народного календаря, відвідування українських вечорниць, музею етнографії, виставки української народної іграшки, ознайомлення з традиціями трудового та естетичного виховання в українських сім'ях під час екскурсії в музей українського народного мистецтва.

При організації виховної роботи в клубах та школах майбутнім випускникам стануть у пригоді знання про могутній виховний вплив різних жанрів усної народної творчості. Це і розвиток фантазії, уяви, творчості, й формування кращих моральних якостей за допомогою народних казок, і розумовий розвиток дитини засобами українських народних загадок, прислів'їв, і вплив дитячих пісень на розвиток мовлення тощо.

У процесі викладання педагогіки на факультеті народного музичного мистецтва розкривається і концепція українського національного характеру співвідносно з українським характером І українським музичним мистецтвом. Аналізуючи музичну творчість українських композиторів XVIII ст., ми даємо змогу студентам прилучитись до духовної музики Д. Бортнянського, М. Березовського. У духовній музиці яскраво й опукло екстеріоризуються та есте-тизуються численні морально-естетичні переживання людського духу. При­лучення до естетичного строю художніх образів духовної музики українського бароко та класицизму морально та естетично збагачує внутрішній світ студента - майбутнього викладача музичних дисциплін, вчить його розуміти мову образів цих творів та знаходити аналогії в системі особистих моральних та естетичних мовлень.

У лекціях висвітлюються питання педагогічного огляду музичної творчості українських композиторів XIX ст. - К. Стеценка, М. Лисенка, П. Сокаль-ського, М. Калачевського, С. Гулака-Артемовського. Особлива увага приді­ляється аналізу музичних засобів зображення духовного світу особистості, багатогранності людських переживань, естетичним засобам зображення українського національного характеру. Ілюстративний музичний матеріал у жанрах симфонічної, вокально-хорової та інструментальної музики дає можливість виявлення та вивчення виразних засобів музичного психологізму вітчизняних композиторів.

Студенти засвоюють гуманістичний зміст знань про людину, про шляхи та закономірності розвитку культури на різних етапах історії людства. Ці знання потрібні студентам, по-перше, для власного особистісного росту та розвитку у зв'язку з реалізацією вікових особливостей психічного розвитку, потреб і можливостей юнацького віку. По-друге, - для майбутньої діяльності як педагогів, оскільки на основі цих знань формуються професійні гуманістичні установки, морально-естетичні заповіді педагога.

В сучасних умовах переходу до ринкової економіки випускникам університету потрібні ґрунтовні загальногуманітарні знання, у тому числі й з питань зарубіжної педагогіки, адже майбутня держава оцінюватиметься за рівнем компетентності, освіченості й культури всієї нації, насамперед - вихователів. Україна вступає в особливий період свого розвитку, на шлях перманентного реформування системи освіти, формування відкритої, динамічної системи, що дасть змогу не тільки максимально швидко адаптуватися до вимог виробництва, й передбачити їх, вийти на рівень випереджаючого розвитку системи освіти щодо системи виробництва. І тут, звичайно, ми маємо вивчати досвід різних країн з тим, щоб розширити видноколо, поглибити свої знання із зарубіжної педагогіки.

Нові перспективи в політиці інтеграції сучасних технологій навчання передових західних і східних країн ставлять навчальні заклади перед необхідністю адаптувати програму підготовки молоді до нових соціальних, економічних, інтелектуальних реалій. Визначаючи доцільність використання нових технологій, ми маємо порівняти їх ефективність відповідно до оцінок національних програм, тобто нові технологічні засоби мають бути не лише додатком традиційного педагогічного процесу, а перетворитися в майбутнє джерело інформації, самоосвіти.

Викладання курсу «Порівняльна педагогіка» планується після вивчення нормативного курсу «Педагогіка» і розпочинається темою «Порівняльна педагогіка в системі сучасного педагогічного знання». Тут визначаються її предмет, місце в системі всіх педагогічних наук, методи дослідження. Далі розглядається порівняльно-історичний аналіз основних психолого-педагогічних, когнітивних і виховних концепцій у світовій практиці освіти.

Основна увага зосереджена на вивченні основних напрямів та принципів у шкільній політиці різних країн, реформування освіти внаслідок соціально-економічних змін. Студентам пропонуються для вивчення сучасні концепції і принципи організації систем освіти в розвинених європейських країнах, США, Канаді, країнах Азії, Африки і Латинської Америки, а також характеристики основних педагогічних течій Західної Європи і США, розробки проблем виховання, пов'язаних з підготовкою молоді до раціонального використання вільного часу і дозвілля. Завершується курс вивченням ролі міжнародних організацій з освіти у розвитку проблем педагогіки.

Специфічною особливістю, що відрізняє даний курс від інших педагогічних дисциплін, є можливість використати широкий комплекс знань, набутих сту­дентами в процесі навчання в університеті культури і мистецтв. Спираючись на знання культурологічних, психолого-педагогічних, історичних, філософських і фахових дисциплін, студенти оволодівають навичками наукового порівняльного аналізу складних педагогічних явищ у сучасному світі. У цьому аспекті порівняльна педагогіка стає синтезуючою, інтегруючою навчальною дисципліною, яка, безперечно, сприятиме поліпшенню загальногуманітарної і фахової підготовки спеціалістів.

У зв'язку зі змінами в навчальних планах внесені зміни до тематичного плану курсу «Психологія», переглянуто та структурно змінено лекційний курс, більше уваги приділяється самостійній роботі над курсом. З цією метою будуть укладені посібники з «Психолоп'ї» та «Психології художньої творчості», питання для колективного обговорення; плани семінарських та практичних занять, списки літератури до них. Особлива увага приділяється профілізації психологічної підготовки студентів творчих спеціалізацій.

Все вищезазначене дає змогу сформулювати умови реалізації психолого-педагогічної підготовки майбутніх працівників культури і мистецтв:

- пріоритетний розвиток культуротворчих функцій університетської освіти (у контексті взаємозв'язку зі спеціальними професійними дисциплінами);
- зміна стратегічних орієнтирів університетської освіти, плюс: найбільша увага має приділятися формуванню цілісних інтегративних якостей особистості хореографа, диригента, менеджера, педагога на тлі паритетного забезпечення аксіологічних, когнітивних і діяльнісних аспектів його підготовки;
- створення умов для творчого самоусвідомлення випускником університету культури і мистецтв соціокультурного змісту власної професійної діяльності;
- трансформація нових соціальних настанов на взаємодію з вихованцями, людьми різного віку в технологію підготовки до творчо-педагогічної діяльності;
- розвиток особистісних потенціалів спеціаліста, магістра;
- гносеологічний, аксюлопчнии, творчий, комунікативний, художньо-творчий підходи для психолого-педагогічного самоусвідомлення сьогодні студента, а завтра фахівця.

Література

1. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994.
2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.
3. Державна національна програма «Освіта» - Україна XXI століття. - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.
4. Данчева О.В.. Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. - К.: Лібра, 1998. - 270 с.
5. Мойсеюк Я Є. Педагогіка. - К., 1999. - 350 с.
6. Педагогика / Под ред. П.И. Пидколистого. - М.: РПА, 1996. - 602 с.
7. Педагогічна майстерність / За ред. І.А. Зязюна. - К.: Вища шк., 1997. - 349 с.
8. Розенберг А. Потрібна нова філософія виховання // Освіта. - 1993. - №30.
9. Сластемин В.А., Исаев И.Ф., Мищенко А.И., Шиянов Е.Н. Педагогика. - М.: Школа-пресс, 1998. - 512 с.