Швирка В.Н.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. - 2009. - №10 (173). - С.51-57.

Естетичне виховання студентів сервісних спеціальностей як чинник успішної міжкультурної комунікації

У статті розглядається проблема формування естетичних цінностей студентів спеціальності «туризм» як однієї з умов успішної професійної міжкультурної комунікації.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, естетичні цінності, культурні символи, позааудіторна робота.

Одне з завдань професійної підготовки фахівців у сфері туризму та сервісу полягає в формуванні їх міжкультурної свідомості. Партнери міжкультурної комунікації будь-якої сервісної спеціальності в умовах регіону, у тому числі й сходу України, вже самі по собі повинні бути полікультурними людьми.

Особливо актуальним це положення виявляється в умовах появи таких нових понять, як «культурна індустрія», «культурні технології», «культурно-освітній простір» та ін.

Виховання в майбутніх працівників сфери туристичної гостинності відчуття краси в широкому сенсі цього слова – одне з серйозних завдань ВНЗ. Вирішенню цієї проблеми присвячена наша стаття.

Проте, основні роботи Л. Вукулової, О. Чекуна, А. Садохіна, В. Квартальнова та ін., у тому числі й навчальні посібники, адресовані фахівцям цієї сфери, не дають наукових зразків міжкультурної професійної поведінки, тим більше з урахуванням естетичних цінностей відповідної культури.

Соціологи останніми роками фіксують в своїх дослідженнях тенденцію витіснення культурологічних цінностей на останнє місце в ієрархії основних змістовних компонентів молодіжної свідомості. Сьогодні можна з повною підставою говорити про реальну небезпеку відчуження молоді від культури, від мистецтва, що в цілому повинне розумітися як загроза майбутньому. Саме молоді належить примножувати і зберігати все те, що створене в культурі по-справжньому цінного попередніми поколіннями.

Підбадьорюючим свідоцтвом того, що у молоді не всі культурологічні «імпульси» втрачені, є психолінгвокультурологічне дослідження, проведене в студентському середовищу, яке визначило мовну компетентність молоді в міжкультурному аспекті. Так, студенти І курсу університету висловили свої думки про Україну й українців. Відповідно опиту сучасне життя українця представлене не тільки словами «бідність», «корупція», «відсталість», «страйки» і ін., але й поняттями «краса», «пісні». У списку особистих імен в числі діячів літератури й мистецтва такі: Т. Шевченко, М. Гоголь, І. Франко, Леся Українка, І. Котляревський, М. Лисенко, М. Пімоненко та ін.

Важливу роль грає знання мистецтва як частини етнічної культури і естетичної свідомості фахівця.

Значною мірою допоможуть вирішити цю проблему взаємодія мистецтв (комплексу), створення так званих інтеграційних курсів, реалізація міжнаочних зв'язків. Відомо, що прийшло час розробляти проблему інтеграції, в даному випадку, сервісних дисциплін – близьких до мистецтва. Необхідно шукати шляхи повної (або частковою) інтеграції їх змісту, і інтеграції педагогічних технологій.

Успіх такого підходу до підвищення рівня культури майбутніх фахівців в цілому, і характеру їх міжкультурної комунікації, зокрема, залежить від «включення» національно-естетичного (зокрема мистецтвознавчого) компонентів в ті або інші предмети спеціальних дисциплін. У Зв’язку з цим нам представляється правильним подивитися на навчальний план спеціальності «Туризм» з точки зору:

а) культурологічного (у тому числі й естетичного) потенціалу блоку спеціальних дисциплін;
б) регіонального компоненту в структурі навчального плану;
в) кількості предметів, пов'язаних безпосередньо з культурою і мистецтвознавством;
г) наявність інтеграційних курсів, орієнтованих на мистецтво різних країн;
д) об’єму навчальних предметів, які забезпечують необхідні соціокультурні передумови для спеціальних дисциплін, наприклад: для курсів «Туристичне краєзнавство», «Дитячий туризм», «Організація екскурсійних послуг», «Основи музеєзнавства», «Історія мистецтв», «Реклама в туризмі» й так далі.

Особливу увагу викликає внеаудиторная робота, що підтвердила її освітню та виховну значущість. Серед різноманітних форм такої діяльності слід зазначити вечори, присвячені святам країни мови, що вивчається, участь в засіданнях дискусійного клубу, проведення культурологічних вікторин, зустрічей з носіями мови, перекладацькі конкурси, конкурси творчих робіт, зокрема, туристичної реклами, конкурс на кращого екскурсовода, свят-презентацій туристичних об'єктів і так далі Різноманітні види позааудиторної роботи сприяють розширенню мовної сфери застосування міжкультурних знань і умінь міжкультурної комунікації, придбаних в обов’язковому курсі.

Думається, що саме екскурсії, як виду позааудиторної роботи, слід віддати перевагу на спеціальності «Туризм», оскільки у всіх її видах: навчальній та загальноосвітній, очній та заочній, найактивніше, як нам представляється, экспліцируются позиції країнознавства і краєзнавства, пов'язані із сприйняттям культурного компоненту семантики слова. Екскурсія, як відзначає Л. Савіна, - особливий ідентифікуючий і соціалізуючий засіб, яким кожна людина може скористатися, щоб отримати або звірити уявлення про свою приналежність до тієї або іншої системи цінностей, культури, соціальної групи [3]. Це місце дії один на одного носіїв різних систем, знань, і, як наслідок, - отримання відчуття спільності, з одного боку, і усвідомлення своєї індивідуальності, з іншою.

Здійснюючи таку роботу, студент усвідомлює, що кожна країна, кожен народ володіє символами этнокультурной історичної значущості, які відображають своєрідність історичного шляху народу і його культурної спадщини. Знання суспільне значущих державних і этнокультурних символів, їх сприйняття і інтерпретація сприяють розвитку загальної культури молодих громадян, оволодінню ними сучасною картиною світу, що дозволяє їм успішно адаптуватися до складних умов життя і займати активну, діяльну позицію.

Особливо важливими є знання про символику країн професійної взаємодії і країни рідної мови і культури; вони допомагають формувати власний світогляд, сприяють становленню майбутнього фахівця, готового брати участь в діалозі культур і що дбайливо відноситься до національної і іншомовної культури.

Фахівці в міжкультурній комунікації виділяють наступні групи символів культури:

- символи, этнокультурные витоки, що мають, зокрема своєрідні народні традиції і звичаї;
- знакові імена видатних діячів історії і культури народів;
- знакові імена літературних персонажів;
- матеріальні об’єкти – пам’ятники історії культури.

Ми вважаємо, що до цієї групи символів слід віднести також і деякі побутові об’єкти культури, зокрема, кухню, що включає «національно-пріоритетні» продукти харчування.

Відомо, що в засвоєнні студентами цінностей національної культури велику роль грає емоційно-чуттєвий шлях пізнання, при якому зазвичай буває задіяна естетична функція мови. Саме такий підхід дозволяє органічно включати в мовну комунікацію слова з національною семантикою і значущими країнознавчими. Знайомство тих, що навчаються з сумою всіх знань «природних» слів, крім того, сприятиме адекватному сприйняттю точної інтерпретації національних, індивідуально-авторських художніх образів творів літератури і мистецтва.

Сьогодні в системі міжкультурного діалогу все більш значущими стають народно-художні промисли, які володіють унікальними комунікативними властивостями як в національних рамках, так і в світовому масштабі. Твори народно-художніх промислів можна зрозуміти як особливу форму рефлексії кодових знань народної традиції в образотворчому мистецтві, як глибоке здійснення культурно-історичних сенсів. Універсальні якості народного мистецтва перетворюють його на об'єкт найпильнішої уваги при вирішенні проблем міжкультурного діалогу на мікро- і макро рівнях. Пошук практичних вирішень проблеми приводить до розгляду його регіонального аспекту.

«Розкручування» найбільш значущих в цьому сенсі понять в міжкультурній свідомості майбутніх працівників туристичної сфери – завдання надзвичайно важливе. Основним колоритним фоновим поняттям, безумовно, є слово «рушник» (присилати за рушниками – свататися). Напевно, у всьому декоративному мистецтві немає іншого такого предмету, як рушник, який би концентрував в собі стільки різноманітних символічних значень. Тут знайшли відображення орнаменти, пов'язані з образами добра, краса, захисту від всього злого на землі. Тому в старі часи рушники мали не тільки утилітарне, прикладне застосування, але і ритуальне, культове.

Вінок – обрядовий предмет, виготовлений з трав, квітів, вічнозелених рослин, хвої, віток, соломи, папери і так далі. Ритуальне використання його пов'язано з осмисленням Вінка як круга, що зближує з іншими предметами, що мають отвір (кільце, обруч, калач).

Дуже багатий і різноманітний народний музичний інструментарій України. Відомі в світі інструменти, які прижилися на українській землі, - наприклад, скрипка, бандура, гуслі, цимбали – музичні символи України.

Цікаві символи національної культури, пов'язані з природою.

Верба – справжнє українське дерево, краса сільських городів, домашнє дерево в народній поезії, свідок людських занять, символ зборищ і побачень. Верба також умовне дерево військової ради запорожців. Народна поезія відзначає дві властивості дерева: його особливий шум, і що воно строїть над водою. Іноді верба символізує нещастя.

Калина в українців – дерево незвичайно поетичне. Ягоди її служать прикрасою в кожній хатині. Коханий всіма слов'янами червоний колір, який мають стиглі ягоди калини, зображає дівочу красу – «Ой ти, дівчино, червона калина! Вуста твої рум’яні, як калина!». Калинові гілки, опущені вниз, – образ смутку і печалі, пучки ж калинових ягід, зв'язані в букет – знак любові. Ходити в луг по калину вважається улюбленим заняттям українських дівчаток. Разом з тим калина – дерево і похоронне, пам'ятне – «посадите ви, мої сестри, в голові мені калину». Не випадкові багато пісень і історичних, і сучасних – про калину.

Квіти – загальнолюдський культурний символ. Проте кожна з квіток і його різновидів по-своєму «живе» в різних культурах.

Знання цією специфіка допомагає фахівцям в області туризму і сервісу здійснювати міжкультурну комунікацію.

Вікторина «Символіка квітів»

Приведемо приклад навчальної гри, активізуючої знання студентів в цій області. Умови вікторини: на столі в центрі виставкового залу стоїть «барабан». Ведучий обертає «барабан», витягує одне з питань і зачитує його. Той, хто першим відповість на поставлене питання, отримує приз від організаторів виставки.

Включені у позааудиторну роботу питання про символіку квітів не тільки розширять світогляд студентів, але і допоможуть в професійній комунікації.

1. Яку квітку вважають в Японії імперською сонячною квіткою? [хризантема].
2. У якій країні в середні віки лілія символізувала процвітання і королівську владу? [Візантія].
3. Яку квітку символізує згоду в Китаї? [орхідея].
4. Яка квітка в Китаї, як і в інших країнах Сходу, вважають символом радості, успіху і щасливого шлюбу? [нарцис].

Докладніші, повніші відомості, пов'язані з символікою квітів учасники можуть отримати в «Словнику символів» Джека Тресиддера.

Цікавою для представника іншої культури є кухня народу. Продуктом, що найбільш вживається, в українській кухні служить свиняче сало у всіх видах. Безумовним національним колоритом володіє борщ український. Спочатку борщем називали юшку з борщевика (рослини сімейства зонтичних з гострим перістим листям), а потім – і перше блюдо з буряка і капусти. Національними блюдами-символами вважаються вироби з простого бездріжжівого тіста: вареники, галушки, шулики, лемишки, гречаники, коржі, вергуни.

Фольклорні поетичні, музичні твори, та і авторські, такі, що представляють національну культуру, мають конкретно-художній сенс. У їх текстах по-особливому проявляють своє значення символи (в першу чергу – культурні). Національна семантична представленність в текстах не тільки не перешкоджає сприйняттю витворів мистецтва, але і, як нам здається, підсилює рівень міжкультурної комунікації. Не дивно, що пісенне мистецтво України, зокрема фольклорне, відобразило «їстівні» символи в хітах, які звучать у виконанні М. Поплавського на національному українському телеканалі:

Український талісман,
Віковічний наш талант,
Завжди символ сили і достатку,
Буде сало, буде все в порядку.
«Сало» (музика Ю. Пономаренко, слова Н Багмут)

Чи я ж не українець, не козак?
І до смачної страви не мастак?
Багато я чого у світі їв,
А до макітри серцем прикипів.
Бо розляглися в ній на всі смаки
Вареники! Вареники!
«Вареники» (музика і слова Н. Багмут)

Гостинність наша переповнює по вінця,
Усі упевнені, що ми в раю живем.
То щоб пізнати справжню душу українця,
Вам необхідно причаститися борщем.
«Борщ» (музика і слова Н. Багмут)

Таким чином, вивчення різних аспектів культури рідної країни, сприйняття її естетичних цінностей – безумовна запорука грамотного, цивілізованого підходу до здійснення професійної міжкультурної комунікації фахівців сфери туристичної гостинності.

У зв’язку з цим, слід вважати перспективним створення підручника з туризму і культурологічних матеріалів для анімаційної роботи в туріндустрии, звертаючи увагу дітям як особливій категорії споживачів сервісних послуг.

Література

1. Основы межкультурной коммуникации: практикум. / под. ред. Л.Г. Вукуловой. – М.: 2008. - 264 с.
2. Савина Л.А. Музейная экскурсия как опыт речевой коммуникации в аспекте культурного взаимодействия. / Л.А. Савина – М.: 2004. - 172 с.
3. Садохин А.П. Введение в теорию межкультурной коммуникации. / А.П. Садовин. – М.: Высшая школа, 2005. - 375 с.
4. Украинско-русский словар / [под ред. В.С. Ильина]. – К.: 1965. - 275 с.
5. Чекун О.А. Педагогические условия подготовки студентов к межкультурной коммуникации: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / О.А. Чекун – М., 2007. - 37 с.
6. Швирка В.М. Естетичне виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / В.М. Швирка. – Луганськ, 2003. - 276 с.

Швирка В.Н. Эстетическое воспитание студентов сервисных специальностей как фактор успешной межкультурной коммуникации

В статье рассматривается проблема формирования эстетических ценностей студентов специальности «туризм» как одного из условий успешной профессиональной межкультурной коммуникации.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, эстетические ценности, культурные символы, внеаудиторная работа.

Shvirka V.N. Esthetic teaching of tourism service specialty students as a factor of successful cross cultural communication

The article deals with the problem of aesthetic values formation of students of “Tourism” speciality as one of successful professional intercultural communication conditions.

Key words: cross cultural communication, aesthetic values, cultural symbols.